Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №916/2449/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р.Справа № 916/2449/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Акціонерного товариства “Банк Альянс” (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360506),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Романова Кирила Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 594917,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача – не з`явився;

від відповідача – не з`явився.

Обставини справи.

Акціонерне товариство “Банк Альянс” звернулось із позовом до Господарського суду Одеської області до фізичної особи-підприємця Романова Кирила Костянтиновича, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 594917,75 грн, з яких: 412499,98 грн - сума строкової заборгованості по кредиту, 122222,24 грн - сума простроченої заборгованості по кредиту, 16487,27 грн - сума строкової заборгованості за процентами та 43708,26 грн - сума простроченої заборгованості за процентами.

Позовні вимоги Акціонерного товариства “Банк Альянс” обґрунтовані неналежним виконанням фізичною особою-підприємцем Романовим Кирилом Костянтиновичем взятих на себе зобов`язань за заявою № ID9973280 від 18.07.2025 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ “Банк Альянс”.

Ухвалою суду від 24.06.2026 (суддя Цісельський О.В.) прийнято позовну заяву (вх. № 2505/26 від 12.06.2026) до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу № 916/2449/26 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України без виклику сторін.

Надалі на підставі розпорядження керівника апарату Господарському суді Одеської області від 03.09.2026 № 511, відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відрахуванням наказом голови суду №16-к від 02.09.2026 судді Цісельського О.В. зі штату суду, на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/2449/26, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 07.09.2026 прийнято справу № 916/2449/26 до провадження судді Нікітенка С.В. у порядку загального позовного провадження. Постановлено розгляд справи почати спочатку та призначено підготовче засідання у справі на 29.09.2026 о 10:20 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 29.09.2026 о 10:20 год.

Ухвалою суду від 29.09.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/2449/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2026 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 27.10.2026 о 14:10 год.

26 жовтня 2026 року до суду від АТ “Банк Альянс” надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в якому позивач просить суд розгляд справи № 916/2449/26 здійснювати без участі представника позивача.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 27.10.2025 не з`явився.

Представник відповідача у судове засідання 27.10.2025 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 27.10.2026 відповідно до ст. 240 ГПК України ухвалено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 18 липня 2025 року фізичною особою-підприємцем Романовим Кирилом Костянтиновичем (надалі – позичальник або відповідач) була підписана заява № ID9973280 (надалі – хаява) про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів Акціонерного товариства “Банк Альянс” (надалі – банк, кредитор або позивач) шляхом накладення кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. Заяви банк в порядку та на умовах, визначених в даному договорі та цієї заяви про приєднання, за наявності вільних коштів надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати відповідно до цільового призначення та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору. Кредит надається позичальнику шляхом зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 , відкритий у АТ “Банк Альянс”, з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку.

Умовами пунктів 2.1.-2.4. Заяви встановлено, що: розмір кредиту: 550000,00 грн (п`ятсот п`ятдесят тисяч гривень). Валюта кредиту: гривня; строк кредиту: 36 міс.; вартість кредиту: 37%.

Згідно з п. 2.5. Заяви терміни погашення кредиту: погашення основної суми кредиту, сплата процентів - щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору згідно з графіком погашення кредиту до даного договору. Сплата комісійної винагороди за кредитом відповідно до даного договору здійснюється позичальником щомісячно, починаючи місяця, наступного за місяцем укладення договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено договір, включно із цим числом.

За п. 2.6. Заяви сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається позичальнику в день укладення даного договору у вигляді додатку 1, який є невід`ємною його частиною.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. Заяви позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку або самостійно перераховує на транзитний рахунок грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно з графік погашення кредиту. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно з п. 2.3. даної заяви про приєднання. Шляхом підписання цього договору, на підставі статті 1071 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, позичальник надає право (доручає) банку самостійно (без надання позичальником розрахункових документів та заявок) здійснювати договірне списання (списувати) з рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий позичальником в АТ “Банк Альянс” та/або з будь-якого його поточного (-них) та/або вкладного (-них) рахунку (-ів), всіх інших рахунків позичальника в іноземній та/або національній валютах, відкритих у банку протягом дії цього договору (далі - рахунок позичальника) на користь банку грошових коштів у сумах та на умовах, визначеним договором.

Згідно з п. 4.1. Заяви позичальник підписанням цієї заяви про приєднання погоджується, що ця заява про приєднання, договір та тарифи банку є Кредитним договором.

Цей договір є договором приєднання у визначенні ст.ст. 634, 642 Цивільного кодексу України, в зв`язку із чим: умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку https://bankalliance.ua/rules та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому; особа, що виявила намір укласти договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов договору або запропонувати включення до договору своїх умов; у випадку незгоди зі змістом та формою цього договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти договір має право відмовитися від його укладення; вимоги щодо зміни або розірвання цього договору, після набрання ним чинності, пред`являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього договору та законодавства України (п. 4.2., пп. 4.2.1.-4.2.4. Заяви).

Відповідно до п. 4.3. Заяви у разі повного погашення кредиту та виконання позичальником усіх зобов`язань перед банком згідно з кредитним договором, кредитний договір автоматично закривається (припиняється) без звернення клієнта з подальшим припиненням договорів поруки (за наявності).

Дата підписання заяви про приєднання шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору та відображається в такому підписі (п. 4.4. Заяви).

Згідно з п. 4.5. Заяви позичальник, що підписав електронний документ КЕП/УЕП, засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо використав свій КЕП/УЕП у контексті, передбаченому документом (підписав, затвердив, погодив, завізував, засвідчив, ознайомився).

Додаток № 1 до заяви-договору № ID9973280 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “Банк Альянс” визначає графік погашення кредиту шляхом сплати щомісячних платежів по кредиту та процентів зі строком погашення до 17.07.2028.

В матеріалах справи наявний договір банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ “Банк Альянс”, затверджений протоколом правління АТ “БАНК АЛЬЯНС” від 17.06.2024 № 56, відповідно до якого, зокрема:

- цей договір, заява про приєднання, тарифи, а також усі додатки до нього разом складають єдиний документ - договір банківського обслуговування корпоративних клієнтів; договір визначає перелік та умови надання банком банківських послуг, права та обов`язки банку та клієнта, порядок розрахунків та відповідальність сторін, підстави відмови від договору та/або припинення надання банківської послуги;

- банк (далі по тексту цього розділу договору також - кредитор) за наявності вільних грошових коштів надає клієнту (далі по тексту даного розділу також - позичальник) кредит з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів та/або придбання основних засобів та/або рефінансування кредиту іншого банку, а клієнт зобов`язується використати кредит відповідно до цільового призначення, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші винагороди, право банку на отримання яких передбачено цим договором та заявою про приєднання (п. 10.2.1.);

- днем надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку (п. 10.2.3.);

- сторони встановлюють наступну черговість погашення заборгованості за кредитним договором: 1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом; 2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії; 3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті кредиту; 4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом; 5) в п`яту чергу сплачуються нараховані комісії; 6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по кредиту; 7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції; 8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за кредитним договором; кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку; у випадку переказу/перерахування грошових коштів на сплату (погашення) будь-яких грошових зобов`язань позичальника за кредитним договором у порушення вищевказаної у цьому пункті черговості, кредитор вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок сплати (погашення) таких грошових зобов`язань, відповідно до викладеної в цьому пункті черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок (п. 10.2.10.);

- кредитор має право: вимагати дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за кредитним договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення, за наявності), у випадках: порушення позичальником будь-яких умов кредитного договору та/або будь-яких інших зобов`язань за кредитним договором, та/або невиконання грошового зобов`язання з погашення належних платежів по кредиту більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів); та/або порушення позичальником та/або поручителем, зобов`язань за договором/-ами забезпечення; та/або виявлення, що будь-яка заява або гарантія, надана позичальником згідно із п.п.10.2.14 цього договору, є неправдивою, невірною, неповною або такою, що вводить в оману або не відповідає дійсності; та/або погіршення фінансового стану позичальника, що визначається за методикою кредитора; та/або неподання позичальником, на вимогу кредитора, даних та інформації, що стосуються його фінансового стану; та/або невиконання позичальником умов цього договору про надання (в т.ч. додатково) забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника за договором; прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію позичальника/поручителя; та/або порушення справи про банкрутство позичальника/поручителя; та/або обмеження права позичальника розпоряджатися коштами на будь-якому із рахунків позичальника (поточному рахунку та/або депозитному рахунку), відкритих у кредитора, зокрема, але не виключно, арешт коштів позичальника на будь-якому із таких рахунків; та/або зміни в складі та частці прямих або опосередкованих (бенефіціарних) власників (учасників, акціонерів) позичальника; та/або суттєвої зміни позичальником виду своєї діяльності, яку він здійснював на дату підписання договору; та/або будь-яка ліцензія, дозвіл, свідоцтво, сертифікат або інші документи, наявність яких у позичальника вимагається згідно з чинним законодавством України для провадження його діяльності анульовані, або закінчився строк їх дії, відкликані або змінені таким чином, що здійснення такої діяльності не може бути продовжене позичальником; та/або смерті, оголошення померлою, визнання недієздатною або визнання безвісно відсутньою будь-якої фізичної особи, що від свого імені уклала договір забезпечення; та/або подання до суду позову про визнання недійсним в цілому чи в частині та/або неукладення цього договору та/або будь-якого договору забезпечення; та/або подання до суду позову, предметом розгляду якого є будь-яке забезпечення, зазначене кредитного договору; та/або відмови позичальника та/або поручителя від обґрунтованої пропозиції кредитора щодо переоформлення (переукладення, внесення змін) до цього договору та/або будь-якого з договорів забезпечення; та/або та/або невиконання позичальником своїх зобов`язань перед будь-якими іншими особами, зокрема, але не виключно: у разі виникнення податкової заборгованості, податкової застави, одержання інформації від інших банків стосовно невиконання/неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань; та/або в інших випадках, передбачених кредитним договором, чинним законодавством України; та/або настання будь-яких інших події та обставини, які можуть мати наслідком або явно свідчать про неможливість належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за договором; у випадку такої вимоги кредитора про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, в тому числі кредиту, сплати процентів та інших платежів/сум, які підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за кредитним договором, заборгованість/кошти стають негайно належними до сплати та мають бути повернені/сплачені впродовж 30 (тридцяти) календарних днів (або в інший строк, що вказаний у такому листі-повідомленні (вимозі) кредитора) з дня направлення кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення (вимоги); при цьому сторони домовились, що кредитор має право, починаючи з дня виникнення у кредитора права вимагати дострокового погашення заборгованості позичальника за цим договором, негайно здійснювати договірне списання необхідної суми коштів в розмірі заборгованості позичальника з будь-яких рахунків позичальника, відкритих у кредитора; у випадку порушення позичальником умов цього договору в частині повернення (в т.ч. дострокового) заборгованості за цим договором, зокрема повернення кредиту (в тому числі частково, згідно з графіком погашення, якщо графік встановлено), сплати процентів, комісій, неустойки (штрафів, пені), а також в інших випадках, прямо передбачених цим договором, кредитор має право на стягнення такої заборгованості будь-яким незабороненим чинним законодавством способом, в тому числі шляхом договірного списання (п. 10.2.15.2.6.).

В матеріалах справи наявні виписки по особовому рахунку відповідача за період з 18.07.2025 по 01.06.2026, в яких відображені операції по кредиту.

У листі-вимозі про усунення порушень від 14.04.2026 № 75.3/4266 позивач:

- повідомив відповідача про порушення ФОП Романовим К.К. умов кредитного договору № ID9973280 в частині своєчасного погашення кредитної заборгованості, яка станом на 13 квітня 2026 року становить 668430,48 грн, з яких: сума строкової заборгованості по кредиту – 427777,76 грн; сума простроченої заборгованість по кредиту – 106944,46 грн; сума простроченої заборгованості за процентами – 116671,42 грн, сума строкової заборгованості за процентами – 17036,84 грн.

- просив відповідача: терміново погасити прострочену заборгованість за кредитним договором № ID9973280 в розмірі 6658430,48 грн за визначеними реквізитами;

- попередив відповідача про необхідність уточнення суми заборгованості на дату її фактичного погашення у зв`язку зі щоденною зміною розміру нарахованих процентів за користування кредитними коштами та можливістю нарахування банком штрафних санкцій (пеня, штраф), шляхом звернення до банку;

- вимагав усунути допущені порушення ФОП Романовим К.К. в строк до 30 квітня 2026 року; попередив, що у випадку невиконання вищезазначеної вимоги, банк змушений буде розпочати процедуру стягнення заборгованості за кредитним договором будь-яким способом незабороненим чинним законодавством (в т.ч. у судовому порядку); також принагідно звернув увагу, що згідно умов кредитного договору банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором у разі невиконанням ФОП Романовим К.К. цієї вимоги. Вказана вимога була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 22.04.2026, про що свідчать наявні в матеріалах справи опис вкладення, поштова накладна та чек.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за заявою № ID9973280 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ “Банк Альянс”, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення суми строкової заборгованості по кредиту – 412499,98 грн, суми простроченої заборгованість по кредиту – 122222,24 грн, суми простроченої заборгованості за процентами – 58251,75 грн та суми строкової заборгованості за процентами – 16487,27 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Банк Альянс” підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 626, ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли договірні правовідносини за укладеною заявою № ID9973280 від 18.07.2025 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ “Банк Альянс” шляхом накладення кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. При цьому умовами заяви передбачено, що дата підписання заяви про приєднання шляхом накладення електронних підписів вважається датою укладання договору та відображається в такому підписі; позичальник, що підписав електронний документ КЕП/УЕП, засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо використав свій КЕП/УЕП у контексті, передбаченому документом (підписав, затвердив, погодив, завізував, засвідчив, ознайомився). Таким чином, між сторонами був укладений кредитний договір на умовах заяви № ID9973280 від 18.07.2025 та договір банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ “Банк Альянс”.

За умовами договору № ID9973280 від 18.07.2025 позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 550000,00 грн строком на 36 місяців під 37% процентів. При цьому сторонами також узгоджено в додатку № 1 до договору графік погашення кредиту шляхом сплати щомісячних платежів по кредиту та процентів зі строком погашення до 17.07.2028.

Як слідує з матеріалів справи, позивач виконав свої договірні зобов`язання за договором № ID9973280 від 18.07.2025 та видав відповідачу кредит у розмірі 550000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку відповідача.

Суд враховує правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Суд зазначає, що з наявного графіку погашення вбачається, що останнім днем погашення суми кредиту є 17.07.2028, тобто, з урахуванням заявлених позивачем вимог, господарський суд доходить висновку, що в межах даної справи позивачем, окрім простроченої заборгованості за кредитом та процентами, також заявлено про дострокове повернення відповідачем 412499,98 грн суми строкової заборгованості по кредиту, тобто решти суми кредиту.

Разом з тим, суд звертає увагу на визначений кредитним договором порядок реалізації права банку на зміну умов договору шляхом заявлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Так, п.10.2.15.2.6 договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ “Банк Альянс” передбачено, що: кредитор має право: вимагати дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за кредитним договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення, за наявності), у випадках: порушення позичальником будь-яких умов кредитного договору та/або будь-яких інших зобов`язань за кредитним договором, та/або невиконання грошового зобов`язання з погашення належних платежів по кредиту більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів); у випадку такої вимоги кредитора про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, в тому числі кредиту, сплати процентів та інших платежів/сум, які підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за кредитним договором, заборгованість/кошти стають негайно належними до сплати та мають бути повернені/сплачені впродовж 30 (тридцяти) календарних днів (або в інший строк, що вказаний у такому листі-повідомленні (вимозі) кредитора) з дня направлення кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення (вимоги).

Як встановлено судом, 14.04.2026 позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу № 75.3/4266 (т. 1, а.с. 98-99), в якій повідомлено відповідача про порушення умов кредитного договору № ID9973280, та заявлене прохання до відповідача терміново погасити прострочену заборгованість за кредитним договором № ID9973280 в розмірі 668430,48 грн, а також заявлено вимогу про усунення допущених порушень ФОП Романовим К.К. в строк до 30 квітня 2026 року, а також принагідно звернуто увагу, що згідно умов кредитного договору банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за Кредитним договором у разі невиконанням ФОП Романовим К.К. цієї вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 навела такий правовий висновок: “Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно “користуватися кредитом”, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за “користування кредитом”) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України”.

Аналізуючи умови кредитного договору, суд дійшов висновку про те, що сторони узгодили між собою порядок зміни істотної умови договору - строку повернення позичальником кредитних коштів, який фактично регламентує по-перше, право банку вимагати дострокового погашення кредитних зобов`язань, а по-друге, передумови для такої зміни строку погашення, пов`язані з обов`язком банку направити позичальнику відповідний лист-повідомлення (вимогу). Іншими словами, сторони договору не визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а визнали обов`язковою умовою для дострокового виконання зобов`язань направлення банком письмового повідомлення позичальнику про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, з огляду на що така зміна умов договору не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному Цивільним кодексом України без направлення боржнику відповідного повідомлення. За таких обставин, враховуючи, що відповідні умови включено до договору позивачем, суд вважає за можливе застосувати у цьому випадку принцип сontra (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), за яким особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Виходячи зі змісту листа-вимоги № 75.3/4266, суд вважає, що такий лист не є листом-повідомленням (вимогою) кредитора відповідно до п. 10.2.15.2.6 Договору щодо дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за кредитним договором, оскільки такий лист містить вимогу про погашення саме простроченої заборгованості за кредитним договором № ID9973280 в розмірі 122222,24 грн, а також містить застереження, що банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за Кредитним договором у разі невиконанням ФОП Романовим К.К. цієї вимоги.

Тобто, у вказаній вимозі самим банком фактично визнано, що зазначена вимога (№ 75.3/4266) не є вимогою про дострокове погашення кредиту, а є вимогою про сплату лише простроченої заборгованості та лише якщо така вимога не буде задоволена, то банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, натомість інших листів-вимог щодо дострокового стягнення всієї заборгованості позивач до суду не надав, в матеріалах справи відсутні, що свідчить про невикористання банком станом на час розгляду даної справи свого права на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором відповідно до п. 10.2.15.2.6 договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх порушених прав, не довів суду, що станом на день подання позову зобов`язання відповідача з дострокового повернення усієї суми кредиту настали, а терміни виконання цього зобов`язання є порушеними.

Також, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості позову в частині вимоги про дострокове стягнення з відповідача суми кредиту у розмірі 412499,98 грн. При цьому суд наголошує, що позовна заява позивача є процесуальним документом, подання і зміст якої визначається процесуальним законодавством, а права та інтереси позивача, який звертається до суду з позовом, мають бути порушені станом на день подання цього позову (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наявні матеріали справи, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що за наявними матеріалами справи підтверджується наявність простроченої заборгованості відповідача за кредитним договором, яка станом на 18.05.2026 становить 122222,24 грн, з огляду на що позовні вимоги Акціонерного товариства “Банк Альянс” про стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості за наданим кредитом у розмірі 122222,24 грн є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню. В решті заявлених вимог про стягнення 412499,98 грн строкової заборгованості судом відмовляється з огляду на їх недоведеність.

Враховуючи також, що сума простроченої заборгованості за процентами у розмірі 16487,27 грн є похідною вимогою від суми стягнення строкової заборгованості по кредиту у розмірі 412499,98 грн у задоволенні якої суд відмовив, у зв`язку з чим суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога про стягнення простроченої заборгованості за процентами у розмірі 16487,27 грн.

Враховуючи факт наявності прострочення погашення кредиту відповідачем, перевіривши розрахунки позивача, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених Акціонерним товариством “Банк Альянс” позовних вимог про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за процентами у розмірі 58251,75 грн.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, виписки по рахункам, розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином свого обов`язку щодо повернення кредиту з дотриманням узгодженого графіку, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 122222,24 грн за кредитом та 58251,75 грн - за процентами, розмір яких підтверджений за наявними матеріалами справи, докази сплати відповідачем заявлених до стягнення коштів в цій частині прострочених платежів в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, відповідачем факт отримання кредитних коштів, розмір вказаної заборгованості не спростовано, не надано суду жодних доказів, які б спростовували суму стягнутої судом простроченої заборгованості за кредитом та процентами.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткову правомірність та часткову підставність заявлених позовних вимог про стягнення Акціонерним товариством “Банк Альянс” з відповідача 122222,24 грн простроченої заборгованості за кредитом та 58251,75 грн простроченої заборгованості за процентами. В решті вимог позову суд відмовляє.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Романова Кирила Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Банк Альянс” (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360506) суму простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 122222,24 грн, суму простроченої заборгованості за процентами у розмірі 43708,26 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2165,69 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 05.11.2026.

Суддя Нікітенко С.В.