Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №915/2078/25 — Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Справа № 915/2078/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,

представника позивача: Семченко Г.С. (поза межами приміщення суду у судовому засіданні 07.08.2026),

представника відповідача: Третьяк Г.О. (в залі суду у судовому засіданні 07.08.2026),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства “Південний Буг”,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Братське Агро”,

про: стягнення заборгованості у розмірі 113715,40 грн, -

в с т а н о в и в:

Приватне сільськогосподарське підприємство “Південний Буг” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №109 від 08.12.2025 (вх.№17496/25 від 09.12.2025) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Братське Агро” заборгованість у загальному розмірі 113715,40 грн по Договору №1/04 купівлі-продажу від 02.04.2025, з якої: 99000,0 грн основний борг, 12696,41 грн пеня, 790,31 грн збитки від інфляції та 1228,68 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов Договору купівлі-продажу №1/04 від 02.04.2025, відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлений йому товар. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати позивачем також нараховані відповідачу пеня, збитки від інфляції та 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025, - справу №915/2078/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.12.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 29.12.2025 (вх.№19109/25), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі та зазначає, що 02.04.2025 між ПСП “Південний Буг” (продавець) та ТОВ “Братське Агро” (покупець) дійсно було укладено Договір купівлі-продажу. Відповідно до умов п.п.5.1, 5.2 Договору покупець здійснює 100% оплату за товар в термін до 30.06.2025 включно згідно умов п.3.1 Договору. Платежі за товар здійснюються покупцем на користь продавця за банківськими реквізитами, вказаними в Договорі. В подальшому, 02.04.2025 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої сторони домовились викласти зміст п.5.2 Договору купівлі-продажу №1/04 від 02.04.2025 в наступній редакції: “п.5.2. Платежі за Товар здійснюються Покупцем на користь Продавця за банківськими реквізитами, вказаними в Договорі або шляхом готівкового розрахунку”. 12.05.2025 сторонами підписано видаткову накладну №2 та Акт приймання-передачі (Додаток №2 до Договору), відповідно до якого продавець передав покупцю, а покупець прийняв товар згідно Специфікації. Покупець перевірив якість, комплектність, справність та відповідність товару умовам Договору та підтвердив, що товар відповідає всім встановленим Договором вимогам та діючому законодавству. Покупець був ознайомлений та попереджений подавцем про особливості, недоліки та потенційну небезпеку, яку товар може принести життю, здоров`ю або майну покупця та інших осіб, або привести до пошкодження самого товару. В подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 від 12.05.2025 до Договору, відповідно до якої сторони підтверджують, що на момент підписання даної Додаткової угоди покупцем сплачено продавцю загальну вартість товару у розмірі, визначеному п.3.2 Договору №1/04 від 02.04.2025 у національній валюті, а також сторони підтверджують, що на момент підписання даної Додаткової угоди №2 сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, неврегульовані спори з приводу виконання Договору №1/04 від 02.04.2025, а також будь-які невиконані сторонами зобов`язання відсутні. Крім того, факт виконання відповідачем зобов`язання за Договором підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 12.05.2025 на суму 99000,0 грн із зазначенням підстави для внесення коштів до каси позивача.

06.01.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 05.01.2026 (вх.№251/26), в якій він виклав свої заперечення та зазначив про наступне. Відповідач у підтвердження повного виконання грошового зобов`язання посилається на Додаткові угоди №1 від 02.04.2025 та №2 від 12.05.2025 до Договору№1/04 від 02.04.2025. Разом з тим директор ПСП “Південний Буг” зазначені додаткові угоди не підписував, своєї волі на зміну умов Договору не висловлював та повноважень на їх підписання будь-яким іншим особам не надавав. Позивач звертає увагу суду, що директор ТОВ “Братське Агро” раніше був у складі засновників ПСП “Південний Буг”, у зв`язку з чим не виключається можливість наявності у нього відбитка печатки підприємства. Водночас наявність відбитка печатки без підпису уповноваженої особи не підтверджує волевиявлення юридичної особи та не може вважатися належним доказом укладення правочину. Таким чином, подані відповідачем додаткові угоди не підтверджують факту виконання грошового зобов`язання. Відповідач також посилається на прибутковий касовий ордер як на доказ проведення готівкового розрахунку. Позивач, посилаючись на п.32 Постанови НБУ від 29.12.2017 №148 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” зазначає, що наданий документ не відповідає вимогам законодавства щодо ведення касових операцій, з огляду на таке: прибутковий касовий ордер складається з двох частин: квитанція до прибуткового касового ордера видається особі, яка внесла грошові кошти, та саме вона підтверджує факт прийняття готівки; корінець прибуткового касового ордера залишається у касі підприємства і не передається контрагенту. Законодавством заборонено передавати прибуткові касові ордери контрагенту, тому яким чином прибутковий касовий ордер, який нібито виписаний ПСП “Південний Буг”, знаходиться в ТОВ “Братське Агро” позивачу невідомо; відбиток печатки проставляється на квитанції, або посередині лінії відрізу, а не на корінці прибуткового касового ордера. Натомість відповідач подає до суду саме частину прибуткового касового ордера, яка за своєю правовою природою не підтверджує факту внесення грошових коштів та має знаходитись на підприємстві, при цьому квитанція до прибуткового касового ордера відсутня. В прибутковому касовому ордері №1 від 12.05.2025 вказано, що він виписаний ТОВ “Південний Буг”, однак назва позивача ПСП “Південний Буг”. Зазначена розбіжність у найменуванні юридичної особи виключає можливість ідентифікації такого документа як первинного бухгалтерського документа. Додаткової уваги потребує також підстава видачі прибуткового касового ордера №1 від 12.05.2025, у якому як підставу прийняття грошових коштів зазначено: Договір №1/04 купівлі-продажу від 02.04.2025, Додаткову угоду №1 від 02.04.2025 та Додаткову угоду №2 від 12.05.2025 до Договору № 1/04 купівлі-продажу від 02.04.2025. Разом з тим, Додаткова угода №2 до Договору датована 12.05.2025, тобто тим самим днем, що і прибутковий касовий ордер, та містить положення, згідно з якими сторони підтверджують, що на момент її підписання покупцем уже сплачено продавцю повну вартість товару, сторони не мають між собою жодних неврегульованих спорів, а також будь-які невиконані зобов`язання між сторонами відсутні. За таких обставин є незрозумілим, на підставі яких саме зобов`язань касир нібито приймав грошові кошти до каси підприємства, якщо відповідно до змісту Додаткової угоди №2 всі розрахунки між сторонами вже були здійснені, а будь-які подальші зобов`язання - відсутні. Така невідповідність між змістом додаткової угоди та підставою оформлення прибуткового касового ордера свідчить про внутрішню суперечливість поданих відповідачем документів, що ставить під сумнів як реальність здійснення готівкового платежу, так і достовірність первинних документів, на які посилається відповідач як на підтвердження виконання грошового зобов`язання. Також у прибутковому касовому ордері зазначено, що кошти нібито отримані “від Товариства з обмеженою відповідальністю “Братське Агро”. Разом з тим юридична особа не може самостійно здійснювати фізичне внесення готівкових коштів; у касових документах має бути зазначена конкретна фізична особа, яка фактично внесла кошти (директор, бухгалтер або інший уповноважений представник). Жодних відомостей про таку особу у поданих відповідачем документах не міститься, що додатково ставить під сумнів достовірність наданих доказів. Тобто, відповідно до вимог законодавства, готівкові кошти не можуть безпідставно залишатися поза обліком підприємства та підлягають або оприбуткуванню в касі, або внесенню на банківський рахунок. Жодних підтверджень таких операцій відповідач суду не надав, водночас позивач спростовує це випискою з банку за період з 01.04.2025 по 30.06.2025, яка підтверджує, що у зазначений відповідачем період кошти на банківський рахунок ПСП “Південний Буг” не вносились.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що надані відповідачем докази не підтверджують факту виконання грошового зобов`язання, суперечать даним внутрішнього облікового реєстру касових операцій та банківського обліку позивача, а також вимогам законодавства щодо ведення касових операцій. Відзив відповідача не спростовує заявлених позовних вимог і підлягає критичній оцінці судом.

12.01.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) б/н від 11.01.2026 (вх.№448/26), в яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі та зазначив наступне.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Отже, зміст документів долучених позивачем до матеріалів справи, на яких підпис директора скріплений печаткою, підтверджує факт постійного використання позивачем відбитку печатки у господарській діяльності, що є належним підтвердженням схвалення позивачем та легітимізації вчинених правочинів (Додаткової угоди №1 від 02.04.2025 та Додаткової угоди №2 від 12.05.2025). Оскільки печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій несе сама особа. Відтак, саме позивач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, інших документах, що фіксують здійснення господарських операцій. Окрім того, позивачем не надано доказів, що печатка була загублена позивачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. В той же час, імовірність перебування у директора відповідача відбитків печатки підприємства є припущенням, що не має правового підґрунтя та не підтверджується будь-якими доказами. Таким чином, наявність відбитку печатки позивача на Додатковій угоді №1 від 02.04.2025 та Додатковій угоді №2 від 12.05.2025, а також те, що саме позивач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на зазначених документах, унеможливлює висновок, що печатка позивача використовувалась проти його волі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, постановах Верховного Суду у справах №918/780/18, № 915/878/16, №905/49/15). Також, аналогічна ситуація склались при підписання та проставлені печатки на прибутковому касовому ордері. Отже, вищевикладене дозволяє дійти висновку про більшу вірогідність факту вчинення (укладення) між позивачем та відповідачем Додаткової угоди №1 від 02.04.2025 та Додаткової угоди №2 від 12.05.2025, а також надання позивачем відповідачу прибуткового касового ордеру на підтвердження розрахунку за договором, ніж того факту, що такі правочини сторонами не вчинялись та кошти позивачем не отримувались. Твердження позивача про суперечливість Додаткової угоди №2 від 12.05.2025 та прибуткового касового ордеру не відповідає дійсності та не є слушним. Оскільки, відповідачем, в особі керівника, внесено до каси позивача кошти за придбане майно у повному обсязі, сторони підтвердили проведення повного розрахунку та відсутність невиконаних взаємних зобов`язань. Долучена позивачем банківська виписка філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 не є доречною, оскільки відповідач підтверджує здійснення розрахунків із позивачем саме готівкою, шляхом внесення коштів до каси позивача. В той же час, підстави не внесення позивачем готівкових коштів на розрахунковий рахунок підприємства у банківській установі відповідачу не відомі. Також не заслуговує на увагу копія аркушу із позначенням 2025 рік, оскільки не містить ні назви, ні підпису посадової особи.

13.01.2026 від позивача до суду надійшло клопотання №4 від 13.01.2026 (вх.№556/26), в якому він просить суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 20.01.2026 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження; почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 25.02.2026.

24.02.2026 від позивача до суду надійшло клопотання №19 від 23.02.2026 (вх.№2455/26), в якому він просить суд зобов`язати відповідача надати до матеріалів справи №915/2078/25: 1) завірену копію касової книги ТОВ “Братське Агро” за травень 2025 року; 2) завірені копії видаткових касових ордерів, складених в травні 2025 року, що видані для оплати заборгованості згідно Договору №1/04 купівлі-продажу від 02.04.2025 та Договору №2/04 купівлі-продажу від 02.04.2025; 3) Журнал реєстрації прибуткових та/або видаткових касових ордерів за травень 2025 року; 5) Оборотно-сальдову відомість по рахунку 30 “Каса” за травень 2025 року; 5) за умови відсутності запитуваних документів надати інші наявні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують видачу або рух готівкових коштів з каси ТОВ “Братське Агро” у зазначений період для погашення заборгованості перед ПСП “Південний Буг” згідно Договору №1/04 купівлі продажу від 02.04.2025 та Договору №2/04 купівлі-продажу від 02.04.2025.

25.02.2026 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з тим, що у період з 07:35 по 11:28 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 25.02.2026 призначено підготовче засідання на 27.03.2026.

27.03.2026 суд у підготовчому засіданні ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 28.04.2026.

27.04.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 24.04.2026 (вх.№5976/26), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи копії наступних документів: картка рахунку 301 за 01.05.2025 - 31.05.2025, каса за 12.05.2025, прибутковий касовий ордер №1 від 12.05.2025, видатковий касовий ордер від 12.05.2025, акт звірки взаємних розрахунків за період травень 2025 року між ТОВ “Братське Агро” і ПСП “Південний Буг”.

28.04.2026 від позивача до суду надійшло клопотання №42 від 27.04.2026 (вх.№6052/26), в якому він повідомив суд, що 28.04.2026 о 10:30 представник ПСП “Південний Буг” адвокат Семченко Г.С. братиме участь в судовому засіданні у справі №686/10595/25 (розгляд справи по суті з викликом свідків) у Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області, що об`єктивно позбавляє можливості прийняти участь у даній справі. У зв`язку з чим просить суд визнати поважною неявку представника позивача в судове засідання та відкласти підготовче засідання у даній справі, призначене на 28.04.2026 на іншу дату.

Ухвалою суду від 28.04.2026 відкладено підготовче засідання на 16.06.2026.

16.06.2026 від позивача до суду надійшла заява №101 від 16.06.2026 (вх.№8847/26), в якій він просить суд провести підготовче засідання у справі №915/2078/25, призначене на 16.06.2026, за відсутності позивача та його представника.

Ухвалою суду від 16.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 15.07.2026.

15.07.2026 суд у судовому засіданні оголосив перерву до 07.08.2026.

20.07.2026 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 17.07.2026 (вх.№10390/26).

У судовому засіданні 07.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення до 17.08.2026.

Вступна та резолютивна частини рішення підписані судом 17.08.2026.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі – ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі «Бараона проти Португалії» 1987 року Суд відзначив: «Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів». Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами».

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/2078/25 в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

02.04.2025 між Приватним сільськогосподарським підприємством «Південний Буг» (надалі – продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Братське Агро» (надалі - покупець, відповідач у справі) укладено Договір №1/04 купівлі-продажу (надалі - Договір), відповідно до п.1.1, якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти трактор колісний NEW HOLLAND T8.390 заводський номер НОМЕР_1 , який був у використанні (а.с.12, 13).

Додатком №1 до вказаного Договору є Специфікація товару (а.с.13 зворотній бік).

Згідно п.2.1 Договору поставка товару покупцю здійснюється за адресою: 80600 Львівська обл., Золочівський р-н, м.Броди, вул.Тарнавського, 1. Строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після підписання Договору.

Відповідно до п.2.2 Договору товар буде переданий покупцю, після підписання наступних документів: видаткових накладних на товар; акту приймання-передачі товару.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця після зарахування 100% оплати на рахунок продавця (п.2.3 Договору).

Зобов`язання продавця по поставці товару покупцеві вважаються виконаним в повному обсязі з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі (момент поставки) (п.2.4 Договору).

Розділом 3 Договору визначено ціну товару та загальну суму Договору. Так, оплата товару здійснюється у національній валюті України (п.3.1 Договору).

Загальна вартість товару (ціна Договору) становить 99000,0 грн, в тому числі ПДВ 20% (п.3.2 Договору).

Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України згідно з п.3.1 цього Договору та Додатком №1 до Договору (п.3.3 Договору).

За умовами п.п.5.1, 5.2 Договору покупець здійснює 100% оплату за товар в термін до 30.06.2025 включно згідно умов п.3.1 Договору. Платежі за товар здійснюються покупцем на користь продавця за банківськими реквізитами, вказаними в Договорі.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених Договором, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2025, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань (п.10.1 Договору).

Як зазначає відповідач, в подальшому 02.04.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору (а.с.32), відповідно до якої сторони домовились викласти п.5.2 Договору №1/04 від 02.04.2025 в наступній редакції: «п.5.2. Платежі за Товар здійснюються Покупцем на користь Продавця за банківськими реквізитами, вказаними в Договорі або шляхом готівкового розрахунку».

12.05.2025 сторонами підписано видаткову накладну №2 (а.с.16), а також складено та підписано Акт приймання-передачі (Додаток №2 до Договору) (а.с.14), відповідно до яких продавець передав покупцю, а покупець прийняв товар згідно специфікації. Покупець перевірив якість, комплектність, справність та відповідність товару умовам Договору та підтверджує, що товар відповідає всім встановленим Договором вимогам та діючому законодавству. Покупець ознайомлений та попереджений продавцем про особливості, недоліки та потенційну небезпеку, яку товар може принести життю, здоров`ю або майну покупця та інших осіб, або привести до пошкодження самого товару.

Відповідачем в якості доказу належного виконання умов Договору надано Прибутковий касовий ордер ТОВ «Південний Буг» №1 від 12.05.2025 на суму 99000,0 грн із зазначенням підстави для внесення коштів до каси позивача (а.с.34) та Видатковий касовий ордер ТОВ «Братське Агро» від 12.05.2025 на суму 99000,0 грн (а.с.96). Також, відповідач зазначає, що 12.05.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору (а.с.33), відповідно до якої сторони підтверджують, що на момент підписання даної Додаткової угоди №2 до Договору №1/04 від 02.04.2025 покупцем сплачено продавцю загальну вартість товару у розмірі, визначеному п.3.2 Договору у національній валюті, а також сторони підтверджують, що на момент підписання даної Додаткової угоди №2 сторони не вважають себе пов`язаними будь якими правами та обов`язками, неврегульовані спори з приводу виконання Договору №1/04 від 02.04.2025, а також будь-які невиконані сторонами зобов`язання відсутні.

Позивачем заперечується належне виконання відповідачем умов Договору в частині оплати товару, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованість по Договору №1/04 від 02.04.2025, пеня, збитків від інфляції та 3% річних.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суддів зазначає, що за своєю юридичною природою Договір Договору №1/04 від 02.04.2025 є договором поставки.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Двосторонній характер зобов`язань поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З виникненням таких зобов`язань постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами п.2.4 Договору, зобов`язання продавця по поставці товару покупцеві вважаються виконаним в повному обсязі з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі (момент поставки).

Відповідний Акт приймання-передачі (Додаток №2 до Договору) складений сторонами, підписаний та скріплений печатками 12.05.2025 (а.с.14).

Крім того, 12.05.2025 сторонами підписано видаткову накладну №2 (а.с.16), відповідно до яких продавець передав покупцю, а покупець прийняв товар згідно специфікації. Покупець перевірив якість, комплектність, справність та відповідність товару умовам Договору та підтверджує, що товар відповідає всім встановленим Договором вимогам та діючому законодавству. Покупець ознайомлений та попереджений продавцем про особливості, недоліки та потенційну небезпеку, яку товар може принести життю, здоров`ю або майну покупця та інших осіб, або привести до пошкодження самого товару.

Сторонами вказані обставини не заперечуються.

Відповідно до Розділу 3 Договору, загальна вартість товару (ціна Договору) становить 99000,0 грн, в тому числі ПДВ 20%. Оплата товару здійснюється у національній валюті України (п.3.1 Договору).

Згідно п.п.5.1, 5.2 Договору покупець здійснює 100% оплату за товар в термін до 30.06.2025 включно згідно умов п.3.1 Договору. Платежі за товар здійснюються покупцем на користь продавця за банківськими реквізитами, вказаними в Договорі.

Додатковою угодою №1 до Договору сторони виклали п.5.2 Договору №1/04 від 02.04.2025 в наступній редакції: «п.5.2. Платежі за Товар здійснюються Покупцем на користь Продавця за банківськими реквізитами, вказаними в Договорі або шляхом готівкового розрахунку».

Таким чином, сторони погодили між собою можливість готівкового розрахунку за поставлений товар.

Стосовно посилання позивача у відповіді на відзив на те, що Додаткова угода №1 та Додаткова угода №2 (а.с.32, 33) не підписувались директором ТОВ «Південний Буг» та на порушення зазначеними угодами вимог касової дисципліни суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України унормовано, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами цього правочину, повинні безперешкодно реалізовуватись, а прийняті обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 12.12.2019 у справі №910/13985/19.

Таким чином, до спростування презумпції правомірності Договору №1/04 від 02.04.2025 та додаткових угод до нього, у суду відсутні правові підстави не враховувати зазначені правочини, тим більше, що жодного доказу на підтвердження визнання зазначених договорів недійсними, позивачем до суду не подано.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Так, спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи в забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №909/327/18).

Позивач зазначає, що доказами реального виконання зобов`язання з оплати поставленого відповідачу товару є саме первинні документи, що оформлені відповідно до чинного законодавства.

Господарський процесуальний кодекс України не містить поняття первинного документу. Таке поняття передбачене у законодавстві про бухгалтерський облік та стосується підтвердження здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (із змінами та доповненнями) (надалі – Закон №996-ХІV) первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (надалі – Положення )первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №915/905/16 зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи (п.33).

Відповідно до п.2.13 Положення, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

В підтвердження оплати отриманого по Договору №1/04 від 02.04.2025 товару, відповідачем надано суду прибутковий касовий ордер №1 від 12.05.2025 (а.с.34) на суму 99000,0 грн із зазначенням: найменування підприємства – Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний Буг»; прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю «Братське Агро»; підстави для внесення коштів до каси позивача: Договір №1/04 від 02.04.2025, Додаткова угода №1 від 02.04.2025, Додаткова угода №2 від 12.05.2025. У рядках: «Головний бухгалтер/Директор Войцехівський В.Г.» та «Одержав касир Войцехівський В.Г.» містяться підписи, а також відбиток печатки ПСП «Південний Буг».

Суд погоджується з позицією позивача, що надана суду відповідачем частина прибуткового касового ордеру мала зберігатись у позивача як отримувача коштів, а у платника коштів мала залишитись тільки квитанція до прибуткового касового ордеру (Типова форма №КО-1).

Під час розгляду справи відповідачем також було надано суду Видатковий касовий ордер від 12.05.2025 (а.с.96) виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Братське Агро» Приватному сільськогосподарському підприємству «Південний Буг» на суму 99000,0 грн. У рядку «Одержав» міститься рукописний текст: ОСОБА_1 дев`яносто дев`ять тисяч 00 грн, 12.05.2025, паспорт ID-картка № НОМЕР_2 , орган, що видав 4820 від 17.05.2017, а також підпис.

Оригінали зазначених документів було оглянуто судом у судовому засіданні.

Питання про призначення почеркознавчої експертизи підписів директора ПСП «Південний Буг» ОСОБА_1 на Додатковій угоді №1, Додатковій угоді №2, Прибутковому касовому ордері №1 від 12.05.2025 та Видатковому касовому ордері від 12.05.2025, позивачем перед судом не ставилось. Жодних заяв безпосередньо від ОСОБА_1 стосовно неналежності йому підписів, які проставлені на вказаних документах, до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, факт наявності у відповідача прибуткового касового ордеру, а не квитанції до прибуткового касового ордеру; а також недотримання форми прибуткового касового ордеру, не може вплинути на оцінку наданого відповідачем Видаткового касового ордеру від 12.05.2025, як доказу належного виконання зобов`язання з оплати товару по Договору №1/04 від 02.04.2025, який підтверджує факт отримання директором відповідача ОСОБА_1 від ТОВ «Братське Агро» грошових коштів у сумі 99000,0 грн та дозволяє встановити зміст та обсяг господарської операції.

Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи та оформлення господарських операцій тощо.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту оплати спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити свою позицію іншими доказами, які будуть свідчити про факт здійснення оплати товару.

В якості такого доказу відповідачем надано суду Акт звірки взаєморозрахунків сторін за травень 2025 року (а.с.95), з якого вбачається, що станом на 31.05.2025 заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, а також зафіксований рух коштів по дебіторським та кредиторським рахункам сторін, у тому числі у сумі 99000,0 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена відповідними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Подібні висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 17.10.2018 у справі №905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

Наданий відповідачем Акт звірки від 12.05.2025 містить підписи директора ПСП «Південний Буг» Войцехівського В.Г. та директора ТОВ «Братське Агро» Конюхова Д.В., а також печатки підприємств.

Твердження позивача про використання відповідачем якимось чином печатки ПСП «Південний Буг» у своїх цілях, не підтвердженого позивачем жодними доказами, тому не може братись судом до уваги.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20).

Позивач, заперечуючи проти підписання директором ПСП «Південиий Буг» Войцеховським В.Г. Додаткової угоди №1, Додаткової угоди №2, Акту звірки від 12.05.2025, а також належності йому підпису на Прибутковому касовому ордері №1 від 12.05.2025, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Судом надавалась відповідачу можливість реалізувати його право на подання доказів в доведенні своєї позиції, зокрема, і шляхом подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та її оплати. Однак, відповідач ухилився від таких процесуальних дій, що вказує на непослідовну поведінку відповідача.

Отже, у суду відсутні підстави для висновку, що Додаткова угода №1, Додаткова угода №2, Акт звірки від 12.05.2025, Прибутковий касовий ордер №1 від 12.05.2025 та Видатковий касовий ордер від 12.05.2025 містять підроблені підписи, або підписи неповноважних осіб, оскільки такі факти не знайшли свого підтвердження.

За наведених обставин надані відповідачем докази у їх сукупності вірогідно свідчать про те, що останнім здійснено оплату отриманого за Договором №1/04 від 02.04.2025 товару - трактору колісного NEW HOLLAND T8.390 заводський номер НОМЕР_1 у сумі 99000,0 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 99000,0 грн основного боргу, та похідних вимог: стягнення 12696,41 грн пені, 790,31 грн збитків від інфляції та 1228,68 грн - 3% річних.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у разі відмови у позові, судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 03.11.2026.

Суддя М.В.Мавродієва