Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №915/137/26 — Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/137/26

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача – не з`явився,

від відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Селянського фермерського господарства “Татіана” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агритек” про стягнення 98740,49 грн. –

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство “Татіана” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агритек” про стягнення основного боргу у розмірі 2854761,09 грн., 3% річних у розмірі 15086,09 грн., інфляційних втрат у розмірі 5709,53 грн., штрафних санкцій у розмірі 77944,87 грн., посилаючись на наступне.

04.11.2025 року між Селянським фермерським господарством “Татіана” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агритек” укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 92680, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому «товар»).

Так, позивач зазначає, що згідно з п.1.2. договору найменування та загальна кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається сторонами у специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною (надалі - «Специфікація»). Згідно з п. 5.1. договору, якщо інші умови не погоджені сторонами у додатковій угоді. покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця в наступному порядку: 86 % вартості товару сплачується покупцем протягом 5-х робочих днів з дати поставки товару; 14 % вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної. Згідно з п. 6.5. договору у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару, зо кожен день такого прострочення.

Як стверджує позивач, СФГ «Татіана» згідно умов укладеного договору та підписаних сторонами специфікацій № 1 від 04.11.2025 року, № 2 від 05.11.2025 року, № 3 від 08.11.2025 року, № 4 від 09.11.2025 року, № 5 від 10.11.2025 року, № 6 від 11.11.2025 року, № 7 від 12.11.2025 року і видаткових накладних № 231 від 04.11.2025 року, № 232 від 05.11.2025 року, № 233 від 08.11.2025 року, № 234 від 09.11.2025 року, № 235 від 10.11.2025 року, № 236 від 11.11.2025 року, № 237 від 12.11.2025 року передало у власність ТОВ «Агритек» сільськогосподарську продукції зерно «кукурудзи», та відповідно постачальником зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За ствердженням позивача, станом на 05.01.2026 року покупець не повністю розрахувався із постачальником за отриману сільськогосподарську продукцію.

Позивач зауважує, що покупцем частково не виконано зобов`язання за договором і додатками до нього на загальну суму 3617897,62 грн., в т.ч. ПДВ, а саме не оплачено вартість отриманого товару згідно підписаних видаткових накладних № 236 від 11.11.2025 року та № 237 від 12.11.2025 року.

Також позивач вказує, що з метою досудового врегулювання спору 06.01.2026 року ним було направлено на електронну адресу та юридичну адресу відповідача претензію за вих. № 02 із вимогою сплатити заборгованість за отриманий товар. В подальшому, за ствердженням позивача, 09.01.2026 року відповідачем частково задоволено претензію та оплачено заборгованість за отриманий товар в сумі 763136,53 грн.

Відтак, як зазначає позивач, станом на 23.01.2026 року відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 2854761,09 грн.

Крім того, за порушення виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 5709,53 грн. та 3% річних в сумі 15086,09 грн., а також відповідно до положень п. 6.5 договору пеню в сумі 77944,87 грн., які заявлено до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2026 вказану позовну заяву Селянського фермерського господарства “Татіана” (вх. № 1788/26 від 09.02.2026 р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України не вказано про докази здійснення відповідачем часткової оплати за товар, також до позовної заяви позивачем не додано доказів здійснення відповідачем часткової оплати, про неможливість надання таких доказів позивачем не вказано. При цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

19.02.2026 від позивача до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №2272/26), до якої позивачем додано копії платіжних інструкцій №331 від 09.01.2026, №332 від 09.01.2026, №333 від 09.01.2026, №334 від 09.01.2026 в якості доказів часткової сплати відповідачем за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2026 р. вказану позовну заяву Селянського фермерського господарства “Татіана” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/137/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 18 березня 2026 року о 10 год. 00 хв.

17.03.2026 від позивача до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №3585/26), в якій позивач вказує, що після звернення позивача до суду відповідачем було сплачено основний борг у розмірі 2854761,09 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агритек” на свою користь 3% річних у розмірі 15086,09 грн., інфляційні втрати у розмірі 5709,53 грн., штрафні санкції (пеню) у розмірі 77944,87 грн.

17.03.2026 від позивача до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла заява (вх. №3594/26), в якій позивачем зазначено, що позивач підтримує заявлений позов до відповідача ТОВ “Агритек” про стягнення коштів з урахуванням поданої до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2026 р. у справі № 915/137/26 прийнято заяву Селянського фермерського господарства “Татіана” про зменшення розміру позовних вимог до 98740,49 грн. (вх. №3585/26 від 17.03.2026 р.), та підготовче засідання відкладено на 16 квітня 2026 року о 12:30.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2026 р. у справі №915/137/26 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та підготовче засідання відкладено на 14 травня 2026 року о 10:00.

05.05.2026 р. від представника позивача – Потапенко А.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшли клопотання про участь у підготовчому засіданні по справі № 915/137/26, що призначено на 14.05.2026р. о 10 год. 00 хв., та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 6537/26, №6585/26).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2026 р. у справі № 915/137/26 задоволено клопотання представника Селянського фермерського господарства “Татіана” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) (від 05.05.2026 р. вх.№№ 6537/26, 6585/26).

13.05.2026 р. від представника відповідача - Данилової К.І. до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №7145/26), в якому заявник просить суд закрити провадження по справі № 915/137/26 у зв`язку з відсутністю предмета спору. Клопотання мотивовано тим, що відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 2854761,09 грн. у повному обсязі, у зв`язку з чим відповідач вважає, що між ним та позивачем відсутні неврегульовані питання, оскільки обов`язки відповідача перед позивачем за договором виконані у повному обсязі, що також свідчить про відсутність правових підстав для задоволення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Під час підготовчого засідання 14.05.2026 р. судом розглянуто клопотання відповідача про закриття провадження у справі (вх. №7145/26 від 13.05.2026 р.), за результатами чого судом протокольною ухвалою відмовлено в його задоволенні, оскільки, не зважаючи на сплату відповідачем основного боргу, предмет спору за вимогами про стягнення 3%, інфляційних втрат, штрафних санкцій (пені) наявний.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 р. у справі № 915/137/26 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15 червня 2026 року о 10:30.

12.06.2026 р. від представника позивача – Потапенко А.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла заява (вх. №8723/26), в якій заявник просив суд проводити розгляд справи у судовому засіданні 15.06.2026 року без присутності представника позивача. Також заявник просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2026 р. розгляд справи № 915/137/26 відкладено на 06 липня 2026 року о 14:10 з огляду на неявку відповідача в судове засідання.

Між тим, розгляд справи в судовому засіданні 06.07.2026 р. о 14:10 не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2026 р. розгляд справи №915/137/26 призначено на 03 серпня 2026 року о 14:30.

В судове засідання, призначене на 03.08.2026, представники сторін не з`явились.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі “Електронний суд” ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо належного повідомлення сторін щодо дати розгляду справи, суд вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на неявку представників сторін в судове засідання 03.08.2026 року, судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

04.11.2025 року між Селянським фермерським господарством «Татіана» (далі – продавець або постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агритек» (далі – покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №92680 (далі - договір), відповідно до п.1.1.-1.2 якого позивач як продавець в порядку та умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати у власність відповідачу як покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому «товар»), найменування та загальна кількість, що поставляється за даним договором, визначається сторонами у специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною (надалі -«специфікація»).

Згідно з п. 3.1. договору кількість та ціна товару, що поставляється за даним договором встановлюються специфікацією. Ціна товару може змінюватись, відповідно до п.2.4 даного договору.

В п. 3.2. договору сторони погодили, що у випадку нереєстрації постачальником податкової накладної протягом граничних строків, визначених підпунктом 201.10 пункту 201 Податкового кодексу України, ціна товару зменшується на 14% від ціни товару зазначеної у специфікації, за якою постачальником не зареєстровано податкову накладну, про що укладається акт перерахунку ціни, шляхом направленням покупцем такого акту поштовим відправленням за адресою постачальника. У разі відмови від підписання акту перерахунку ціни з боку постачальника впродовж 5 (п`яти) календарних днів з дати здійснення поштового відправлення на його адресу, акт перерахунку ціни вважається підписаним з боку постачальника.

У відповідності до п.4.1.-4.3. договору умови поставки товару будуть визначені сторонами у специфікації до договору на відповідну партію товару. Поставка товару може здійснюватись на умовах EXW, FCA, СРТ (в розумінні «Інкотермс-2010»). Поставка товару здійснюється окремими частинами (партіями) автомобільним транспортом. Граничний строк поставки товару узгоджується сторонами у специфікації. Після закінчення терміну поставки, продавець не звільняється від обов`язку поставити товар на суму отриманої від покупця передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання недопоставленого товару, письмово попередивши про це продавця.

Пунктом 4.4.4 договору встановлено, що право власності у покупця виникає з моменту передання товару.

Відповідно до п.4.8. договору для підтвердження поставки продавцем надаються наступні документи:

- рахунок-фактура на товар, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;

- видаткова накладна на товар:

- податкова накладна, виписана на товар та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідності до діючого законодавства України;

- товарно-транспортні накладні, що оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п.5.1. договору, якщо інші умови оплати не погодженні сторонами у додатковій угоді, покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця в наступному порядку:

- 86% вартості товару сплачується покупцем протягом 5-х робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього договору, підписання сторонами специфікації до договору, отримання від продавця рахунку-фактури на товар, підписаної видаткової накладної, а також після експорту товару продавця та отримання покупцем вантажної митної декларації;

- 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної та отримання покупцем суми бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з продавцем в рамках виконання даного договору, відповідно до порядку визначеного ст. 200 Податкового кодексу України. Якщо за результатами перевірки контролюючим органом буде відмовлено покупцю у отриманні бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з продавцем, 14% вартості товару не сплачується до моменту отримання бюджетного відшкодування.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що зобов`язання покупця по сплаті за поставлений товар вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку покупця, відповідно до реквізитів, вказаних продавцем у рахунку-фактурі. Ризики незарахування коштів на банківський рахунок продавця несе продавець.

Відповідно до п. 6.1. договору у випадку порушення, невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених даним договором винна сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України з урахуванням умов даного договору.

Згідно з п.6.5. договору у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього договору. Покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день такого прострочення.

Пунктом 6.10. договору передбачено, що сплата штрафних санкцій та пені, а також відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного договору, не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за даним договором. Штрафні санкції сплачуються винною стороною до повного виконання нею своїх обов`язків, встановлених цим договором.

Згідно з п. 9.1. договору останній набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 12.11.2025, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати до повного їх виконання відповідними сторонами.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки сільськогосподарської продукції № 92680 від 04.11.2025 р. є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України та згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно зі ст. 689 ЦК покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов п. 3.1, п.4.1-4.3. договору у листопаді 2025 р. СФГ «Татіана» (постачальник) та ТОВ «Агритек» (покупець) були складені та підписані відповідні специфікації до договору, в яких сторони погодили постачання товару (кукурудзи), його характеристики, кількість та вартість, а також умови та строки поставки товару, а саме:

- специфікацією №1 від 04.11.2025 р. сторони погодили постачання товару загальною вартість 1833615,20 грн. у кількості 208840 кг, умови поставки: СРТ (в розумінні «Інкотермс-2010») за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, пров. Пирятинський, 48; строк поставки з 04.11 по 12.11.2025 р.;

- специфікацією №2 від 05.11.2025 р. сторони погодили постачання товару загальною вартість 1665741,60 грн. у кількості 189720 кг, умови поставки: СРТ (в розумінні «Інкотермс-2010») за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, пров. Пирятинський, 48; строк поставки з 04.11 по 12.11.2025 р.;

- специфікацією №3 від 08.11.2025 р. сторони погодили постачання товару загальною вартість 1109265,20 грн. у кількості 136225,55 кг, умови поставки: СРТ (в розумінні «Інкотермс-2010») за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, пров. Пирятинський, 48; строк поставки з 04.11 по 12.11.2025 р.;

- специфікацією №4 від 09.11.2025 р. сторони погодили постачання товару загальною вартість 842353,20 грн. у кількості 95940 кг, умови поставки: СРТ (в розумінні «Інкотермс-2010») за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, пров. Пирятинський, 48; строк поставки з 04.11 по 12.11.2025 р.;

- специфікацією №5 від 10.11.2025 р. сторони погодили постачання товару загальною вартість 1613764,00 грн. у кількості 183800 кг, умови поставки: СРТ (в розумінні «Інкотермс-2010») за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, пров. Пирятинський, 48; строк поставки з 04.11 по 12.11.2025 р.;

- специфікацією №6 від 11.11.2025 р. сторони погодили постачання товару загальною вартість 3286880,80 грн. у кількості 374360 кг, умови поставки: СРТ (в розумінні «Інкотермс-2010») за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, пров. Пирятинський, 48; строк поставки з 04.11 по 12.11.2025 р.;

- специфікацією №7 від 12.11.2025 р. сторони погодили постачання товару загальною вартість 1204791,60 грн. у кількості 137220 кг, умови поставки: СРТ (в розумінні «Інкотермс-2010») за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, пров. Пирятинський, 48; строк поставки з 04.11 по 12.11.2025 р.

Так, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 92680 від 04.11.2025 та вищевказаних специфікацій відповідачу поставлено товар на загальну суму 11556411,60 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- видаткова накладна №231 від 04.11.2025 на суму 1833615,20 грн.;

- видаткова накладна №232 від 05.11.2025 на суму 1665741,60 грн.;

- видаткова накладна №233 від 08.11.2025 на суму 1109265,20 грн.;

- видаткова накладна №234 від 09.11.2025 на суму 842353,20 грн.;

- видаткова накладна №235 від 10.11.2025 на суму 1613764,00 грн.;

- видаткова накладна №236 від 11.11.2025 на суму 3286880,80 грн.;

- видаткова накладна №237 від 12.11.2025 на суму 1204791,60 грн.

Всі видаткові накладні підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками сторін.

Судом встановлено, що на виконання податкового законодавства постачальником СФГ «Татіана» складено податкові накладні:

- податкова накладна №229 від 11.11.2025 р. на суму 3286880,80 грн., де сума ПДВ - 403652,03 грн., відповідно до квитанції №1 документ доставлений до центрального рівня Державної податкової служби 27.11.2025 р.;

- податкова накладна №230 від 12.12.2025 р. на суму 1204791,60 грн., де сума ПДВ - 147956,86 грн., відповідно до квитанції №1 документ доставлений до центрального рівня Державної податкової служби 27.11.2025 р.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання покупцем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки з урахуванням специфікацій та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

За положеннями частин другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами п. 5.1 договору № № 92680 покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця в наступному порядку:

- 86% вартості товару сплачується покупцем протягом 5-х робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього договору, підписання сторонами специфікації до договору, отримання від продавця рахунку-фактури на товар, підписаної видаткової накладної, а також після експорту товару продавця та отримання покупцем вантажної митної декларації:

- 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної та отримання покупцем суми бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з продавцем в рамках виконання даного договору, відповідно до порядку визначеного ст. 200 Податкового кодексу України. Якщо за результатами перевірки контролюючим органом буде відмовлено покупцю у отриманні бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з продавцем, 14% вартості товару не сплачується до моменту отримання бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 5.1. договору відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 3517897,62 грн. згідно наступних платіжних інструкцій:

- платіжної інструкції №331 від 09.01.2026 р. на суму 256706,13 грн.;

- платіжної інструкції №332 від 09.01.2026 р. на суму 155297,13 грн.;

- платіжної інструкції №333 від 09.01.2026 р. на суму 233203,82 грн.;

- платіжної інструкції №334 від 09.01.2026 р. на суму 117929,45 грн.;

- платіжної інструкції №418 від 17.02.2026 р. на суму 1000000,00 грн.;

- платіжної інструкції №7774890798998579 від 10.02.2026 р. на суму 500000,00 грн.;

- платіжної інструкції №7774890798998581 від 10.02.2026 р. на суму 200000,00 грн.;

- платіжної інструкції №7774890798998791 від 26.02.2026 р. на суму 1154761,09 грн.;

Як вказано у позовній заяві, заявлена до стягнення основна заборгованість у розмірі 2854761,09 грн. виникла у зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині здійснення оплати за товар поставлений згідно з видатковими накладними №236 від 11.11.2025 р. та №237 від 12.11.2025 р.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений згідно з видатковими накладними №236 від 11.11.2025 р. та №237 від 12.11.2025 р. товар у наступні строки:

- сплата 86% вартості: за видатковою накладною №236 від 11.11.2025 р. до 18.10.2025 р. включно; за видатковою накладною №237 від 12.11.2025 р. до 19.10.2025 р. включно;

- сплата 14% вартості: за видатковою накладною №236 від 11.11.2025 р. і податковою накладною №229 від 11.11.2025 р. - до 02.12.2025 р. включно; за видатковою накладною №237 від 12.11.2025 р. і податковою накладною №230 від 12.11.2025 р. - до 02.12.2025 р. включно.

Вказані строки на день звернення до суду позивача із заявленим позовом сплили.

З метою отримання оплати за поставлений товар позивач звернувся до відповідача з претензією №02 від 06.01.2026 року, в якій просив відповідача протягом 5 робочих днів з дня отримання претензії сплатити заборгованість у розмірі 3617897,62 грн. та неустойку у вигляді пені у розмірі 72003,06 грн. на реквізити позивача, що зазначені претензії.

Факт направлення претензії підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення до цінного листа з печаткою відділення поштового зв`язку, трекінг поштового відправлення 3771000007584.

Наразі вищевказана сума заборгованості у розмірі 2854761,09 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду із заявленим позовом, а саме:

- згідно з платіжною інструкцією № 7774890798 від 10.02.2026 року 200 000,00 грн.;

- згідно з платіжною інструкцією № 7774890798 від 10.02.2026 року 500 000,00 грн.;

- згідно з платіжною інструкцією № 418 від 17.02.2026 року 1000000,00 грн.;

- згідно з платіжною інструкцією № 7774890798 від 26.02.2026 року 1154761,09 грн.

Так, з огляду на вказану сплату позивачем було зменшено розмір позовних вимог відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. №3585/26 від 17.03.2026 р.), яка була прийнята судом згідно з ухвалою суду від 18.03.2026 р.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 77944,87 грн., 3% річних у розмірі 15086,09 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5709,53 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем поставленого позивачем товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.5. договору у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього договору. Покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день такого прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором поставки сільськогосподарської продукції № 92680 від 04.11.2025 позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 77944,87 грн. Перевіривши правомірність нарахування пені у розмірі 77944,87 грн., з урахуванням передбаченого п. 5.1. договору порядку здійснення оплати за поставку товару, суд вважає здійснений позивачем розрахунок пені неправильним.

Так, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку пені позивачем не було враховано моменту (дату) з якого відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язань з оплати за видатковими накладними №236 від 11.11.2025 р. та №237 від 12.11.2025 р. та помилково здійснено нарахування пені з 18.11.2025 р. щодо зобов`язань за видатковою накладною №236 та з 19.11.2025 р. щодо зобов`язань за видатковою накладною №237.

Як було судом зазначено вище, відповідач зобов`язаний був оплатити за поставлений товар у наступні строки:

- сплата 86% вартості: за видатковою накладною №236 від 11.11.2025 р. до 18.10.2025 р. включно, а за видатковою накладною №237 від 12.11.2025 р. до 19.10.2025 р. включно;

- сплата 14% вартості: за видатковою накладною №236 від 11.11.2025 р. і податковою накладною №229 від 11.11.2025 р. до 02.12.2025 р. включно; а за видатковою накладною №237 від 12.11.2025 р. і податковою накладною №230 від 12.11.2025 р. до 02.12.2025 р. включно.

Таким чином, у даному випадку нарахування пені повинно було здійснюватися наступним чином:

- за період з 19.11.2025 по 31.12.2025 на суму боргу 1353623,19 грн. сума пені становить 24717,53 грн. (1353623,19 грн. х 15,50% : 365 дн. х 43 дн. : 100);

- за період з 20.11.2025 по 31.12.2025 на суму боргу 1056834,74 грн. сума пені становить 18849,30 грн. (1056834,74 грн. х 15,50% : 365 дн. х 42 дн. : 100);

- за період з 03.12.2025 по 31.12.2025 на суму боргу 444303,16 грн. сума пені становить 5471,62 грн. (444303,16 грн. х 15,50% : 365 дн. х 29 дн. : 100);

- за період з 01.01.2026 по 23.01.2026 на суму боргу 2854761,09 грн. сума пені становить 27882,80 грн. (2854761,09 грн. х 15,50% : 365 дн. х 23 дн. : 100).

Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 76921,25 грн.

Щодо вимог в частині стягнення нарахованих 3% річних суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати за поставлений товар, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Однак, перевіривши правомірність нарахування 3% річних у розмірі 15086,09 грн., з урахуванням передбаченого п. 5.1. договору порядку здійснення оплати за поставку товару, суд вважає здійснений позивачем розрахунок 3% неправильним.

Так, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем не було враховано моменту (дату), з якого відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язань з оплати за видатковими накладними №236 від 11.11.2025 р. та №237 від 12.11.2025 р. та помилково здійснено нарахування 3% річних з 18.11.2025 р. як щодо зобов`язань зі сплати 86% вартості за вказаними видатковими накладними, так і за зобов`язаннями зі сплати вартості 14% вартості.

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що за прострочення зобов`язань з оплати за товар, що був поставлений позивачу згідно видаткових накладних №236 від 11.11.2025 р. та №237 від 12.11.2025 р. становить 14887,98 грн., а саме:

- за період з 19.11.2025 р. по 23.01.2026 р. на суму боргу 1353623,19 грн. 3% річних становлять 7342,94 грн. (1353623,19 грн. x 3 % x 66 дн. : 365 дн. : 100);

- за період з 20.11.2025 р. по 23.01.2026 на суму боргу 1056834,74 грн. 3% річних становлять 5646,10 грн. (1056834,74 грн. x 3 % x 65 дн. : 365 дн.: 100);

- за період з 03.12.2025 по 23.01.2026 на суму боргу 444303,16 грн. 3% річних становлять 1898,94 грн. (444303,16 грн. x 3 % x 52 дн. : 365 дн.: 100).

Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 14887,98 грн.

Щодо заявлених до стягнення нарахованих інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Так, у позовній заяві позивачем наведено розрахунок інфляційних втрат на загальну суму 5709,53 грн., а саме:

- за період з 01.12.2025 по 31.12.2025 на суму боргу 1353623,19 грн. інфляційні втрати становлять 2707,25 грн. (1353623,19 грн. x 1.00200000 - 1353623,19 грн.);

- за період з 01.12.2025 по 31.12.2025 на суму боргу 1056834,74 грн. інфляційні втрати становлять 2113,67 грн. (1056834,74 грн. x 1.00200000 - 1056834,74 грн.);

- за період з 03.12.2025 по 31.12.2025 на суму боргу 444191,77 грн. інфляційні втрати становлять 888,61 грн. (444303,16 грн. x 1.00200000 - 444303,16 грн.).

Дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат у розмірі 5709,53 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем обґрунтовано на існуючу суму заборгованості. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 5709,53 грн.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Селянського фермерського господарства “Татіана” частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, що складають 3286,82 грн. (97518,76 грн. х 3328,00 / 98740,49 грн.), виходячи з остаточно з заявленої до стягнення суми.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Селянського фермерського господарства “Татіана” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агритек” про стягнення 98740,49 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агритек” (54029, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Бабіча Гліба, буд. 34А; код ЄДРПОУ 44745331) на користь Селянського фермерського господарства “Татіана” (37440, Полтавська область, Лубенський район, с. Осавульщина, вул. Франка, 90А; код ЄДРПОУ 24828229) пеню в розмірі 76921/сімдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять одна/грн. 25 коп., 3% річних в розмірі 14887/чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім/грн. 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 5709/п`ять тисяч сімсот дев`ять/грн. 53 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3286/три тисячі двісті вісімдесят шість/грн. 82 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог Селянського фермерського господарства “Татіана” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 03.11.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 24.08.2026 по 03.09.2026 року і 14.09.2026 року, та у відрядженні з 30.09.2026 по 03.10.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва