Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №487/5319/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №487/5319/26

Суддя: Нікітін Д. Г.

Справа № 487/5319/26

Провадження № 2/487/3486/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м. Миколаїв Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Нікітіна Д. Г.,

за участю секретаря судового засідання Марченко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та припинення права спільної часткової власності,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 в особі свого представника — адвоката Долгової Л. В. звернулась до суду з позовом до Миколаївської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності на ціле домоволодіння із господарськими будівлями і спорудами як окремий об`єкт нерухомого майна з цілою часткою (1/1) АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на зазначене домоволодіння; витребувати у Третій миколаївській державній нотаріальній конторі матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову позивачка вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік — ОСОБА_2 , про що складено актовий запис № 626 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшли частки у праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: 41/100 частки, якими спадкодавець володів на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 25.04.1988, виданого відділом комунального господарства Заводського району, зареєстрованого 25.04.1988 у КП «ММБТІ» за р. № 4079; та 14/100 часток, які він прийняв у спадщину після смерті матері — ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.10.2013, виданого державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Фоменко С. П., право власності за чоловіком було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2013 за № 2764303.

Домоволодіння на той час складалось з кам`яного житлового будинку літ. А, загальною площею 19,9 кв. м, житловою площею 11,8 кв. м; кам`яного житлового будинку літ. В, загальною площею 77,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м; господарчих та побутових будівель і споруд: сараю кам`яного літ.Ж, погребу цегляного літ. Мпд, гаража металевого літ. С, душу дерев`яного літ. Т, навісу металевого решетованого літ. У, огорожі № 4, 5, 6, 10, споруд № І. Загальна площа домоволодіння — 97,6 кв. м, житлова площа — 67,1 кв. м. Земельна ділянка під домоволодінням у власність співвласників не передавалась та перебуває у власності територіальної громади.

Позивачка, як особа, що пережила спадкодавця, у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та прийняла її. Проте при зверненні 03.03.2026 за видачею свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що, згідно з інформацією з державних реєстрів та довідкою КП «ММБТІ» від 07.01.2026 № 2-7578, домоволодіння перебуває в процесі поділу/виділу часток, внаслідок виділення часток інших співвласників в окремі адреси (45/100) змінились частка спадкодавця у праві власності (55/100) та технічний опис об`єкта, а тому заявлений об`єкт як одне ціле не існує та неможливо визначити склад спадкового майна.

З довідки КП «ММБТІ» від 07.01.2026 № 2-7578 вбачається, що рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 27.10.2006 № 2057 27/100 частин домоволодіння (частина житлового будинку літ. А-1 житловою площею 20,6 кв. м, загальною площею 30,7 кв. м з господарськими будівлями літ. Б, Г), яка належала ОСОБА_4 , надана нова адреса — АДРЕСА_1 , а рішенням виконкому від 24.09.2010 № 1224 18/100 частин домоволодіння (частина житлового будинку літ. А-1 житловою площею 29,7 кв. м, загальною площею 38,9 кв. м), яка належала ОСОБА_5 , надана нова адреса — АДРЕСА_2 . Співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 , що залишились, є ОСОБА_2 (41/100 частка) та ОСОБА_3 (14/100 часток), спадщину після смерті якої ОСОБА_2 оформив у 2013 році.

Позивачка зазначає, що фактично спадкодавець залишився за вказаною адресою єдиним співвласником, а його 55/100 часток становлять ціле (1/1) домоволодіння, що залишилось, однак за життя виділ у встановленому порядку він не здійснив. Інших спадкоємців, окрім позивачки, немає, заповіту спадкодавець не складав. Оскільки видача свідоцтва про право на спадщину нотаріусом неможлива, захистити свої права позивачка може лише в судовому порядку.

Ухвалою суду від 03.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 10.09.2026.

Ухвалою суду від 10.09.2026 року в Третій миколаївській державній нотаріальній конторі витребувано матеріали спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , які надійшли до суду 24.09.2026 року.

Ухвалою суду від 01.10.2026 закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду по суті на 27.10.2026 о 13:30.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник — адвокат Долгова Л. В. в судове засідання не з`явились. Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги підтримано в повному обсязі та вказано, що вона просить їх задовольнити.

Представник Миколаївської міської ради, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, подав заяву, в якій просив справу розглянути за відсутності представника відповідача на розсуд суду.

За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, і жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 та актовим записом № 626. Позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 04.04.1970.

За життя ОСОБА_2 на праві власності належало 41/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 25.04.1988, виданого відділом комунального господарства Заводського району та зареєстрованого в КП «ММБТІ» 25.04.1988 за р. №4079, а також 14/100 часток на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.10.2013 (серія та номер 1-213), виданого державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Фоменко С.П. після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Право власності на 14/100 часток зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2013 за № 2764303, вид спільної власності — спільна часткова.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.05.2026 № 475257463 об`єкт нерухомого майна — домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 174143748101) — складається з кам`яного житлового будинку літ. А, загальною площею 19,9 кв. м, житловою площею 11,8 кв. м, кам`яного житлового будинку літ. В, загальною площею 77,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м, та господарських будівель і споруд, загальна площа домоволодіння становить 97,6 кв. м, житлова — 67,1 кв. м. Власником 14/100 часток зазначено ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію інших речових прав, іпотеки, обтяжень, а також заборон відчуження відсутні. Цією ж довідкою підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_2 існує окремий об`єкт нерухомого майна — житловий будинок загальною площею 38,9 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта 700964148101), власником якого на підставі договору дарування від 12.08.2015 № 1738 є ОСОБА_6 .

Обставини виділення в окремі адреси 27/100 та 18/100 частин домоволодіння підтверджуються довідкою КП «ММБТІ» від 07.01.2026 № 2-7578, наданою на запит державного нотаріуса Третьої миколаївської державної нотаріальної контори, з якої вбачається, що спадкодавець залишився єдиним співвласником домоволодіння АДРЕСА_1 з часткою 41/100 + 14/100 (разом 55/100).

Постановою державного нотаріуса Третьої миколаївської державної нотаріальної контори від 03.03.2026 № 184/02-31 позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії — видачі свідоцтва про право на спадщину за законом — у зв`язку з неможливістю визначити склад спадкового майна.

З матеріалів спадкової справи № 106/2025 вбачається, що позивачка у встановлений ст. 1270 ЦК України строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_2 ; інших осіб, які б прийняли спадщину або претендували на неї, заповіту спадкодавця у матеріалах справи немає.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; згідно зі ст. 1269, 1270 цього Кодексу спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, повинен подати нотаріусу відповідну заяву протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Статтями 1296, 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а якщо до її складу входить нерухоме майно, — зобов`язаний звернутися до нотаріуса за його видачею.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, а в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Щодо права спільної часткової власності суд виходить з наступного. Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності; власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ст. 356 ЦК України). Право спільної часткової власності передбачає існування щонайменше двох суб`єктів цього права. Статтею 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; у разі виділу співвласником у натурі частки для нього право спільної часткової власності на це майно припиняється, і така особа набуває право власності на виділене майно. Якщо ж з учасників спільної часткової власності після виділу залишився тільки один суб`єкт, право спільної часткової власності припиняється взагалі, а майно, що залишилось, перебуває у власності такого суб`єкта як єдиного власника.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними: при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється, тоді як у разі поділу спільного майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Оцінюючи подані докази в їх сукупності, суд встановив, що частини домоволодіння АДРЕСА_1 , які становили 27/100 та 18/100, вибули з цього домоволодіння рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.10.2006 №2057 та від 24.09.2010 № 1224, отримали окремі адреси (32а та 32/1) та існують як самостійні об`єкти нерухомого майна. З дати присвоєння окремих адрес домоволодіння АДРЕСА_1 в складі, що залишився (житлові будинки літ. А та літ. В з господарськими будівлями і спорудами), перебувало у користуванні та власності лише ОСОБА_2 як єдиного співвласника, а тому його 55/100 часток у праві спільної часткової власності фактично становили ціле (1/1) домоволодіння. Відсутність державної реєстрації виділу (поділу) за життя спадкодавця не змінює змісту його права власності та не свідчить про припинення цього права, а лише унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за наявних розбіжностей між даними реєстрів та фактичним станом об`єкта нерухомості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що домоволодіння АДРЕСА_1 у складі, визначеному в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.05.2026 № 475257463, належало ОСОБА_2 на праві приватної власності на момент смерті, а отже відповідно до ст. 1218 ЦК України входить до складу спадщини. Позивачка як дружина спадкодавця є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України), прийняла спадщину в установленому порядку і є єдиним спадкоємцем, а нотаріальне оформлення її спадкових прав є неможливим з причин, які від неї не залежать. За таких обставин право власності позивачки на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання за рішенням суду (ст. 392 ЦК України), а оскільки після прийняття спадщини вона стає єдиним власником домоволодіння, право спільної часткової власності підлягає припиненню.

Суд враховує правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 24.12.2021 у справі № 442/60/21, відповідно до якої у справах щодо спадкування позовні вимоги мають бути пред`явлені до інших спадкоємців, чиїх прав та обов`язків вони безпосередньо стосуються, а лише у разі їх відсутності або необізнаності позивача відповідачем може бути визначено орган місцевого самоврядування. Оскільки інших спадкоємців у ОСОБА_2 немає, Миколаївська міська рада як представник територіальної громади є належним відповідачем у справі. Водночас, суд зазначає, що права позивачки відповідачем порушено не було.

Земельна ділянка під домоволодінням у власність співвласників не передавалась, перебуває у власності територіальної громади і предметом цього спору не є; питання користування нею та оформлення прав на неї вирішується в порядку, встановленому земельним законодавством.

За змістом ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону, яка діяла неправомірно. Оскільки відповідач не порушував прав позивачки, а звернення до суду зумовлене неможливістю нотаріального оформлення спадщини, судові витрати, понесені позивачкою (судовий збір у загальній сумі 15 412 грн 56 коп.), слід залишити за нею.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 355, 356, 364, 367, 392, 1216-1218, 1220, 1261, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та припинення права спільної часткової власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на ціле домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 97,6 кв.м, житловою площею 67,1 кв. м, як на окремий об`єкт нерухомого майна з цілою часткою (1/1), що складається з: кам`яного житлового будинку літ. А, загальною площею 19,9 кв. м, житловою площею 11,8 кв. м; кам`яного житлового будинку літ. В, загальною площею 77,7 кв. м, житловою площею 55,3 кв. м; сараю кам`яного літ. Ж; погребу цегляного літ. Мпд; гаража металевого літ. С; душу дерев`яного літ. Т; навісу металевого решетованого літ. У; огорожі № 4, 5, 6, 10; споруд № І, — в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_1 з господарськими та побутовими будівлями і спорудами.

Судові витрати, понесені позивачкою, залишити за нею.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи: позивачка — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідач — Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Суддя Д.Г. Нікітін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua