Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №487/6630/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6630/26

Провадження № 2/487/4098/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

18.08.2026 року шляхом формування у системі «Електронний суд» представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» - Сахарова О.І. звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 , якою просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №368362723, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 10.09.2019 року у розмірі 22915,60 грн., з яких: 7998,61 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 14916,99 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також просила стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що 10.09.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір №368362723, у формі електронного документа, з використанням електронного підпису, за допомогою одноразового ідентифікатора SH2M552V, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 2000 грн.

В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 8 000 грн.

ТОВ «ФК «Ейс» є правонаступником кредитора у зобов`язанні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.

В свою чергу, зобов`язання за договором відповідачем не виконуються, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 26915,60 грн., з яких: 7998,61 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 14916,99 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 4000 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

При цьому, позивачем вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 22915,60 грн.

Посилаючись на вищенаведене, представник позивача просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Ухвалою суду від 26.08.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім того вказаною ухвалою витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію стосовно зарахування коштів на картковий рахунок та власника вказаного карткового рахунку.

16.09.2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк», в якій міститься витребовувана інформація.

18.09.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила застосувати до позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» наслідки спливу позовної давності.

21.09.2026 року представник позивача Сахарова О.І. подала до суду заяву, в якій просила заяву про застосування наслідків спливу позовної давності залишити без задоволення. Зазначала, що з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року перебіг позовної давності було продовжено під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Крім того, перебіг позовної давності було зупинено з 24.02.2022 року по 03.09.2025 року у зв`язку з ведення в країні воєнного стану. За такого позовна давність позивачем не пропущена.

24.09.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій перебіг позовної давності розпочався у жовтні 2019 року, тобто задовго до запровадження карантинних обмежень та воєнного стану. Також позивача не враховує чинну судову практику Верховного Суду та зміни в законодавства, які обмежують безумовне продовження строків під час воєнного стану для стягнення старих мікрокредитів. Загальний трирічний строк з моменту порушення зобов`язання у 2019 року повністю вичерпав себе. У зв`язку з цим, повторно просила застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача до судового засідання не з`явилась, у позовній заяві зазначила про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. У заяві від 18.09.2026 року зазначала, що перебуває за межами України, у зв`язку із чим не має можливості з`явитись у судове засідання.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить наступного.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За нормами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За нормами ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що 10.09.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір №10.09.2019 року.

Відповідно до п.1.1 за цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору.

Згідно з п.п.1.2, 1.3 Договору строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 18 днів. 1.3. Кредит надається строком на 18 днів.

За п. 1.4. Договору Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,37 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.

Відповідно до п.1.5 Договору З врахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 500,05 відсотків річних

За п.1.6 Договору розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.4.2 Договору сторони погоджуються що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.1.4 – 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування 3 і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору.

За п.4.3. Договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4.4 Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

У п.4.9 Договору Позичальник підтвердив, що: - отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України; - отримав Кредит не на споживчі цілі; - інформація надана Товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно з довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заявка на кредит подана 10.09.2019 року. Акцепт оферти позичальником, а саме: підписання договору Одноразовим ідентифікатором SH2M552V здійснено позичальником 10.09.2019 року о 12:45:48.

Із заявки на отримання грошових коштів в кредит від 10.09.2019 року вбачається, що відповідач для отримання кредиту зазначила номер картки 5168-74XX-XXXX-3939.

23.09.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору №368362723 від 10.09.2019 року.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди Сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 2200 грн. з 23.09.2019 р. на строк дії Договору № 368362723 від 10.09.2019 р. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору.

Згідно з п.2 Додаткової угоди Сторони домовилися викласти Графік розрахунків в новій редакції та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди.

27.09.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору №368362723 від 10.09.2019 року.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди Сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 1300 грн. з 27.09.2019 р. на строк дії Договору № 368362723 від 10.09.2019 р. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору.

Згідно з п.2 Додаткової угоди Сторони домовилися викласти Графік розрахунків в новій редакції та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди.

27.09.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору №368362723 від 10.09.2019 року.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди Сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 368362723 від 10.09.2019 р., на наступну кількість днів: двадцять дев`ять.

Згідно з п.п.2,3 Додаткової угоди на дату укладання цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом. Починаючи з 28.09.2019 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,66 відсотків в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової угоди.

02.10.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору №368362723 від 10.09.2019 року.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди Сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 1500 грн. з 02.10.2019 р. на строк дії Договору № 368362723 від 10.09.2019 р. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору.

Згідно з п.2 Додаткової угоди Сторони домовилися викласти Графік розрахунків в новій редакції та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди.

27.10.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору №368362723 від 10.09.2019 року.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди Сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 368362723 від 10.09.2019 р. (надалі – «Договір»), на наступну кількість днів: тридцять.

Згідно з п.п.2,3 Додаткової угоди на дату укладання цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом. Починаючи з 27.10.2019 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,66 відсотків в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової угоди.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 8000 грн., що підтверджується довідкою та випискою за договором, наданими АТ «ПриватБанк», з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку 25.01.2020 року було здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 3000 грн., 23.09.2019 року – у розмірі 2200 грн., 27.09.2019 року у розмірі 1300 грн., 02.10.2019 року у розмірі 1500 грн.

З розрахунку заборгованості за Договором №368362723 від 10.09.2019 року, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 04.02.2020 року заборгованість відповідача у загальному розмірі становила 21867,74 грн., з яких: 7998,61 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 13869,13 грн. – заборгованість за процентами.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року. У подальшому до Договору факторингу №28/1118-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу № 28/1118-01. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. Згідно з реєстром прав вимоги №64 від 04.02.2020 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за №368362723 від 10.09.2019 року в сумі 21867,74 грн.

З розрахунку заборгованості за Договором №368362723 від 10.09.2019 року, складеного ТОВ «Таліон плюс», станом на 05.08.2020 року заборгованість відповідача у загальному розмірі становила 22915,60 грн., з яких: 7998,61 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 14916,99 грн. – заборгованість за процентами.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01.Так, відповідно до умов вищевказаного договору ТОВ «Таліон плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема за Договором №368362723 від 10.09.2019 року. Згідно з реєстром прав вимоги №1 від 05.08.2020 року, ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за №368362723 від 10.09.2019 року в сумі 22915,60 грн.

05.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу №05/06/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено права грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема, за договором за Договором №368362723 від 10.09.2019 року. Відповідно до реєстру боржників від 05.06.2025 року, що є Додатком №1 до Договору факторингу №05/06/25-Е від 05.06.2025 року, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором №368362723 від 10.09.2019 року в сумі 26915,60 грн., з яких: 7998,61 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 14916,99 грн. – заборгованість за процентами, 4000 грн. – пеня, штрафи.

Отже, позивачем правомірно набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яке виникло з підстав невиконання нею кредитного зобов`язання за Договором №368362723 від 10.09.2019 року.

За такого, позивач, як кредитор у зобов`язанні має право на задоволення вимог до боржника ОСОБА_1 .

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів суду не надала, розрахунок заборгованості не спростувала, свого розрахунку не надала.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності суд доходить наступного.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір було укладено 10.09.2019 року, з позовом представник ТОВ «ФК «Ейс» звернулась до суду 18.08.2026 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 України редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 відмінено з 24-00 год. 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості, що існували в межах трирічного строку до дня набрання чинності згаданим Законом № 540-1X - 02.04.2020 року.

Разом з тим, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон від 14 травня 2025 року №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», який передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦК України на період дії воєнного стану. Вказаний Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року та саме з цієї дати відновлюється обчислення строків позовної давності.

Таким чином, у період з 24.02.2022 року по 04.09.2025 року перебіг строку позовної давності було зупинено, у зв`язку з дією в країні правового режиму воєнного стану.

Отже, позовна давність позивачем на дату звернення не пропущена.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» обґрунтовані та підлягають задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню заборгованість за Договором №368362723 від 10.09.2019 року в загальному розмірі 22915,60 грн., з яких: 7998,61 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 14916,99 грн. – заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

За положеннями ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, при розподілі судових витрат, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Керуючись ст.10,18,23,76,258,259,263-265,279,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором №368362723 від 10.09.2019 року в загальному розмірі 22915,60 грн., з яких: 7998,61 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 14916,99 грн. – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб.13, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк