Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №473/2535/26 — Доманівський районний суд Миколаївської області

Суд: Доманівський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №473/2535/26

Суддя: Кащак А. Я.

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 473/2535/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Кащака А.Я.,

за участі секретаря Куш О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №641601 від 20 березня 2021 року у розмірі 14132,81 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9964,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, інфляційні збитки – 141,53 грн., нараховані 3% річних – 27,28 грн., а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказували, що між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 20 березня 2021 року укладено кредитний договір(оферта) №641601, відповідно до умов якого відповідачу були надані грошові кошти в сумі 4000,00 грн., строк на надається кредит - 29 календарних днів, проценти за користування кредитом - 1,9% від суми кредиту в день, що становить 693,5% річних від суми наданого кредиту.

03 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №03/12/2021-1, відповідно до якого до останнього перейшли права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, і за договором № 641601.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги за кредитними договорами, зокрема, і за договором № 641601.

В порушення умов договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 14132,81 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9964,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, інфляційні збитки – 141,53 грн., нараховані 3% річних – 27,28 грн. Покликаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості, ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача до судового засідання не з`явився. Надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Інших клопотань в порядку статті 222 Цивільного процесуального кодексу України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

Відповідач до судового засідання не з`явилась, про час та місце проведення судового засідання був повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзив до суду не надавала.

Відповідачу, відповідно до вимог ЦПК України, направлена копія позовної заяви з доданими до неї документи та копія ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 23 червня 2026 у справі відкрите провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику(повідомлення) сторін, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 19 серпня 2026 вирішено перейти від розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику(повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням(викликом) сторін.

Судові засідання у справі призначалися на:19.08.2026р.,05.10.2026р.

05.10.2026 року - суд перейшов до стадії прийняття рішення.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Коллект Центр» підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 20 березня 2021 року укладено кредитний договір № 641601.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано грошові кошти в сумі 4000,00 грн., строк на надається кредит - 29 календарних днів, проценти за користування кредитом - 1,9% від суми кредиту в день, загальна вартість кредиту 6204,00 грн. (п. 1.2., п. 1.3., п. 1.4., п. 1.6 Кредитного договору).

Умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування Кредитом та строку дії Договору передбачені п. 9.4. Договору. У випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, Позичальник має право ініціювати продовження строку користування Кредитом та зміну дати повернення Кредиту шляхом здійснення платежу на користь Кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання Кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява Позичальника про продовження строку користування Кредитом вважається поданою, а дія Договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати Позичальником всіх нарахованих процентів за користування Кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії Договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів. Автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення Кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати Позичальником нарахованих процентів за користування Кредитом до закінчення строку дії Договору.

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «ФК «Джобер» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором- G1687.

Також до матеріалів справи надано Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

03 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №03/12/2021-1, відповідно до якого до останнього перейшли права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, і за договором № 641601.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги за кредитними договорами, зокрема, і за договором № 641601.

Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача утворилась заборгованість в сумі 14132,81 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9964,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, інфляційні збитки – 141,53 грн., нараховані 3% річних – 27,28 грн.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором.

V. Оцінка судом.

Дослідивши представлені позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В порушення вимог кредитного договору відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім цього, ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормою ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Отже, позовні вимоги ТОВ «КоллектЦентр» про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року, яку згідно із положенням ч.4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення інфляційних збитків у розмірі 141,53 грн. та 3% відсотків річних у розмірі 27,28 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.

Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 141,53 грн. та 3% відсотків річних у розмірі 27,28 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи вказані положення ЦК України, суд відмовляє позивачу в стягнені з ОСОБА_1 інфляційних збитків у розмірі 141,53 грн. та 3% відсотків річних у розмірі 27,28 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Згідно з пункту п`ятого частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (п.3, 6 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Положеннями частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦПК України та ГПК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа (п.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту дванадцятого статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У відповідності до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо заборгованості за сумою прострочених платежів по тілу кредиту, суми прострочених платежів по процентах та суми прострочених платежів за комісією, а тому вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Встановивши ці обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах кредитного договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 641601 від 20 березня 2021 року у розмірі 13964,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9964,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

VІ. Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №0648130097 від 18.05.2026 року.

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2630,59 грн. (2662,40 грн х 13964,00 грн / 14132,81 грн) сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується вимоги про стягнення 9000 грн. витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 9000 гривень є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт.

За таких обставин, суд вбачає підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача та, виходячи з засад розумності, а також з огляду на часткове задоволення позову, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, ч.2 247, ст.259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ( адреса місцезнаходження: вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором №641601 від 20 березня 2021 року в розмірі 13964 (тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ( адреса місцезнаходження: вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926) понесені позивачем судові витрати по справі:- по сплаті судового збору у розмірі – 2630 (дві тисячі шістсот тридцять) гривень 59 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місцезнаходження: вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий суддя А.Я.КАЩАК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua