Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №127/25004/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25004/26

Провадження № 2/127/6843/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від спільного подружнього життя у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.10.2023 року по справі №127/9561/26, шлюб між ними розірвано. Діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач проживає окремо, матеріально, на належному рівні, не допомагає. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, а за наступного дня після повноліття у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб.

Однак у визначений ухвалою суду строк відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом установлено, що Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.10.2023 року у справі № 127/9561/26, шлюб зареєстрований 05.08.2007 року було розірвано (а.с.13-14).

У період шлюбу в сторін народились діти:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.10);

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12).

Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку батьків утримувати дітей і його виконання.

Згідно положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

За правилами ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом положень ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Так, відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Статтею 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Верховний Суд в постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20, зазначив, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

За змістом ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилось 9 років, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день ухвалення рішення суду - 17 років, повноліття якого настане ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 років до 18 років – 3512,00 гривень.

Діти проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні, доказів надання відповідачем допомоги на утримання дітей до суду надано не було. До суду не було надано доказів того, що стан здоров`я відповідача не дозволяє йому брати участь в утриманні дітей.

Отже, суд, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, а відсутність також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дитину, прийшов до висновку про існування обов`язку у відповідача матеріально утримувати свою дитину.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти саме у такому розмірі, матеріали справи не містять, відповідачем не наведені.

Крім того, суд звертає увагу, що особливістю даної категорії справи є те, що, враховуючи необхідність забезпечення інтересів дитини, саме платник аліментів зобов`язаний довести перед судом наявність обставин, які б свідчили про його неспроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Крім того, суд враховує, що позивачка звертаючись до суду з позовом просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, а за наступного дня після повноліття у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, за загальним правилом якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (ч.3 ст. 183 СК України).

Отже, вищевказаною нормою закону встановлено розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів після досягнення повноліття найстаршою дитиною, якщо стягувач аліментів не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей. В даному випадку позивачка просить визначити конкретний розмір аліментів після досягнення старшою дитиною повноліття і, на думку суду, такий розмір є розумним та справедливим.

Отже, законодавець установив спеціальний механізм визначення розміру аліментів у випадку їх стягнення на декількох дітей: суд визначає одну загальну частку доходу платника на всіх дітей до досягнення повноліття найстаршою з них, після чого розмір стягнення змінюється в силу приписів ч. 3 ст. 183 СК України, якщо інший розмір аліментів не буде визначений судом за відповідним позовом.

Так, Верховний Суд України у постанові від 19.10.2016р. у справі № 6-1798цс16 зазначив, що при стягненні аліментів на двох і більше дітей суд зобов`язаний визначити саме єдину частку від заробітку (доходу) платника на їх утримання до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Цей правовий висновок надалі застосовувався судами касаційної інстанції.

Крім того, у постанові від 27.11.2025р. у справі № 758/5829/24 Верховний Суд знову прямо послався на ч. 3 ст. 183 СК України та зазначив, що після досягнення найстаршою дитиною повноліття, якщо батьки не звернулися до суду з вимогою про визначення іншого розміру аліментів, вони стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, яка припадала на дитину, що досягла повноліття. Верховний Суд також наголосив, що визначений судовим рішенням розмір аліментів не є незмінним та може бути надалі збільшений або зменшений у порядку ст. 192 СК України з урахуванням зміни матеріального або сімейного стану сторін та інших передбачених законом обставин.

Врахувавши встановлені у справі обставини, обов`язок обох батьків належним чином утримувати дітей та положення ст. 180-183 СК України, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.

Водночас вимога позивача про визначення вже цим рішенням розміру аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача починаючи з 15.12.2026 року задоволенню не підлягає.

Суд виходить із того, що порядок стягнення аліментів після досягнення найстаршою дитиною повноліття безпосередньо встановлений ч. 3 ст. 183 СК України. При встановленні єдиної частки у розмірі 1/3 доходу на двох дітей рівна частка, що припадає на кожну з них, становить 1/6 доходу. Тому після досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, за відсутності іншого судового рішення, аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжуватимуть стягуватися за вирахуванням частки, яка припадала на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника з дотриманням встановленого законом мінімального гарантованого розміру аліментів.

Визначення ж на цей час іншої частки 1/4 доходу, яка повинна була б застосовуватися лише після 15.12.2026 року після досягнення повноліття найстаршою дитиною, не відповідає передбаченому ст. 183 СК України механізму стягнення аліментів на кількох дітей.

Встановлення натомість уже під час розгляду цієї справи розміру аліментів у 1/4 частини доходу на період, який розпочнеться лише після 15.12.2026 році, фактично означало б визначення розміру аліментів без урахування матеріального та сімейного стану батьків, потреб дитини та інших істотних обставин, які існуватимуть на момент виникнення відповідних правовідносин, що не узгоджується зі ст. 182, 183, 192 СК України.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття задоволенню, а в частині визначення наперед з 16.12.2026 року аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача підлягає відмові.

Суд вважає за доцільне, ухвалюючи рішення у даній справі, роз`яснити сторонам, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми платежу (аліментів) за один місяць підлягає негайному виконанню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору то з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1331,20 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 15 липня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн судового збору.

В решті вимог відмовити.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 05.11.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_3 .

Суддя: