Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №141/798/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/798/26

Провадження №3/141/249/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року с-ще Оратів

Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Демченко Ірина Володимирівна, розглянувши матеріали, що надійшли з СПД № 1 відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувалась,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 148145 від 02.10.2026, 02.10.2026 було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , мати вихователька неналежним чином виконує свої обов`язки по вихованню ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка часто тікає з будинку, в Балабанівському ліцеї роздягалась та була направлена в КНП «Вінницька обласна дитяча лікарня ВОР» та 01.10.2026 було надано виписку із медичної картки хворої. Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу, батьки або інші представники дитини зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний та духовний розвиток, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні 05.10.2026 ОСОБА_1 пояснила, що докладає всі зусилля для належного виховання дитини, створює відповідні умови для неї, піклується про здоров`я, фізичний, емоціональний та моральний розвиток. Однак з дитиною дуже важко, вона не слухається, ніяких авторитетів для неї немає, вихователька не знає, що робити. Вихователька зверталась до лікарів для отримання консультації, якими було поставлено діагноз "змішані розлади поведінки та емоцій". В сім`ї виховательки проживають також рідні брати ОСОБА_3 , то з ними немає ніяких проблем.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку:

Частиною 2 ст.7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В той же час, статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, проявляється в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Стаття 150 Сімейного кодексу України встановлює такі обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі N753/2025/19 (провадження N 61-1344св20) зазначено, що "ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме свідоме невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством.

Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 148145 від 02.10.2026; рапорт від 18.09.2026;пояснення ОСОБА_1 від 18.09.2026; постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 20.01.2026; розпорядження № 277 про влаштування до дитячого будинку сімейного типу дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання та спільне проживання від 18.07.2018; характеристику ОСОБА_2 з Балабанівського ліцею; виписку із медичної карти амбулаторного хворого від 01.10.2026, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо встановити, від якого саме передбаченого законодавством обов`язку щодо виховання дитини, яка перебуває на її вихованні, ухилилась особа, що притягається до адміністративної відповідальності.

Наведені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини, а саме вчинення неповнолітньою ОСОБА_2 дій, які суперечать законодавству та моральним засадам суспільства, не є достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 ухиляється чи не виконує покладені на неї обов`язки з вихованню дитини, тобто ці обставини самі по собі не утворюють об`єктивної сторони, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. У матеріалах справи відсутні належні докази невиконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Суд зобов`язаний об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Разом з тим, приймаючи рішення у справі, суд має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою у ст. 62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, якою суд повинен керуватись при розгляді справи про адміністративне правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 в умисному невиконанні батьківських обов`язків, провадження в справі № 141/798/26 слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 245-247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі № 141/798/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях об`єктивно підтвердженого складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя І.В. Демченко