Суд: Липовецький районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №136/836/26
Суддя: Шпортун С. В.
Справа № 136/836/26
провадження № 2/136/415/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Шпортун С.В.,
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулась до суду із вищевказаним позовом через представника ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (далі – відповідач), обґрунтовуючи підставність вимог тим, що 21.06.2013 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області (справа №127/5134/13-ц) їх шлюб із відповідачем було розірвано, у шлюбі вони мають двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27 січня 2014 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі 127/30936/13-ц було змінено розмір аліментів, встановлених рішенням Вінницької міського суду Вінницької області від 02 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошові сумі у розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 04.03.2013 року і до досягнення дітьми повноліття та вирішено стягувати аліменти в розмірі 1/2 частини від усіх виді заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття.
Вказане рішення суду набрало законної сили та було звернуто позивачем до виконання, Ленінським відділом ДВС Вінницького МУЮ було відкрито виконавче провадження за №46022003, однак 26.02.2018 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, утім позивач його не отримувала та підстави закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого листа їй невідомі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.03.2024 року (справа №127/30936/13-ц) за заявою стягувача було видано дублікат виконавчого листа у справі 127/30936/13-ц, який було звернуто стягувачем до примусового виконання.
08.07.2024 постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження за № 75455593, в межах якого державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості за період з 27 лютого 2018 року по 26 березня 2026 року загальний розмір якого склав 275 412,75 грн. та який боржником не оскаржувався.
Позивач стверджує у позові, що відповідач свідомо, умисно не виконує рішення суду за яким із нього присуджено аліменти на утримання їх спільних дітей внаслідок чого утворилася зазначена вище заборгованість зі сплати аліментів, що призводить до порушення прав та інтересів дітей на належне утримання та розвиток.
Ураховуючи те, що відповідач допустив прострочення сплати аліментів умисно, не дотримався належної дисципліни щодо їх сплати, позивач вважає, що наявні правові підстави для стягнення із нього пені в розмірі 275 412,75 грн. за прострочення сплати аліментів за період прострочення з 2018 року по 14.04.2026, що становить 100% заборгованості по аліментах та стало підставою звернення до суду із даним позовом з метою відновлення порушених прав їх спільних дітей на належне матеріальне утримання.
У межах визначеного судом строку відповідач через представника подав відзив, відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що дійсно вони із позивачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду від 21.06.2013 та мають двоє спільних неповнолітніх дітей — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2014 у справі № 127/30936/13-ц змінено розмір аліментів встановлених попереднім рішенням від 02 квітня 2013 року та визначено до стягнення із Відповідача на користь Позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини від усіх видів його заробітку (доходу) Відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня набранням рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття. У відзиві представник відповідача вказує, що Відповідач добросовісно виконував свої аліментні зобов`язання, щомісячно сплачуючи кошти на утримання спільних із позивачем дітей, покриваючи також їх додаткові витрати, про що свідчать платіжні документи. Попередній виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання. У 2018 році платник аліментів надав державному виконавцю фінансові документи про сплату аліментів (платіжні доручення, чеки, тощо), які були зараховані, як фактична оплата зобов`язань, у зв`язку з чим попередній виконавчий лист про примусове стягнення аліментів на утримання дітей було повернуто у 2018 році без виконання. Крім того, таблична форма з нарахування пені складена на підставі довідки- розрахунку, в якій не відображені квитанції про фактичну сплату аліментів, що були надані до 1-го відділу ДВС у м. Вінниці, призвели до викривлення арифметичного добутку загального розміру пені, а довідка-розрахунок не узгоджена платником аліментів та оскаржена у порядку, передбаченому законодавством. 04.07.2024 на підставі заяви Позивача Першим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 75455593 (ідентифікатор доступу: ББАБГА8Д9А29), предметом якого було стягнення нібито наявної заборгованості за аліментами з 2018 року. У межах вказаного виконавчого провадження Відповідач подав державному виконавцю 21 (двадцять одну) платіжну інструкцію, які підтверджують факт перерахування Відповідачем коштів Позивачу як аліментів та містили різні призначення платежу, зокрема: «Переказ власних коштів для оздоровлення дітей», « ОСОБА_7 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », «Поповнення рахунку ОСОБА_1 », тощо. Вказані платіжні документи не були прийняті державним виконавцем при розрахунку заборгованості, оскільки в призначенні платежу не вказано «аліменти на дитину», «кошти на утримання дитини». Водночас між Відповідачем та Позивачем не існує і не існувало жодних інших грошових зобов`язань, окрім зобов`язань зі сплати аліментів на утримання спільних дітей. За таких обставин усі грошові перекази здійснені Відповідачем на користь Позивача за спірний період за своєю правовою природою є аліментними платежами. Окрему увагу звернуто на те, що Позивач, реалізуючи нібито своє право на стягнення аліментів та неустойки, звернулась до органів державної виконавчої служби лише у липні 2024 року — тобто через понад 10 років після ухвалення рішення суду від 27.01.2014 у справі № 127/30936/13-ц, що набрало законної сили, та через понад 6 років після дати, з якої державним виконавцем розпочато нарахування «заборгованості» (з 2018 року), тобто Позивач, як законний представник двох неповнолітніх дітей та носій кореспондуючого права вимоги, протягом шести років (з 2018 по 2024 рік) не вчинила жодних правових дій, спрямованих на стягнення стверджуваної заборгованості, не подала жодної скарги, заяви чи претензії стосовно нібито невиконання Відповідачем обов`язку зі сплати аліментів, що суперечить добросовісній поведінці та ставить під сумнів систематичність неналежного виконання Відповідачем аліментного зобов`язання.
Інші заяви по суті від учасників цивільного процесу не надходили.
Ухвалою суду від 01.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
09.07.2026 ухвалою суду залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 від 09.07.2026 про забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
10.07.2026 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_8 про витребування доказів, а саме: від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» Виписки по рахунку щодо надходження грошових коштів на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 від ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 року по 31.12.2024 року.
На виконання вимог ухвали суду від 10.07.2026 АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надав виписку по рахунку ОСОБА_1 в електронному вигляді за період з 01.01.2018 по 31.12.2024.
17.08.2026 ухвалою суду було витребувано від Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень з виконання судового рішення №127/30936/13-ц, зокрема: належним чином засвідчені копії рішень державних виконавців у виконавчих провадженнях за №46022003 та № 75455593; платіжні документи про внесення грошових коштів боржником на виконання цього рішення суду, довідки-розрахунки, що складались у цих виконавчих провадженнях та відомості про їх оскарження боржником, інші документи, які мають значення при вирішенні питання щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
На виконання вимог ухвали суду від 17.08.2026 надійшли від Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів із виконавчих проваджень.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як слідує із свідоцтв про народження (а.с.5, 6) батьками дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Згідно Витягів з реєстру територіальної громади (а.с.7, 8, 9) встановлено, що діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають в АДРЕСА_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1
02.04.2013 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у цивільній справі № 127/5237/13-ц (ЄДРСР за посиланням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/30361569) присуджено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень, щомісячно, починаючи з 04.03.2013 року і до досягнення дітьми повноліття. Дата набрання законної сили рішенням суду 29.04.2013.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2013 у справі №127/5134/13-ц (а.с.11) шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано, а дружині відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 ».
Згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2014 року у справі 127/30936/13-ц (а.с. 12, 13) змінено розмір аліментів, присуджених рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошові сумі у розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 04.03.2013 року і до досягнення дітьми повноліття та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття. Зазначене рішення суду набрало законної сили 07.02.2014.
08.03.2024 ухвалою суду у справі №127/30936/13-ц було задоволено заяву ОСОБА_1 та вирішено видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі №127/30936/13-ц, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття. Дата набрання законної сили ухвалою суду 26.03.2024.
На підставі зазначеного судового рішення, 14.05.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області було видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі №127/30936/13-ц (а.с.16).
08.07.2024 року постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №75455593 на підставі зазначеного вище виконавчого листа виданого 14.05.2026 у цивільній справі №127/30936/13-ц (а.с.17).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні №75455593, що сформований головним державним виконавцем В.В. Шкляруком (а.с.18-20) встановлено, що сукупний розмір заборгованості з лютого 2018 по квітень 2026 року по аліментам боржника ОСОБА_2 за виконавчим листом №127/30936/13-ц складає 275 412,75 грн.
Позивач здійснила розрахунок пені за період з 27.02.2018 по 14.04.2026 за прострочення сплати аліментів відповідачем, визначивши її розмір в сумі 1 168 555,00 грн. та просила стягнути із відповідача на її користь неустойку у розмірі не більше 100 % заборгованості, що складає 275 412,75 грн.
Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч. 1, 2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
За змістом ст. ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З урахуванням викладеного, обов`язок відповідача щодо утримання його дітей до досягнення ними повноліття є беззаперечним та у будь-якому випадку не може бути невиконаним.
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 13.07.2022р. справа №760/6863/19, від 18.01.2023р. справа №161/5211/22, від 08.03.2023р. справа №461/7406/18, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм у співставленні їх свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що у такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України: наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Вказані правові висновки викладені, у постановах Верховного Суду від 12.04.2022р. справа №381/1553/19, від 24.05.2023р. справа №372/3260/20, які суд у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України, враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Предметом доказування в справі (ч.2 ст.77 ЦПК України) є власне сам факт виникнення відповідної заборгованості з вини платника аліментів і, як наслідок, виникнення в отримувача аліментів права на пред`явлення відповідної вимоги, та відповідні параметри для нарахування відповідно до закону неустойки за прострочення сплати аліментів: база нарахування, період нарахування, помісячна розбивка нарахувань, платежів, заборгованості, результат обрахунку неустойки (пені), вина платника аліментів у заборгованості. Тобто, предметом доказування є підстави позову та обставини, якими позивач обґрунтовує необхідність стягнення неустойки.
Як зазначила позивач у позові, звернення до суду з відповідною позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення сплати аліментів в розмірі 275 412, 75 грн. обумовлено тим, що платник аліментів свідомо, умисно з лютого 2018 року не виконує рішення суду про стягнення із нього аліментів внаслідок чого за ним утворилася заборгованість зі сплати аліментів, що призводить до порушення прав та інтересів дітей на належне утримання.
Відповідачем на спростування вказаних обставин надано платіжні документи (а.с.55-66), зі змісту яких слідує, що в період з січня 2018 року ОСОБА_2 вчинялись перекази грошових коштів із його рахунку як платника – № НОМЕР_1 на рахунок одержувача - № НОМЕР_2 , а також рахунок одержувача - НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 .
Відповідно до листа Першого відділу ДВС у м. Вінниця (а.с.67), було повідомлено, що надані платіжні документи у кількості 21 шт. де в призначені платежу вказано: «Переказ власних коштів для оздоровлення дітей», «Подарунки для дітей», «Допомога для дітей» не були враховані при проведені розрахунку заборгованості, оскільки в призначені платежу не вказано «аліменти на дитину», «кошти на утримання дітей».
На виконання вимог ухвали суду від 10.07.2026 АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надав виписку по рахунку ОСОБА_1 в електронному вигляді за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, яка була безпосереднім предметом дослідження судом зі змісту якої (а.с.111-117) встановлено, що з 28.11.2018 по 18.12.2024 від ОСОБА_2 здійснювались перекази грошових коштів на рахунок позивача ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , у тому числі наявні надходження від ОСОБА_10 - матері відповідача.
Із документів, які надані Першим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання вимог ухвали суду від 17.08.2026 встановлено наступне.
26.02.2018 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Паранкевич М.І. в межах виконавчого провадження №46022003, яке було відкрито 06.01.2015 було винесено постанова про повернення виконавчого документу №127/30936/13-ц за заявою стягувача про повернення виконавчого документа, на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виданого Вінницьким міським судом 04.03.2014 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття (а.с.148).
Вказане рішення державного виконавця спрямоване в адресу сторін виконавчого провадження відповідно до супровідного листа від 26.02.2018 (а.с.147).
08.07.2024 року постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №75455593 на підставі зазначеного вище виконавчого листа виданого 14.05.2026 у цивільній справі №127/30936/13-ц.
У межах виконавчого провадження №75455593 (а.с.149-163) державним виконавцем було здійснено перерахування грошових коштів в рахунок аліментів – отримувач ОСОБА_1 , а саме: 07.05.2026 – 3000,00 грн; 08.06.2026 – 65000,00 грн.; 18.08.2026 – 18400,00 грн.; 02.07.2026 – 3 000,00 грн.; 20.07.2026 – 18000,00 грн.; 24.03.2026 – 231,00 грн.; 24.03.2026 – 69,00 грн.; 24.03.2026 – 2700,00 грн.; 24.03.2026 – 11000,00 грн. ; 03.04.2026 – 300,00 грн.; 15.04.2026 17 000,00 грн.; 24.04.2026 – 300,00 грн.; 28.04.2026 – 3000,00 грн.; 13.05.2026 – 17000,00 грн.; 18.06.2026 – 239,80 грн.
Згідно розрахунку заборгованості складеного державним виконавцем (а.с.142, 143), встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим документом №127/30936/13-ц від 08.03.2024 (ВП №75455593), за період з 27.02.2018 по 31.05.2026 складає 256 254,82 грн.
Згідно розрахунку дзаборгованості складеного державним виконавцем (а.с.145, 146), встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим документом №127/30936/13-ц від 08.03.2024, (ВП №75455593), за період з 27.02.2018 по 31.07.2026 складає 192 096,02 грн.
Згідно листа Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.06.2026 (а.с.129-135) встановлено, що наразі у відділі перебуває на виконанні виконавче провадження №75455593 з виконання виконавчого листа виданого у цивільній справі №127/30936/13-ц від 08.03.2024, в якому вчинялись виконавчі дії. 24.03.2026 за заявою стягувача ОСОБА_1 було складено розрахунок заборгованості, який становить 275412, 75 грн. В межах цього виконавчого провадження боржником надавались платіжні документи з метою їх прийняття, однак за відсутності зазначення у них призначення «про аліменти на дитину та на утримання дитини» не були зараховані як аліменти. Разом з цим, 03.06.2026 стягувачу було перераховано 45000,00 грн. За період з 08.07.2024 по 16.06.2026 боржником перераховано кошти в сумі 489 982,73 грн. Станом на 16.06.2026 заборгованість ОСОБА_2 склала 191 015,02 грн. Також було встановлено порушення допущені державним виконавцем при проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні №75455593, у зв`язку із чим вирішується питання щодо притягнення останнього до відповідальності.
Зібрані у справі докази та відкриті дані, які є загальнодоступними (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors - відкритий реєстр виконавчих проваджень) підтверджують, що 06.01.2015 було відкрито виконавче провадження №46022003 з виконання виконавчого документу №127/30936/13-ц виданого Вінницьким міським судом 04.03.2014.
На виконання вимог ухвали суду від 17.08.2026 було надано постанову (а.с.148) винесену 26.02.2018 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Паранкевич М.І. в межах зазначеного виконавчого провадження №46022003, відповідно до якої за заявою стягувача про повернення виконавчого документа на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто виконавчий документ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено безумовне право лише стягувача на подачу заяви на повернення виконавчого документу.
Отож ОСОБА_1 скористалась таким своїм безумовним правом, відтак їй достовірно було відомо підстави повернення виконавчого документу, а обставини наведені у позові щодо необізнаності із вчиненими Ленінським відділом ДВС Вінницького МУЮ діями щодо повернення виконавчого документа не відповідають встановленим фактичним обставинам справи навіть за відсутності доказів отримання вказаного документа, оскільки сторони виконавчого провадження мають доступ до автоматизованої системи виконавчих проваджень, а заява є вільним волевиявленням стягувача, таким правом наділенлиий лише він, за наслідками розгляду якої державний виконавець зобов`язаний прийняти без альтернативне рішення.
Разом з цим, з матеріалів справи встановлено, що стягувач лише в березні 2024 року звернулась до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі 127/30936/13-ц, тобто з 2018 року по березень 2024 року у стягувача до моменту пред`явлення дубліката виконавчого документа до примусового виконання були відсутні майнові претензії щодо сплати аліментів боржником.
Таким чином суд вбачає суперечливе твердження позивача з приводу навмисного та свідомого ухилення відповідача від сплати аліментів за весь період, з урахуванням тієї обставини, що вона з моменту повернення виконавчого документа за її ж безумовною заявою з лютого 2018 року до травня 2024 року майже 6 років не вчиняла жодних заходів з реалізації рішення суду про стягнення аліментів, не мала жодних матеріальних претензій до відповідача, передбачених законодавством України, при цьому, матеріали справи не містять доказів того, шо позивач до дня видачі виконавчого листа (травень 2024) та звернення його до примусового виконання, зверталася до відповідача про необхідність виконання рішення суду в добровільному порядку, повідомивши його про способи перерахування коштів, її номер банківського рахунку, або інші можливі способи перерахування аліментних платежів.
Більше того, із Виписки по рахунку ОСОБА_1 було встановлено, що ОСОБА_1 отримувала перекази грошових коштів від ОСОБА_2 з листопада 2018 року по грудень 2024 року на один і той же банківський рахунок.
Із розрахунку заборгованості складеного державним виконавцем (а.с.145) слідує, що відповідач в грудні 2020 року вносив платежі та з січня 2022 року регулярно сплачує аліменти на утримання дітей за виконавчим документом ВП №75455593.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Отож законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 30 липня 2025 року у справі № 645/5265/20).
Доказів доведення до відома відповідача розрахунків заборгованості, які проводились державним виконавцем за заявою ОСОБА_1 17.07.2024 державним виконавцем не надано, не надано таких доказів і позивачем, тоді як відповідач вказані обставини заперечує, а його доводи знайшли відображення у інформації наданій на виконання вимог ухвали суду від 17.08.2026.
Водночас чинне законодавство не передбачає права та обов`язку у державного виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім`я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц (провадження № 61-26229св18), від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-7500св20), від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20 (провадження № 61-1534св21).
У постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 127/901/18 (провадження № 61-4529св23) Верховний Суд указав, що: «незазначення у квитанціях відомостей про призначення платежу як «аліменти» не спростовує того факту, що перерахунок коштів на користь стягувача боржник здійснював саме з метою утримання дітей».
У постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 642/6906/16-ц Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність інших, окрім аліментних, грошових зобов`язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість самостійно вказувати призначення платежу у таких грошових переказах може свідчити про добровільне виконання боржником своїх обов`язків.
На спростування доводів сторони відповідача щодо відсутності між ними інших будь-яких майнових (грошових) зобов`язань, позивач суду не надала жодних доказів.
Водночас листом Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.06.2026 встановлено порушення допущені державним виконавцем у виконавчому провадженні з виконання виконавчого документу №127/30936/13-ц, у зв`язку із чим ініційоване питання щодо притягнення його до відповідальності.
При цьому, нарахування державним виконавцем щомісячного боргу за період, коли виконавче провадження не здійснюється з вини стягувачки суперечить вимогам діючого законодавства.
Отож зібрані у справі докази свідчать про те, що у відповідача був відсутній умисел на ухилення від сплати заборгованості за аліментами на утримання дітей з лютого 2018 року по травень 2024 року включно (дата видачі дубліката виконавчого документа), оскільки не доведена його вина у виникненні заборгованості, відтак відсутні підстави для нарахування пені у будь-якому розмірі за прострочення сплати аліментних платежів за вказаний строк.
Разом з тим, із розрахунку заборгованості наданого державним виконавцем станом на 31.07.2026 слідує, що з червня 2024 року ОСОБА_2 регулярно продовжує сплачувати аліменти (ВП №75455593), та станом на 31.07.2026 заборгованість ОСОБА_2 становить 192 096,02 грн., з урахуванням платежів проведених з лютого 2018 року.
Суд провівши власний розрахунок за період з червня 2024 року по липень 2026 року, з урахуванням внесених відповідачем платежів за вказаний період, дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягнення пені із відповідача і за вказаний період, так як відсутня заборгованість зі сплати аліментів, а внесений розмір аліментів відповідачем з моменту пред`явлення виконавчого документу до виконання перевищує розмір нарахувань за щомісячними нарахуваннями аліментів за цей період.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З огляду на викладене, суд, оцінивши надані учасниками судового розгляду докази, заперечення та обґрунтування, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності судового розгляду, беручи до уваги те, що неустойка не повинна бути надмірним тягарем, яка би спотворювала її розумне стимулююче призначення у відповідних відносинах, а також керуючись принципом розумності у сімейних відносинах, забезпечення якнайкращих інтересів дітей, суд приходить до висновку, що відсутня вина відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментних платежів з лютого 2018 року по травень 2024 року включно, а з червня 2024 року по липень 2026 року відповідач справно сплачує аліменти навіть у більшому розмірі, які зараховуються на погашення заборгованості, яка сталась не з його вини, а з підстав непред`явлення стягувачем виконавчого документу до виконання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується правилами Глави 8 ЦПК України.
Позивач при пред`явленні даного позову звільнена була від сплати судового збору, а оскільки в задоволені позову відмовлено, тому вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники цивільного процесу:
Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 );
Відповідач – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 ).
Суддя С. В. Шпортун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua