Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №910/9820/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2026Справа № 910/9820/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, вул. Теліги Олени, буд.6, літ. В, м. Київ, код 20033533)

до Благодійної організації «Благодійний фонд «САМАРІТЕНЗ ПЕРС Україна» (01001, вул. Володимирська, буд.49А, м. Київ, код 44788580)

про стягнення 26 235,25 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

06.08.2026 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації «Благодійний фонд «САМАРІТЕНЗ ПЕРС Україна» про стягнення 26 235,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є працівник відповідача, позивач виплатив потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 26 235,25 грн. Оскільки водій самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, позивач вважає, що набув право зворотної вимоги до відповідача як страхувальника та особи, відповідальної за дії свого працівника. У зв`язку з невідшкодуванням зазначеної суми у добровільному порядку позивач просить стягнути з відповідача 26 235,25 грн страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/9820/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 про відкриття провадження у справі була направлена на адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «САМАРІТЕНЗ ПЕРС Україна» та повернута до суду 07.09.2026, що підтверджується поштовим поверненням №R067252619663, яке наявний в матеріалах справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про те, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 11.08.2026 є 29.08.2026 (день проставлення поштовим відділенням позначки про повернення відправлення).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

19.05.2025 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та Благодійною організацією «Благодійний фонд «САМАРІТЕНЗ ПЕРС Україна» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № 229369398 (номер договору в інформаційно-комунікаційній системі Страховика - 844001/4440/0000981) (далі за текстом - Договір).

Договір укладено відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX щодо забезпеченого транспортного засобу Mercedes-Benz Citan, 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Строк дії Договору з 19.05.2025 по 18.05.2026, страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб, становить 1 250 000,00 грн на один страховий випадок та 250 000,00 грн на одну потерпілу особу, страхова премія - 6 404,00 грн.

07.11.2025 у м. Києві по вул. Володимирській, 49А сталася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час маневрування на прилеглій території не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Mercedes-Benz GLE 400, державний номерний знак НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_2 , після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з відповіддю Національної поліції України щодо дорожньо-транспортної пригоди (ідентифікатор картки 3025314469923724) власником автомобіля Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 , є Благодійна організація «Благодійний фонд «САМАРІТЕНЗ ПЕРС Україна», водій ОСОБА_1 зазначений як водій юридичної особи, транспортний засіб розшуканий у термін від трьох до десяти діб; автомобіль Mercedes-Benz GLE 400, державний номерний знак НОМЕР_3 , отримав пошкодження передньої правої частини.

13.11.2025 ОСОБА_2 звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» із заявою на виплату страхового відшкодування № 34158697392/1.

27.11.2025 складено протокол технічного огляду колісного транспортного засобу Mercedes-Benz GLE 400, державний номерний знак НОМЕР_3 , яким зафіксовано деформацію облицювання переднього бампера з правої сторони та розриви захисної плівки переднього бампера з правої сторони.

12.12.2025 складено ремонтну калькуляцію № 3415869739, згідно з якою вартість ремонту автомобіля Mercedes-Benz GLE 400, державний номерний знак НОМЕР_3 , становить 30 865,00 грн, а з урахуванням вирахувань з вартості ремонту в розмірі 15 % (4 629,75 грн) - 26 235,25 грн.

18.12.2025 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» склало страховий акт/наказ № 34158697392/1, яким подію визнано страховим випадком та визначено суму страхового відшкодування в розмірі 26 235,25 грн.

19.12.2025 платіжною інструкцією № 085394 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» перерахувало ОСОБА_2 26 235,25 грн страхового відшкодування з призначенням платежу «Страхове відшкод. зг. дог. 844001/4440/0000981 від 19.05.2025р. …, д.н. НОМЕР_3 ».

22.01.2026 постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/49199/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн; постанова набрала законної сили 03.02.2026, що підтверджується також відомостями з вебпорталу «Судова влада України» щодо стану розгляду справи № 761/49199/25.

15.06.2026 позивач направив відповідачу претензію № СУ/38555 від 14.06.2026 про сплату 26 235,25 грн у порядку регресу (поштове відправлення № R067200428320), яке 01.07.2026 повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Оскільки відповідач у добровільному порядку виплачене страхове відшкодування не повернув, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною другою статті 999 Цивільного кодексу України до відносин щодо обов`язкового страхування застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX (далі за текстом - Закон № 3720-IX), який набрав чинності 01.01.2025 та відповідно до якого укладено Договір.

Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди 07.11.2025 Договір був чинним, а цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання автомобіля Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована позивачем.

На підставі заяви потерпілої особи позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду від 07.11.2025 страховим випадком та виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 26 235,25 грн, що підтверджується страховим актом/наказом № 34158697392/1 від 18.12.2025 та платіжною інструкцією № 085394 від 19.12.2025. Розмір страхового відшкодування визначено на підставі протоколу технічного огляду від 27.11.2025 та ремонтної калькуляції № 3415869739 від 12.12.2025 і не перевищує страхової суми, встановленої Договором.

Загальне правило про право зворотної вимоги (регресу) закріплене у частині першій статті 1191 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Водночас підстави виникнення права зворотної вимоги страховика, який здійснив страхову виплату за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також коло осіб, до яких така вимога може бути пред`явлена, спеціально врегульовані статтею 37 Закону № 3720-IX, яка з урахуванням частини другої статті 999 Цивільного кодексу України підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 3720-IX страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону).

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 3720-IX вимоги, передбачені частинами першою і другою цієї статті, встановлюються у розмірі суми страхової (регламентної) виплати та фактичних витрат, понесених страховиком (МТСБУ) у зв`язку з її здійсненням.

Відповідно до частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 22.01.2026 у справі № 761/49199/25, яка набрала законної сили 03.02.2026, встановлено, що водій ОСОБА_1 07.11.2025, керуючи автомобілем Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів, а після цього, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, в порушення пункту 2.10 Правил дорожнього руху залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим його визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, факт порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження автомобіля Mercedes-Benz GLE 400, державний номерний знак НОМЕР_3 , та факт залишення ним місця дорожньо-транспортної пригоди встановлені постановою суду, яка набрала законної сили, і в силу частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для господарського суду. Обставин, передбачених частиною другою статті 31 Закону № 3720-IX, які б виключали право зворотної вимоги, судом не встановлено, а матеріали справи доказів їх наявності не містять.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зазначила, що аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Зазначений висновок Велика Палата Верховного Суду зробила саме у спорі за позовом страховика про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, вказавши, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм; водій, який керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням трудових обов`язків, не є належним відповідачем, а обов`язок з відшкодування шкоди має нести роботодавець як володілець транспортного засобу.

Судом встановлено, що власником автомобіля Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 , та страхувальником за Договором є відповідач, а водій ОСОБА_1 відповідно до відомостей Національної поліції України керував зазначеним транспортним засобом як водій юридичної особи.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на його законного володільця, а звільнення власника від такої відповідальності можливе, зокрема, у разі доведення ним того, що транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб (частини третя, четверта статті 1187 Цивільного кодексу України) або що в момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб перебував у законному володінні водія на іншій правовій підставі (оренди, довіреності тощо). Обов`язок доведення таких обставин відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача як на сторону, яка могла б на них посилатися.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, наведених позивачем обставин не спростував, доказів вибуття транспортного засобу з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб, перебування автомобіля у володінні водія ОСОБА_1 на іншій правовій підставі чи використання ним автомобіля не у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, а так само доказів відшкодування позивачу виплаченої суми суду не надав.

Пункт 1 частини першої статті 37 Закону № 3720-IX надає страховику право зворотної вимоги не лише до особи, яка безпосередньо спричинила дорожньо-транспортну пригоду, а й до особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду. Оскільки за правилами статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України такою особою є відповідач як власник (володілець) забезпеченого транспортного засобу та роботодавець водія, наслідки самовільного залишення водієм ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди, передбачені підпунктом «в» пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 3720-IX, поширюються і на відповідача, який відповідає перед позивачем за дії свого працівника.

Отже, саме відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки, страхувальник за Договором та особа, яка відповідно до статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну водієм ОСОБА_1 , є належним відповідачем за зворотною вимогою позивача. При цьому відповідач не позбавлений права зворотної вимоги до свого працівника відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 73, статей 76- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінив подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, і дійшов висновку, що обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а саме: виплата позивачем страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 26 235,25 грн та самовільне залишення водієм забезпеченого транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди, підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, які відповідачем не спростовані.

Враховуючи викладене, до позивача, який здійснив страхову виплату, перейшло право зворотної вимоги до відповідача в розмірі виплаченого страхового відшкодування, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 235,25 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір, сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією № 001642 від 05.08.2026 у розмірі 2 662,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Частинами п`ятою, шостою цієї статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір доручення № 1 ВНМ від 01.11.2023, укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (далі за текстом- довіритель) та фізичною особою - підприємцем Волчек Наталією Миколаївною (далі за текстом-повірений), з додатковою угодою № 1 до нього, відповідно до умов яких повірений має право залучати для виконання доручення адвокатів, адвокатські бюро чи адвокатські об`єднання, а витрати на оплату їх послуг підлягають відшкодуванню довірителем; договір про надання правової допомоги № 2/23ю від 02.11.2023, укладений між фізичною особою - підприємцем Волчек Наталією Миколаївною та Адвокатським бюро «Білий»; додаток № 2 до вказаного договору від 10.06.2026, яким визначено фіксований розмір гонорару в сумі 5 000,00 грн за кожну справу; акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг № 1/38555 від 05.08.2026 до договору про надання правової допомоги на суму 5 000,00 грн, який містить опис наданих послуг у справі за позовом до Благодійної організації «Благодійний фонд «САМАРІТЕНЗ ПЕРС Україна» (страховий акт № 34158697392/1); довіреність № 63 від 16.01.2026, видану позивачем адвокату Білому Віталію Сергійовичу, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС № 000229.

Із зазначених документів убачається, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі понесені позивачем через повіреного: за умовами договору доручення № 1 ВНМ від 01.11.2023 та додаткової угоди № 1 до нього витрати на оплату послуг залученого повіреним адвокатського бюро підлягають відшкодуванню довірителем, тобто позивачем, а адвокат Адвокатського бюро «Білий» Білий Віталій Сергійович, який підписав та подав позовну заяву, діяв від імені позивача на підставі виданої позивачем довіреності № 63 від 16.01.2026. Отже, зазначені витрати є витратами позивача, пов`язаними з розглядом цієї справи, у розумінні статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У цій же постанові об`єднана палата виснувала, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт; суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд враховує, що відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подав, доказів їх неспівмірності не надав. Заявлений до відшкодування розмір витрат у сумі 5 000,00 грн є документально підтвердженим, співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг (збір та аналіз документів, оцінка доказів, складання та подання позовної заяви) та ціною позову, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76- 79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд «САМАРІТЕНЗ ПЕРС Україна» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49А, код 44788580) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, код 20033533) 26235 (двадцять шість тисяч двісті тридцять п`ять) грн 25 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору та 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА