Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №910/8010/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/8010/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву

Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2; ідентифікаційний код 31570412)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Транс» (01133, місто Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7; ідентифікаційний код 32244367)

про стягнення 3 012 000,00 грн,

Представники:

від позивача: Шевцова Т.М. (у режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явилися;

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - АТ «Укртранснафта»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Транс» (далі - ТОВ «Сі Транс»/відповідач) про стягнення 3 012 000,00 грн - заборгованості за договором безпроцентної позики №3 від 02.06.2016.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.07.2026 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 03.08.2026.

03.08.2026 суд відклав підготовче засідання на 28.09.2026 у зв`язку із неявкою представника відповідача.

17.09.2026 через канцелярію суду від ТОВ «Сі Транс» надійшла заява про визнання позову.

Підготовче засідання 28.09.2026 не відбулося у зв`язку із оголошенням сигналу «Повітряна тривога» у місті Києві.

Господарський суд міста Києва ухвалами від 28.09.2026 повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 26.10.2026.

20.10.2026 через систему «Електронний суд» від представника АТ «Укртранснафта» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі №910/8010/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.10.2026 задовольнив заяву представника АТ «Укртранснафта» про участь у судових засіданнях у справі №910/8010/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

26.10.2026 у підготовче засідання з`явився (у режимі відеоконференції) представник АТ «Укртранснафта» та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, одночасно заявивши усне клопотання про повернення судового збору у розмірі 50%, сплаченого при поданні позову.

Так, згідно з ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, ураховуючи заяву ТОВ «Сі Транс» про визнання позову, суд відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України у підготовчому засіданні оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

АТ «Укртранснафта» обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням ТОВ «Сі Транс» зобов`язань з повернення позики, наданої відповідно до договору безпроцентної позики №3 від 02.06.2016, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 3 012 000,00 грн.

Позиція відповідача.

ТОВ «Сі Транс» у заяві від 17.09.2026 визнало позовні вимоги АТ «Укртранснафта» про стягнення заборгованості за договором безпроцентної позики №3 від 02.06.2016 у розмірі 3 012 000,00 грн.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.06.2016 між Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта», найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - позикодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі Транс» (далі - позичальник) укладено договір безпроцентної позики №3, відповідно до якого позикодавець передає у власність позичальнику безпроцентно грошові кошти у розмірі, установленому даним договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у визначений даним договором строк.

За цим договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються (п. 1.2. договору).

За умовами п. 2.1. договору сума позики за даним договором становить 5 000 000,00 грн.

У відповідності до положень п. 4.1. договору строк повернення позики становить один календарний рік з моменту надання суми позики.

Відповідно до п. 5.1., п. 5.2. та п. 5.3. договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1 цього договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення суми позики (її частину) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця.

Цей договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до 02.06.2017 (п. 7.1. договору).

Як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача, останній перерахував відповідачу 22.07.2016 грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 грн та 28.09.2016 - у розмірі 1 012 000,00 грн.

В подальшому, між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди №3-4 та 6-12, якими сторони неодноразово змінювали строк повернення позики та строк дії договору безпроцентної позики №3 від 02.06.2016.

Зокрема, додатковою угодою №12 від 30.05.2025 до договору безпроцентної позики №3 від 02.06.2016 сторони погодили продовжити строк повернення позики, наданої позичальнику за договором, до 29.05.2026.

У п. 2 додаткової угоди сторони погодили унести зміни до п. 5.1. договору, викладавши його в такій редакції: «Позика підлягає поверненню не пізніше спливу останнього дня строку, визначеного в п. 4.1. цього договору, або в межах цього строку - достроково на вимогу позикодавця (протягом 5-ти днів від отримання вимоги позичальником)».

АТ «Укртранснафта» зазначає, що відповідач позику у розмірі 3 012 000,00 грн позивачу не повернув.

05.06.2026 позивач надіслав на адресу ТОВ «Сі Транс» претензію за вих. №04-03/11/3607-26 від 04.06.2026 про погашення заборгованості у розмірі 3 012 000,00 грн за договором безпроцентної позики №3 від 02.06.2016.

Проте, ця претензія залишена ТОВ «Сі Транс» без задоволення.

За таких обставин, АТ «Укртранснафта» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ «Сі Транс» 3 012 000,00 грн - заборгованості за договором безпроцентної позики №3 від 02.06.2016.

Разом із тим, ТОВ «Сі Транс» у заяві від 17.09.2026 позовні вимоги АТ «Укртранснафта» визнало у повному обсязі.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір безпроцентної позики №3 від 02.06.2016, відповідно до якого позивач передав у власність відповідачу безпроцентно грошові кошти у розмірі 3 012 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути їх позивачу у визначений цим договором строк.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у додатковій угоді №12 від 30.05.2025 сторони погодили продовжити строк повернення позики, наданої відповідачу за договором, до 29.05.2026.

Проте, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, останній грошові кошти у погоджений строк позивачу не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3 012 000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «Укртранснафта» про стягнення з ТОВ «Сі Транс» заборгованості за договором безпроцентної позики №3 від 02.06.2016 у розмірі 3 012 000,00 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог АТ «Укртранснафта» про стягнення з ТОВ «Сі Транс» 3 012 000,00 грн - заборгованості за договором безпроцентної позики №3 від 02.06.2016.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Одночасно суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За змістом частини 2 статті 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Отже, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

26.10.2026 АТ «Укртранснафта» у підготовчому засіданні просило повернути судовий збір у розмірі 50%, сплаченого при поданні позову, на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України у зв`язку із визнанням ТОВ «Сі Транс» позову.

Як встановлено судом, сплачений АТ «Укртранснафта» судовий збір у загальному розмірі 36 144,00 грн, зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, ураховуючи визнання ТОВ «Сі Транс» позову, а також клопотання позивача про повернення 50% сплаченого судового збору з Державного бюджету України, суд дійшов висновку, що 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 18 072,00 грн підлягає поверненню АТ «Укртранснафта».

Керуючись статтями 129, 185, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Укртранснафта» - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Транс» (01133, місто Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7; ідентифікаційний код 32244367) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2; ідентифікаційний код 31570412) 3 012 000 (три мільйони дванадцять тисяч) грн 00 коп. - заборгованості та 18 072 (вісімнадцять тисяч сімдесят дві) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повернути Акціонерному товариству «Укртранснафта» (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2; ідентифікаційний код 31570412) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 18 072 (вісімнадцять тисяч сімдесят дві) грн 00 коп., сплачений згідно платіжної інструкції №0000234090 від 12.06.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 05.11.2026.

Суддя Віта БОНДАРЧУК