Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №907/740/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/740/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.,

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Будінвестальянс», с. Часлівці Ужгородського району Закарпатської області,

про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд,

Представники сторін, що з`явились у судове засідання:

від позивача (в режимі відеоконференції) - Мазан О.І., представник в порядку самопредставництва

від відповідача (в режимі відеоконференції) - Гуль.Н.В., адвокат, ордер серії ВК №1233815 від 10.07.2026

ВСТАНОВИВ

Військова частина НОМЕР_1 звернулась з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Будінвестальянс» про стягнення пені за порушення строків виконання робіт за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.08.2026 у якому оголошено перерву до 17.09.2026

Суд у підготовчому засіданні 17.09.2026 дійшов висновків про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Судове засідання призначено на 04 листопада 2026 року

Суд в судовому засіданні 04.11.2026, після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Між військовою частиною НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (по Договору Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма Будінвестальянс” (ЄДРПОУ 42481278) (по Договору – Підрядник) було укладено Договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 32/4D від 04.04.2025 та додаткові угоди до нього № 1 від 21.04.2025, № 2 від 07.05.2025, № 3 від 03.06.2025, № 4 від 27.06.2025, № 4 від 09.07.2025, № 5 від 10.07.2025, № 6 від 20.10.2025, № 7 від 11.12.2025 за умовами якого Позивач був Замовником, а Відповідач - Підрядником. Згідно Акту приймання-передачі будівельного майданчику від 07.04.2025 Підряднику передано Об`єкт будівництва.

П.3.1 Договору передбачено, що строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт та встановлюються до 30 липня 2025 року включно.

Позивач вважає, що будівництво Об`єкта було завершене 01.09.2025.

Таким чином прострочення виконання робіт становить 32 дні.

Просить стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДІНВЕСТАЛЬЯНС“ на користь військової частини НОМЕР_1 пеню в розмірі 602 760 гривень, 56 коп. та штраф в розмірі 1 318 538 гривень, 72 коп.

Позиція відповідача

Відповідач підтверджує укладання Договіру підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 32/4D від 04.04.2025 та додаткові угоди до нього.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Будінвестальянс» про стягнення штрафних санкцій – відмовити повністю

Відхилення від календарного графіку щодо цих позицій зумовлене виключно обставинами, викладеними у Розділі IV цього відзиву (несвоєчасне надання проєктної документації, несприятливі погодні умови, обстріли та влучання БПЛА у будівельну техніку), які виключають вину Підрядника у розумінні ст. 617 ЦК України, а тому не можуть бути підставою для нарахування штрафних санкцій. У зв`язку з тим, що роботи по завершенню будівництва були виконані вчасно, підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених п.13.6 Договору не має.

Доводи сторони позивача про те, що акт приймання-передачі виконаних робіт фіксує фактичну дату виконання робіт не заслуговує на увагу, оскільки логічно, що підписанню акту виконаних робіт передує етап виконання цих робіт із подальшою перевіркою обсягів таких робіт та їх якості і відповідності умовам Договору та проектно-кошторисній документації інженером технічного нагляду, який в свою чергу ставить свій підпис на актах приймання виконаних робіт і тільки тоді занесення їх до актів приймання-передачі виконаних робіт та підписання між замовником та підрядником.

Тому в часі етап виконання і завершення відповідних робіт та складення і підписання актів приймання-передачі виконаних робіт апріорі не можуть збігатись. За наведених тверджень і логіки позивача, тоді можна стверджувати що роботи виконувались до грудня місяця 2025 року, оскільки останні акти виконаних робіт між сторонами були підписані 11.12.2025 року.

Варто також звернути увагу на те, що згідно п.10.1 Договору, приймання та передача виконаних робіт здійснюються Сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання Сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. До складу Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в включається підсумкова відомість ресурсів. Додатковою угодою №2 до Договору від 07.05.2025 року, сторони погодили офіційне листування в тому числі шляхом надіслання на електронну адресу замовника.

Так, на електронну адресу позивача 17.07.2025 року та 23.07.2025 р. було надіслано листи від 15.07.2025 р. №15/07-4 та від 22.07.2025 р. №22/07-1, в яких вказувалось про завершення виконання робіт з влаштування позицій відділення № №340, 341, 342, 343, 345, 346 згідно укладених Договорів, в тому числі Договору №32/4D від 04.04.2025 р. 23.07.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов лист №5/654 згідно якого за результатами розгляду вказаного листа, поміж іншого В/Ч НОМЕР_1 не може прийняти повідомлення про закінчення робіт за державним контрактом №26/4D по позиції відділення №№ 278, 279, 283, за державним контрактом №31/4D по позиції відділення №330, за державним контрактом №32/4D по позиції відділення №№ 341, 343, 345, 346, за державним контрактом №33/4D по позиції відділення №№ 354, 356. Однак щодо не прийняття повідомлення про закінчення робіт за державним контрактом №32/4D, зокрема позиції №№340, 342 вказаний лист інформації не містить. Повторно 05.08.2025 року на адресу Замовника було надіслано лист №31/07-1 від 31.07.2025 р. про закінчення виконання робіт по Договорах, в тому числі Договору №32/4D з можливістю передачі Основних фондів. 06.08.2025 також надсилався лист №06/08-7 про завершення робіт по Договору №32/4D від 04.04.2025 р. У вказаному листі висловлювалась пропозиція щодо вжиття заходів з метою прийняття закінчених об`єктів будівництва та складання актів готовності Об`єктів до експлуатації та за можливості пришвидшення погодження технічним наглядом кінцевих актів приймання-передачі.

Окрім того, листом від 06.08.2025 р. №06/08-9 Підрядник повідомляв Замовника про незадовільну роботу технагляду, довготривале погодження зі сторони технічного нагляду з яким Замовником було укладено договір, кінцевих актів приймання-передачі виконаних робіт, що в свою чергу вплинуло на те, що акти приймання-передачі виконаних робіт підписувались не відразу по факту завершення таких робіт, а могли по кілька тижнів бути на погодженні у технагляду. Вказане вплинуло на те, що акти по даному Договору підписувались із затримкою, несвоєчасно, однак дані обставини не можуть свідчити про порушення відповідачем термінів виконання робіт та впливати на розмір застосованих до Підрядника штрафних санкцій.

Щодо нарахованого відповідачу штрафу 7 % в розмірі 1 318 538,72грн. за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів. Згідно з ст. 121 -1 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту (договору) постачальником товарів, виконавцем робіт та надавачем послуг та/або виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Відповідно до пункту 4 статті 17 (цей пункт введено в дію 28.02.2025 р.) Закону України Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом (закон набрав чинності 28.02.2025 р.). У даній справі договір було укладено 04.04.2025 р., тобто вже після набрання чинності Закону України Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб. З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір є державним контрактом, укладеним з метою виконання робіт оборонного призначення, та виконувався у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія зазначеної норми. Варто звернути увагу, що наведена норма не ставить застосування передбаченого нею обмеження у залежність від дати укладення договору, а визначає критерії її дії через характер правовідносин, а саме: виконання державного контракту (договору) з оборонних закупівель у період дії воєнного стану. Отже, положення пункту 4 статті 17 Закону №4196-IX регулюють правовідносини виконання відповідних договорів, а не момент їх укладення. За таких обставин, враховуючи, що спірний договір виконувався у період дії воєнного стану та стосується виконання робіт оборонного призначення, то положення пункту 4 статті 17 Закону №4196-IX підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення штрафу у розмірі 7%. Додатково варто зазначити, що в ст. 231 ГК України зазначено, що розмір штрафних передбачених цією статтею застосовується, якщо інше не передбачено договором. В даному випадку, зміст п. 13.6 договору підряду щодо розміру штрафу повністю відповідає розміру штрафу, передбаченому ст. 231 ГК України, а саме за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості. В постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 р. у справі № 3-1гс14 зроблено такий правовий висновок. За змістом положень частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України , можливе за сукупності таких умов:- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Відповідно до частини 1-4 статті 231 ГК України Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Щодо застосування положення абзацу третього частини другої статті 231 див. пункт 4 статті 17 Закону № 4196-IX від 09.01.2025 Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, розмір штрафних санкцій, встановлених договором може застосовуватись виключно у випадках, якщо такий розмір санкцій не визначено законом. Оскільки за порушення державних контрактів, відповідальність встановлена ч.2 ст. 231 ГК України, то саме ці положення мають застосовуватись у випадках, коли особа допустила порушення господарського зобов`язання. Таким чином, з огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення штрафу в розмірі 1 318 538,72грн. є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, як обґрунтовано у Розділі IV, будь-яке відхилення від графіка зумовлене простроченням кредитора та обставинами непереборної сили, що виключає вину Підрядника (ст. 614, 617 ЦК України). За відсутності основної підстави відповідальності — винного порушення зобов`язання — питання застосовності 7% штрафу не має самостійного значення, оскільки санкція не підлягає стягненню незалежно від його вирішення.

При цьому, відповідач не заперечує факту несвоєчасного виконання окремих етапів робіт, які були визначені та передбачені календарним графіком виконання робіт. Однак, про вказані обставини і причини незначного відставання від графіку виконання робіт відповідач неодноразово повідомляв позивача. Так зокрема, Підрядник листами від 08.05.2025 р. №08/05-7, від 13.05.2025 р. №13/05-7, від 19.05.2025 р. №19/05-4, від 20.05.2025 р. №20/05-1, від 21.05.2025 р. №21/05-5, від 22.05.2025 р. №22/05-3, від 05.06.2025 р. №05/06-2, від 16.06.2025 р. №16/06-3, від 23.06.2025 р. №23/06-1 повідомляв Замовника про несприятливі погодні умови на Об`єкті будівництва, які унеможливлювали виконання робіт. Так, на Об`єкті виконання робіт йшли сильні дощі, внаслідок чого на Об`єкт не могла заїхати важка будівельна техніка для виконання будівельних та земляних робіт. Також, тривалість та інтенсивність дощів перешкоджало виконувати Підряднику зварювальні роботи з обшивки окопів та траншей, при монтуванні споруд бліндажу. До вказаних листів були долучені Довідки з Харківського регіонального центру з гідрометеорології (Харківський РЦГМ) та зазначалась пропозиція про можливість внесення змін до Договору та продовження строку виконання робіт, однак такі пропозиції були проігноровані позивачем.

Вказане призвело до підтоплення Об`єкта, внаслідок чого були залиті траншеї, що перешкоджало виконанню робіт до моменту коли вода повністю спала. Про вказані обставини було повідомлено Позивача листом від 13.05.2025 р. №13/05-7.

Зазначає, що застосування до Підрядника штрафних санкцій у заявленому розмірі є непропорційним та несумісним із характером і наслідками стверджуваного порушення. Штрафні санкції нараховані позивачем виходячи з повної договірної ціни (18 836 267,42грн), тоді як переважна частина робіт виконана Підрядником у межах установленого строку, а саме будівництво фортифікаційних споруд завершено та об`єкт передано замовнику. Заявлені до стягнення санкції у загальному розмірі 1 921 299,28 грн є явно завищеними та неспівмірними з характером порушення, тим більше що будь-яких негативних наслідків для замовника, який прийняв та оплатив роботи, не настало. Таке нарахування суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ст. 3 ЦК України), а також засадам господарсько-правової відповідальності, згідно з якими розмір відповідальності має відповідати тяжкості та наслідкам правопорушення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір штрафних санкцій, який є надмірно великим порівняно зі збитками кредитора, підлягає зменшенню з урахуванням ступеня виконання зобов`язання боржником, майнового стану сторін та інших обставин, що мають істотне значення. Виконання Підрядником робіт в умовах активних бойових дій, під постійними обстрілами та повітряними тривогами, за відсутності будь-яких збитків у замовника, свідчить про очевидну непропорційність заявлених санкцій.

Також відповідачем подано клопотання від 11.08.2026 про зменшення штрафних санкцій та просить за результатами розгляду справи №907/740/26, у випадку, якщо суд дійде до висновку про наявність підстав про стягнення штрафних санкцій за порушення умов Договору на будівництво фортифікаційних споруд, урахувати наведені вище обставини справи та прийняти рішення, яким зменшити належні до стягнення з відповідача штрафні санкції на 99 % від їх загального розміру.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Між військовою частиною НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (по Договору Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма Будінвестальянс” (ЄДРПОУ 42481278) (по Договору – Підрядник) було укладено Договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 32/4D від 04.04.2025 та додаткові угоди до нього № 1 від 21.04.2025, № 2 від 07.05.2025, № 3 від 03.06.2025, № 4 від 27.06.2025, № 4 від 09.07.2025, № 5 від 10.07.2025, № 6 від 20.10.2025, № 7 від 11.12.2025 (далі - Договір), за умовами якого Позивач був Замовником, а Відповідач - Підрядником. Згідно Акту приймання-передачі будівельного майданчику від 07.04.2025 Підряднику передано Об`єкт будівництва. Згідно п.1.1 Договору, в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з будівництва об`єкту: “Нове будівництво військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на 10 позицій відділень в Харківській області” (з 338 по 347) (далі – Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Відповідно до п.2.1 Договору, вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає 34 419 989,26 грн, в тому числі ПДВ 5 736 664,88 грн. та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкту.

В подальшому Сторонами вносились зміни в ціну Договору, зокрема додатковою угодою № 3 від 03.06.2026 сума договору зменшена до 31 965 777,62 грн., № 4 від 09.07.2025 сума договору зменшена до 23 900 486,90 грн., додатковою угодою № 5 від 10.07.2025 сума договору зменшена до 20 280 653,96 грн., додатковою угодою № 6 від 20.10.2025 сума договору зменшена до 18 836 267,43 грн., додатковою угодою № 7 від 11.12.2025 сума договору зменшена до 18 836 267,42 грн.

Згідно п.2.2 Договору, порядок визначення вартості договірної ціни проводиться згідно з положеннями кошторисних норм України Настанови з визначення вартості будівництва Об`єкта, а згідно п.2.4 Договору, вказана договірна ціна встановлюється твердою та складається Підрядником на основі його пропозицій відповідно до кошторисних норм України Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (далі - Настанова). П.3.1 Договору передбачено, що строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до “30” липня 2025 року включно. Згідно календарного графіку виконання робіт (Додаток 4 до Договору), до “30” липня 2025 року в повному обсязі мали бути завершені всі роботи з будівництва Об`єкту. Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання Договору підряду (п.3.2 Договору). Після закінчення виконання робіт Підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності Об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника (п.3.4 Договору). Крім того, згідно умов Договору, Підрядник зобов`язаний: виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені Договором (п.п.4.4.2 п.4.4 Договору); своєчасно забезпечувати Об`єкт будівельними матеріалами, дотримуючись календарного графіка виконання робіт (п.п.4.4.5 п.4.4 Договору); завчасно, у письмові формі, інформувати Замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин (не менш ніж за 10 днів) (п.п.4.4.15 п.4.4 Договору); інформувати Замовника про хід виконання зобов`язань за Договором, обставин, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення (п.п.4.4.19 Договору); щомісячно до 10 (десятого) числа наступного місяця інформувати Замовника про хід виконання робіт, у тому числі відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо) (п.8.4 Договору); якщо в процесі виконання робіт виявиться неможливість їх продовження Підрядник зобов`язується протягом 3 робочих днів в письмові формі повідомити про це Замовника для визначення подальших дій для виконання Договору (п.8.13 Договору). Порядок приймання-передачі робіт визначено Розділом 10 Договору, згідно п.10.1 якого, приймання та передача виконаних робіт здійснюється Сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання Сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. Відповідно до п.17.2 Договору, Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2025. У частині оплати – до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Пунктами 13.1 та 13.2 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по Об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. Згідно п.13.3 Договору, за порушення терміну початку виконання робіт по Договору, Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % Договірної ціни за кожний день нерозпочатої роботи. За порушення строків завершення будівництва по Договору Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1 % Договірної ціни, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника в розмірі 7 % вказаної вартості (пункт 13.6 Договору).

Пунктом 3.1 Договору та Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4 до Договору), Сторони узгодили графік і строки виконання робіт Підрядником. Факт порушення строків виконання зобов`язань по умовам Договору підтверджується відсутністю станом на 30.07.2025 Актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на Договірну ціну.

Між Сторонами було підписано:- Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 (24 Довідки форми № КБ-3 – від 19.06.2025, від 07.08.2025, від 01.09.2025, від 11.12.2025);- Акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в: (24 Акта форми № КБ-2в – від 19.06.2025, від 07.08.2025, від 01.09.2025, від 11.12.2025) на загальну суму 18 836 267,42 грн. Додатково Акти форми № КБ-2в були підписані також інженером технічного нагляду.

Вказані роботи оплачені Позивачем на користь Відповідача, що підтверджується платіжними інструкціями на загальну суму 18 836 267,42 грн.

Обсяг виконання робіт та їх оплата сторонами не оспорюються.

Згідно п.3.1 Договору виконання робіт з будівництва Об`єкта мало бути завершене в строк до 30.07.2025 та згідно Календарного графіку роботи мали б бути завершеними в строк до 30.07.2025,

Щодо дати закінчення будівництва Об`єкта

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 915/222/24 сформулював правову позицію щодо стандарту "вірогідність доказів" та про відповідну оцінку доказів судом та вказав, що стандарт доказування «вірогідність доказів» на відміну від стандарту доказування «достатність доказів» підкреслює потребу зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, із введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Позивач вказує, що датою закінчення робіт є 01.09.2025 коли підписано складання Акта/Актів форми № КБ-2в.

Відповідач вказує, що роботи було закінчено раніше, дата підписання Акта/Актів форми № КБ-2в підтверджує лише дату підписання такого акта, дату, хід і обсяг їх виконання містять журанали робіт. Доводи відповідача, що підписанню акта обов`язково передує реальне завершення робіт безперечно заслуговує на увагу, проте завершення робіт в день підписання акта також не виключається. На думку суду не може бути днем закінчення робіт дата після підписання Акта.

Із наданих сторонами доказів суд не може визначити іншу дату закінчення робіт ніж дата підписання Акта.

Враховуючи те, що 01.09.2025 підписано складання Акта/Актів форми № КБ-2в двома сторонами з більшою вірогідністю доводить шо цю дату слід вважати датою завершення будівництва Об`єкта.

Журнали робіт складені лише відповідачем з меншою вірогідністю доводять дату закінчення робіт, оскільки складені однією стороною та до матеріалів справи не долучено доказів, які підтверджують данні журналів (до прикладу висновків експерта, листів позивача де останій вказує на більш ранє прийняття робіт, зауваження при підписанні Акта форми № КБ-2, тощо), та позивач заперечує достовірність данних журналів.

Доказів, щоб не погодитись із данними Акта форми № КБ-2від 01.09.2025 суду не надано.

Тому враховуючи стандарт доказування "вірогідність доказів" суд вважає , що датою закінчення будівництва Об`єкта слід вважати 01.09.2025.

Оскільки виконання робіт з будівництва Об`єкта мало бути завершене в строк до 30.07.2025 то позивач правельно - з наступного календарного дня з 31.07.2025 нарахував пеню в розмірі 0,1% Договірної ціни за кожний день прострочення завершення будівництва у відповідності до п.13.6 Договору до 31.08.2025 оскільки 01.09.2025 підписано Акт форми № КБ-2в .

Прострочення виконання договору становить 32 дні.

Підрядник листами від 08.05.2025 р. №08/05-7, від 13.05.2025 р. №13/05-7, від 19.05.2025 р. №19/05-4, від 20.05.2025 р. №20/05-1, від 21.05.2025 р. №21/05-5, від 22.05.2025 р. №22/05-3, від 05.06.2025 р. №05/06-2, від 16.06.2025 р. №16/06-3, від 23.06.2025 р. №23/06-1 повідомляв Замовника про несприятливі погодні умови на Об`єкті будівництва, які унеможливлювали виконання робіт. До вказаних листів були долучені Довідки з Харківського регіонального центру з гідрометеорології.

Щодо даних кількості повітряних тривог наданих прзивачем то в період з 07.12.2024 по 03.04.2026 їх було в Харківській області 592.

Із наданого відповідачем витягу з ЄРДР від 08.06.2025 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст 438 КК України та листа ГУ НП в Харківській області від 21.06.2025 вбачається, що 07.06.2026 вояки рф баракуючим боєприпасом «Ланцет» пошкоджено екскаватор, що належить відповідачу.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На підставі ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як встановлюють положення ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

На підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено штрафні санкції (пеню, штраф), тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

За змістом зазначених норм, які суд вважає за можливе застосувати під час розгляду питання щодо можливості зменшення нарахованого відповідачам штрафу, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таку правову позицію викладено в низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020, у справі №925/605/18, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17, від 03.04.2024 у справі №924/706/23.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16).

Отже якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Водночас суд наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Разом з тим, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

Поряд із викладеним, слід відзначити, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім того, категорії “значно” та “надмірно”, які використовуються у статті 551 Цивільного кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок, сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 ).

У пункті 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим, сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Питання можливості зменшення неустойки, передбаченої саме частиною другою статті 785 ЦК України, було вирішене Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2024 у справі №910/14706/22.

Об`єднана палата КГС ВС дійшла висновку, що санкція, передбачена частиною другою статті 785 ЦК України, є неустойкою у розумінні статті 549 та частини другої статті 551 ЦК України, а тому може бути зменшена судом за правилами частини третьої статті 551 ЦК України.

При цьому Верховний Суд виходить із того, що можливість зменшення неустойки має застосовуватися з урахуванням конкретних обставин відповідних правовідносин.

Щодо штрафу в розмірі 7% за прострочення будівництва суд вказує наступне.

З 28 серпня 2025 року Господарський кодекс України втратив чинність.

Договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 32/4D було укладено 04.04.2025 у час як діяв Господарський кодекс України. Отже норми Господарського кодексу України поширюють свою дію на правовідносини у вказаному спорі так, як правовідносини виникли під час його дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 4 ст. 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.

Як передбачено п. 1 вказаної статті, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, крім: частини другої статті 13, яка вводиться в дію через три роки та шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; пункту 4 цієї статті, який вводиться в дію з дня набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір є державним контрактом, укладеним з метою виконання робіт оборонного призначення, та виконувався у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія зазначеної норми.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 1 318 538,72 грн.

Щодо пені та можливості її зменшення

На думку суду відповідач заперечуючи проти задоволення позову навів доводи які є підставою для зменшення неустойки а не звільнення його від відповідальності за прострочення зобов`язання .

Безперечно вчасне виконання робіт має велике значення проте з іншої сторони погодні умови та обстріли з боку ворога є обставинами, які ускладнюють виконання робіт.

Позивачем не надано доказів завдання прямих дійсних збитків порушенням строків виконання договору, відповідач хоч із порушенням строків, але роботи виконав та роботи прийняті замовником. Тому неустойка в даній справі більше носить каральний характер ніж стимулюючий до виконання зобов`язання чи компенсаторний.

Також, підрядник повідомляв замовника про обставини ворожих атак, пошкодження техніки та поганих погодніх умов, які утруднювали виконання робіт що на думку суду зменшує ступінь вини відповідача.

З іншої сторони клопотання відповідача про зменшення належних до стягнення з відповідача штрафних санкцій на 99 % від їх загального розміру на думку суду нівелюватиме застосування пені.

Тому суд доходить висновків про можливість зменшення неустойки на 90% від заявленої та позов задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 75 655,03 грн

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих прокурором доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення судом.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На думку суду спір виник через неправельні дії відповідача який невчасно виконав будівельні роботи відповідно до договору. Тому, відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДІНВЕСТАЛЬЯНС“ (89437, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Часлівці, вул. Ратівська, буд.1А, код ЄДРПОУ 42481278) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пеню в розмірі 60276,06 грн (Шістдесят тисяч двісті сімдесят шість гривень 06 копійок), а також 23055,60 грн (Двадцять три тисячі п`ятдесят п`ять гривень 60 копійок) на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, – ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 05.11.2026

Суддя А.А. Худенко