Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №398/4774/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4774/26

провадження №: 2/398/4294/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"04" листопада 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Через систему «Електронний суд» ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №491014395 від 13.11.2019 року в розмірі 19 414,87 грн та понесених судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.11.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №491014395, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у сумі 8088,77 грн., строком на 48 міс, тобто до 14.11.2023 р., зі сплатою відсотків за користування кредитом 39,90% річних. 17.05.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» було укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором №491014395 від 13.11.2019 року, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 18 травня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором №491014395 від 13.11.2019 року, що укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №491014395 від 13.11.2019 року, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Відповідач не виконує свої зобов`язання, у зв`язку з чим, станом на 09.07.2026 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 414,87 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 776,96 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом на дату відступлення права вимоги в розмірі 9 019,49 грн, заборгованість з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості в розмірі 2 618,42 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, який належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання. Представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву, в якій він просить позовні вимоги задовольнити, розглядати справу у його відсутність та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, відзиву на позов не надійшло.

Зі згоди представника позивача та на підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Частини 1, 2 статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Отже, істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

13.11.2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №491014395, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у сумі 8 088,77 грн., строком на 48 міс, тобто до 14.11.2023 р., зі сплатою відсотків за користування кредитом 39,90% річних.

Вказаний кредитний договір, додаток №1 до нього (графік платежів) та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем особисто.

17.05.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» було укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором №491014395 від 13.11.2019 року, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1

18.05.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором №491014395 від 13.11.2019 року, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №491014395 від 13.11.2019 року, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №491007485 від 10.07.2019 року.

Згідно з розрахунками, наданими позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала, у зв`язку з чим станом на 09.07.2026 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 414,87 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 776,96 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом на дату відступлення права вимоги в розмірі 9 019,49 грн, заборгованість з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості в розмірі 2 618,42 грн.

Відповідно до Протоколу №2/2022 від 18.08.2022 Позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «АЛЬФАБАНК», відповідно до умов яких, змінено найменування Банку з Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», скорочене найменування Банку українською мовою АТ «СЕНС БАНК».

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

З наданих представником позивача суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 згідно укладеного договору № 491014395 від 13.11.2019 року отримала від АТ «Альфа-Банк» кредит в сумі 8 088,77 грн, що підтверджується меморіальним ордером №730527 від 14.11.2019 року та інформацією, наданою АТ «Сенс Банк», з якої вбачається, що на картковий рахунок відкритий в АТ «Сенс Банк» на ім`я відповідача та згідно з випискою про рух коштів по рахунку відповідача 14.11.2019 року зараховано грошові кошти в сумі 8 088,77 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до доказів перерахування коштів відповідачу було фактично видано кредит у сумі 8 088,77 грн. Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, відповідач не здійснив жодного платежу в рахунок погашення кредиту. Водночас позивачем заявлено до стягнення заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в розмірі 7 776,96 грн. Суд враховує, що за приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно з Витягами з Реєстрів боржників до договорів відступлення права вимоги (факторингу), право грошової вимоги до відповідача за тілом кредиту було передано за ланцюжком новим кредиторам саме в розмірі 7 776,96 грн. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за тілом кредиту (7 776,96 грн) не перевищує розміру фактично виданих та неповернутих відповідачем коштів (8 088,77 грн), суд з урахуванням принципу диспозитивності розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та вважає вимогу в цій частині доведеною і такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача за договором № 491014395 від 13.11.2019 року в частині нарахованих відсотків на дату відступлення права вимоги в розмірі 9 019,49 грн та відсотків згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) в розмірі 2 618,42 грн.

Згідно Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту до договору № 491014395 від 13.11.2019 року передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 16 300,21 грн, з якої 8 088,77 грн тіло кредиту, 8 211,44 відсотки за користування кредитом та повне виконання зобов`язань повинно відбутися не пізніше 14.11.2023 року включно. При цьому суд враховує, що за договором № 491014395 від 13.11.2019 року відповідачу надано кредит строком до 14.11.2023 р. на 48 місяців, розмір відсотків до цього договору становить 39,9% річних, тобто 8 211,44 грн.

Надані позивачем розрахунки заборгованості відсотків за користування кредитом після відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості суд не приймає до уваги, оскільки сума відсотків за користування кредитом в даних розрахунках не описана та не зазначено по якій процентній ставці вони нараховувались. Крім того, розмір заборгованості за відсотками в розрахунках наданих позивачем не відповідає розміру відсотків зазначеному в Додатку №1 Графік платежів до договору про надання кредиту №491014395 від 13.11.2019 року.

А тому розмір заборгованості за нарахованими відсотками за період з 13.11.2019 року по 14.11.2023 року становитиме 8 211,44 грн (відсотки відповідно до графіку).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 776,96 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом, за період з 13.11.2019 року до 14.11.2023 року, в загальному розмірі 8 211,44 грн, є обґрунтованими.

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені договором і законом зобов`язання ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 776,96 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 8 211,44 грн, а всього – 15 988,40 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищезазначених підстав.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем додано договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року та витяг з акту №23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 року, відповідно до якого позивачу надано послуги правової допомоги на загальну суму 9 000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суду у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною та не потребує значного часу і об`єму робіт щодо підготовки матеріалів для подання до суду відповідної позовної заяви, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача подав позовну заяву через систему «Електронний суд», жодного разу в судове засідання не з`явився, обмежившись поданням заяви про розгляд справи без його участі.

З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним зменшити понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 4 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог (82,35%), в розмірі 2 192,49 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 280 – 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором №491014395 від 13.11.2019 року в розмірі 15 988 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 40 коп, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 776,96 грн та заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 8 211,44 грн.

В іншій частині позовних в имог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 2 192 (дві тисячі сто дев`яносто дві) грн 49 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисяч) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 04 листопада 2026 року.

Суддя Л.І. Стручкова