Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №392/2204/26 — Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/2204/26

Провадження № 3/392/717/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Мала Виска

Суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кратко Д.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від відділення поліції № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 489566 від 18 вересня 2026 року: 06 вересня 2026 року близько 11:20 години за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , ухилилась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення належних умов життя своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушила вимоги ст. 150 Сімейного кодексу України, а саме перебувала в стані сильного алкогольного сп`яніння. Зазначені дії кваліфіковані посадовою особою поліції за частиною 2 статті 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що її колишній чоловік ОСОБА_3 постійно зводить на неї наклеп заради власної вигоди та намагається відібрати дитину, хоча сам тривалий час дитиною не цікавився. Зазначила, що під час цієї ситуації 06 вересня 2026 року дитини біля неї не було, оскільки донька перебувала у бабусі — ОСОБА_4 .

Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Зміст обов`язків батьків щодо виховання та утримання дітей визначений, зокрема, статтею 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а також поважати дитину.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, а батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини та готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статті 251 КУПАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши та оцінивши надані матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, з огляду на наступне.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо встановити лише факт певної поведінки батьків, яка може оцінюватися як неналежна або несхвальна. Необхідним є встановлення конкретних дій або бездіяльності, які свідчать про ухилення від виконання покладених законом батьківських обов`язків.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться за провину те, що 06 вересня 2026 року близько 11 год. 20 хв. вона перебувала за місцем проживання у стані сильного алкогольного сп`яніння, чим нібито ухилилася від виконання обов`язків щодо забезпечення належних умов життя своєї малолітньої доньки.

Разом із цим, жодних належних доказів на підтверження цієї обставині органом, що розпочав адміністративне переслідування суду не надано.

Водночас у протоколі не конкретизовано, у чому саме полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, які конкретні обов`язки нею не були виконані та яким чином її поведінка вплинула на забезпечення необхідних умов життя, догляду і безпеки дитини.

Зокрема, не зазначено, чи перебувала дитина під час вказаних подій разом із матір`ю, чи була залишена без нагляду, чи перебувала в небезпечних умовах або чи мали місце інші конкретні обставини, які б свідчили про невиконання матір`ю передбачених законом обов`язків.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила свою вину та пояснила, що 06 вересня 2026 року її донька перебувала під наглядом бабусі ОСОБА_4 , а не разом із нею. Зазначені пояснення органом поліції належним чином не перевірені, доказів, які б їх спростовували, матеріали справи не містять.

При цьому матеріали справи не містять достатніх об`єктивних даних, які б підтверджували, що внаслідок поведінки ОСОБА_1 дитина залишилася без належного догляду, була позбавлена необхідних умов життя або опинилася в небезпечному для її здоров`я чи розвитку становищі.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі, органом поліції надано рапорт та пояснення ОСОБА_3 від 06 вересня 2026 року.

Оцінюючи зазначені документи, суд враховує, що ОСОБА_3 є колишнім чоловіком ОСОБА_1 , між якими, за поясненнями останньої, існують неприязні стосунки та спір щодо дитини. Саме по собі це не позбавляє його пояснення доказового значення, однак зумовлює необхідність ретельної перевірки їх достовірності та підтвердження іншими фактичними даними.

Водночас із наданих матеріалів не вбачається, що наведені пояснення містять достатні конкретні відомості про безпосереднє спостереження свідком обставин, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 саме 06 вересня 2026 року дій або бездіяльності, що утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого статтею 184 КУпАП.

Крім того, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б об`єктивно підтверджували перебування ОСОБА_1 у зазначений час у стані алкогольного сп`яніння, зокрема не надано результатів медичного огляду, акта огляду чи інших об`єктивних даних, які б у сукупності з іншими доказами підтверджували відповідну обставину.

Сам протокол про адміністративне правопорушення не може розцінюватися як безумовний доказ винуватості особи, оскільки наведені в ньому обставини підлягають перевірці та оцінці в сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Обов`язок щодо збирання доказів відповідно до статті 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Отже, саме орган поліції повинен надати достатні фактичні дані, які підтверджують наявність у діях особи всіх ознак складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням принципу презумпції невинуватості, гарантованого статтею 62 Конституції України та відповідними положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо доведеності її вини мають тлумачитися на її користь.

Таким чином, досліджені судом матеріали не містять достатньої сукупності належних, допустимих і достовірних доказів, які б підтверджували факт ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання та догляду за дитиною.

За таких обставин висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення ґрунтувався б на припущеннях, що є неприпустимим.

З огляду на викладене суд доходить висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 184 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Тому дане адміністративне провадження підлягає закриттю, а судовий збір відповідно не підлягає стягненню з особи, щодо якої складено протокол.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 9, 33, 34, 40-1, частини 1 статті 184, статей 251, 252, 283, 284, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Маловисківський районний суд Кіровоградської області, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Дмитро Михайлович Кратко