Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №405/7863/25 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/7863/25

2/405/2859/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького:

в складі: головуючого судді – Шевченко І.М.,

за участі секретаря – Мишевець Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бондаренко Алла Вячеславівна про визнання договору позики недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в Подільський районний суд міста Кропивницького з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

В обгрунтування позову зазначає, що у провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебувають матеріали справи № 404/3997/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в сумі 2 038 222,50 грн. В межах даної справи, у відповідності до ст. 193 ЦПК України, ним було пред`явлено зустрічний позов у строк для подання відзиву. Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 17.11.2025 р. по справі №404/3997/25 у прийнятті зустрічного позову було відмовлено, у зв`язку з він звертається до суду із даною позовною заявою в загальному порядку. Вказує, що він тривалий час був у дружніх відносинах із сином відповідача - ОСОБА_3 . Приблизно у вересні 2020 року ОСОБА_4 попросив позивача познайомити його зі своїми знайомими, які на той час працювали в державних структурах у м. Києві, оскільки з його слів він хотів знайти певну протекцію для свого подальшого працевлаштування в органи прокуратури, дізнатись про умови вступу, проходження служби тощо. Пізніше йому стало відомо, що ОСОБА_4 взяв у свого батька (відповідача по справі) кошти у сумі 75000 доларів США і під час цієї поїздки передав вказані кошти знайомим позивача, нібито для своєї подальшої протекції з його слів. Зазначив, що позивач жодним чином не спонукав ОСОБА_4 до вчинення вказаних дій і не мав до передачі вказаних коштів жодного відношення. Через певний час відповідач почав пред`являти претензії до мене, нібито що саме через мене вони втратили таку величезну суму коштів, оскільки домовленості його сина з третіми особами (моїми знайомими) щодо працевлаштування не було досягнуто, а саме він їх разом познайомив, відповідно свої кошти вони втратили через мене, тому відповідач почав вимагати з позивача кошти в розмірі 75 000 доларів США, нібито за те, що він обманув його та сина, оскільки люди, яким вони віддали ці кошти, «виявились ненадійними». Відповідач почав погрожувати позивачу, створювати нестерпний психологічний тиск, внаслідок чого позивач підписав з вінповідачем вказаний договір позики. Наголосив на тому, що ні перед, ні під час підписання договору позики, ні після, він не отримував ніяких ніяких коштів від відповідача, тому звернувся до суду з даним позовом, та просить його задовольнити.

17.12.2025 року зазначена позовна заява для розгляду відповідно до ст.14 ЦПК України розподілена автоматизованою системою документообігу Подільського районного суду міста Кропивницького судді Шевченко І.М.

Ухвалою судді від 22.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

30.12.2025 року представник відповідача – адвокат Захарченко І.В., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач зловживає процесуальними правами, та даний позов є безпідставним, та таким, що переслідує ціль затягнути розгляд справ 390/763/23, 404/3997/25. Також зазначив, що відповідач планує понести витрати на правничу допомогу в сумі 45000,00 грн.

15.04.2026 року представник відповідача – адвокат Захарченко І.В., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подав заперечення на клопотання (заяву) позивача про допит свідків по справі, так як рішення суду не може грунтуватися на свідченнях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Бондаренко А.М., в питанні заперечення факту укладення договору позики грошей №3202 від 30.06.2021.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

01.07.2026 року представник позивача – адвокат Ларіна Д.С., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подала суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у складі ЗСУ.

02.07.2026 року представник позивача – адвокат Ларіна Д.С., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подала суду клопотання про долучення доказів по справі, а саме довідку щодо проходження військової служби позивачем.

06.07.2026 року представник відповідача – адвокат Захарченко І.В., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подав заперечення на клопотання (заяву) позивача щодо зупинення провадження у справі, в якій зазначив, що позивачем не надано достатніх доказів щодо неможливості участі його у розгляді справи, та просив витребувати докази.

09.07.2026 року судом було зроблено запити до Генерального штабу Збройних Сил України та Командиру в/ч НОМЕР_1 щодо перебування позивача Довганіча у складі ЗСУ та чи безпосередньо він виконує бойові завдання в зоні бойових дій.

27.07.2026 року з військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь, що в період 27.04.2026 по 22.06.2026 ОСОБА_1 безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України, не приймав.

27.07.2026 року представник позивача – адвокат Ларіна Д.С., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подала суду додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі.

31.07.2026 року представник відповідача – адвокат Захарченко І.В., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подав додаткові пояснення у справі, та посилаючись на норми діючого законодавства, зазначив, що підстави для зупинення провадження у справі – відсутні.

04.08.2026 року представник позивача – адвокат Ларіна Д.С., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подала суду додаткові пояснення щодо клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження по справі.

18.08.2026 року від адвоката Ларіної Д.С., за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшла заява про припинення повноважень представника.

03.09.2026 року позивач ОСОБА_1 повторно подав клопотання про зупинення провадження у справі.

22.09.2026 року представник відповідача – адвокат Захарченко І.В., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні повторного клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.09.2026 року відмовлено у задоволенні повторного клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 та третя особа – приватний нотаріус Бондаренко А.В. в судове засідання не з`явились, про дату та час проведення розгляду справи повідомлялись завчасно і належним чином.

02.11.2026 року представник відповідача – адвокат Захарченко І.В., за допомогою підсистеми «Електронний суд», подав суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти, та відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30.06.2021 року було укладено договір позики грошей, за яким позикодавець ОСОБА_2 передав у власність позичальникові ОСОБА_1 строком до 30.11.2021 року грошові кошти в сумі 2038222,50 грн., що еквівалентно 75000 доларів США за офіційним курсом НБУ на момент укладання даного договору. Таку ж саме суму грошових коштів без нарахування процентів позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві до 30.11.2021.

Сторонами у договорі обумовлено, що при неповерненні суми позики своєчасно (тобто до 30.11.2021 року включно), позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, несплачену в строк суму основного боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також один процент за кожен день прострочки від простроченої суми.

Пунктом 7 договору позики сторони визначили, що підписання цього договору сторонами є підтвердженням факту отримання позичальником грошових коштів у сумі 2038222,50, що еквівалентно 75000 доларів США за офіційним курсом НБУ на момент укладення даного договору.

Договір позики грошей підписано особисто позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .

Позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення коштів ОСОБА_2 не виконав, у зв`язку з чим останній звернувся до Фортечного районного суду міста Кропивницького з позовом про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 2 038222,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

Пленум Верховного Суду України у пунктах 19, 20 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" вказав, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 вказано, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2018 року у справі № 908/3262/16 вказав, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 власноручно підписавши договір позики, підтвердив той факт, що він повідомлений про умови договору та вся інформація по вказаному договору йому відома та зрозуміла.

Таким чином, укладення договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в тому числі позивача, шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Стороною позивача не доведено, що договір позики укладено під впливом, будь-яких доказів не надано на підтвердження зазначених обставин.

Окремо суд звертає увагу на те, що з часу укладення між сторонами договору позики, позивачем не вживались заходи щодо визнання цього договору недійсним, фактично позовні вимоги були пред`явлені лише після подачі до Фортечного районного суду міста Кропивницького позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

ОСОБА_1 , будучи повнолітньою дієздатною особою, мав чітко усвідомлювати правові наслідки укладення договору позики про отримання у борг грошових коштів, а тому доводи останнього щодо укладення даного договору під примусом, не заслуговують на увагу суду.

Відтак посилання відповідача на те, що пред`явлені позовні вимоги свідчать про небажання позивача виконати зобов`язання за оспорюваним договором позики є слушними та такими, що заслуговують на увагу.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх зустрічних позовних вимог, обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсним спірного договору судом не встановлено, та стороною позивача не доведено, а відтак суд вважає, що в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору позики, оформленого розпискою, недійсним слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-78, 81, 95, 133, 141, 206, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бондаренко Алла Вячеславівна про визнання договору позики недійсним – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення у повному обсязі виготовлене 02.11.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса – АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса – АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко Алла Вячеславівна, адреса – Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. В`ячеслава Чорновола, 25/27.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко