Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №903/864/26 — Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2026 рокуСправа № 903/864/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/864/26 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Укргазбанк” до Фізичної особи-підприємця Матоха Олександра Миколайовича про стягнення 540879,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2026 зареєстрована позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Укргазбанк” до Фізичної особи-підприємця Матоха Олександра Миколайовича про стягнення 540879,75 грн, в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту в сумі 488428,41 грн та прострочена заборгованість по процентах у сумі 52451,34 грн.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору №73/2025/МС-08 про приєднання до правил надання мікрокредиту в АБ “Укргазбанк”.

Ухвалою суду від 15.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 15.09.2026, отримана відповідачем 16.09.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.41).

Строк для подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження – до 01.10.2026 включно.

Відзив на адресу суду не надходив.

29.09.2026 відповідач сформував в системі “Електронний суд” заяву, в якій заперечив проти розгляду справи № 903/864/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Просить суд здійснювати розгляд справи № 903/864/26 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи. Послався на складність предмета доказування, необхідність дослідження умов кредитного договору та Правил надання мікрокредиту, порядку їх укладення й підписання, правильності нарахування заборгованості. Також вказав на необхідність витребування у позивача оригіналу договору та додатків до нього, відповідної редакції Правил, доказів ознайомлення та підписання договору, технічних даних щодо його укладення, деталізованого розрахунку заборгованості та документів щодо нецільового використання кредитних коштів.

Ухвалою суду від 01.10.2026 відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Матоха Олександра Миколайовича про розгляд справи за правилами загального позовного провадження по справі №903/864/26 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Укргазбанк” до Фізичної особи-підприємця Матоха Олександра Миколайовича про стягнення 540879,75 грн.

3.10.2026 відповідач сформував в системі “Електронний суд” клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/12387/26, що розглядається Господарським судом міста Києва за позовом Фізичної особи — підприємця Матоха Олександра Миколайовича до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійсним договору №73/2025/МС-08 про приєднання до Правил надання мікрокредиту.

16.10.2026 представник позивача - ПАТ Акціонерний Банк “Укргазбанк” сформував в системі "Електронний суд" заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому просить суд відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Зазначив, що предметом судового розгляду у справі 903/864/26 є встановлення та оцінка обставин (фактів) неповернення відповідачем позивачу кредитних коштів та несплати відповідачем позивачу процентів за користування кредитними коштами, пов`язаних із невиконанням відповідачем умов Кредитного договору №73/2025/MC-08 від 12.11.2025, укладеного між позивачем та відповідачем у письмовій формі шляхом підписання Договору №73/2025/МС-08 про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК» від 12.11.2025.

Ухвалою суду від 19.10.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Матоха Олександра Миколайовича про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/12387/26.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2025 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк “Укргазбанк” (надалі – АБ «УКРГАЗБАНК», Банк, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Матохом Олександром Миколайовичем (надалі – Клієнт, Позичальник, Відповідач) укладений Договір №73/2025/MC-08 про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК» (надалі Договір про приєднання).

Правила надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК» (надалі – Правила) є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 640-644 Цивільного кодексу України укласти із Банком Договір про надання мікрокредиту. Ці Правила разом із Договором про приєднання до Правил та всіма додатками та додатковими угодами до них складають Договір про надання мікрокредиту (надалі – Кредитний договір).

Приєднання Клієнта до Правил (акцептування даної публічної пропозиції у відповідності із статей 633, 634 Цивільного кодексу України здійснюється шляхом підписання Договору про приєднання за встановленою АБ «УКРГАЗБАНК» формою.

Зміст вищевказаного Договору про приєднання свідчить про укладення між Банком та Позичальником Договору про надання мікрокредиту на наступних умовах.

Преамбулою Договору про приєднання визначено, що Позичальник в повному обсязі акцептує Правила надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК» (оферту, що розміщена на сайті Банку (http://www.ukrgasbank.com), з якими Позичальник ознайомився, погоджується та зобов`язується їх виконувати.

Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію у національній валюті та на підставі відповідних заяв на отримання кредиту надає Позичальнику Кредит у порядку і на умовах, визначених цим Договором про надання мікрокредиту. Позичальник, у свою чергу, зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, виконати інші умови цього Договору про надання мікрокредиту та повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим Договором про надання мікрокредиту. Загальний ліміт кредитної лінії 600000,00 грн (п.1 Договору).

Кредитна лінія відкривається з « 12» листопада 2025 року по « 11» листопада 2028 року (включно). Позичальник погашає кредит відповідно до графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, встановленого Додатком 1 до Договору про приєднання. Цільове використання (мета) кредитних коштів: «для забезпечення господарської діяльності Позичальника» (п.2 Договору).

За користування кредитом у межах строку кредитування, визначеного п.2 цього Договору про приєднання, з урахуванням встановленого графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, Позичальник сплачує Банку проценти, виходячи із встановленої Банком базової процентної ставки, в розмірі 25,5 (двадцять п`ять цілих п`ять десятих) процентів річних. Проценти нараховуються на тіло кредиту (основну заборгованість) у межах строку кредитування за методом «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році (п.3 Договору).

За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання мікрокредиту (прострочена заборгованість) у межах строку кредитування, зазначеного в п.2 цього Договору про приєднання, з врахуванням встановленого графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, процентна ставка встановлюється в розмірі 35,5 (тридцять п`ять цілих п`ять десятих) процентів річних (п.4 Договору).

Кредитні кошти надаються Банком Позичальнику шляхом перерахування з позичкового рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АБ «УКРГАЗБАНК», на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_2 , відкритий в АБ «УКРГАЗБАНК» (п.6 Договору).

Умови надання кредитних коштів, які не передбачені Договором про приєднання, регулюються положеннями Правил (п.10 Договору).

Згідно з п.3.3.3 Правил Банк має право відмовитися від надання Позичальнику кредитних коштів за Договором про надання мікрокредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов`язань по Договору про надання мікрокредиту, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, якщо відбулася та триває хоча б одна з наступних подій, зокрема:

1) Позичальник не виконав у строк свої зобов`язання по поверненню Кредиту (його частини), в тому числі достроковому, та/або сплаті процентів, комісій, штрафних санкцій, передбачених Договором про надання мікрокредиту;

2) пред`явлення Банком або іншою особою вимоги про дострокове погашення інших кредитів та/або боргових зобов`язань в повному обсязі, наданого(их) на підставі будь-якого іншого кредитного договору, укладеного з Позичальником.

Згідно з п.3.2.8 Правил Позичальник зобов`язується на вимогу Банку у випадках, передбачених п.3.3.3 цих Правил, достроково повернути Кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та можливі пені.

14.11.2025 на виконання умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 600000,00 грн шляхом перерахування цих кредитних коштів з позичкового рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АБ «УКРГАЗБАНК», на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_2 , відкритий в АБ «УКРГАЗБАНК», що підтверджується випискою з особових рахунків Позичальника.

Банк повність виконав свої зобов`язання перед Позичальником щодо надання кредиту для забезпечення господарської діяльності Позичальника.

Однак, позичальник свої зобов`язання перед Банком не виконав, чим порушив майнові права та інтереси Банку, оскільки не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти у визначені для цього строки згідно з умовами Кредитного договору.

Банк надіслав Позичальнику відповідну письмову вимогу від 03.06.2026 за №139/16236/2026 про дострокове повернення кредиту, яка залишилась невиконаною.

Станом на 10.08.2026 за вищевказаним Кредитним договором виникла заборгованість у розміру 540879,75 грн, яка включає:

-прострочену заборгованість по кредиту в сумі 488428,41 грн,

- прострочену заборгованість по процентах у сумі 52451,34 грн.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (Постанова КЦС ВС від 30.11.2022 №334/3056/15 (61-8803св22).

Банківська виписка з рахунку позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рух коштів по банківському рахунку відповідача, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №554/4300/16-ц від 25.05.2021р.)

Згідно із п. 42 Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/10254/18 від 23.09.2019, виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належним доказами надання позичальнику кредитних коштів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного Кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами статті 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 статті 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно з статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що позивач в повному обсязі виконав умови договору, що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем отримані кошти у встановлений строк повернуті не були.

Матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку та встановлено, що відповідні нарахування здійснено вірно.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 540879,75 грн, в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту в сумі 488428,41 грн та прострочена заборгованість по процентах у сумі 52451,34 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 6490,56 грн відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матоха Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Укргазбанк” (вул. Єреванська,1, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 23697280; р/р № НОМЕР_4 , код банку 320478) 540879,75 грн (п`ятсот сорок тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 75 копійок), в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту в сумі 488428,41 грн та прострочена заборгованість по процентах у сумі 52451,34 грн, а також 6490,56 грн (шість тисяч чотириста дев`яносто гривень 56 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення підписано 05.11.2026.

Суддя І. О. Гарбар