Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №395/166/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Суд: Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 22 вересня 2026 р.

Справа: №395/166/26

Суддя: Солоненко Т. В.

ЄУН 395/166/26

Номер провадження по справі 2/387/728/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Коваленко Л.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог та заперечень

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 22.04.2026 надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №.20118049116 від 01.02.2021 у розмірі 53433,78 грн.

Свій позов АТ "Перший Український Міжнародний Банк" обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору №.20118049116 від 01.02.2021, укладеного між банком та ОСОБА_1 , перший надав останньому кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку з дня прийняття рішення банком в сумі 3000 гривень, який в подальшому було збільшено до 33803 грн., зі сплатою процентної ставки у розмірі 47,88% річних. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплати відсотків, тому станом на 24.11.2025 має заборгованість перед позивачем на загальну сумі 53433,78 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало АТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідач 23.06.2026 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, за змістом якого, з позовними вимогами позивача частково не погоджується. Суть заперечень зводиться до того, що при укладенні договору він підписав лише Анкету-заяву. При цьому, умови кредитування, які розміщені на сайті банку він не відписував. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у поставі по справі №202/1438/17, та введення на території України мораторію на нарахування штрафних санкцій, відповідач вказує на право позивача щодо стягнення лише тіла кредиту. Також відповідач вважає, що минув строк позовної давності, оскільки він поповнив кредитний рахунок 31.05.2022, і з того часу пройшло більше трьох років. Окрім того, ним було здійснено поповнення кредитного рахунку 24.11.2025 на 200 грн., але воно не підтверджено банком. За наведеного, відповідач визнає вимогу по тілу кредиту в розмірі 33 602,14 грн, та заперечує щодо вимоги про стягнення відсотків.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У пункті 3 прохальної частини позовної заяви просив розглядати справу за відсутності представника позивача , проти винесення судом заочного рішення в справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом вручення повістки про виклик до суду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 23.06.2026.

За наслідками судового засідання 23.06.2026, розгляд справи відкладено на 23.09.2026, про що 23.06.2026 постановлено відповідну ухвалу.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.10.2023 АТ "Перший Український Міжнародний Банк" зареєстроване як юридична особа 27.03.1992, вид економічної діяльності, 64.19 - інші види грошового посередництва (основний) (а.с.16).

Відповідно до заяви №20118049116 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 01.02.2021 укладеної між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 , а також підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту банк надає позичальнику суму кредиту, яка становить 3000,00 грн, зі строком кредиту 12 місяців, зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий строк у разі відсутності заперечення будь-якої із сторін, процентна ставка складає 47,88% (а.с.8,9).

До Заяви позивач додав публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками (а.с.10-17).

За змістом довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №20118049116, дата 01.02.2021, боржник ОСОБА_1 01.02.2021 по 03.03.2022 встановлено кредитний ліміт 3000,00 грн, та збільшено кредитний ліміт до 33803,00 грн. (а.с.13).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №20118049116 від 01.02.2021, заборгованість відповідача, станом на 24.11.2025, становить 53433,78 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 33602,14 грн, заборгованість по процентам 19831,64 грн (а.с. 13 на звороті).

За даними виписки по особовому рахунку з 01.02.2021 по 24.11.2025, виданої на ОСОБА_1 підтверджується факт користування останнім кредитними коштами (а.с.14).

21.11.2025 позивачем направлено ОСОБА_1 письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитом (а.с.12).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).

Частиною 2статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч. 1ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048цього Кодексу.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням наявності в матеріалах справи заяви №20118049116 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 01.02.2021 та паспорту споживчого кредиту у якій зазначена процентна ставка 47,88% річних та яка підписана відповідачем, тому суд доходить до висновку про обізнаність відповідача з умовами кредитування.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором позивачем надана виписка за картковим рахунком ОСОБА_1 .

Відповідно до правової позицієї, наведеної у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18-ц (провадження №61-9618св19), виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредит. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі №759/11453/20.

З урахуванням наведеного, виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти відповідач як позичальник добровільно позивачу не повернув, що свідчить про порушення прав банку, тому останній вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Водночас згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідач не навів обставин на спростування правочину, укладеного з позивачем та пред`явленим ним розрахунок заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на нормах чинного цивільного законодавства та кредитного договору, оскільки ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання згідно з умовами договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Посилання відповідача на введення на території України мораторію на нарахування штрафних санкцій судом відхиляються, позаяк позовна заява не містить таких вимог.

Щодо заяви відповідача, наведеної у відзиві на позовну заяву, про застосування строку позовної давності, суд зважає на наступне.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Між сторонами укладено кредитний договір у формі оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки за зразком, розробленим банком.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

У кредитному договорі №20118049116 від 01.02.2021 відсутнє посилання на домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності. Відсутній і окремий договір про збільшення строку позовної давності.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №20118049116 від 01.02.2021, строк кредиту 12 місяців, зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий строк у разі відсутності заперечення будь-якої із сторін, розрахунковий день 30 число місяця (а.с.8,9).

ОСОБА_1 не надав суду доказів звернення до позивача із запереченням про продовження строку кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 22.04.2026.

При цьому суд зауважує, що відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 року), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до Закону України №4434 "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" перебіг позовної давності поновлено з 4 вересня 2025 року.

З огляду на зазначене, позивачем не пропущено строк позовної давності, а відтак, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене, враховуючи, що неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором призвело до порушення прав кредитора - позивача, тому порушене право підлягає поновленню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 гривні 40 копійок .

На підставі викладеного, ст.ст.11, 207, 526, 629, 634, 638, 1054, ЦК України, керуючись, ст.12,13,81,141,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором№20118049116 від 01.02.2021 у сумі 53433 гривні 78 копійок (п`ятдесят три тисячі чотириста тридцять три гривні 78 копійок), що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 33602,14 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 19831,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" судові витрати в сумі 2662 гривні 40 копійок (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач – Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"( 04070, місто Київ, вулиця Андріївська,4, код ЄДРПОУ 14282829);

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області, житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua