Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: щодо оренди
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №908/1956/26
Суддя: Кощеєв Ігор Михайлович
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2026 року м. Дніпро Справа № 908/1956/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чередка А.Є., Іванова О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД”
на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.08.2026р.
(суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 15.09.2026р.)
у справі
за позовом Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД”, м. Запоріжжя
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державний навчальний заклад “ЗАПОРІЗЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ”, м. Запоріжжя
про стягнення 28 286,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного навчального закладу “ЗАПОРІЗЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ”, про стягнення з відповідача до Державного бюджету України орендну плату, в розмірі 28 286,26 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договірного обов`язку щодо своєчасного внесення орендної плати в частині, яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.08.2026р. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий Лад” на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України орендну плату в розмірі 28 286 грн. 26 коп., шляхом перерахування грошових коштів за наступними реквізитами: “Надходження від орендної плати за користування майном бюджетних установ” Отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м.Запорiжжя/22080200, Код ЄДРПОУ: 37941997 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) р/р UA 758999980313050093000008479). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий Лад” на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. шляхом перерахування грошових коштів за наступними реквізитами: Банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; Розрахунковий рахунок : UA 188201720343100001000055549 Код програмної класифікації видатків: 6611010 Код ЄДРПОУ 42767945.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував здійснених ним платежів за договором оренди.
На переконання апелянта, протягом відповідного періоду ним сплачено орендну плату на загальну суму 25 945,88 грн.
Крім того, під час укладення договору оренди відповідачем внесено завдаток у розмірі 2 455,62 грн, який йому не повернуто.
Враховуючи зазначені суми, апелянт вважає, що ним сплачено загалом 28 401,50 грн, тоді як позивачем заявлено до стягнення 28 286,26 грн. Отже, за розрахунком скаржника, переплата становить 115,24 грн.
Апелянт також посилається на те, що відповідні платіжні документи подавалися ним під час розгляду справи № 908/2376/24, а тому позивачу було відомо про здійснення платежів.
Окремо скаржник зазначає, що внаслідок обстрілу міста Запоріжжя підприємство зазнало пошкоджень, втратило доступ до мережі Інтернет і не мало можливості користуватися підсистемою «Електронний суд», що перешкодило своєчасному поданню відзиву та доказів у суді першої інстанції.
Крім того, на думку апелянта, місцевий господарський суд повинен був зобов`язати сторони провести звіряння взаємних розрахунків.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Зокрема, Позивача зазначає на тому, що відповідно до п. 3.6 договору оренди від 20.07.2017р. № 3636/д, орендна плата розподіляється між Державним бюджетом України та балансоутримувачем у співвідношенні 50 відсотків кожному. При цьому, відповідач був зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок та перерахування відповідних частин орендної плати.
Позивач звертає увагу, що окремі платіжні доручення, на які посилається скаржник, підтверджують перерахування коштів безпосередньо балансоутримувачу, а не до Державного бюджету України. Крім того, у платіжних інструкціях відповідача зазначено код бюджетної класифікації 22080400 та рахунок UA59 8999 9803 3413 9870 0000 0847 9, які не відповідають реквізитам, визначеним для зарахування спірної орендної плати до Державного бюджету України. На підтвердження цих обставин позивач посилається на лист Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області від 04.01.2021р. № 05.2-08.3/26. Також позивач повідомляє, що після 15.12.2020р. надходження від відповідача до Державного бюджету України за спірним договором оренди не обліковувалися.
На думку позивача, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують наявності заборгованості, в розмірі 28 286,26 грн..
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач, ), судді – Чередко А.Є., Іванов О.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2026р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.08.2026р. у справі № 908/1956/26 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 993,60 грн..
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2026р відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.08.2026р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1956/26.
26.10.2026р. матеріали справи № 908/1956/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи
20.07.2017р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Новий Лад” (орендар) укладено договір № 3636/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Державного навчального закладу “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” Балансоутримувач з подальшими змінами та доповненнями (далі Договір оренди).
Згідно з наказом Фонду державного майна України від 17.01.2019р. № 39 “Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України” Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - регіональне відділення) є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.
Наказом Фонду державного майна України від 22.03.2021 р. № 290 днем початку роботи Регіонального відділення визначено 22.03.2019р..
Відповідно до п.1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частини приміщення № 12, площею 73,10 кв.м, приміщень № 15, з № 22 по № 27 включно, площею 221,00 кв.м, частини приміщень спільного користування №№ 5, 13, 31, площею 6,70 кв.м, загальною площею 227,70 кв.м, першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (Літ. Б-2), розміщеного за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15.
У пункті 2.1 Договору обумовлено, що Орендар вступає у строкове платне користування державним майном одночасно з підписанням сторонами Договору та Акта приймання-передавання орендованого майна.
Пунктом 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку – червень 2017 року 4911,23 грн.
Згідно п. 3.3 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.4 Договору оренди визначено, що у разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та останнього місяців оренди), добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.5 Договору оренди).
Згідно з п. 3.6 Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:
- 50 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць – до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства;
- 50 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється Орендарем самостійно.
14.08.2017р. підписаний Протокол узгодження розбіжностей до Договору оренди від 20.07.2017р. № 3636/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище”.
Вказаний Протокол узгодження розбіжностей до Договору оренди від 20.07.2017р. № 3636/д набув чинності одночасно з набуттям чинності Договору оренди.
Згідно з Договором про зміни № 1 від 06.09.2017р., пункт 3.1 Договору оренди викладений в наступній редакції: “ 3.1 Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (із змінами та доповненнями) (далі Методика розрахунку). Розмір орендної плати за перший після перерахунку місяць оренди – вересень 2017 року становить без ПДВ – 3445,89 грн скоригований на індекс інфляції за серпень, вересень 2017 року та діє з 04.09.2017 (Додаток 1)”.
Додаток 1 до Договору про зміни № 1 від 06.09.2017р. – це розрахунок розміру плати за оренду державного нерухомого майна.
На підставі листа Орендаря від 05.10.2017р. № 05/10 щодо зменшення орендованої площі за Договором оренди Сторони Договору оренди прийшли до згоди та Договором про зміни № 2 від 19.10.2017р. внесені, зокрема, наступні зміни: “В абзаці першому пункту 1.1 Договору оренди та абзаці першому акта приймання передавання до Договору оренди після слів “державне нерухоме майно” читати слова та цифри “Частину приміщення № 12, площею 73,10 кв.м., приміщення з №22 по №27 включно, площею 103,7 кв.м, частини приміщень спільного користування №№ 5,13,31 площею 6,70 кв.м., загальною площею 183,5 кв.м.”, далі за текстом Договору оренди та акту приймання - передавання до Договору оренди”.
Додаток 1 до договору про зміни № 2 від 19.10.2017р. до Договору оренди від 20.07.2017 № 3636/д – Розрахунок розміру плати за оренду державного нерухомого майна.
Відповідно до пункту 10.1. Договору оренди, цей договір укладено на 2 роки 364 дні, та діє з 20.07.2017р. по 18.07.2020р., включно.
Договір не було продовжено відповідно до чинного на час закінчення строку його дії законодавства.
Згідно з вимогами абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договори оренди державного майна, строк дії яких закінчується після 01.07.2020р., продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до вимог статей 18, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендодавцем приймається рішення про відмову у продовженні строку дії договору, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача.
Листом № 279/01 від 14.04.2020р. (більш ніж за три місяці до закінчення терміну Договору) Балансоутримувач повідомив Орендаря про відмову у включенні Об`єкта до відповідного Переліку об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду.
Балансоутримувач майна листом від 16.07.2020р. № 401/01 повідомив Регіональне відділення про те, що має намір використовувати приміщення, що є об`єктом оренди, для власних потреб.
Відповідно до вимог пунктів 141, 142 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим Постановою КМУ від 03.06.2020р. № 483, на підставі необхідності майна для власних потреб Балансоутримувача Регіональним відділенням прийняло рішення про відмову в продовженні Договору оренди.
Рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 17.08.2020р. № 11/1 30-03310 Управління забезпечення реалізації повноважень у Запорізькій області Регіонального відділення повідомило відповідача про відмову в продовженні та припиненні терміну дії Договору. Цим листом повідомлено Орендаря про необхідність повернення орендованого майна Балансоутримувачу та підписання трьох примірників Актів приймання-передавання з подальшим їх наданням до Управління забезпечення реалізації повноважень у Запорізькій області Регіонального відділення.
Крім того, Міністерство освіти і науки України листом від 03.09.2020р. за вих. № 1/11-5928 повідомило про намір Балансоутримувача використовувати Майно для власних потреб та непродовження Договору оренди.
Пунктом 5.10 Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання Договору, Орендар зобов`язаний повернути Балансоутримувачу орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Відповідно до п.10.10 Договору оренди у разі припинення або розірвання цього Договору, майно протягом трьох робочих днів, з дати розірвання (припинення), повертається Орендарем Балансоутримувачеві. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами за участю Балансоутримувача відповідного Акту приймання-передавання.
Пунктом 10.11 Договору встановлено, що в разі невиконання Орендарем обов`язку щодо повернення Майна, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання Акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого Майна.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
У жовтні 2020 року ТОВ “НОВИЙ ЛАД” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до РВ ФДМУ і ДНЗ “Запорізьке машинобудівне ВПУ” про спонукання відповідачів укласти договір про зміни до договору оренди нерухомого майна від 20.07.2017р. №3636/д, в редакції, запропонованій позивачем, з посиланням на положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ.
Ухвалою суду першої інстанції від 02.11.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2637/20.
У листопаді 2020 року РВ ФДМУ звернулося до Господарського суду Запорізької області із зустрічним позовом до ТОВ “НОВИЙ ЛАД” про виселення Товариства з орендованого за Договором оренди державного нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021р. скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021р. по справі №908/2637/20 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовлено та первісний позов задоволено. Визнано укладеним між РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях і ТОВ “НОВИЙ ЛАД” договір про зміни до договору оренди від 20.07.2017р. в редакції, запропонованій позивачем.
За результатами розгляду Верховним судом 09.11.2021р. винесена постанова по справі, якою постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021р. у справі №908/2637/20 скасовано в частині задоволення первісного позову, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021р. у частині відмови в задоволенні первісного позову залишено в силі.
30.12.2021р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява РВ ФДМУ до ТОВ “Новий Лад”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ДНЗ “Запорізьке машинобудівне ВПУ”, про виселення з орендованого приміщення. А також, 07.02.2022р. зустрічна позовна заява ТОВ “Новий Лад” до відповідачів: 1. Регіональне відділення, 2. ДНЗ “Запорізьке машинобудівне ВПУ” про усунення перешкод у користуванні майном.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.02.2023р. у справі № 908/3895/21, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2023р., первісний позов задоволено та прийнято рішення про виселення ТОВ “Новий Лад” з орендованого державного нерухомого майна, що є предметом договору оренди від 20.07.2017р. №3636/д.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2023р. по справі № 908/3895/21, яке набрало чинності з 11.09.2023р., судом видано наказ від 02.10.2023р. про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД” з державного нерухомого майна - частини приміщення №12 (73,10 кв.м.), приміщення з №22 по №27 включно (103,7 кв.м.), частини приміщень спільного користування № № 5, 13, 31 (площею 6,70 кв.м.) загальною площею 183,5 кв.м. першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташованих за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, що є предметом Договору оренди від 20.07.2017 №3636/д.
Наказ про примусове виконання судового рішення по справі №908/3895/21 разом із заявою про відкриття виконавчого провадження було надіслано до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі – Центральний ВДВС) для подальшого примусового виконання.
22.11.2024р. головним державним виконавцем Центральний ВДВС у присутності працівників поліції складено акт державного виконавця, відповідно до якого ТОВ “НОВИЙ ЛАД” орендовані приміщення звільнено.
У зв`язку з тим, що лише 22.11.2024р. Орендар повернув Балансоутримувачу Майно, за Договором оренди № 3636/д був оновлений розрахунок заборгованості з неустойки, яка склала 344 554,31 грн.
Господарським судом Запорізької області розглядалася справа №908/2376/24 за первісним позовом РВ ФДМ України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до ТОВ “Новий Лад”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державний навчальний заклад “Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти” про стягнення 321 149,20 грн. неустойки, за період з 19.07.2020р. по 09.08.2024р.р., та за зустрічним позовом ТОВ “Новий Лад” до РВ ФДМ України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення 25 000,00 грн. понесених витрат на збереження майна.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025р. по справі №908/2376/24 первісний позов задовольнити частково. Стягнуто з ТОВ “Новий Лад” на користь РВ ФДМ України неустойку в розмірі 247404,86 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Відповідно до вказаного рішення суду: “Розмір орендної плати ТОВ “Новий Лад” не заперечувався, у визначеному розмірі були здійснені платежі за орендоване майно в попередні періоди. Період за який нараховано неустойку визначено з 19.07.2020р. по 22.11.2024р. (акт державного виконавця про виселення). Суд вважає, що позивачем за первісним позовом наведений період визначено не вірно.
Враховуючи, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021р. у справі № 908/2637/20 було визнано укладеним між РВ ФДМ України та ТОВ “НОВИЙ ЛАД” договір про зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” в наведеній редакції, ТОВ “Новий Лад” правомірно користувався орендованим приміщенням у період з дати постановлення рішення Центральним апеляційним господарським судом до дати скасування наведеного рішення Верховним Судом, тобто до 09.11.2021р..
Таким чином, за період з 19.07.2020р. по 09.11.2021р., неустойка заявлена позивачем за первісним позовом безпідставно, обґрунтованим суд вважає період з 10.11.2021р. по 22.11.2024р..
За розрахунком суду, враховуючи наведене вище, розмір неустойки складає 247 404,86 грн.”.
На даний час справа №908/2376/24 перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції.
Згідно розрахунку заборгованості з орендної плати до державного бюджету/50%/ по договору оренди державного майна від 20.07.2017р. № 3636/д, укладеному РВ ФДМУ по Запорізькій області з орендарем, на момент ухвалення судом першої інстанції рішення по справі №908/2376/24 перед Державним бюджетом сума заборгованості ТОВ “НОВИЙ ЛАД” з орендної плати, за період з 19.07.2020р. по 09.11.2021р. склала 28 286,26 грн.
Позивач наголошує, що після 15.12.2020р. кошти від ТОВ “НОВИЙ ЛАД” не надходили до Державного бюджету, заборгованість відповідача за Договором оренди не погашена.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Суд першої інстанції виходив із доведеності факту виникнення між сторонами договірних правовідносин оренди державного майна, наявності у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати та відсутності в матеріалах справи належних доказів погашення заявленої позивачем заборгованості.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, оцінивши наявні докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Згідно зі статтями 11, 509, 525, 526 та 629 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зобов`язання підлягає належному виконанню відповідно до його умов, а договір є обов`язковим для сторін.
Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк, а плата за користування майном визначається договором.
За своєю правовою природою орендна плата є грошовим зобов`язанням орендаря, яке підлягає виконанню у визначених договором розмірі, порядку та строки.
Водночас, у спорах про стягнення орендної плати належному встановленню підлягають не лише факт існування договірних правовідносин і розмір нарахованої плати, а й обставини виконання відповідного грошового зобов`язання.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що протягом спірного періоду ним сплачено 25 945,88 грн. орендної плати.
На підтвердження цього доводу скаржник посилається на платіжні інструкції, за період з 16.01.2021р. до 13.02.2022р..
Із наданої відповідачем зведеної таблиці вбачається, що зазначена сума складається з 14 платежів.
Зокрема: 16.01.2021р. за платіжною інструкцією № 1229 - 1 761,24 грн.; 14.02.2021р. за платіжною інструкцією № 1258 - 1 784,14 грн.; 11.03.2021р. за платіжною інструкцією № 1286 - 1 801,98 грн.; 13.04.2021р. за платіжною інструкцією № 1325 - 1 832,61 грн.; 13.05.2021р. за платіжною інструкцією № 1350 - 1 845,44 грн.; 14.06.2021р. за платіжною інструкцією № 1384 - 1 869,43 грн.; 14.07.2021р. за платіжною інструкцією № 1407 -1 873,17 грн.; 19.08.2021р. за платіжною інструкцією № 1439 - 1 774,06 грн.; 14.09.2021р. за платіжною інструкцією № 1475 - 1 858,39 грн.; 18.10.2021р. за платіжною інструкцією № 1502 - 1 880,69 грн.; 12.11.2021р. за платіжною інструкцією № 1525 - 1 897,62 грн.; 13.12.2021р. за платіжною інструкцією № 1548 - 1 912,80 грн.; 13.01.2022р. за платіжною інструкцією № 1585 - 1 924,27 грн.; 13.02.2022р. за платіжною інструкцією № 1614 - 1 930,04 грн..
Загальна сума зазначених платежів становить 25 945,88 грн..
Водночас, із призначення платежів вбачається, що вони стосуються не лише періоду, визначеного позивачем у справі, але й наступних місяців.
Так, за платіжними інструкціями № 1585 від 13.01.2022р., на суму 1 924,27 грн. та № 1614 від 13.02.2022р., на суму 1 930,04 грн. зазначено орендну плату відповідно за грудень 2021 року та січень 2022 року.
Крім того, за платіжною інструкцією № 1548 від 13.12.2021р., на суму 1 912,80 грн. зазначено оплату за листопад 2021 року, тоді як позивачем заявлено вимоги за період лише до 09.11.2021р..
Таким чином, наведена відповідачем загальна сума 25 945,88 грн. охоплює платежі за різні періоди та сама по собі не свідчить про погашення заборгованості саме за період з 19.07.2020р. до 09.11.2021р..
Окрім того, для належного виконання грошового зобов`язання істотне значення має не лише факт оформлення відповідної платіжної інструкції, а й встановлення обставин фактичного перерахування та зарахування коштів у рахунок визначеного зобов`язання.
За умовами пункту 3.6 договору від 20.07.2017р. № 3636/д орендна плата розподіляється між Державним бюджетом України та балансоутримувачем у співвідношенні 50 відсотків кожному.
Відтак, предметом доказування у цій справі є, зокрема, належне виконання відповідачем обов`язку щодо перерахування бюджетної частини орендної плати.
При цьому, в наданих платіжних інструкціях наявна розбіжність між реквізитами отримувача та призначенням платежу.
Зокрема, отримувачем коштів зазначено ГУК у Запорізькій області із кодом бюджетної класифікації 22080400, тоді як у тексті призначення платежу наведено код 22080200, номер договору оренди № 3636/д від 20.07.2017р. та відомості про відповідний місяць оренди.
Вказані коди мають різне призначення відповідно до бюджетної класифікації.
Код 22080200 стосується надходжень від орендної плати за користування майном бюджетних установ, тоді як код 22080400 передбачає надходження від орендної плати за користування майном, що перебуває в комунальній власності.
Зазначена обставина має істотне значення, оскільки спір виник щодо перерахування орендної плати саме за користування державним майном бюджетної установи.
Разом із тим, колегія суддів виходить із того, що сама лише невідповідність бюджетних реквізитів без встановлення фактичного руху коштів не дає достатніх підстав для висновку, що кошти взагалі не були сплачені.
Водночас, зазначення відповідачем у призначенні платежу правильного номера договору не усуває необхідності встановлення факту виконання відповідного бюджетного зобов`язання.
Отже, доводи апелянта про погашення всієї заявленої заборгованості не можуть ґрунтуватися лише на загальній сумі платіжних інструкцій без визначення того, які саме платежі належать до спірного періоду та відповідної бюджетної частини орендної плати.
Окремим доводом апеляційної скарги є посилання відповідача на внесення під час укладення договору оренди завдатку в розмірі 2 455,62 грн.
Матеріалами, на які посилається апелянт, підтверджується оформлення платіжного доручення від 13.09.2017р., на суму 2 455,62 грн..
У призначенні відповідного платежу зазначено внесення завдатку за договором від 20.07.2017р. № 3636/д.
Отже, довід відповідача щодо внесення відповідної суми не може бути відхилений виключно з мотивів відсутності платіжного документа.
Разом із тим, правові наслідки внесення завдатку визначаються умовами договору, зокрема порядком його використання при проведенні остаточних розрахунків між сторонами.
При цьому, обставини внесення коштів у 2017 році не є тотожними обставинам їх зарахування в рахунок орендної плати за період з 19.07.2020р. до 09.11.2021р..
Для відповідного зарахування необхідно встановити, чи були передбачені договором умови використання завдатку виконані, чи не був він використаний у рахунок попередніх платежів та яким чином відповідна сума підлягала розподілу між бюджетом і балансоутримувачем.
Отже, сам факт внесення завдатку не дає підстав безумовно зменшити заявлену до стягнення бюджетну заборгованість на повну суму 2 455,62 грн..
Апелянт стверджує, що сукупна сума здійснених платежів і завдатку становить 28 401,50 грн., а тому, перевищує заявлену позивачем заборгованість на 115,24 грн..
Наведений розрахунок арифметично правильний.
Однак, арифметична правильність додавання відповідних сум не свідчить про юридичну правильність їх зарахування на погашення одного зобов`язання.
Оскільки відповідач включив до свого розрахунку платежі за періоди, які повністю або частково виходять за межі позовних вимог, а також завдаток без окремого обґрунтування його зарахування саме в рахунок спірної бюджетної заборгованості, твердження про наявність переплати в розмірі 115,24 грн. не є достатнім підтвердженням припинення відповідного грошового зобов`язання.
Колегія суддів також оцінює посилання відповідача на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025р. у справі № 908/2376/24.
Предметом розгляду зазначеної справи було стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення державного нерухомого майна.
Натомість у справі, що переглядається, предметом позову є стягнення орендної плати.
Неустойка за неповернення майна та орендна плата мають різну правову природу.
Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України, у разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати сплати неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Водночас, орендна плата виникає з правовідносин оплатного користування майном та підлягає внесенню відповідно до умов договору.
Таким чином, висновки місцевого господарського суду у справі № 908/2376/24 щодо відсутності підстав для нарахування неустойки, за період з 19.07.2020р. до 09.11.2021р. не встановлюють автоматично факту сплати відповідачем орендної плати за той самий період.
Саме по собі посилання відповідача на відповідне судове рішення не підтверджує погашення заборгованості, в розмірі 28 286,26 грн..
Доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд не зобов`язав сторони провести звіряння взаємних розрахунків, також підлягають відхиленню як самостійна підстава для скасування рішення.
Господарський процесуальний кодекс України не передбачає обов`язкового проведення звіряння розрахунків у кожній справі про стягнення заборгованості.
Відповідно до статей 73, 74 та 86 ГПК України обставини справи встановлюються на підставі доказів, поданих учасниками справи, та оцінюються судом у їх сукупності.
Акт звіряння не підміняє первинних документів, якими підтверджуються господарські операції.
За таких обставин, саме по собі непроведення звіряння розрахунків не свідчить про неправильність висновків місцевого господарського суду щодо наявності або відсутності заборгованості.
В апеляційній скарзі ТОВ «НОВИЙ ЛАД» зазначає, що внаслідок обстрілу міста Запоріжжя підприємство зазнало пошкоджень, втратило доступ до мережі Інтернет та не мало можливості користуватися підсистемою «Електронний суд», у зв`язку з чим не змогло своєчасно подати відзив на позовну заяву та письмові докази на підтвердження здійснення орендних платежів.
На підтвердження доводів щодо відсутності заборгованості відповідачем разом з апеляційною скаргою подано платіжні інструкції, зведену таблицю платежів, а також платіжний документ щодо внесення завдатку за договором оренди від 20.07.2017р. № 3636/д.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ч.3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Отже, процесуальний закон пов`язує можливість прийняття апеляційним судом додаткових доказів не лише з їх значенням для правильного вирішення спору, а й із доведенням об`єктивної неможливості подання таких доказів під час розгляду справи судом першої інстанції.
Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 18.06.2020р. у справі № 909/965/16, відповідно до якого прийняття додаткових доказів є винятком із загального правила, а обов`язок доведення обставин, які об`єктивно перешкоджали їх своєчасному поданню, покладається на учасника справи, який такі докази подає.
Колегія суддів враховує, що обстріли міста Запоріжжя та спричинені ними пошкодження об`єктів інфраструктури за своїм характером можуть становити об`єктивні перешкоди для здійснення процесуальних прав учасниками судового провадження.
Водночас, саме по собі посилання на такі обставини не звільняє учасника справи від необхідності обґрунтувати їх безпосередній вплив на можливість вчинення конкретної процесуальної дії.
В апеляційній скарзі відповідач не конкретизував період відсутності доступу до мережі Інтернет, не зазначив дати пошкодження підприємства та не навів відомостей, які дозволяли б встановити, протягом якого саме часу відповідні обставини перешкоджали поданню відзиву та письмових доказів.
Також, до апеляційної скарги не додано документального підтвердження зазначених обставин, зокрема доказів пошкодження підприємства, припинення надання телекомунікаційних послуг або неможливості використання підсистеми «Електронний суд» у відповідний період.
Крім того, із самої апеляційної скарги вбачається, що платіжні документи, на які посилається відповідач, існували раніше та, за твердженням апелянта, вже подавалися ним під час розгляду господарської справи № 908/2376/24.
Отже, відповідач мав зазначені документи у своєму розпорядженні до ухвалення оскаржуваного рішення.
При цьому, факт подання відповідних документів у межах іншого судового провадження не означає їх автоматичного включення до матеріалів цієї справи та не звільняє відповідача від дотримання процесуального порядку подання доказів.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів наявності виняткових обставин, які об`єктивно унеможливлювали подання зазначених платіжних документів до суду першої інстанції.
Відтак, передбачені ч.3 ст. 269 ГПК України підстави для прийняття додаткових доказів, відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає подані відповідачем разом з апеляційною скаргою додаткові платіжні документи як докази у справі та не враховує їх під час перевірки правильності встановлення судом першої інстанції обставин щодо наявності спірної заборгованості.
Водночас, наведені в апеляційній скарзі твердження про здійснення платежів та внесення завдатку самі по собі, без належних доказів виконання саме спірного грошового зобов`язання, не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Таким чином, доводи апелянта щодо неможливості подання доказів у суді першої інстанції не знайшли належного підтвердження та не дають підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено оцінку доказів судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи предмет заявленого позову та характер спірних правовідносин, для встановлення факту припинення обов`язку зі сплати 28 286,26 грн. необхідно підтвердити саме належне виконання відповідачем зобов`язання перед Державним бюджетом України.
При цьому, загальна сума оформлених платіжних інструкцій не може ототожнюватися із сумою погашення відповідного зобов`язання без урахування призначення платежів, їх періодів та фактичного зарахування.
Наведені скаржником обставини внесення завдатку та здійснення платежів за договором оренди потребують оцінки саме у зв`язку з відповідним бюджетним зобов`язанням, а не як сукупної суми коштів, перерахованих у межах усіх розрахунків за договором.
Посилання на рішення у справі № 908/2376/24, у якій вирішувався спір про стягнення неустойки, також не підтверджує факту належного виконання грошового зобов`язання, що є предметом цього спору.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про ухвалення рішення за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЛАД» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.08.2026р. у справі № 908/1956/26- залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЛАД».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua