Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №904/5520/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5520/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 (суддя Манько Г.В.) у справі № 904/5520/25

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код юридичної особи 40081237)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код юридичної особи 00191023)

про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 18 475 грн 08 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ «Укрзалізниця», Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ «ПІВНГЗК», Відповідач) про стягнення плати за користування вагонами в сумі 18 475 грн 08 коп. та судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «ПІВНГЗК» було приєднано до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. На адресу Відповідача як одержувача прибували порожні власні вагони та вагони перевізника, які на шляху прямування були затримані на станціях Савро, Жовті Води І, Рядова та П`ятихатки через зайнятість колій станції Терни вагонами, що своєчасно не забиралися комбінатом на під`їзну колію. За час затримки вагонів з вини вантажовласника на підставі актів загальної форми ГУ-23 та актів про затримку вагонів форми ГУ-23а була нарахована плата за користування вагонами за відомостями форми ГУ-46 у загальній сумі 18 475,08 грн з ПДВ. Позивач посилався на положення статей 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України, Правила користування вагонами і контейнерами, а також на умови укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191023) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237) плату за користування вагонами 18 475 грн 08 коп., судовий збір в сумі 3 028 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ПрАТ «ПІВНГЗК» було приєднано до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом відповідно до електронного повідомлення про укладення Договору №45-00191023/2020-0001 від 01.07.2020. Відносини щодо подачі і забирання вагонів між сторонами здійснюються на підставі Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017. Суд встановив, що залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ «ПІВНГЗК» порожні власні вагони та вагони перевізника, які на шляху прямування були затримані на станціях Савро, Жовті Води І, Рядова та П`ятихатки через зайнятість колій станції Терни вагонами, що своєчасно не забиралися комбінатом на під`їзну колію. Суд зазначив, що через те, що ПрАТ «ПІВНГЗК» несвоєчасно вивільняло колії станції Терни від вантажу, який прибув на його адресу, було спричинено ситуацію, за якої залізниця не мала можливості виконати свої зобов`язання за договором на перевезення за накладними і довести вагони на станцію призначення. Факт затримки вагонів підтверджується актами загальної форми ГУ-23 та актами про затримку вагонів форми ГУ-23а, які підписані представниками Відповідача без заперечень. Плата за користування вагонами нарахована за відомостями форми ГУ-46, які підписані Відповідачем із зауваженнями. Суд визнав заперечення ПрАТ «ПІВНГЗК» у відомостях плати за користування вагонами необґрунтованими, зазначивши, що планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів без участі залізниці, а пунктом 16 Правил користування вагонами передбачено вичерпний перелік випадків звільнення від плати за користування вагонами, до яких обставини, на які посилався Відповідач, не належать. Суд дійшов висновку, що наявні у справі докази є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі, керуючись положеннями ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України та Правилами користування вагонами і контейнерами.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі № 904/5520/25, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі № 904/5520/25 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України щодо обґрунтованості, оскільки ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин, на які посилався Відповідач як на підставу своїх заперечень.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач зазначав, що Департаментом комерційної роботи АТ «Укрзалізниця» на адресу структурних підрозділів та регіональних філій було надіслано Лист № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, яким доведено рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) про затвердження «Переліку виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану в Україні». Відповідно до зазначеного Переліку, у разі запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення, до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції, а замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин.

Скаржник зазначає, що плата за користування вагонами, яка є предметом позовних вимог, була нарахована Позивачем за період затримки вагонів після 24.02.2022, тобто за період, в який було запроваджено комендантську годину на території, на якій розташована станція призначення. Проте Позивачем було здійснено нарахування плати без урахування вимог Листа № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, а саме без виключення з часу користування вагонами часу дії комендантської години за місцезнаходженням станції призначення.

На думку ПрАТ «ПІВНГЗК», звільнення Замовника від плати за користування вагонами за час дії комендантської години є безумовною підставою, що не залежить від будь-яких додаткових обставин. Також відповідно до телеграмного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 всіх причетних працівників залізниці зобов`язано організувати його виконання, в тому числі перерахунок часу затримки навантажених і порожніх вагонів та контейнерів з початку дії воєнного стану в Україні (24.02.2022), скласти акти загальної форми ГУ-23 та забезпечити об`єктивний розгляд претензій та перерахунок нарахованих коштів.

Апелянт стверджує, що відсутність актів загальної форми, які б засвідчували факт існування комендантської години, не спростовує факт її існування, оскільки факт існування комендантської години є загальновідомим та не потребує додаткового доведення. При цьому складання актів загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години відповідно до телеграмного розпорядження є обов`язком Позивача, а не Відповідача, і Відповідач не в змозі примусити працівників Позивача складати такі акти. Проте судом першої інстанції не було надано оцінки наведеним запереченням Відповідача, а суд взагалі зазначив, що Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Крім того, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було надано мотивованої оцінки запереченням Відповідача щодо неправомірності нарахування плати за користування вагонами у зв`язку з порушенням Позивачем умов Договору про експлуатацію при подачі вагонів у спірний період. Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 були підписані представниками Відповідача із запереченнями, зокрема: із затримкою вагонів не згодні, оскільки вагони прийнято до перевезення понад добові заявки відвантаження готової продукції; вагони затримані через незалежні від ПрАТ «ПІВНГЗК» причини; вагони на під`їзну колію ПрАТ «ПІВНГЗК» не подавались, зважаючи на закінчення термінів на деповський ремонт. Зазначені заперечення, на думку апелянта, вказують на неправомірність дій Позивача в частині стягнення плати за користування вагонами.

ПрАТ «ПІВНГЗК» також зазначає, що Позивач, в порушення приписів ст. 162 ГПК України, в позовній заяві не навів жодних підстав, з яких він вважає, що нарахування плати за користування вагонами в даному спірному випадку є правомірним, а заперечення Відповідача — необґрунтованими.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" подало відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти апеляційної скарги ПрАТ «ПІВНГЗК» та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі № 904/5520/25 — без змін, посилаючись на таке:

Позивач зазначає, що посилання Відповідача на лист ЦМ-13/693 від 05.04.2022 щодо виключення часу дії комендантської години з часу нарахування плати за користування вагонами є безпідставним, оскільки відсутні підстави для звільнення замовника послуг від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами під час воєнного стану. Позивач роз`яснює, що комендантська година є забороною перебувати на вулицях та в громадських місцях у певний час доби, а відповідно до п. 7 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без перепусток та рух транспортних засобів.

Позивач зазначає, що до підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/2950 від 19.12.2022, яким визначено Перелік виняткових умов. Відповідно до цього Переліку, обставини, що є підставою для звільнення від плати, засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування, із зазначенням конкретного опису обставин, що стали підставою для затримки вагонів. Саме такий складений акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, визначених Переліком. Відповідні акти загальної форми із зазначенням даних обставин не складались.

Позивач наголошує, що працівники станції, перебуваючи на території станції під час комендантської години та виконуючи свої трудові обов`язки, кожен з яких має службове посвідчення, не порушують жодну із заборон, впроваджених у зв`язку із введенням особливого правового режиму, оскільки станції Терни, Рядова не є громадськими місцями або місцем, доступним для сторонніх осіб, а під`їзна колія підприємства не є місцем загального користування. Будь-які документи, які б забороняли роботу залізничної станції Терни Придніпровської залізниці під час дії комендантської години, відсутні. Таким чином, підстав для складання актів загальної форми, які б засвідчували обставини, що звільняють вантажовласника від відповідальності, згідно телеграмного розпорядження, що є внутрішнім локальним документом залізниці, не було.

Щодо заперечень Відповідача про подавання вагонів понад добові заявки, Позивач зазначає, що планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів, а залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів. Забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів без участі залізниці, тобто залізницею виконується лише роль перевізника по доставці вантажу, зазначеного в накладній.

Щодо заперечень Відповідача стосовно технічної непридатності вагонів, Позивач зазначає, що відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України залізниця під навантаження зобов`язана подавати технічно справні вагони, а після прибуття вагонів на станцію призначення під час технічного огляду спірні вагони були визнані непридатними під навантаження в технічному стані, про що складено відповідні повідомлення ф. ВУ-23м. Відповідно до п. 4.12 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, власні вантажні вагони направляються на ремонт за розпорядженням власника за перевізними документами.

Позивач наголошує, що пунктом 16 Правил користування вагонами передбачено вичерпний перелік випадків звільнення від плати за користування вагонами, і заперечення ПрАТ «ПІВНГЗК» у відомостях плати за користування вагонами є безпідставними, оскільки не існує норми права, яка б звільняла вантажовласників від сплати нарахованої плати за користування вагонами у разі, коли порожні вагони одержувач забирає на свою під`їзну колію своїм локомотивом та згідно договору в тій кількості, в якій вони прибули на станцію. Позивач посилається на правові позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 904/2019/22, 908/1219/22, 908/1295/22, 904/2589/22, 904/2022/22. Судом першої інстанції повно та всебічно надана оцінка доказам у справі, а Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: ПрАТ «ПІВНГЗК» було приєднано до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом відповідно до електронного повідомлення про укладення Договору № 45-00191023/2020-0001 від 01.07.2020. Між АТ «Укрзалізниця» та ПрАТ «ПІВНГЗК» 14.12.2017 було укладено Договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч. На адресу одержувача ПрАТ «ПІВНГЗК» залізницею було прийнято до перевезення порожні власні вагони та вагони перевізника. На шляху прямування вагони були затримані на станціях Савро, Жовті Води І, Рядова та П`ятихатки, що підтверджується відповідними наказами та актами про затримку вагонів форми ГУ-23а. Станцією призначення Терни було передано представнику комбінату повідомлення про затримку вагонів. Акти загальної форми ГУ-23 на початок та закінчення затримки підписані представниками Відповідача без заперечень. Плата за користування вагонами нарахована за відомостями форми ГУ-46 у загальній сумі 18 475,08 грн з ПДВ. Відомості плати за користування вагонами підписані Відповідачем із зауваженнями.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Права, обов`язки і відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом, а також організація та основні умови перевезення вантажів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку з цим відповідного збору регламентуються Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087.

Згідно з пунктами 5, 8 вказаних Правил, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до пунктів 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі або готовності до передачі вантажовласнику та оформлюється відповідними документами обліку.

При цьому підставою для нарахування плати є саме встановлення факту затримки вагонів з причин, залежних від вантажовласника.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безумовного звільнення відповідача від внесення плати за користування вагонами у зв`язку із запровадженням комендантської години: «…Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, плата за користування вагонами, що є предметом позовних вимог у даній справі, була нарахована Позивачем за період затримки вагонів після 24.02.2022. Тобто, за період, в який було запроваджено комендантську годину на території, на якій розташована станція призначення.

Але Позивачем було здійснено нарахування плати за користування вагонами без урахування вимог Листа № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, а саме не було виключено з часу користування вагонами час дії комендантської години за місцезнаходженням станції призначення.

Як слідує з телеграмного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, звільнення Замовника (в даному випадку - Відповідача) від плати за користування вагонами за час дії комендантської години за місцезнаходженням стації призначення не залежить від будь-яких додаткових обставин, а є безумовною підставою для неврахування часу дії комендантської години в загальний час затримки вагонів та, відповідно, звільнення від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за вказаний час.

Також відповідно до телеграмного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 всіх причетних працівників залізниці зобов`язано організувати його виконання, в тому числі перерахунок часу затримки навантажених і порожніх вагонів та контейнерів з початку дії воєнного стану в Україні (24.02.2022). Скласти акти загальної форми ГУ-23 відповідно рішення Правління та забезпечити об`єктивний розгляд претензій та перерахунок нарахованих, коштів.

Та в той же час відсутність актів загальної форми, які б засвідчували факт існування таких обставин (комендантської години), не спростовує факт існування самої комендантської години. Адже, факт існування комендантської години є загальновідомим та не потребує додаткового доведення.

До того ж складання актів загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години відповідно до вказаного телеграмного розпорядження є обов`язком Позивача, а не Відповідача. Відповідач не в змозі примусити працівників Позивача складати такі акти.», як такі, що зводяться до довільного тлумачення внутрішніх документів АТ «Українська залізниця», які не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати встановлений законом порядок виникнення й припинення обов`язку зі сплати плати за користування вагонами.

Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постанов Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 та від 29.12.2021 № 1455.

Рішенням правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов для звільнення від обов`язку вносити плату за користування вагонами під час дії воєнного стану. Зі змісту цих документів вбачається, що у разі затримок вагонів до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції. Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин. Вказані обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23.

Накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Терни вагонів в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, тобто вагонів, що надійшли на адресу підприємства, що підтверджується актами загальної форми ГУ-23 на початок затримки та відповідно на кінець затримки, а саме: Акти загальної форми складені на станції Терни за весь час затримки вагонів на станції підходу Савро до станції призначення по наказу №373 за період з 02 год 55 хв 30.06.2025 по 14 год 35 хв 30.06.2025; Акти загальної форми складені на станції Терни за весь час затримки вагонів на станції підходу Жовті Води І до станції призначення по наказу № 374 за період з 11 год 00 хв 01.07.2025 по 06 год 40 хв 02.07.2025; Акти загальної форми складені на станції Терни за весь час затримки вагонів на станції підходу Рядова до станції призначення по наказу № 375 за період з 15 год 20 хв 01.07.2025 по 09 год 53 хв 02.07.2025; Акти загальної форми складені на станції Терни за весь час затримки вагонів на станції підходу Рядова до станції призначення по наказу № 376 за період з 19год 15хв 02.07.2025 по 21год 30 хв 02.07.2025; Акти загальної форми складені на станції Терни за весь час затримки вагонів на станції підходу Рядова до станції призначення по наказу № 377 за період з 08 год 15 хв 03.07.2025 по 21 год 50 хв 03.07.2025; Акти загальної форми складені на станції Терни за весь час затримки вагонів на станції підходу Жовті Води і до станції призначення по наказу № 378за період з 08 год 15 хв 03.07.2025 по 21 год 50 хв 03.07.2025; Акти загальної форми складені на станції Терни за весь час затримки вагонів на станції підходу П`ятихатки до станції призначення по наказу № 384 за період з 06 год 05 хв 02.07.2025 по 14 год 15 хв 02.07.2025. Акти загальної форми підписані представниками відповідача без заперечень.

Апелянт не довів та судом не встановлено, що: під час дії комендантської години виробничі підрозділи позивача і відповідача не працювали в нічну зміну; у спірний період робота залізничних станцій та під`їзної колії відповідача припинялась на період дії комендантської години; на адресу позивача направлялись повідомлення про те, що відповідач не здійснює роботу в нічний час; на адресу позивача направлялись пропозиції щодо внесення змін до договору щодо подавання/забирання вагонів у нічний час.

Правомірність стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів після введення воєнного стану, в тому числі в період комендантської години, підтверджується правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/2019/22, від 17.05.2023 у справі № 904/2252/22, від 02.06.2023 у справі № 904/3538/22, від 20.06.2023 у справі № 904/2442/22, від 23.06.2023 у справі № 904/3141/22, від 07.07.2023 у справі № 916/2613/22.

Щодо доводів апелянта про: «…В спірний період вагони подавались з порушенням умов Договору про експлуатацію. Тому відомості плати за користування вагонами форми ГУ - 46, складені для нарахування плати за користування вагонами, були підписані представниками Відповідача із запереченнями…», колегія суддів зазначає, що саме по собі внесення представником відповідача відповідних застережень до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 не є належним доказом порушення позивачем умов договору про експлуатацію під`їзної колії та не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин щодо затримки вагонів з причин, що залежали від відповідача.

Відповідно до частин 1, 2, 9 статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата, яка вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача.

Завантаженість колій станції призначення за обставин ненадання відповідачем доказів на підтвердження вжиття передбачених договором та нормативно-правовими актами заходів щодо забирання вагонів зі станцій призначення є свідченням вини саме відповідача в такому скупченні вагонів унаслідок допущеної бездіяльності.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що прийняті до перевезення порожні вагони затримані на шляху прямування до станції призначення через скупчення на станції призначення Терни вагонів відповідача і несвоєчасне вивільнення колій від вантажів, тобто з вини відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта на рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 та телеграмне розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.

У вказаному переліку зазначено, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник, зокрема у випадку: запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування.

Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування вагонами.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.04.2023 у справі № 904/2019/22, щодо застосування зазначених Правил та Переліку, згідно з положеннями Переліку обставини, за наявності яких час затримки вагону не включається до часу користування вагоном, мають бути засвідчені актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил та має містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище (у тому числі обставин запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення).

Рішення правління АТ «Українська залізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години (пункти 5.22., 5.26. постанови).

З інформації, зазначеної в актах загальної форми ГУ-23, вбачається, що відповідач працював та забирав вагони на свої під`їзні колії цілодобово.

Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".

Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.

Проте відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом або ввело певні обмеження під час виконання працівниками трудових обов`язків та у правовідносинах із Позивачем під час комендантської години.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач не надав доказів того, що воєнний стан та комендантська година у Дніпропетровській області звільняють останнього від обов`язку сплати спірних платежів.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі № 904/5520/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі № 904/5520/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 у справі № 904/5520/25 – без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, у строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус