Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №904/2959/26 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №904/2959/26

Суддя: Андрейчук Любомир Вікторович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 м. Дніпро Справа № 904/2959/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач),

суддів: Віннікова С.В., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЕСАН” на ухвалу про призначення експертизи Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 (суддя Дичко В.О.)

у справі № 904/2959/26

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро,

до відповідачів:

1. Фізичної особи - підприємця Жидіка Олександра Володимировича, м. Дніпро,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЕСАН”, м. Дніпро,

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, м. Дніпро,

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство “Дніпровські активи” Дніпровської міської ради, м. Дніпро,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Жидіка Олександра Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕСАН», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору № 47-281220 від 28.12.2020 на проведення рекламних кампаній, укладеного між ТОВ «АЛЕСАН» та ФОП Жидіком О.В.

В обґрунтування заявлених вимог Дніпровська міська рада зазначила, що оспорюваний договір, на її переконання, укладений сторонами формально, без мети настання передбачених ним реальних правових наслідків та з метою створення підстав для подальшого заволодіння грошовими коштами бюджету Дніпровської міської територіальної громади. Позивач, зокрема, посилався на те, що рекламна кампанія за договором № 47-281220 від 28.12.2020 фактично мала розпочатися з жовтня 2021 року, тобто у період, коли було здійснено демонтаж рекламних конструкцій ТОВ «АЛЕСАН» на підставі рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради.

Також позивач вказував на відсутність, на його думку, доказів надання ФОП Жидіком О.В. як замовником ТОВ «АЛЕСАН» як виконавцю контрольного макета на погодження у строки та порядку, передбачених умовами спірного договору, до моменту підписання адресної програми або до проведення ротації рекламних матеріалів. Окремо Дніпровська міська рада звертала увагу на передбачені договором значні штрафні санкції та на їх сплату ТОВ «АЛЕСАН» на користь ФОП Жидіка О.В.

За сукупністю наведених обставин позивач стверджував, що договір № 47-281220 від 28.12.2020 та додаток № 2 «Адресна програма» від 06.09.2021 могли бути створені значно пізніше дат, зазначених у цих документах, з метою штучного формування та збільшення розміру збитків, заявлених ТОВ «АЛЕСАН» у справі № 904/3376/22.

Правовою підставою позову Дніпровська міська рада визначила, зокрема, статті 203, 215, 234 Цивільного кодексу України. Судові витрати позивач просив покласти на відповідачів.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у справі № 904/2959/26 (повний текст складено 08.09.2026): відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Жидіка Олександра Володимировича (вх. № 33603/26 від 06.07.2026) про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору та відсутністю реального спору про право (пункт 1); відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «АЛЕСАН» (вх. № 40249/26 від 17.08.2026) про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та відсутністю належного матеріально-правового інтересу позивача (пункт 2); задоволено клопотання Дніпровської міської ради про призначення експертизи у справі, що є додатком до позовної заяви (вх. № 2266/26 від 21.05.2026) (пункт 3); призначено у справі судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (пункт 4); на вирішення експерта поставлено шість питань (пункт 5); витрати на проведення експертизи та організаційні питання, пов`язані з її проведенням, покладено на Дніпровську міську раду (пункт 6); матеріали справи направлено до експертної установи, визначено порядок надання додаткових матеріалів, здійснено попередження учасників справи та експерта, зобов`язано позивача забезпечити оплату експертизи та вирішено інші пов`язані з нею питання (пункти 7-14); провадження у справі зупинено на час проведення судової технічної експертизи документів (пункт 15).

На вирішення експерта суд поставив такі питання: 1) чи виготовлені (виконані) в різний час договір № 47-281220 від 28.12.2020 та додаток № 2 «Адресна програма» від 06.09.2021; 2) чи нанесений відтиск печатки (штампа) в той час, яким датовано договір; 3) чи нанесений відтиск печатки (штампа) в той час, яким датовано додаток № 2; 4) чи виготовлений рукописний текст у той час, яким датовані договір і додаток № 2; 5) у який період часу виконаний рукописний текст у цих документах; 6) в один чи різні періоди часу виконано рукописні тексти в цих документах.

Мотивуючи необхідність призначення експертизи, місцевий господарський суд виходив із положень статей 98-100 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 1 Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, щодо завдань технічної експертизи документів.

Суд першої інстанції зазначив, що предметом позову є визнання недійсним договору № 47-281220 від 28.12.2020, а підставами позову є те, що, на думку позивача, договір укладено формально, без мети настання реальних наслідків, а також що договір створено значно пізніше, ніж датовано, з метою штучного завищення розміру збитків. З огляду на предмет позовної заяви суд дійшов висновку, що йому необхідно встановити реальну дату виготовлення договору № 47-281220 від 28.12.2020 та додатка № 2 «Адресна програма» від 06.09.2021, у зв`язку з чим задовольнив клопотання позивача та призначив судову технічну експертизу документів.

Щодо кола питань суд зазначив, що запропоновані позивачем питання відповідають Закону України «Про судову експертизу» та Науково-методичним рекомендаціям, а остаточне коло питань визначено судом, виходячи з необхідності об`єктивного та правильного вирішення спору.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на пункт 2 частини першої статті 228 та пункт 6 частини першої статті 229 ГПК України і зазначив, що проведення призначеної експертизи за характером досліджень має відбуватися поза межами суду в експертній установі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у справі № 904/2959/26, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕСАН» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «АЛЕСАН» зазначає, що не погоджується з оскаржуваною ухвалою в частині призначення судової технічної експертизи документів та пов`язаного з цим зупинення провадження у справі, вважаючи відповідні висновки суду першої інстанції незаконними та необґрунтованими, такими, що постановлені з неправильним застосуванням статей 98, 99, 100 ГПК України та з порушенням принципів змагальності, диспозитивності і розумності строків розгляду справи.

Скаржник просить: скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у справі № 904/2959/26; прийняти нове судове рішення, яким відмовити Дніпровській міській раді у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи документів у справі № 904/2959/26; справу № 904/2959/26 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «АЛЕСАН» зазначає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у частині призначення судової технічної експертизи документів та пов`язаного із цим зупинення провадження у справі є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням статей 98, 99, 100 ГПК України, а також із порушенням принципів змагальності, диспозитивності та розумності строків судового розгляду.

Насамперед ТОВ «АЛЕСАН» вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив обставину, яка підлягає доказуванню у даній справі. За твердженням апелянта, суд, обґрунтовуючи необхідність призначення експертизи, виходив із тверджень Дніпровської міської ради про те, що договір № 47-281220 від 28.12.2020 та додаток № 2 «Адресна програма» від 06.09.2021 створені значно пізніше, ніж датовані, з метою штучного завищення розміру збитків, та у зв`язку з цим визнав необхідним встановити реальну дату виготовлення цих документів. На думку ТОВ «АЛЕСАН», таким підходом місцевий господарський суд фактично ототожнив технічну характеристику письмового документа з юридично значущою обставиною, яка має бути встановлена при вирішенні спору про фіктивність правочину.

Посилаючись на частину першу статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), скаржник наголошує, що визначальною ознакою фіктивного правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, обумовлені правочином, саме на момент його вчинення. Тому, на переконання апелянта, при вирішенні спору суд має встановити дійсну волю сторін, відповідність зовнішнього волевиявлення їх внутрішній волі, наявність наміру реально виконувати договір, фактичні дії сторін на його виконання та реальні правові наслідки укладеного договору. На підтвердження такої позиції скаржник посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 та від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

У зв`язку із цим ТОВ «АЛЕСАН» зазначає, що дата фактичного виготовлення документа та наявність у сторін волі на створення правових наслідків є різними за змістом обставинами. Встановлення експертом того, що документ або окремий його реквізит були виготовлені не у дату, зазначену в самому документі, на думку скаржника, характеризує лише технічні обставини його створення та саме по собі не встановлює ні відсутності волі сторін на укладення договору, ні відсутності наміру створити передбачені ним правові наслідки, ні фіктивності правочину. Апелянт наголошує, що навіть можливий висновок експерта про виготовлення документа пізніше зазначеної в ньому дати не є тотожним висновку про фіктивність договору.

Окремо скаржник зауважує, що місцевий господарський суд не обґрунтував причинно-наслідкового зв`язку між результатом призначеного експертного дослідження та тією юридично значущою обставиною, яку необхідно встановити для застосування статті 234 ЦК України. На думку ТОВ «АЛЕСАН», в оскаржуваній ухвалі не роз`яснено, яким саме чином встановлення іншої фактичної дати виготовлення документа доводитиме відсутність у сторін волі на створення правових наслідків, відсутність наміру виконувати договір або наявність узгодженого умислу створити лише видимість відповідних договірних відносин.

За доводами апеляційної скарги, самі питання, поставлені перед експертом, також не дозволяють встановити фіктивність правочину. Апелянт звертає увагу, що вони стосуються різночасності виготовлення договору та додатка, часу нанесення відтисків печатки, часу виконання рукописних текстів та періодів їх виконання, натомість жодне з цих питань безпосередньо не встановлює, чи мали сторони договору намір створити обумовлені ним правові наслідки.

Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не обґрунтував необхідності експертизи у розумінні частини першої статті 99 ГПК України. Скаржник виходить із того, що недостатньо встановити лише належність певного питання до сфери спеціальних знань: суд має мотивувати, яку саме обставину, що входить до предмета доказування, неможливо встановити без експертизи, чому саме встановлення вказаної обставини необхідне для вирішення позову, чому вона не може бути з`ясована шляхом оцінки вже наявних доказів та які саме докази є недостатніми для її встановлення. На думку ТОВ «АЛЕСАН», такого мотивування оскаржувана ухвала не містить, а суд фактично ототожнив можливість проведення експертизи з процесуальною необхідністю її проведення.

Скаржник також вважає недостатнім посилання місцевого господарського суду на необхідність «об`єктивного та правильного вирішення спору», оскільки, на його переконання, таке формулювання не замінює встановлення передбаченої статтею 99 ГПК України сукупності умов призначення експертизи.

ТОВ «АЛЕСАН» зазначає, що суд фактично підмінив доказування твердженнями позивача. Дніпровська міська рада лише стверджує про виготовлення договору та додатка до нього пізніше зазначених у них дат, однак таке твердження сторони саме по собі не є встановленою судом обставиною і не свідчить про її доведеність. Апелянт наполягає на необхідності розмежовувати фактичні обставини, на які посилається позивач, сформульований ним на їх підставі висновок про пізніше виготовлення документів та власне факт реального часу їх виготовлення.

Посилаючись на частину першу статті 74 ГПК України, скаржник стверджує, що обов`язок доказування обставин, якими обґрунтовується позов, покладено саме на позивача, а експертиза не повинна перетворюватися на механізм первинного пошуку доказового підтвердження версії однієї зі сторін. На переконання скаржника, призначенням експертизи суд фактично сприяв позивачу у формуванні доказової бази на підтвердження висунутої ним версії, що не узгоджується з принципами змагальності та диспозитивності.

На підтвердження даної позиції апелянт звертає увагу на зміну характеру тверджень Дніпровської міської ради у процесі розгляду справи: спочатку позивач висловлював припущення про пізніше виготовлення документів, тоді як у подальших поясненнях вказував на те, що «невстановлені особи підробили та використали документи» з метою заволодіння коштами місцевого бюджету. На думку скаржника, така зміна формулювання не перетворює відповідне твердження на доведений факт, а оскаржувана ухвала не містить посилань на докази, якими факт підроблення підтверджувався б.

У цьому контексті скаржник зазначає, що наведення судом положень Інструкції та Науково-методичних рекомендацій підтверджує лише технічну можливість проведення відповідного виду експертного дослідження, але не доводить наявності процесуальних підстав та необхідності призначення такої експертизи саме у даній справі.

ТОВ «АЛЕСАН» окремо наголошує, що наявність спеціальних знань, необхідних для відповіді на певне технічне питання, сама по собі не створює необхідності у проведенні експертизи. Посилаючись на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 та на постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 26.10.2022 у справі № 904/5077/21, від 06.02.2024 у справі № 910/12661/22, скаржник зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, коли висновок експерта не може бути замінений іншими засобами доказування; призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, та має вирішуватися з урахуванням предмета і підстав позову, а також конкретних обставин справи.

На думку скаржника, місцевий господарський суд фактично встановив лише те, що питання про давність документів може вирішуватися із застосуванням спеціальних технічних знань, однак не довів, що отримання такої інформації є необхідним саме для правильного вирішення заявленого спору. ТОВ «АЛЕСАН» вказує, що суд не проаналізував, які докази вже наявні у справі, чому вони є недостатніми, чи є вони взаємно суперечливими і чому без визначення технічних характеристик спірних документів неможливо оцінити інші докази щодо укладення та виконання договору.

ТОВ «АЛЕСАН» звертає увагу, що в мотивувальній частині ухвали суд визначив метою експертизи встановлення «реальної дати виготовлення» договору та додатка № 2, однак у резолютивній частині жодного прямого питання про встановлення такої дати експертові не поставив. Питання № 1, як зазначає скаржник, дозволяє визначити лише те, чи виготовлені договір і додаток у різний час, але не коли саме виготовлено кожен із них; питання № 2 та № 3 стосуються часу нанесення відтисків печатки, а питання № 4-6 - часу виконання рукописних записів та співвідношення періодів їх виконання. Скаржник вважає, що час нанесення окремого реквізиту документа та дата виготовлення документа як цілісного матеріального об`єкта не є тотожними поняттями, у зв`язку з чим вбачає внутрішню суперечність між мотивами призначення експертизи та фактичним змістом експертного завдання. На підтвердження цього доводу апелянт посилається також на постанову Верховного Суду у справі № 910/9971/17.

Окремо ТОВ «АЛЕСАН» стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вже наявним у матеріалах справи доказам реальності договірних відносин: документам та листуванню сторін, пов`язаним з виконанням договору у 2021 році, пред`явленню вимог у зв`язку з його виконанням, застосуванню передбачених договором санкцій та іншим діям сторін.

Апелянт також зауважує, що Дніпровська міська рада була обізнана про існування спірного договору щонайменше з жовтня 2022 року у зв`язку з розглядом справи № 904/3376/22, у матеріалах якої цей договір використовувався як доказ. ТОВ «АЛЕСАН» вважає, що суд мав оцінити наявні докази у сукупності та лише після цього вирішувати, чи існує об`єктивна необхідність у спеціальному технічному дослідженні. У зв`язку з цим скаржник посилається на статтю 86 ГПК України та постанови Верховного Суду від 05.04.2024 у справі № 916/101/23 і від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23.

Крім того, ТОВ «АЛЕСАН» повторно акцентує увагу на правовій природі фіктивного правочину, посилаючись на постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), і зазначає, що суд першої інстанції фактично змістив предмет дослідження з поведінки та волі сторін правочину на технічні характеристики документа.

Скаржник також вважає, що суд допустив використання судової експертизи для первинного встановлення обставини, на яку сам позивач посилається як на підставу своїх вимог, і характеризує такий підхід як пошук доказів «навмання» (так званий fishing expedition).

Крім того, апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 та постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, зазначаючи, що визнання правочину недійсним не з метою відновлення порушеного права чи інтересу, а з метою створення підстав для іншого позову або формування преюдиційних обставин в іншому судовому провадженні не відповідає завданням господарського судочинства. На думку ТОВ «АЛЕСАН», наведене має значення і при оцінці необхідності призначення експертизи, враховуючи посилання Дніпровської міської ради на справу № 904/3376/22.

Скаржник зазначає, що необґрунтоване призначення експертизи та зупинення провадження призводять до безпідставного збільшення строку розгляду справи. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 та практику у справі № 910/9971/17, ТОВ «АЛЕСАН» стверджує, що необґрунтоване призначення експертизи з подальшим зупиненням провадження може призвести до невиправданого затягування судового процесу та порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Узагальнюючи наведені доводи, ТОВ «АЛЕСАН» вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а також порушив норми процесуального права, зокрема статті 13, 74, 86, 99, 228, 229 ГПК України, що відповідно до статті 280 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Дніпровська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення, вважає доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Дніпровська міська рада посилається на положення статей 42, 73, 76, 99, 162 ГПК України та зазначає, що учасники справи мають право подавати заяви і клопотання, наводити свої доводи та заперечення, а висновок експерта є одним із передбачених процесуальним законом засобів доказування.

Позивач зазначає, що клопотання про призначення судової технічної експертизи було обумовлене обґрунтованим, на його думку, сумнівом щодо відповідності фактичного часу створення договору № 47-281220 від 28.12.2020 та додатка до нього (адресної програми) датам, зазначеним у цих документах, та наполягає, що існують підстави вважати, що відповідні документи створено значно пізніше, ніж датовані, лише з метою штучного завищення ціни позову у справі № 904/3376/22.

На підтвердження зв`язку зазначеної обставини з предметом спору Дніпровська міська рада вказує, що у справі № 904/3376/22 ТОВ «ТЕТРАГРАММАТОН 7», ТОВ «АЛЕСАН» та ТОВ «СІЛЛ» заявили вимоги до Дніпровської міської ради, КП «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про стягнення збитків, зокрема шляхом їх безспірного списання з бюджету Дніпровської міської територіальної громади, а ТОВ «АЛЕСАН» обґрунтовує вимоги, у тому числі, договором № 47-281220 від 28.12.2020 та листами-претензіями про сплату штрафів. З огляду на це міська рада як представницький орган територіальної громади, на її переконання, є заінтересованою особою, яка має безпосередній майновий інтерес в оспорюванні цього договору.

Дніпровська міська рада вважає, що встановлення давності виготовлення спірних документів має безпосереднє відношення до предмета доказування та належить до знань, які не віднесені до галузі права, а ні суд, ні інші учасники справи не наділені відповідними знаннями. Посилаючись на частини першу та другу статті 98 ГПК України, статтю 1 Закону України «Про судову експертизу» та рішення Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 у справі «Дульський проти України», позивач зазначає, що експертиза є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і становить невід`ємну частину судової процедури.

Позивач детально посилається на Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичні рекомендації, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, щодо завдань технічної експертизи документів (визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, відповідності часу нанесення відтисків печаток даті виготовлення документа, абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів) та зазначає, що для відповідних досліджень надаються оригінали документів, у зв`язку з чим міською радою заявлялося клопотання про їх витребування.

Окремо у відзиві Дніпровська міська рада посилається на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2024 у справі № 904/2302/24, у якій зазначено, що факт фальсифікації договорів та додатків до них, якими обґрунтовується розмір збитків, може бути предметом доказування у спорі про визнання недійсними таких договорів.

За позицією Дніпровської міської ради, встановлення реальної дати виготовлення договору та додатка до нього підтвердить або спростує її твердження та дозволить суду встановити об`єктивну істину; оскільки скаржник наполягає на безпідставності тверджень міської ради, проведення експертизи, на думку позивача, лише підтвердить його позицію, а тому підстави заперечень ТОВ «АЛЕСАН» проти експертизи є незрозумілими. Обставини щодо давності виготовлення документів, за твердженням позивача, не можуть бути самостійно з`ясовані судом на підставі наявних матеріалів справи, тобто висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Позивач також вважає, що скаржник не спростував висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга містить лише особисті міркування скаржника. Дніпровська міська рада просить апеляційну скаргу ТОВ «АЛЕСАН» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 - без змін.

Фізична особа-підприємець Жидік Олександр Володимирович відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Виконавчий комітет Дніпровської міської ради відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Відповідно до частини третьої статті 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 для розгляду справи № 904/2959/26 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів Віннікова С.В., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АЛЕСАН» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у справі № 904/2959/26, витребувано у суду першої інстанції матеріали справи, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

На момент витребування матеріали справи № 904/2959/26 були направлені Господарським судом Дніпропетровської області 11.09.2026 до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, у зв`язку з чим суд першої інстанції листом від 22.09.2026 № 904/2959/26/29153/26, а також 23.09.2026 засобами електронного зв`язку звернувся до експертної установи з проханням терміново повернути матеріали справи для їх направлення до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026 виправлено описку, допущену в ухвалі від 21.09.2026, та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 07.10.2026 о 15:30 год.

29.09.2026 Дніпровська міська рада через підсистему «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу.

Матеріали справи № 904/2959/26 у трьох томах надійшли до Центрального апеляційного господарського суду 07.10.2026, тобто в день призначеного судового засідання.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2026, з огляду на надходження матеріалів справи в день судового засідання та необхідність їх належного дослідження, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 ГПК України, у розумний строк та оголосила перерву в судовому засіданні до 04.11.2026 о 12:30 год.

У судовому засіданні 04.11.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила такі обставини, що мають значення для вирішення питання про правомірність призначення судової технічної експертизи документів та зупинення провадження у справі.

Матеріали справи містять договір № 47-281220 від 28.12.2020 на проведення рекламних кампаній, укладений між ТОВ «АЛЕСАН» (виконавець) та ФОП Жидіком О.В. (замовник). Існування зазначеного договору його сторонами не заперечується, що зазначено і судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Матеріали справи також містять додаток № 2 «Адресна програма» від 06.09.2021 до договору № 47-281220 від 28.12.2020, яким визначено термін проведення рекламної кампанії з жовтня 2021 року по грудень 2022 року, періоди розміщення реклами з 16.10.2021 по 31.12.2022 та загальну вартість рекламної кампанії 3 097 200,00 грн з ПДВ.

Із листа ТОВ «АЛЕСАН» від 18.10.2021 № 10-181021, адресованого ФОП Жидіку О.В., вбачається, що 15.10.2021 було здійснено демонтаж рекламних конструкцій, на яких відповідно до договору № 47-281220 від 28.12.2020 розміщувалася реклама.

До позовної заяви Дніпровською міською радою долучено листування між ТОВ «АЛЕСАН» та ФОП Жидіком О.В., а саме листи від 18.10.2021 № 10-181021, від 21.10.2021 № 1/2110, від 26.10.2021 № 10-261021, від 03.11.2021 № 1/0311, від 17.11.2021 № 10-171121, у яких сторони посилаються на договір № 47-281220 від 28.12.2020 та обговорюють наслідки неможливості проведення рекламної кампанії і сплату штрафу, передбаченого пунктом 7.1.4 договору, а також платіжне доручення № 125 від 16.12.2021 на суму 300 000,00 грн із призначенням платежу «Штраф у розмірі 35% від вартості непроведеної рекламної кампанії зг. дог. від 28.12.2020 №47-281220, без ПДВ», яке містить відмітку банку про його проведення 16.12.2021.

Предметом спору у справі № 904/2959/26 є вимога Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору № 47-281220 від 28.12.2020. Як вбачається з позовної заяви, позивач пов`язує недійсність спірного договору з його формальним характером, відсутністю спрямованості на настання реальних правових наслідків та використанням договору для обґрунтування майнових вимог ТОВ «АЛЕСАН» у справі № 904/3376/22. За змістом позовної заяви, з позовом у справі № 904/3376/22 ТОВ «АЛЕСАН» звернулося восени 2022 року.

Разом із позовною заявою Дніпровська міська рада подала клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документів з метою встановлення давності їх виготовлення (вх. № 2266/26 від 21.05.2026), проведення якої просила доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. У клопотанні позивач зазначав, що оспорюваний договір та додатки до нього, на його думку, створено значно пізніше, ніж датовано, лише з метою штучного завищення ціни позову, а встановлення реальної дати їх виготовлення підтвердить або спростує ці обставини. Конкретного часу або періоду, у який, на думку позивача, могли бути виготовлені спірні документи, клопотання не містить.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.06.2026.

16.06.2026 ТОВ «АЛЕСАН» подало заперечення на клопотання про призначення експертизи, в яких заперечувало як щодо наявності підстав для проведення експертизи, так і щодо запропонованої позивачем експертної установи.

Ухвалою від 23.06.2026 суд першої інстанції продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 11.08.2026.

29.06.2026 до суду першої інстанції надійшли додаткові пояснення Дніпровської міської ради щодо заперечень відповідача-2 на клопотання про призначення експертизи, в яких, серед іншого, зазначено, що «невстановлені особи підробили та використали документи - оскаржуваний договір на проведення рекламних кампаній та додатки до нього».

01.07.2026 ТОВ «АЛЕСАН» подало додаткові пояснення щодо пояснень Дніпровської міської ради стосовно клопотання про призначення експертизи, а ФОП Жидік О.В. - заперечення на відповідь на відзив, у яких також заперечував проти призначення експертизи.

Ухвалою від 18.08.2026 суд першої інстанції витребував у ФОП Жидіка О.В. та ТОВ «АЛЕСАН» у строк до 27.08.2026 оригінал договору № 47-281220 від 28.12.2020 та оригінал додатка № 2 «Адресна програма» від 06.09.2021.

28.08.2026 ТОВ «АЛЕСАН» подало до суду першої інстанції оригінали зазначених документів разом із заявою про їх повернення після дослідження судом.

У підготовчому засіданні 03.09.2026 представник Дніпровської міської ради підтримала клопотання про призначення експертизи та зазначила, що наявних у справі оригіналів договору й додатка, наданих ТОВ «АЛЕСАН», достатньо для проведення судової технічної експертизи; представник ТОВ «АЛЕСАН» заперечувала проти призначення експертизи. ФОП Жидік О.В. та представники третіх осіб у підготовче засідання не з`явилися.

За результатами підготовчого засідання 03.09.2026 суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу. 11.09.2026 матеріали справи № 904/2959/26 направлено до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України.

Станом на час постановлення оскаржуваної ухвали фактичний час виготовлення договору № 47-281220 та додатка № 2 судом не встановлювався, висновку експерта з цього питання в матеріалах справи немає. Твердження про можливе пізніше виготовлення документів є фактичною версією Дніпровської міської ради, на перевірку якої було спрямовано призначене експертне дослідження.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ухвала про призначення експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 11 і 12 частини першої статті 255 ГПК України. Натомість ухвала про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі до переліку, визначеного частиною першою статті 255 ГПК України, не належить, а заперечення на такі ухвали включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ТОВ «АЛЕСАН» прямо зазначає про незгоду з ухвалою від 03.09.2026 в частині призначення судової технічної експертизи документів та пов`язаного із цим зупинення провадження у справі. Доводів щодо пунктів 1 і 2 резолютивної частини ухвали, якими відмовлено у задоволенні клопотань ФОП Жидіка О.В. та ТОВ «АЛЕСАН» про закриття провадження у справі, апеляційна скарга не містить, а зазначена частина ухвали окремому оскарженню не підлягає.

Тому предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 в частині пунктів 3-15 її резолютивної частини: задоволення клопотання Дніпровської міської ради про призначення експертизи, призначення судової технічної експертизи документів, визначення експертної установи, питань, витрат та пов`язаних процесуальних дій, а також зупинення провадження у справі.

Предметом цього апеляційного провадження не є вирішення спору про недійсність договору № 47-281220 від 28.12.2020 по суті. Колегія суддів не встановлює та не може наперед встановлювати, чи є оспорюваний договір фіктивним, чи мали його сторони намір створити обумовлені ним правові наслідки, чи відповідає фактичний час виготовлення договору та додатка № 2 зазначеним у них датам, чи є Дніпровська міська рада належним позивачем і чи підлягає позов задоволенню. Звернення колегії суддів до матеріально-правової природи заявленої вимоги здійснюється лише настільки, наскільки це необхідно для перевірки дотримання судом першої інстанції умов статті 99 ГПК України.

Щодо умов призначення судової експертизи та критерію дійсної потреби у спеціальних знаннях

Відповідно до частин першої, другої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними.

Відповідно до частини першої статті 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Таким чином, умови, визначені частиною першою статті 99 ГПК України, мають кумулятивний характер. Для призначення експертизи недостатньо встановити, що певне питання за своєю природою може бути вирішене експертом, або що висновку експерта з цього питання у справі немає. Суд повинен встановити, що відповідна фактична обставина має значення для правильного вирішення саме цього спору та що без застосування спеціальних знань встановити її неможливо, і навести відповідні мотиви в ухвалі про призначення експертизи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування; неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування. Такий підхід сформульовано у пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» та підтримано Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі правильно навів положення статей 98-100 ГПК України та положення Науково-методичних рекомендацій щодо завдань технічної експертизи документів, зокрема щодо визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток даті виготовлення документа та визначення абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів.

Колегія суддів не заперечує, що визначення давності виконання реквізитів документа потребує спеціальних знань у сфері, іншій ніж право, та в принципі може бути предметом судової технічної експертизи документів. Проте ця обставина свідчить лише про технічну можливість відповідного дослідження і не підтверджує виконання всіх умов частини першої статті 99 ГПК України. Інструкція та Науково-методичні рекомендації визначають, які дослідження можуть проводитися експертами, однак не вирішують питання, чи є таке дослідження необхідним у конкретній справі, - це питання вирішує суд з урахуванням предмета і підстав позову, заперечень сторін та наявних у справі доказів.

Після наведення нормативних положень місцевий господарський суд зазначив, що предметом позову є визнання недійсним договору № 47-281220 від 28.12.2020, а позивач стверджує про створення договору значно пізніше, ніж датовано, після чого дійшов висновку, що «з огляду на предмет позовної заяви, суду необхідно встановити реальну дату виготовлення» договору та додатка № 2, та призначив експертизу.

Тобто суд першої інстанції фактично встановив три обставини: позивач висунув твердження про можливе пізніше виготовлення документів; визначення давності документів належить до сфери спеціальних знань; висновку експерта з відповідних питань у справі немає. Мотивів щодо того, яке значення ця обставина має для вирішення спору за обраною позивачем підставою недійсності правочину та чому її неможливо встановити або оцінити на підставі інших доказів, ухвала не містить. Наслідки відсутності цих мотивів колегія суддів оцінює у блоках 2 і 3 цієї постанови.

Відсутність у матеріалах справи висновку експерта з відповідних питань задовольняє лише умову, передбачену пунктом 2 частини першої статті 99 ГПК України, і не замінює необхідності встановити умову, передбачену пунктом 1 цієї частини.

Щодо предмета доказування у спорі про фіктивність правочину та значення часу виготовлення документів

ТОВ «АЛЕСАН» стверджує, що суд першої інстанції неправильно визначив обставину, яка підлягає доказуванню, оскільки у спорі про фіктивність правочину юридично значущою є наявність або відсутність у сторін наміру створити передбачені договором правові наслідки, а фактичний час виготовлення документа є іншою за змістом обставиною. Дніпровська міська рада, навпаки, вважає, що встановлення давності виготовлення документів безпосередньо стосується предмета доказування, оскільки однією з фактичних підстав позову є її твердження про пізніше створення договору та додатка.

Відповідно до частини другої статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Предмет доказування визначається підставами вимог і заперечень учасників справи та нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом частини першої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Таким чином, закон пов`язує фіктивність правочину не з технічними властивостями документа, яким правочин оформлено, а з відсутністю у його учасників наміру досягти того правового результату, який випливає зі змісту правочину. Такий намір встановлюється судом на підставі сукупності обставин, які характеризують поведінку сторін до вчинення правочину, під час і після його вчинення, у тому числі фактичне виконання зобов`язань, листування, платежі, пред`явлення вимог та інші фактичні дані. При цьому, як зазначила Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, сам по собі факт часткового виконання правочину не завжди свідчить про відсутність ознак фіктивності, а оцінюється у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Колегія суддів не погоджується з доводом скаржника в тій частині, з якої може випливати, що час виготовлення документа взагалі не має значення для цієї справи. Якщо буде встановлено, що документ, датований певним періодом, фактично створено вже після виникнення подій, у зв`язку з якими за ним заявляються майнові вимоги, така обставина у сукупності з іншими доказами може мати значення для оцінки достовірності письмового доказу, послідовності поведінки сторін та справжньої мети оформлення відповідних відносин. Тобто фактичний час виготовлення документа може мати допоміжне доказове значення.

Водночас така технічна обставина не є самостійним матеріально-правовим критерієм фіктивності правочину і не тотожна відсутності у сторін наміру створити правові наслідки. Навіть встановлення експертом того, що окремий реквізит договору чи додатка виконано в інший період, ніж зазначено в документі, не звільняє суд від необхідності самостійно встановити, якими були справжні наміри обох сторін договору, чи вчинялися дії на його виконання та яке значення має встановлена технічна невідповідність у сукупності з іншими доказами. Відповідно до частини другої статті 86 ГПК України жоден доказ, у тому числі висновок експерта, не має для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на це, призначаючи експертизу, суд першої інстанції мав визначити місце обставини щодо фактичного часу виготовлення документів у системі обставин, які підлягають встановленню для застосування статті 234 ЦК України, та пояснити, яке значення матиме результат експертизи для вирішення заявленої вимоги.

Натомість із твердження позивача про можливе пізніше створення документів суд першої інстанції безпосередньо перейшов до висновку про необхідність встановлення їх «реальної дати виготовлення», не пояснивши, яким чином установлення часу нанесення печаток або виконання рукописних записів пов`язане з юридично значущими ознаками фіктивного правочину.

Доводи Дніпровської міської ради про те, що експертиза дозволить перевірити, чи створено документи «лише з метою штучного завищення ціни позову» у справі № 904/3376/22, колегія суддів не приймає, оскільки вони поєднують дві різні групи обставин: технічну - коли фактично виконано документ або його реквізити, та суб`єктивну - з якою метою сторони оформлювали відповідні документи. Перша може бути предметом експертного дослідження, друга встановлюється виключно судом за результатами оцінки всієї сукупності доказів і не може бути встановлена технічною експертизою документів.

Таким чином, довід апеляційної скарги про відсутність в оскаржуваній ухвалі обґрунтування зв`язку між предметом призначеного експертного дослідження та обставинами, які підлягають встановленню для застосування статті 234 ЦК України, є обґрунтованим з тим застереженням, що фактичний час виготовлення документа може мати допоміжне доказове значення, однак не є самодостатнім доказом фіктивності правочину.

Щодо наявних у справі доказів та неможливості встановити відповідні обставини без експертизи

ТОВ «АЛЕСАН» стверджує, що суд першої інстанції не надав оцінки вже наявним у справі доказам, не встановив їх недостатності чи взаємної суперечливості та не навів мотивів, з яких відповідні обставини неможливо встановити без експертизи. Дніпровська міська рада заперечує, що давність виготовлення документів може бути встановлена шляхом оцінки інших доказів, оскільки ні суд, ні учасники справи не володіють спеціальними знаннями.

Колегія суддів зазначає, що висновок суду про неможливість встановити певну обставину без спеціальних знань (пункт 1 частини першої статті 99 ГПК України) за своїм змістом передбачає попереднє співвіднесення такої обставини з уже наявними у справі доказами. Це не означає обов`язку суду на стадії підготовчого провадження остаточно оцінити докази за правилами статті 86 ГПК України та вирішити спір по суті, однак вимагає пояснити, яких саме фактичних даних бракує для вирішення спору і чому їх не можна отримати іншими засобами доказування.

У даній справі на час постановлення оскаржуваної ухвали матеріали справи містили, зокрема, долучене самим позивачем листування між ТОВ «АЛЕСАН» та ФОП Жидіком О.В. за період з 18.10.2021 по 17.11.2021, у якому сторони посилаються на договір № 47-281220 від 28.12.2020, а також платіжне доручення № 125 від 16.12.2021 на суму 300 000,00 грн з відміткою банку про проведення, у призначенні платежу якого зазначено сплату штрафу саме за цим договором.

Позивач, стверджуючи про створення договору та додатка «значно пізніше, ніж датовано», лише з метою штучного завищення ціни позову у справі № 904/3376/22 (з яким, за змістом позовної заяви, ТОВ «АЛЕСАН» звернулося восени 2022 року), не зазначив ні в позовній заяві, ні в клопотанні про призначення експертизи, ні в поясненнях, у який саме час чи період, на його думку, могли бути виготовлені спірні документи.

Колегія суддів не оцінює наведені докази по суті та не робить висновку щодо їх достовірності чи доказової сили - це належить до компетенції суду першої інстанції під час вирішення спору. Проте за наявності в матеріалах справи доказів, датованих 2021 роком, які стосуються спірного договору, та за відсутності конкретизації позивачем своєї версії щодо часу виготовлення документів, суд першої інстанції мав співвіднести твердження позивача з цими доказами та пояснити, яка саме обставина залишається невстановленою, чому вона має значення для вирішення спору та чому її неможливо встановити без спеціальних знань. Такого співвіднесення оскаржувана ухвала не містить.

Посилання Дніпровської міської ради на те, що суд не володіє спеціальними знаннями для визначення часу нанесення печатки або виконання рукописного тексту, підтверджує лише те, що за умови необхідності встановлення такого технічного факту він має встановлюватися експертом. Однак частина перша статті 99 ГПК України вимагає попередньої відповіді на інше питання - чи необхідно встановлювати цей технічний факт для правильного вирішення спору з урахуванням наявного доказового матеріалу. Неможливість суду самостійно провести технічне дослідження документа та неможливість вирішити спір без такого дослідження не є тотожними поняттями.

Посилання позивача на необхідність надання експертам оригіналів документів та на те, що ТОВ «АЛЕСАН» такі оригінали до суду подало, також не впливають на висновки колегії суддів, оскільки наявність придатних для дослідження оригіналів вирішує питання технічної можливості експертизи, а не наявності процесуальних підстав для її призначення.

Довід апелянта про обізнаність Дніпровської міської ради щодо існування договору з часу розгляду справи № 904/3376/22 колегія суддів не вважає таким, що самостійно впливає на вирішення питання про експертизу: час, з якого позивачу стало відомо про договір, не свідчить про фактичну дату його виготовлення та не виключає можливості його оспорювання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не співвідніс версію позивача з наявними у справі доказами та не навів мотивів, з яких без експертного дослідження неможливо встановити обставини, що мають значення для вирішення спору, є обґрунтованими.

Щодо обов`язку доказування, принципів змагальності та диспозитивності

ТОВ «АЛЕСАН» стверджує, що призначенням експертизи суд підмінив обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається, та фактично використав експертизу для первинної перевірки версії позивача.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 та частини першої статті 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Водночас висновок експерта є одним із засобів доказування (пункт 2 частини другої статті 73 ГПК України), а частина перша статті 99 ГПК України прямо передбачає можливість призначення експертизи за клопотанням учасника справи. Тому колегія суддів не погоджується з доводом скаржника в тій частині, з якої випливає, що позивач до звернення з клопотанням про експертизу повинен був самостійно довести факт пізнішого виготовлення документів: експертний висновок якраз і може бути засобом встановлення спірної фактичної обставини. Подання Дніпровською міською радою клопотання про експертизу разом із позовною заявою відповідає її процесуальним правам, визначеним статтею 42 ГПК України.

Разом із тим будь-яке припущення сторони щодо технічних характеристик доказу саме по собі не є достатньою підставою для призначення експертизи. Межа визначається частиною першою статті 99 ГПК України: експертне дослідження допускається не тому, що сторона бажає перевірити висунуту нею версію, а тому, що існує юридично значуща для справи фактична обставина, яку без спеціальних знань встановити неможливо. Оскільки, як встановлено у блоках 2 і 3 цієї постанови, суд першої інстанції цієї передумови не обґрунтував, призначена експертиза набула характеру засобу перевірки однієї з версій позивача, а не засобу встановлення належним чином визначеної спірної обставини. Саме в цьому процесуальному аспекті доводи скаржника є обґрунтованими.

Посилання апелянта на подальшу зміну позивачем формулювань щодо «підроблення» документів колегія суддів оцінює з урахуванням того, що оскаржувана ухвала факту підроблення не встановлює і висновку про доведеність такої обставини не містить, а категоричність формулювання стороною своєї позиції не перетворює її на встановлену обставину (статті 76-79 ГПК України). Термін «fishing expedition», на який посилається скаржник, не є категорією ГПК України, тому колегія суддів оцінює відповідний довід через положення статей 13, 74, 99 ГПК України, як зазначено вище.

Не можуть бути прийняті доводи Дніпровської міської ради про те, що експертиза лише «підтвердить або спростує» її твердження, а заперечення ТОВ «АЛЕСАН» проти експертизи є незрозумілими. Можливість експертизи підтвердити або спростувати певну версію притаманна будь-якому експертному дослідженню і не є критерієм, визначеним статтею 99 ГПК України. Учасник справи вправі заперечувати проти експертизи з підстав відсутності процесуальних передумов для її призначення, невідповідності її предмета предмету доказування, а також через пов`язане з нею зупинення провадження, незалежно від його очікувань щодо змісту майбутнього висновку.

Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» є правильним за змістом - експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи. Проте наведена практика не встановлює обов`язку національного суду призначати експертизу за кожним клопотанням і не скасовує передбачених статтею 99 ГПК України умов її призначення.

Щодо відповідності поставлених експерту питань меті експертизи

ТОВ «АЛЕСАН» звертає увагу на неузгодженість між визначеною судом першої інстанції метою експертизи - встановлення «реальної дати виготовлення» договору та додатка № 2 - та змістом поставлених експерту питань.

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 99 ГПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, визначаються судом; учасники справи мають право запропонувати суду питання, а суд зобов`язаний мотивувати їх відхилення або зміну; питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Колегія суддів враховує, що поставлені судом першої інстанції питання за своїм змістом є технічними, а не правовими, відповідають запропонованим позивачем питанням і завданням технічної експертизи документів, передбаченим Науково-методичними рекомендаціями. Отже, дефект ухвали в цій частині полягає не у виході питань за межі компетенції експерта.

Разом із тим питання № 1 і № 6 стосуються відносного співвідношення часу виконання двох документів, питання № 2 і № 3 - часу нанесення відтисків печатки, питання № 4 і № 5 - часу виконання рукописних записів. Визначивши метою експертизи встановлення «реальної дати виготовлення» документів, суд першої інстанції не пояснив, яким чином відповіді на ці питання у сукупності дозволять встановити зазначену ним обставину, зокрема у разі, якщо експерт встановить різний час виконання окремих реквізитів або лише різночасність виконання двох документів.

Колегія суддів не розглядає цю обставину як самостійну підставу для скасування ухвали. Однак вона додатково підтверджує, що питання про експертизу вирішено судом першої інстанції без належного визначення того, яку саме обставину, що має значення для справи, і в якому обсязі необхідно встановити експертним шляхом.

Посилання скаржника на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17 колегія суддів враховує з тим застереженням, що у зазначеній справі експертизу було призначено з питань права, тоді як у даній справі поставлені експерту питання є технічними.

Щодо зв`язку справи зі справою № 904/3376/22

Матеріали справи свідчать, що зв`язок між справами № 904/2959/26 та № 904/3376/22 прямо визнається обома сторонами: Дніпровська міська рада обґрунтовує як свій інтерес у спорі, так і необхідність експертизи тим, що спірний договір використовується ТОВ «АЛЕСАН» для обґрунтування вимог про стягнення збитків у справі № 904/3376/22, яка після постанови Верховного Суду від 17.03.2026 перебуває на новому розгляді в Господарському суді Дніпропетровської області.

Сама по собі наявність такого зв`язку не свідчить про неправомірність клопотання про експертизу: одна й та сама обставина може мати значення для різних судових спорів, і можливість використання результату дослідження в іншому провадженні не позбавляє суд права призначити експертизу, якщо для цього виконано умови статті 99 ГПК України.

Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 та постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 стосуються наявності у позивача порушеного права чи інтересу та ефективності обраного способу захисту, тобто питань, які підлягають вирішенню під час розгляду спору по суті. Колегія суддів не вирішує ці питання у межах цього апеляційного перегляду та не застосовує наведені правові висновки як підставу для висновку щодо експертизи.

Посилання Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2024 у справі № 904/2302/24 колегія суддів відхиляє, оскільки висновок про те, що певна обставина може бути предметом доказування у спорі про недійсність договору, не означає, що для її встановлення обов`язково має бути призначена судова експертиза, та не звільняє суд від перевірки умов статті 99 ГПК України у конкретній справі.

Водночас за умов, коли позивач безпосередньо пов`язує необхідність експертизи з доказовими питаннями іншої справи, суд першої інстанції мав чітко обґрунтувати, що експертне дослідження необхідне саме для вирішення справи № 904/2959/26. Такого обґрунтування оскаржувана ухвала не містить, що узгоджується з висновками колегії суддів, викладеними у блоках 2 і 3 цієї постанови.

Колегія суддів не встановлює зловживання процесуальними правами з боку Дніпровської міської ради та не робить висновку щодо належності чи ефективності обраного позивачем способу захисту.

Щодо зупинення провадження у справі та розумного строку розгляду справи

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у цьому випадку на час проведення експертизи.

Таким чином, зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом суду і безпосередньо залежить від правомірності призначення експертизи. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17 зазначила, що призначення експертизи не має безумовним процесуальним наслідком зупинення провадження у справі.

У постанові від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що призначення судової експертизи як процесуальна дія суду у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, а тому має бути обґрунтованим, оскільки очевидно безпідставне призначення експертизи може мати наслідком порушення права учасників справи на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Пунктом 10 частини третьої статті 2 ГПК України розумність строків розгляду справи судом віднесено до основних засад господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з доводом відзиву в тій частині, що сама по собі тривалість експертного дослідження не є підставою для відмови у призначенні експертизи, якщо експертиза є необхідною. Проте у даній справі суд першої інстанції обґрунтував зупинення провадження лише тим, що експертиза має проводитися поза межами суду, тоді як сама необхідність експертизи, як встановлено вище, належним чином не обґрунтована.

Оскільки підстави для призначення судової технічної експертизи документів у справі не встановлено, зупинення провадження у справі на час її проведення також не може залишатися в силі.

Колегія суддів не встановлює окремого порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; посилання на неї у цій постанові підтверджує обов`язок суду перевіряти необхідність процесуальних дій, які об`єктивно відтерміновують вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Частиною третьою статті 271 ГПК України передбачено, що у разі скасування ухвали про зупинення провадження у справі справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, правильно встановивши, що визначення давності виконання реквізитів документів потребує спеціальних знань, не обґрунтував наявності передбаченої пунктом 1 частини першої статті 99 ГПК України дійсної потреби у такому дослідженні для вирішення цього спору: не співвідніс обставину щодо фактичного часу виготовлення документів із предметом доказування у спорі за статтею 234 ЦК України, не співвідніс версію позивача з наявними у справі доказами та не пояснив, чому відповідні обставини неможливо встановити без висновку експерта; визначена судом мета експертизи не узгоджена з поставленими експерту питаннями. Відсутність належно обґрунтованих підстав для призначення експертизи зумовила і безпідставне зупинення провадження у справі.

Наведені порушення норм процесуального права, зокрема статей 99, 100, 228 ГПК України, призвели до постановлення помилкової ухвали в частині задоволення клопотання Дніпровської міської ради про призначення експертизи, призначення судової технічної експертизи документів, вирішення пов`язаних із нею питань та зупинення провадження у справі.

Скасування ухвали в частині пунктів 3– 15 її резолютивної частини не позбавляє позивача права доводити обставини, на які він посилається, у спосіб, передбачений ГПК України. Питання щодо необхідності застосування спеціальних знань у справі підлягає вирішенню судом першої інстанції під час продовження розгляду справи з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, та за умови встановлення передбачених статтею 99 ГПК України підстав.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки скаржник просив скасувати ухвалу від 03.09.2026 в цілому та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради, тоді як предметом апеляційного перегляду та скасування є лише пункти 3– 15 її резолютивної частини, а справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду. Пункти 1 і 2 резолютивної частини ухвали (щодо відмови у закритті провадження у справі) окремому оскарженню не підлягають та апеляційним судом не переглядалися.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у справі № 904/2959/26 в частині пунктів 3– 15 її резолютивної частини підлягає скасуванню, а справа – направленню до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Апеляційний суд не вирішує наперед питання про дійсність чи недійсність договору № 47-281220 від 28.12.2020, фактичний час виготовлення договору та додатка № 2 до нього, наявність чи відсутність наміру сторін створити правові наслідки, а також обґрунтованість позовних вимог Дніпровської міської ради по суті. Відповідні питання мають бути вирішені судом першої інстанції за результатами дослідження та оцінки доказів у справі.

Судові витрати.

Оскільки суд апеляційної інстанції не вирішує спір по суті, а справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом ухвали від 03.09.2026, на цій стадії не здійснюється та підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами розгляду справи відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕСАН» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у справі № 904/2959/26 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у справі № 904/2959/26 скасувати в частині пунктів 3-15 її резолютивної частини.

Справу № 904/2959/26 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.11.2026.

Головуючий суддя Л.В. Андрейчук

Суддя С.В. Вінніков

Суддя О.В. Чус

Оригінал: reyestr.court.gov.ua