Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №345/5520/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5520/26

Провадження № 2/345/3655/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

04.11.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 26 червня 2026 року в сумі 10069,43 гривень, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (АТ «ПУМБ», Банк, Позикодавець, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник, Боржник, Відповідач) було укладено кредитний договір №1001318617201 від 24.05.2019. Всі істотні умови Кредитного договору, як строк кредитування, розмір процентів за користування кредитними коштами та комісія чітко визначені в заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. На підставі зазначеного Кредитного договору Позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі, зазначеній у розрахунку заборгованості, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Факт отримання Відповідачем кредитних коштів підтверджується відповідним банківським документом (платіжна інструкція або меморіальний ордер), який додається, а також випискою з банківського рахунку Позичальника, яка є первинним бухгалтерським документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідач довготривалий строк не виконував належним чином свої кредитні зобов`язання перед Банком. Заборгованість відповідача перед Банком станом на 26 червня 2026 р. складала 10069,43 грн, з яких: 5119,85 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3,08 грн – заборгованість за процентами, 4946,50 грн – заборгованість за комісією.

26 червня 2026 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТЛВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банком, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості Відповідача станом на дату укладання договору факторингу, за Кредитним договором склала 10069,43 грн. Вказана сума боргу була нарахована банком та не змінювалась Позивачем з дати відступлення права вимоги за договором факторингу №1 від 26.06.2026 року.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.10.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідача викликано в судове засідання шляхом розміщення оголошення на сайті суду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте в позовній заяві просив суд про розгляд справи без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідач не з`явилася без повідомлення причин, хоча повідомлялася про час та місце розгляду справи у визначеному чинним законодавством порядку, в тому числі шляхом розміщення оголошення на сайті суду. У встановлений судом строк відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористалася, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

24.05.2019 ОСОБА_1 підписав заяву №1001318617201 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичної особи. В заяві зазначено, що відповідачу надається кредит в розмірі 7000,00 грн на строк 24 місяці, зі сплатою відсотків та комісії. Порядок повернення кредиту визначається графіком платежів.

Переказ коштів відповідачу в сумі 7000,00 грн 24.05.2019 підтверджується платіжною інструкцією.

З розрахунку заборгованості за договором №1001318617201 від 24.05.2019 станом на 25.06.2026 та виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 24.05.2019 по 25.06.2026, встановлено, що останній користувався кредитними коштами та погашав наявну заборгованість, що підтверджує наявність між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Заборгованість за договором у вказаному розрахунку визначена в розмірі 10069,43 грн, з яких: 5119,85 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3,08 грн – заборгованість за процентами, 4946,50 грн – заборгованість за комісією.

26 червня 2026 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТЛВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банком, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості Відповідача станом на дату укладання договору факторингу, за Кредитним договором склала 10069,43 грн. Вказана сума боргу була нарахована банком та не змінювалась Позивачем з дати відступлення права вимоги за договором факторингу №1 від 26.06.2026 року.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з приписами ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що на підставі заяви №1001318617201 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичної особи від 24.05.2019 відповідач отримав кредит у сумі 7000,00 грн.

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» прийняті на себе зобов`язання за вказаним договором виконало своєчасно і повністю, надававши відповідачу кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 10069,43 грн, з яких: 5119,85 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3,08 грн – заборгованість за процентами, 4946,50 грн – заборгованість за комісією.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому банком кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, не заперечив щодо складових суми заборгованості, порядку та обґрунтованості їх нарахування.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем істотно порушено умови укладеного кредитного договору №1001318617201 від 24.05.2019, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашено кредит, проценти за користування ним та комісію, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розміра 10069,43 грн. А тому позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04 (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (пункт 131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19 та від 03 лютого 2021 року у справі № 522/24585/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України (відповідні критерії містяться у частині 3 статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги від 26.03.2026, акт надання послуг правничої допомоги від 16.09.2026, довіреність від 09.09.2026 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 31.10.2019.

З огляду на викладене, беручи до уваги предмет спору, ціну позову, у зв`язку з чим дана цивільна справа відноситься до категорії малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, та рівень її складності не вимагав значного обсягу правничої допомоги, суд, враховуючи критерії, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат, а також ті, що передбачені пунктом 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, з урахуванням яких суд відповідно до висновків, викладених у пунктах 179, 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу в загальній сумі 10000,00 грн є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, в зв`язку з чим вважає за необхідне присудити такі витрати частково, в розмірі 3000,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу буде достатнім, пропорційним і справедливим, а також не становитиме надмірного тягаря для відповідачки.

На підставі викладеного, ст.ст. 512, 514, 526, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» (адреса: 01042, місто Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303; ЄДРПОУ 43696954,) заборгованість за кредитним договором №1001318617201 від 24.05.2019, яка виникла станом на 26 червня 2026 року, в сумі 10069,43 гривень, з яких: 5119,85 грн – заборгованість за кредитом; 3,08 грн – заборгованість по процентам; 4946,50 грн - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» 2662,40 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий