Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №339/230/26 — Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №339/230/26

Суддя: Сметанюк В. Б.

Справа №339/230/26

81

2/339/187/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Сметанюка В.Б.,

секретаря судових засідань Ганчар Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Якушева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові кошти у розмірі 4998,45 грн, які були списані з його рахунку внаслідок неналежних платіжних операцій від 03.03.2026, та 3,5% щомісячно за період фактичного користування коштами, а також 4000,00 грн компенсації за завдану моральну шкоду.

В обґрунтування позову зазначає, що є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та на його ім`я відкрито кредитну картку «Універсальна» № …0694. 03.03.2026 в період з 06:47 по 09:35 з його карткового рахунку було здійснено 104 дрібні транзакції на користь іноземних мерчантів на загальну суму 4998,45 грн. При цьому, після 101-ї операції (-4957,20 грн) банк відмовив у виконанні двох платежів на суму 51,90 грн кожний через те, що було перевищено встановлений ним ліміт на інтернет-оплати у розмірі 5000,00 грн (4957,20+51,90>5000,00). Тоді шахраї успішно виконали ще 3 платежі поспіль (4957,20+3,75+18,75+18,75<5000,00), а решті чотирьом платежам банк знову відмовив через перевищення ліміту і нарешті заблокував картку. На цій картці не було його власних коштів, а лише кредитні й вона перебувала у пільговому періоді. Дані операції проводились методом брутфорс-атаки (чисельні списання дрібними сумами), що дозволило зловмисникам майже повністю вичерпати встановлений ним добовий ліміт 5000,00 грн на інтернет-оплати за 2 год. 48 хв. з середньою частотою транзакції - кожні 1,8 хв., при цьому система моніторингу відповідача не ідентифікувала таку аномальну швидкість і кількість транзакцій як підозрілу. В цей час він перебував вдома в м. Болехів та жодних кодів-підтвердження не отримував і згоди на ці транзакції не надавав, тільки за кілька годин побачив, що його кредитну картку заблоковано банком. Цього ж дня він прибув у відділення АТ КБ «ПриватБанк» в м. Болехів, де працівник банку перевипустив заблоковану картку, та як він зрозумів пізніше, тепер до його рахунку були прив`язані дві банківські картки. В подальшому шахраї ще неодноразово пробували здійснювати такі платежі по старій заблокованій карті, але отримували відмову банку. Оскільки на цій кредитній картці не було його власних коштів, а лише кредитні, то він 14.04.2026 звернувся до банку з електронною заявою-претензією, де просив списати несанкціоновану заборгованість, однак отримав відмову, в якій йшлося про не виконання ним зобов`язанням не розголошувати дані картки третім особам. Також у своїй відповіді відповідач повідомив про відмову у проведенні претензійної роботи щодо оскарження цих 104 операцій, так як розмір жодної із них не був більшим за 155 грн як цього вимагає п. 2.1.4.10.2 Умов і правил надання банківських послуг. Вважає, що відповідач, встановивши мінімальний поріг оскарження - 155грн фактично дозволив зловмисникам безперешкодно здійснювати масові несанкціоновані транзакції, знаючи, що банк добровільно відмовився від контролю за такими сумами. Оскільки несанкціоновано списаними були кредитні кошти, то він задля збереження пільгового періоду і уникнення нарахування банком відсотків 25.04.2026 був змушений зарахувати на банківський рахунок АТ КБ «ПриватБанк» 4998,45 грн.

Таким чином вважає, що відповідач, маючи технічну можливість (геолокація, аналіз токенів), не вжив заходів для захисту кредитних коштів на його рахунку, а відтак наявні підстави для зобов`язання банку повернути безпідставно списані кошти.

Разом з тим зазначає, що внаслідок викрадення коштів, неправомірних дій з боку банку, що змусили його витрачати час на технічне розслідування та боротьбу з бюрократією, він зазнав глибоких переживань, що спричинило йому моральну шкоду, яку він оцінює в 4000,00 грн та просить стягнути з відповідача.

25.05.2026 представником відповідача подано відзив на позов, в якому просить у його задоволенні відмовити повністю в зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог.

В обґрунтування відзиву зазначає, що ОСОБА_1 як клієнт Банку, не дотримався своїх зобов`язань по нерозголошенню персональних даних, а також даних про банківську картку та відомостей, за допомогою яких здійснюється доступ до неї і карткового рахунку, що і стало наслідком несанкціонованого доступу до його банківського рахунку з боку третіх осіб та списання з рахунку грошових коштів на загальну суму 4998,45 грн.

Так, аналізом проведених транзакцій через адмінку PanLike встановлено, що списання по картці позивача № НОМЕР_1 відбулося з ручним вводом номеру картки, введенням CVV-коду без використання 3D-Secure, оскільки суми платежів до 155 грн, і була заблокована після проведення платежів, при цьому фінансовий номер клієнта не змінювався. Аналізом логів входів в Приват24 під акаунтом +380993981880 ОСОБА_1 в період з 02.03.2026 по 04.03.2026 зафіксовано входи з типового девайса Phone S96Pro/DOOGEE Android. 10null. 03.03.2026 логін та пароль в Приват 24 не змінювався та був здійснений під авторизацією клієнта. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону позивача та іншої особистої інформації.

Таким чином, списання коштів 03.03.2026 з картки позивача відбулося внаслідок розголошення ним конфіденційної інформації, тим самим порушення ним Умов і правил надання банківських послуг, в результаті чого було здійснено інтернет-перекази коштів по його карті на користь іноземних мерчантів. Відтак вина банку у спірних правовідносинах відсутня (а.с. 35-38).

20.08.2026 позивачем ОСОБА_1 подано додаткові пояснення у справі щодо несанкціонованого списання коштів з кредитного рахунку, що відбулося 03.03.2026 з викладенням правового та технічного обґрунтування вини АТ КБ «ПриватБанк». Стверджує, що не надавав згоди на проведення цих 104 платіжних операцій, а банк не надав доказу, який би підтвердив отримання ним його згоди на виконання цих операцій, відтак вимагає визнати ці всі операції неакцептованими (а.с. 82-89).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги щодо стягнення на його користь грошових коштів у розмірі 4998,45 грн, які були списані з його рахунку внаслідок неналежних платіжних операцій від 03.03.2026, та 4000,00 грн компенсації за завдану моральну шкоду підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях. Позовні вимоги щодо стягнення 3,5 % щомісячно за період фактичного користування коштами просив залишити без розгляду, про що подав заяву.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Якушев С.О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.

Свідок ОСОБА_2 , що являється співробітником з безпеки АТ КБ «ПриватБанк», в судовому засіданні пояснив, що ним здійснювалася службова перевірка щодо обставин списання коштів з рахунку позивача. В ході перевірки встановлено, що по картковому рахунку позивача було здійснено 104 операції на суми до 155 грн, що проводяться банком без використання підтвердження. Вхід здійснювався з типового девайсу за допомогою ручного введення номеру картки, CVV-коду, який не змінювався. Звідки саме здійснювалося списання коштів, вони визначити не можуть, але встановлено, що це було здійснено з інтернет ресурсу закордонного банку, при цьому могла бути здійснена підписка на платежі. Номера і ІРадреси засобу, з якого знімали кошти не встановлено, це віртуальний інтернет-термінал.

Вислухавши пояснення учасників справи, показання свідка, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», користувачем платіжної картки № НОМЕР_1 і власником рахунку НОМЕР_2 , що визнано сторонами та підтверджено документально.

Відповідно до виписки по картці ОСОБА_1 , 03 березня 2026 року в період часу з 06:47 по 09:35 по картці позивача здійснено 104 операції по списанню коштів на користь іноземних мерчантів Google TikTok Videos, Belgrave House 76 Buckingham P, Google TikTok Videos, London на суми від 3,75 грн до 103,80 грн в загальному розмірі 4998,45 (а.с. 7-9).

Як стверджує позивач, зазначені кошти було списано несанкціоновано, без його згоди, в зв`язку з чим він того ж дня звернувся до відділення АТ КБ «Приватбанк», де працівник банку перевипустив йому платіжну картку.

14.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з заявою щодо несанкціонованого входу на його акаунт Приват24 та здійснення невідомою особою 03.03.2026 переказів коштів з його карткового рахунку в загальній сумі 4998,45 грн, у зв`язку з чим просив повністю анулювати по його кредитній картці заборгованість у вказаному розмірі (а.с. 4-6).

Листом № 20.1.0.0.0/7-260414/103007 від 23.04.2026 відповідач відмовив позивачу в задоволенні заяви про повернення коштів з тих підстав, що таке списання коштів здійснено з його вини, внаслідок розголошення даних картки (номеру картки, СVV-коду, терміну дії) третім особам й рекомендував звернутися до правоохоронних органів, при цьому зазначив, що у випадку не підтвердження операцій по картці банк може провести претензійну роботу за умови, що сума операції становить не менше ніж 155 грн (а.с. 13-14).

Копією платіжної інструкції № МВ263173914 від 25.04.2026 підтверджується операція по перерахунку коштів в сумі 4998,45 грн ОСОБА_1 на його рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк» з призначенням платежу «погашення несанкціонованої заборгованості від 03.03.2026 без визнання вини з метою запобігання нарахування відсотків до вирішення спору у судовому порядку» (а.с. 14 на звороті).

Також, відповідачем було проведено службову перевірку щодо обставин списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено, що списання коштів 03.03.2026 з картки позивача в загальній сумі 4998,45 грн відбулося внаслідок розголошення клієнтом конфіденційної інформації, в результаті чого було здійснено інтернет-перекази коштів по його карті через термінали TWITERM на користь іноземних мерчантів Google TikTok Videos, Belgrave House 76 Buckingham P, Google TikTok Videos, London шляхом ручного введення номера картки, СVV-коду, терміну дії для інтернет-платежів без використання 3D-Secure, так як суми платежів менше 155 грн (а.с. 43-44).

Окрім цього, вивчено логи входу в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_1 , починаючи з 15:59 год. 02.03.2026 по 18:31 год. 03.03.2026 та встановлено, що входи в такий аккаунт до 06:47 і після 09:35 год. 03.03.2026 здійснено з типових пристроїв та IP-адрес позивача, натомість вхід в період з 06:47 по 09:35 год. 03.03.2026 в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_1 відсутній (а.с. 46).

Як встановлено ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Нормою ч. 1 ст. 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Законом України «Про платіжні послуги» регламентовано поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлено виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлено права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначено загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

У ст. 1 вказаного Закону визначено основні терміни, серед яких: автентифікація, дистанційна платіжна операція, засіб дистанційної комунікації, індивідуальна облікова інформація, ініціатор, платіжна операція та інші.

Інформування користувачів під час виконання платіжних операцій з використанням платіжних інструментів регламентовано ст. 32 Закону України «Про платіжні послуги».

Так, користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати надавачу платіжних послуг інформацію для здійснення контактів із ним, а надавач платіжних послуг зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом строку дії договору. Обов`язок надавача платіжних послуг щодо повідомлення користувача (у спосіб, визначений договором) про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування надавачем платіжних послуг користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень надавача платіжних послуг про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі. Надавач платіжних послуг зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень (скарг) громадян.

Обов`язки емітента визначено ч. 19 ст. 38 указаного Закону, а користувача – ч. 20. Так, емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна жодним іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого частиною шістнадцятою цієї статті); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) не надавати користувачу електронні платіжні засоби без відповідного запиту користувача, крім випадку надання користувачу електронного платіжного засобу на заміну раніше виданого електронного платіжного засобу; 4) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату електронного платіжного засобу, або втрату індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання електронного платіжного засобу після отримання такого повідомлення; 5) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про необхідність розблокування або заміни (перевипуску) електронного платіжного засобу; 6) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.

У свою чергу, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

У ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» визначено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій.

Так, надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди) (ч. 12 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги»).

Загальні вимоги Національного банку України до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням установлено Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 № 164 (далі - Положення).

Умови договору не повинні містити вимоги про безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту (п. 29 Положення).

Згідно з п. 140 Положення користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 146 Положення).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (постанова Верховного Суду України від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15 та постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року в справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року в справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року в справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року в справі № 176/1445/22).

Саме банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта, свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить банку, з боку третіх осіб (постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 922/4091/19).

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року в справі № 489/1649/17).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Проаналізувавши наведені докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено того, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що ОСОБА_1 , як користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, і списання грошових коштів з його карткового рахунку відбулося не за його розпорядженням, а тому він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставний переказ коштів, позивач негайно повідомив про цей факт відповідача. Однак, навіть після блокування карти відбувалося намагання списати кошти з карти ОСОБА_1 .

За результатами службової перевірки вхід в акаунт Приват24 позивача в період з 06:47 по 09:35 год 03.03.2026 відсутній, а входи до та після цього періоду здійснювалися з типових пристроїв та IP-адрес позивача. Типовість пристроїв у інший час не свідчить про те, що саме позивач ініціював спірні операції чи сприяв їх здійсненню. Свідок ОСОБА_2 пояснив, що засіб, з якого здійснювалося списання, не встановлений, це віртуальний інтернет-термінал, а можливість підписки на платежі лише припускається. Твердження про розголошення позивачем даних картки ґрунтується на припущеннях, а доказування на припущеннях не допускається (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на дані службової перевірки щодо обставин списання коштів з рахунку клієнта ОСОБА_1 від 25.05.2026, проведеної головним спеціалістом УБ ГО із захисту електронних платежів та послуг по Західному макрорегіону ОСОБА_2 , як доказ вини позивача в перерахунку коштів з його карткового рахунку, оскільки будь-яких даних на підтвердження того, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції, матеріали цієї службової перевірки не містять.

Оцінюючи доводи по справі судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Суд наголошує, що аномальна кількість і частота операцій (у цій справі — 104 операції протягом майже трьох годин із середньою частотою кожні 1,8 хвилини) за відсутності своєчасного блокування системою моніторингу свідчить про неналежне виконання банком обов`язків із захисту коштів клієнта.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не доведено, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції, а тому заявлену позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 4998,45 грн, які були списані з його рахунку внаслідок неналежних платіжних операцій від 03.03.2026 слід задоволити.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3,5 % щомісячно за період фактичного користування коштами суд зазначає, що в судовому засіданні позивач подав заяву про залишення цієї вимоги без розгляду. Відповідно до ст. 257 ЦПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач подав відповідну заяву. Така заява не суперечить закону і не порушує прав інших осіб, тому зазначену вимогу слід залишити без розгляду.

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 23ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, в установлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України).

У п. 9 вище вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд враховує доводи позивача ОСОБА_1 щодо наявності підстав для відшкодування йому моральної шкоди, які заподіяні протиправними діями банку, що призвели до емоційних переживань, витрати власного часу на технічне розслідування та звернення до суду.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача на підтвердження факту заподіяння йому відповідачем моральних страждань, проте розмір заявленої суми є надмірним.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, завданих неправомірними діями відповідача, їх тривалості, наслідків та інших негативних впливів, з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що з останнього на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн, що відповідатиме вимогам розумності та справедливості, а в решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог, що є підставою для їх задоволення частково.

Що стосується вирішення питання стягнення судового збору, то суд зазначає наступне.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою встановлена ставка 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем подано до суду позовну заяву в електронній формі та заявлено дві позовні вимоги майнового характеру, за кожну з яких судовий збір становить 1064,96 (1331,20х0,8) грн, що в загальному становить – 2129,92 грн.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки суд задоволив позовні вимоги позивача частково на 78 %, при цьому позивач є звільненим від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1661,34 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів - задоволити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4998 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 45 коп, що були списані з рахунку внаслідок неналежних платіжних операцій від 03.03.2026, а також 2000 (дві тисячі) грн моральної шкоди.

Позовну вимогу про стягнення 3,5 % щомісячно за період фактичного користування коштами залишити без розгляду.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 1661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн 34 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Суддя В.Б. Сметанюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua