Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №712/9051/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/9051/26

Провадження № 2/712/4864/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1.1. Короткий виклад позиції позивача та відповідача

У липні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики № 77886787 від 28.10.2021 у розмірі 34 491,82 грн, із яких 12 447,00 грн – основний борг, 22 044,82 грн – проценти за користування позикою.

Позов обґрунтовано тим, що 28.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою укладено в електронній формі договір позики, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідачці надано 12 447,00 грн строком на 30 днів, до 27.11.2021, зі сплатою процентів. Позивач зазначає, що кошти перераховано на банківську картку відповідачки, однак вона належним чином зобов`язання з повернення позики та сплати процентів не виконала, внаслідок чого утворилася заявлена заборгованість. До її складу включено також проценти, нараховані після закінчення первісного строку користування позикою, які позивач вважає передбаченою договором платою за користування коштами.

Право вимоги до відповідачки, за доводами позивача, перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 та реєстру прав вимог від 10.06.2022, а надалі – до позивача за договором факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025.

Крім заборгованості, позивач просить стягнути з відповідачки 2 662,40 грн судового збору, 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 381,74 грн витрат на підготовку, комплектування і направлення документів.

Представник відповідачки – адвокат Зачепіло З.Я. подала відзив, у якому заперечила проти задоволення позову, просила відмовити в ньому повністю та закрити провадження у справі.

Відзив обґрунтовано тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів перерахування кредитних коштів відповідачці та наявності заборгованості у заявленому розмірі. На думку представника відповідачки, копії договорів позики та факторингу, витяги з реєстрів боржників і розрахунок заборгованості за відсутності первинних бухгалтерських документів, зокрема банківських виписок, не підтверджують фактичного отримання коштів, розміру неповернутого кредиту та правильності нарахування процентів. Також зазначає про недоведеність переходу до позивача права вимоги у заявленому обсязі.

Представник відповідачки вказує, що розрахунок заборгованості має односторонній та інформаційний характер, не містить достатніх відомостей про періоди, ставки й порядок нарахування процентів, що унеможливлює перевірку його правильності. Нараховані проценти вважає надмірними, такими, що значно перевищують основну суму боргу та не відповідають вимогам законодавства про споживче кредитування і захист прав споживачів.

Окремо просить зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, типовий характер спору та відсутність належного підтвердження обсягу й необхідності наданих послуг.

1.2. Рух справи в суді та процесуальні рішення

Позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» 01.07.2026 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.07.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача Зачепіло З.Я. подано відзив на позовну заяву, який 16.10.2026 надійшов до суду.

Суд 30.10.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

1.3. Позиція сторін у судовому засіданні

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зазначивши в позовній заяві, що просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Білий І.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у відзиві.

ІІ. Мотивувальна частина рішення

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, оцінка суду

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 28.10.2021 укладено договір позики № 77886787 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Договір укладено дистанційно, в електронній формі, шляхом акцепту пропозиції та підписано електронними підписами одноразовими ідентифікаторами: з боку позичальниці – «6Dazm1bmR6», з боку позикодавця – «qB38xDqBkF». Паспорт споживчого кредиту від 28.10.2021 також підписано позичальницею (ідентифікатор «yTlmf6pL8y») з відміткою про отримання інформації про умови кредитування.

За умовами договору та додатка № 1 до нього: сума позики – 12 447,00 грн, строк – 30 днів; дата надання – 28.10.2021, дата повернення (останній день) – 27.11.2021; базова процентна ставка – 1,99 % за день (фіксована), знижена ставка за програмою лояльності – 0,796 % за день; ставка за понадстрокове користування позикою – 2,70 % за день (не застосовується в період карантину); проценти нараховуються щоденно на залишок позики, включаючи дати отримання та повернення; орієнтовна загальна вартість позики – 15 419,34 грн (із яких проценти – 2 972,34 грн), орієнтовна реальна річна процентна ставка – 1 253,68 %.

Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» визначено порядок повернення позики, сплати процентів та продовження строку користування коштами.

Згідно з пунктом 6.11 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» датою внесення коштів у рахунок погашення заборгованості вважається дата їх зарахування на поточний рахунок товариства. Пунктами 7.1-7.5 Правил передбачено право позичальника продовжувати строк користування позикою необмежену кількість разів. Умови продовження відображаються в особистому кабінеті позичальника. При оформленні пролонгації кінцева дата строку позики та строку дії договору змінюється на відповідну кількість календарних днів. Інформація про новий строк користування позикою, кінцеву дату її повернення та розмір заборгованості надсилається на електронну адресу позичальника й відображається в його особистому кабінеті.

Згідно з пунктом 7.7 Правил продовження строку користування позикою відбувається автоматично, без додаткового документального оформлення, за умови обрання позичальником відповідного виду пролонгації та виконання встановлених для її оформлення умов, зокрема внесення коштів на користь товариства.

Пунктом 7.9 Правил передбачено можливість спрямування товариством коштів, недостатніх для повного погашення заборгованості, але достатніх для оформлення пролонгації, на продовження строку користування позикою. Водночас відповідно до пункту 7.11 позичальник, який не бажає оформлювати пролонгацію, повинен протягом 24 годин із моменту внесення платежу повідомити товариство про необхідність зарахування коштів у часткове погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 7.6 Правил продовження строку користування позикою є неможливим після відступлення товариством права вимоги третій особі або звернення до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості.

Згідно із довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 16.04.2026 № КД-000152570/ТНПП, 28.10.2021 на замовлення первісного кредитора здійснено переказ 12 447,00 грн на електронний платіжний засіб одержувача « ОСОБА_2 » № НОМЕР_1 . Ця картка зазначена в договорі як рахунок позичальниці.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором 21.04.2026, за договором: 27.11.2021 відповідачка сплатила 2 900,36 грн, ще 72,04 грн зараховано як кешбек (разом 2 972,40 грн). Ці кошти зараховано в погашення процентів. Проценти нараховувалися по 99,08 грн щодня з 28.10.2021 до 26.12.2021, а 28.12.2021 нараховано 4 706,21 грн. З 29.12.2021 до 24.02.2022 – по 247,70 грн щодня, з 25.02.2022 до 11.06.2022 нарахування не здійснювалося. Основний борг у сумі 12 447,00 грн не погашався.

Станом на 11.06.2022 загальна заборгованість становить 34 491,82 грн, у тому числі 12 447,00 грн – за тілом позики та 22 044,82 грн – за процентами. Штрафні санкції, пеня, інфляційні втрати та 3 % річних позивачем не заявлені.

Також встановлено, що право вимоги за договором позики перейшло до позивача на підставі двох договорів факторингу: 04.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Сіроко Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 025-040122. За витягом з Реєстру прав вимог № 10/06/22 від 10.06.2022 клієнт відступив фактору право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 77886787: основний борг – 12 447,00 грн, проценти – 22 044,82 грн, разом – 34 491,82 грн. Оплату фінансування за цим договором підтверджує платіжна інструкція № 563 від 29.09.2022 на суму 6 715 839,49 грн (призначення – «Фінансування згідно реєстру, Договір Факторингу № 025-040122 від 04.01.2022»).

У подальшому 17.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Сіті Колект» (фактор) укладено договір факторингу № 17/12/25-01. За Реєстром прав вимог № 17/12/25 від 17.12.2025 (позиція № 2564) та індивідуальним витягом з нього право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 77886787 відступлено позивачу. Документи передано за актом приймання-передачі від 17.12.2025, оплату підтверджено платіжною інструкцією № 14 від 17.12.2025 на суму 2 498 737,99 грн.

Оцінюючи доводи сторін та надані докази суд зазначає таке.

Щодо укладення договору позики

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Як встановлено судом, договір позики від 28.10.2021 № 77886787 укладений в електронній формі, що відповідає приписам ст. 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача та відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зміст спірного договору позики містить персональні дані позичальника, зокрема прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, номер телефону, електронну адресу, а також масковані реквізити банківського рахунку, на який здійснювалося зарахування коштів. Наявність у договорі такого обсягу індивідуалізуючих відомостей у сукупності з підписанням договору одноразовим ідентифікатором свідчить про те, що договір формувався та акцептувався у процесі ідентифікації користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця з використанням введених ним персональних даних та контактних реквізитів.

Суд зауважує, що укладення договору позики шляхом приєднання в електронній формі передбачає, що позичальник, створюючи особистий кабінет, вводить та підтверджує власні персональні дані, а подальше підписання правочину одноразовим ідентифікатором є завершальним етапом вираження волі на укладення договору. У цьому контексті наявність у договорі персональних даних відповідача узгоджується з механізмом укладення електронного договору та підтверджує його належність саме відповідачу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про доведеність укладення договору позики від 28.10.2021 № 77886787 між ОСОБА_2 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Щодо видачі грошових коштів за договором позики

Згідно із довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 16.04.2026 № КД-000152570/ТНПП, 28.10.2021 на замовлення первісного кредитора здійснено переказ 12 447,00 грн на електронний платіжний засіб одержувача « ОСОБА_2 » № НОМЕР_1 . Ця картка зазначена в договорі як рахунок позичальниці.

Відповідно до наданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» розрахунку відповідачем здійснено часткове погашення кредиту в розмірі 2 900,36 грн.

Оцінюючи наведені вище документи у сукупності з іншими доказами у справі, суд зазначає таке.

Довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 16.04.2026 № КД-000152570/ТНПП містить відомості про здійснення успішного переказу коштів у сумі 12 447,00 грн на платіжну картку з маскованими реквізитами НОМЕР_1 , що узгоджується із заявленою позивачем сумою виданих коштів за договором позики.

Суд також враховує, що з матеріалів справи вбачається здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості за договором позики. Така поведінка відповідача є об`єктивним підтвердженням того, що зобов`язання за договором фактично виконувалося сторонами, а позичальник здійснював платежі саме в межах спірних правовідносин.

Оцінюючи доводи відповідача про недоведеність отримання коштів, суд виходить з того, що обов`язок доказування покладений на сторони, а обставина має бути доведена за стандартом більшої переконливості (вірогідності). Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що обставину слід доказувати так, аби висновок про її існування з урахуванням поданих доказів був вірогіднішим, ніж протилежний, і при цьому не може застосовуватися підхід «доки інша сторона не спростує» (концепція негативного доказу) (постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

У цій справі сукупність наданих позивачем доказів (документи платіжного сервісу та первісного кредитора) у поєднанні з установленим фактом часткового погашення відповідачем заборгованості свідчить про реальність надання позики та отримання коштів саме в межах договору № 77886787. Натомість відповідач, заперечуючи факт отримання кредиту, не надав жодних переконливих доказів протилежного (зокрема, виписки з банківського рахунку/картки за відповідний період, довідки банку про відсутність зарахування коштів, інших документів, що підтверджували б помилковість або відсутність операції).

Додатково суд враховує, що здійснення відповідачем платежів у погашення тіла кредиту та процентів є поведінкою, несумісною із запереченням факту отримання кредиту, та свідчить про визнання ним як факту існування зобов`язання, так і обов`язку щодо його виконання. Отже, доводи відповідача про неотримання кредитних коштів суперечать його попередній поведінці, є непослідовними та відхиляються судом.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач довів факт видачі та отримання відповідачем грошових коштів у сумі 12 447,00 грн за договором позики № 77886787, а заперечення відповідача щодо відсутності такого факту є необґрунтованими.

Щодо правонаступництва

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У матеріалах справи наявні договори факторингу, документи про фінансування та витяги з реєстрів прав вимог, які дають змогу простежити перехід права вимоги за договором позики № 77886787 від первісного кредитора до ТОВ «Сіроко Фінанс», а надалі - до ТОВ «ФК «Сіті Колект».

Реєстри містять відомості про відповідачку, номер договору позики та складові заборгованості, що індивідуалізує відступлене право вимоги. Подані платіжні інструкції та акт приймання-передачі узгоджуються із зазначеними договорами й реєстрами.

Отже, надані документи в їх сукупності підтверджують набуття позивачем статусу кредитора за спірним договором.

Щодо невиконання відповідачем зобов`язання

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що ТОВ «ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики від 28.10.2021 № 77886787 на суму 34 491,82 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту – 12 447,00 грн, заборгованість за процентами – 22 044,82 грн.

Відповідач контррозрахунку заборгованості суду не надала.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Разом з тим, відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем.

З урахуванням установленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк, кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 447,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно стягнення відсотків за користування кредитними коштами суд зазначає таке.

Як уже зазначалося раніше, сторони погодили такі умови кредитування: сума позики – 12 447,00 грн, строк – 30 днів; дата надання – 28.10.2021, дата повернення (останній день) – 27.11.2021; базова процентна ставка – 1,99 % за день (фіксована), знижена ставка за програмою лояльності – 0,796 % за день; ставка за понадстрокове користування позикою – 2,70 % за день (не застосовується в період карантину); проценти нараховуються щоденно на залишок позики, включаючи дати отримання та повернення; орієнтовна загальна вартість позики – 15 419,34 грн (із яких проценти – 2 972,34 грн), орієнтовна реальна річна процентна ставка – 1 253,68 %.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_2 вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися у період з 28.10.2021 до 24.02.2022.

Відповідно до пункту 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

Згідно із ч. 1-2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома; банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений; роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти сплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Положення абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказані висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила, що припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 у справі 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Як убачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує нарахування процентів після спливу строку кредитування, зокрема, положеннями п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику (нарахування процентів за понадстрокове користування позикою). Однак матеріали справи не містять належних підтверджень, що саме ці Правила були доведені до відома відповідача, що вона ознайомилась з ними, зрозуміла їх зміст та приєдналась до них у спосіб, який би дозволяв вважати ці умови складовою частиною договору позики. Саме лише посилання у тексті договору на розміщення Правил на сайті кредитодавця та долучення до справи їх копії не є достатнім доказом погодження відповідачем відповідних умов, оскільки такі документи повністю залежать від волевиявлення однієї сторони та можуть змінюватися нею в односторонньому порядку. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду щодо договорів приєднання, відповідно до яких кредитодавець має підтвердити, що споживач був ознайомлений саме з тими умовами, які діяли на момент укладення договору, та приєднався до них.

Крім того, суд звертає увагу, що сам договір позики містить застереження, що процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) у розмірі 2,7 % на день не застосовується в період карантину, тобто з 12.03.2020 до 01.07.2023. З огляду на те, що період, за який позивач нарахував проценти, у тому числі після настання строку повернення 27.11.2021, припадає на час дії карантинних обмежень, застосування підвищеної процентної ставки як за понадстрокове користування, так і будь-яких похідних від неї нарахувань, за відсутності належного доказування погодження відповідної умови сторонами, суд визнає необґрунтованим.

За встановлених обставин суд виходить з того, що належно підтвердженими умовами щодо процентів у межах строку кредитування є умови, відображені безпосередньо у договорі та додатку № 1, яким визначено загальну вартість кредиту, у тому числі суму процентів за користування кредитом протягом строку з 28.10.2021 до 27.11.2021. Водночас нарахування процентів за період після спливу строку кредитування (понадстрокове користування) позивачем обґрунтовано посиланням на умови договору, щодо яких відсутні належні докази їх прийняття відповідачем, а також на умовах, які за договором не застосовуються в період карантину.

Оскільки проценти за погоджений умовами договору позики 30-денний період користування коштами погашено, а належних доказів правомірності вимоги про стягнення додатково 22 044,82 грн процентів не надано, у задоволенні позову на вказану суму необхідно відмовити.

2.2. Розподіл судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 622,40 грн, заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн та витрати на підготовку, комплектування й направлення документів відповідачці в сумі 381,74 грн.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки із заявлених до стягнення 34 491,82 грн суд визнав обґрунтованими вимоги на суму 12 447,00 грн, частка задоволених вимог становить 36 %. Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 944,00 грн судового збору.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, укладений з адвокатом Богомоловим В.В., заявку № 850 від 01.05.2026 та витяг з акта № 850. Вартість послуг у цій справі визначено в сумі 15 000,00 грн, із яких 5 000,00 грн – усна консультація з вивченням документів тривалістю 2,5 години та 10 000,00 грн – складання позовної заяви тривалістю 2 години. Платіжною інструкцією № 1467 від 15.05.2026 підтверджено сплату за договором про правову допомогу 40 000,00 грн. Вартість послуг саме щодо відповідачки конкретизовано у заявці та витягу з акта.

Представник відповідачки заявила клопотання про зменшення цих витрат, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Визначаючи розмір відшкодування, суд ураховує критерії співмірності, передбачені ч. 4 ст. 137 ЦПК України, а також обґрунтованості й пропорційності витрат відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Ця справа для позивача є типовим спором про стягнення заборгованості за договором позики. Підготовка позову передбачала опрацювання документів щодо одного договору позики та переходу права вимоги за ним. Позовна заява має характерну для таких спорів структуру, а наведене позивачем обґрунтування не свідчить про виконання роботи, яка потребувала значного обсягу індивідуального правового аналізу. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав.

Наведені обставини в сукупності з ціною позову, обсягом наданих послуг та доводами клопотання відповідачки дають підстави для часткового зменшення заявлених витрат. Суд визначає їх розумний і співмірний розмір у сумі 4 000,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідачки підлягає стягненню 1 443,47 грн витрат на професійну правничу допомогу, обчислених як 4 000,00 грн ? 12 447,00 грн / 34 491,82 грн.

Щодо витрат у сумі 381,74 грн суд ураховує, що позов подано через підсистему «Електронний суд», а відповідачка на час направлення їй документів мала зареєстрований електронний кабінет.

Частина 7 ст. 43 ЦПК України передбачає надсилання копій документів, поданих до суду в електронній формі, до електронного кабінету іншого учасника справи. Надсилання в паперовій формі передбачено в разі відсутності такого кабінету або відомостей про його наявність.

Позивач не обґрунтував обставин, які унеможливлювали електронне направлення документів або зумовлювали необхідність додаткового виготовлення, комплектування та пересилання їх паперових копій.

Договір із ТОВ «Дірект Технолоджі» № ДТ-СК-30102025, акт № 193 від 25.05.2026 та інші документи щодо вартості відповідних послуг самі по собі не підтверджують необхідності покладення цих витрат на відповідачку.

За таких обставин суд не встановив достатніх підстав для відшкодування за рахунок відповідачки 381,74 грн витрат на підготовку, комплектування та направлення документів.

Отже, загалом із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 2 317,64 грн, із яких 874,17 грн - судовий збір та 1 443,47 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором позики № 77886787 від 28.10.2021 в сумі 12 447 (дванадцять тисяч чотириста сорок сім) грн 00 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 944 (дев`ятсот сорок чотири) грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 443 (одна тисяча чотириста сорок три) грн 47 (сорок сім) коп., а всього 14 834 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн 47 (сорок сім) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.11.2026.

Найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження за адресою: просп. Соборності, 30-А, приміщення 321, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар