Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №711/7709/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №711/7709/26

Суддя: Петренко О. В.

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7709/26

Номер провадження2/711/4010/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 листопада 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Овезової Ю.В.,

представника відповідача адвоката Конопадського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ», в інтересах якого діє представник за довіреністю Грибанов Денис В`ячеславович, звернулося до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 19 471,04 грн та судові витрати (вхідний №32025, а.с.1-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 05.12.2025 між позичальником ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений кредитний договір № 101179185 (далі – Кредитний договір).

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби відповідно до п.6 Кредитного договору.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно п.1.1 Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2 Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними в п.2.1 Кредитного договору.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «ЄАПБ» як позивач обгрунтовує це тим, що 25.05.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №25052026.

Відповідно до умов означеного договору відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №101179185 від 05.12.2025, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

У зв`язку з цим, позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до Реєстру боржників №2 від 25.05.2026 до Договору факторингу № 25052026 від 25.05.2026, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 19 417,04 грн, з них: заборгованість за основною сумою кредиту становить 4995 грн; заборгованість за сумою відсотків – 3092,04 грн; заборгованість за комісією за обслуговування кредиту – 3330 грн, та заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) – 8000 грн.

З огляду на викладене ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №101179185 від 05.12.2025 у сумі 19 417,04 грн та судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 00 хв 28 серпня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.55-57).

10 серпня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Конопадським О.О. поданий до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача констатує, що відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх недоведеними і такими, мають бути залишенні без задоволення (вхідний №34650/26, а.с.66-70).

Процесуальну позицію щодо пред`явлених позовних вимог представник відповідача обгрунтовує тим, що позивач просить стягнути з відповідача 3330 грн у рахунок комісії за обслуговування кредиту. Проте, пред`являючи означену позовну вимогу, позивач у позові не зазначив та не надав доказів наявності переліку послуг з надання та обслуговування кредиту, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Водночас, умови кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг як і не містять найменування цих послуг, а тому передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», згідно яких надання таких послуг передбачено безоплатно.

Відтак, на переконання представника відповідача, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які фінансовою установою фактично не надавались, оскільки доказів їх надання первісним кредитодавцем відповідачу як позичальнику матеріали справи не містять.

У зв`язку з цим, адвокат Конопадський О.О. просить суд відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту.

Щодо стягнення неустойки в розмірі 8000 грн, то представник відповідача звертає увагу суду на те, що означена вимога суперечить положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивачем заявлена вимога про стягнення процентів у сумі 3092,04 грн. Проте, оскільки у період часу з 08.01.2026 до 20.01.2026 відповідач як позичальник сплатила первісному кредитодавцю грошові кошти, які останнім були безпідставно зараховані у рахунок як погашення штрафу, так і комісій за надання кредиту і за обслуговування кредиту, тому означений розмір коштів слід зарахувати у рахунок погашення відсотків, визначивши розмір останніх у сумі 600,04 грн.

14 серпня 2026 року представником позивача за довіреністю Канак Маргаритою Сергіївною подана відповідь на відзив у прохальній частині якої цей учасник справи просить суд позовні вимоги задовольнити повністю (вхідний №35246/26, а.с.72-81).

Відповідь на відзив обгрунтована тим, що розмір неустойки первісним кредитодавцем здійснювалося відповідно до умов укладеного кредитного договору №101179185 від 05.12.2025. Крім того Законом 3498-IX внесені зміни, зокрема до пункту 6 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування”. Так, пункт 6 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України «Про споживче кредитування» викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом №3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення. звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 10561Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону про споживче кредитування.

У зв`язку з цим, представник позивача робить висновок, що на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Підсумовуючи викладене, представник позивача констатує, що позовна вимога про стягнення неустойки в сумі 8000 грн є обгрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заперечень представника відповідача проти задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача комісій як за обслуговування кредитної заборгованості, так і за надання кредиту, то представник позивача зазначає про те, що п. 1.5.1 кредитного договору № 101179185 обумовлено, що комісія за надання кредиту: 1125.00 грн, яка нараховується за ставкою 22.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Водночас, п.1.5.2 кредитного договору № 101179185 передбачено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) становить 8140.00 грн, що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до кредитного договору.

Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодилася з правилами надання коштів, відповідачем при укладенні кредитного договору висловлено не було, тому, на переконання представника позивача, позовна вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту є законною і обгрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Судове засідання, що було призначене о 11 год 00 хв 28 серпня 2026 року, не відбулося з підстав тимчасової непрацездатності головуючого судді про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.184). Розгляд справи відкладений до 11 год 00 хв 2 жовтня 2026 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2026 розгляд справи відкладений до 11 год 30 хв 30.10.2026 (а.с.95).

Представники позивача ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету як безпосередньо позивача, так і його представника Грибанова Д.В., що були отримані цими учасниками справи 05.10.2026 (а.с.100 зворот, 101 зворот). Водночас, представник позивача Грибанов Д.В., у п.4 прохальної частини позовної заяви, зазначив про те, що розгляд слід справи проводити без участі представника позивача та проти ухвалення заочного рішення сторона позивача не заперечує (а.с.3 зворот).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Конопадський О.О. в судовому засіданні, що відбулося 30 жовтня 2026 року, позовні вимоги визнав частково та пояснив, що гроші у кредит у ТОВ «Мілоан» відповідач дійсно 05.12.2025 отримувала в розмірі 5000 грн, а тому не заперечує проти задоволення позову в частині суми недоплаченого позичальником тіла кредиту, що складає 4995 грн. Щодо відсотків за користування кредитом, то пояснив суду, що із сумою відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з ОСОБА_1 , сторона відповідача не згодна, оскільки розмір відсотків має бути зменшений на розмір, сплачених відповідачем грошових коштів, які первісним кредитодавцем безпідставно зараховані у рахунок як погашення комісій, так і штрафу; у зв`язку з цим, розмір відсотків, що визнається відповідачем складає 600,04 грн. Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в сумі 3300 грн та за штрафом в сумі 8000 грн, то представник відповідача заперечив проти задоволення означених позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Щодо необхідності зарахування грошових коштів в сумі 1125 грн, що зараховані первісним кредитодавцем у рахунок сплати комісії за надання кредиту, то представник відповідача звернув увагу суду на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №216/7637/21.

30 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 05 хв 5 листопада 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, а також процесуальну позицію представника відповідача, що висловлена письмово та проголошена у вступному слові, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 05.12.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101179185 (індивідуальна частина) (далі – Кредитний договір).

Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору у кредит (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

У пунктах 1.2-1.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту, порядок і графік повернення кредиту та сплати процентів. Зокрема, сума кредиту становила 5000 грн; кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 05.12.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 30.11.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Також п.1.5 Кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 17686,30 грн. Денна процентна ставка складає: (17686,30 грн / 5000.00 грн) / 360 днів х 100% = 0.98%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2662,92 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 22686,30 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Крім того, з п.1.5.1 Кредитного договору судом встановлено, що комісія за надання кредиту: 1125.00 грн, яка нараховується за ставкою 22,5 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 22,5 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Також зі змісту п.1.5.2-1.5.4 Кредитного договору суд встановив, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 8140 грн, що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 8421,30 грн.

Із п.2.4.1 Кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 договору.

Крім того з п.6.1, 6.7 Кредитного договору встановлено, що цей договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в іноформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема на сайті Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.

Із титульної сторінки Кредитного договору суд встановив, що там містяться відомості про підписання ОСОБА_1 05.12.2025 о 17 год 58 хв Кредитного договору, зокрема, електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: 191869 (а.с.7-12).

Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов п. 6.3 означеного правочину, погодилася з графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору шляхом підписання 05.12.2025 о 17 год 58 хв Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а саме: 191869, а також із паспортом споживчого кредиту №101179185 до Кредитного договору шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором 818827 (а.с.13, 15-16).

Крім того із заявки на отримання кредиту №101179185 як додатку №2 до Кредитного договору суд встановив, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 виявила волю на отримання кредиту в ТОВ «Мілоан» для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту: 5000 грн; загальний строк кредитування: 360 днів; процентна ставка протягом першого розрахункового періоду: 90,00% річних, а протягом решти строку кредитування – 180,00% річних; комісія за надання кредиту: 22,50% від суми кредиту; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості): 7,40% від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів; платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: № НОМЕР_1 (а.с.14).

Із платіжного доручення №112816166 від 05.12.2025 судом встановлено, що означеного дня ТОВ «Мілоан» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 5000 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 з призначенням платежу: кошти згідно договору 101179185, що відповідає номеру Кредитного договору (а.с.19).

Згідно безпосередньо дослідженої судом відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 05.12.2025 видано відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 5000 грн та цього ж дня нараховано комісію за надання кредиту в сумі 1125 грн; у період часу з 06.12.2025 до 04.01.2026 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 12,33 грн згідно п.1.5.3 Кредитного договору; у період часу з 05.01.2026 до 19.01.2026 включно позичальнику щоденно нараховувалися відсотки в сумі 24,66 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору; у період часу з 20.01.2026 до 03.02.2026 позичальнику щоденно нараховувались проценти в сумі 24,63 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору; у період часу з 04.02.2026 до 18.02.2026 позичальнику щоденно нараховувались проценти в сумі 24,61 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору; у період часу з 19.02.2026 до 05.03.2026 позичальнику щоденно нараховувались проценти в сумі 24,58 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору; у період часу з 06.03.2026 до 20.03.2026 позичальнику щоденно нараховувалися проценти в сумі 24,56 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору; у період часу з 21.03.2026 до 04.04.2026 позичальнику щоденно нараховувались проценти в сумі 24,53 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору; у період часу з 05.04.2026 до 19.04.2026 позичальнику щоденно нараховувались проценти в сумі 24,51 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору; у період часу з 20.04.2026 до 04.05.2026 позичальнику щоденно нараховувалися проценти в сумі 24,48 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору; у період часу з 05.05.2026 до 19.05.2026 позичальнику щоденно нараховувались проценти в сумі 24,46 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору; у період часу з 20.05.2026 до 25.05.2026 позичальнику щоденно нараховувалися проценти в сумі 24,44 грн згідно п.1.5.4 Кредитного договору.

Крім того з означеного засобу доказування суд встановив, що позичальник 08.01.2026 та 20.01.2026 здійснила сплату ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі 1125 грн, які останнім зараховані в рахунок сплати комісії за надання кредиту, 1000 грн, що ТОВ «Мілоан» зараховані у рахунок сплати штрафу за порушення зобов`язання, 369,9 грн, що кредитодавцем зараховані у рахунок погашення відсотків за користування кредитом, а також 5 грн, що зараховані у рахунок погашення основної суми боргу, 369,90 грн – у рахунок погашення відсотків за користування кредитом, та 370 грн – у рахунок комісії за обслуговування кредиту.

Також суд, дослідивши відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», встановив, що, починаючи з 07.01.2026 і до 22.05.2026, кредитодавець здійснив нарахування позичальнику штрафу в порядку, передбаченому п.4.1 Кредитного договору (а.с.20-21).

Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу №25052026 від 25.05.2026 (а.с.22 - 226) встановив, що 25 травня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено означений правочин, відповідно до п.1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

25 травня 2026 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як фактором та ТОВ «Мілоан» як клієнтом підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі Реєстру боржників №2 за договором факторингу №25052026 від 25 травня 2026 року (а.с.28).

Факт сплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» грошових коштів ТОВ «Мілоан» у рахунок виконання умов договору факторингу 25052026 від 25 травня 2026 року судом встановлено на підставі платіжної інструкції №111 від 26.05.2026 (а.с.29).

Із витягу з Реєстру боржників №2 від 25 травня 2026 року до Договору факторингу суд встановив, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101179185 у загальній сумі 19 417,04 грн, з них: заборгованість за основною сумою кредиту становить 4995 грн; заборгованість за сумою відсотків – 3092,04 грн; заборгованість за комісією за обслуговування кредиту - 3330 грн, та заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) – 8000 грн (а.с.30).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 27.12.2007 № 8462, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зареєстровано як фінансову установу та на підставі додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи №183 серії ФК, що видане 28.02.2012, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» має право здійснювати фінансові послуги без отримання ліцензії, а саме: факторинг (а.с.32, 32 зворот).

Відповідно до розпорядження Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №691 від 23.03.2017 «Про видачу товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання послуг з факторингу (а.с.33).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі – Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: 191869.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У судовому засіданні, що відбулося 30.10.2026, представник відповідача адвокат Конопадський О.О., повноваження якого не обмежуються, що підтверджується ордером серії СА №1169170 (а.с.60), беззастережно визнав той юридичний факт, що ОСОБА_1 05.12.2025 уклала з ТОВ «Мілоан» Кредитний договір, отримавши у кредит грошові кошти в сумі 5000 грн. У суду не виникло обгрунтованих сумнівів щодо добровільності визнання представником відповідача означених фактів.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту, що обумовлена умовами Кредитного договору, тобто в сумі 4995 грн (з урахуванням сплачених 5 грн, що мало місце 20.01.2026 ) кредитодавцю ТОВ «Мілоан», беручи до уваги визнання цього юридичного факту представником відповідача, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4995 грн в рахунок погашення за основним боргом підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8000 грн, то суд зазначає про таке.

Розділом «Терміни та визначення» Кредитного договору обумовлено, що неустойка (штраф, пеня) - грошова сума, яку позичальник повинен сплатити кредитодавцю у разі порушення ним зобов`язань, передбачених цим договором.

Пунктом 3.2.4 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право, крім інших передбачених законодавством та цим договором прав, зокрема стягувати з позичальника штрафи та/або проценти за порушення грошового зобов`язання, відповідно до розділу 4 договору.

Пунктом 3.3.3 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов`язаний у разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу товариства сплатити штраф та/або проценти передбачені розділом 4 цього договору.

Пунктом 4.1. Кредитного договору визначено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

З відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», суд встановив, що, станом на 25.05.2026, ТОВ «Мілоан» здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику штрафу в розмірі 8000 грн за період з 07.01.2026 до 22.05.2026, з яких позичальником сплачено 1000 грн (а.с.20-21).

Частинами 1,2 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки – звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки у виді штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

Водночас, суд дійшов висновку про помилковість твердження позивача, що викладене у мотивувальній частині відповіді на відзив (розділ «Щодо нарахування неустойки (штраф, пеня») стр.2-3 відзиву, а.с.73-74)), в частині правових підстав для стягнення з відповідача розміру неустойки, а саме: з призми положень п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», з огляду на таке.

Станом на день укладення між сторонами Кредитного договору п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» був викладений у такій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

У п.75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) зроблено правовий висновок, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, а не п.6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що заперечення представника відповідача адвоката Конопадського О.О. щодо необгрунтованості позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу є вмотивованими і такими, що підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8000 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредиту в сумі 3330 грн, то суд зазначає про таке.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 05.12.2025 (день укладення Кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 05.12.2025 (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 05.12.2025 (день укладення Кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 05.12.2025 (день укладення Кредитного договору), умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредиту, їх погодження зі споживачем при укладенні Кредитного договору. Умови Кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг як і не містять найменування цих послуг, а тому передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», згідно яких надання таких послуг передбачено безоплатно.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які фінансовою установою фактично не надавались, оскільки доказів їх надання первісним кредитодавцем відповідачу як позичальнику матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що п.1.5.2 Кредитного договору передбачена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 8140 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Ураховуючи, що позивач як правонаступник первісного кредитодавця не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору, тому положення Кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 216/7637/21 (провадження № 61-5692св23).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Відтак суд дійшов висновку, що заперечення представника відповідача адвоката Конопадського О.О. щодо необгрунтованості позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту є вмотивованими і такими, що підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача означеної комісії в розмірі 3330 грн.

Щодо правомірності нарахування позичальнику комісії за надання кредиту в сумі 1125 грн, то суд зазначає про таке.

Розділом «Терміни та визначення» Кредитного договору обумовлено, що комісія за надання кредиту – встановлена п.1.5.1 цього договору винагорода, що одноразово нараховується кредитодавцем за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту) позичальнику.

Пунктом п.1.5.1 Кредитного договору обумовлено, що комісія за надання кредиту: 1125.00 грн, яка нараховується за ставкою 22,5 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 22,5 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Водночас, п. 1.1. Кредитного договору передбачено, що Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору у кредит (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Отже, підписанням Кредитного договору без будь-яких застережень відповідач підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеному Кредитному договорі, в контексті сплати комісії за надання кредиту, викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Кредитного договору дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін цього правочину зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язана повернути зі сплатою процентів за кредитним договором та комісією за надання кредиту, в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений Кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язалася повернути кредит, а також сплатити проценти та комісію за надання кредиту.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру комісії за надання кредиту; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодилася з умовами з приводу комісії за надання кредиту; позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування позивачем комісії за надання кредиту в розмірі 1125 грн. Більше того, з відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.20-21) суд встановив, що відповідач 08.01.2026 сплатила первісному кредитодавцю грошові кошти в сумі 1125 грн у рахунок виконання кредитних зобов`язань зі сплати комісії за надання кредиту в повному розмірі.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача адвоката Конопадського О.О. про безпідставне нарахування позивачем комісії за надання кредиту з призми правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №216/7637/21, а відповідно і необхідність зарахування сплачених позичальником грошових коштів у рахунок сплати відсотків за користування кредитним коштами, з огляду на наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі такі види комісії як: комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування і повернення кредиту тощо.

Таким чином, комісія за надання (видачу) кредиту, з врахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», відноситься до платежів, передбачених договорами про споживчий кредит, а тому нарахування означеного виду комісії кредитодавцем є правомірним.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 216/7937/21 зроблено правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» в контексті нарахування кредитодавцями комісії не за видачу кредиту, а щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Проте комісія за надання (видачу) кредиту та комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) не є тотожними поняттями в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». У цьому контексті, суд звертає увагу учасників справи, що позовна вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) визнана судом необгрунтованою і в її задоволенні відмовлено.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 3092,04 грн, то суд зазначає про таке.

У пунктах 1.2-1.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту, порядок і графік повернення кредиту та сплати процентів. Зокрема, сума кредиту становила 5000 грн; кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 05.12.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 30.11.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Також п.1.5 Кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 17686,30 грн. Денна процентна ставка складає: (17686,30 грн / 5000.00 грн) / 360 днів х 100% = 0.98%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2662,92 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 22686,30 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Також зі змісту п.1.5.3 - 1.5.4 Кредитного договору суд встановив, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 8421,30 грн.

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем на користь первісного кредитора ТОВ «Мілоан» у період строку кредитування (з 05.12.2025 до 25.05.2026) складає 3831,84 грн, що узгоджується з даними відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.20-21), а з урахуванням того юридичного факту, що відповідач сплатила первісному кредитодавцю грошові кошти в сумі 739,80 грн, які останнім зараховані у рахунок погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, то залишок заборгованості зі сплати відсотків складає 3092,04 грн (3831,84 грн – 739,80 грн).

Водночас, як встановлено судом, відповідач у межах виконання кредитного договору №101179185 від 05.12.2025 сплатила позивачу 1000 грн, які останнім були безпідставно зараховані на погашення заборгованості зі сплати штрафу, оскільки згідно п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях, а також сплатила 370 грн, що первісним кредитодавцем зараховано в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту, що судом визнано безпідставним. Ця обставина підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення (а.с.20-21).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №545/2248/17 (провадження №61-11459св19) та від 09 січня 2020 року у справі №643/5521/19, провадження №61-20093св19) суд касаційної інстанції зробив висновок, що сплачені відповідачем кошти, які позивач безпідставно зарахував на погашення процентів при відсутності домовленості про їх сплату в підписаній відповідачем заяві-анкеті підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Також у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22) суд зробив висновок, що оскільки відповідачем безпідставно здійснено зарахування сплачених позивачем сум у рахунок погашення комісії, тому слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність зарахування, сплачених відповідачем коштів у сумі 1000 грн, що позивачем зараховані на сплату штрафу, а також 370 грн, що зараховані у рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту, на погашення відсотків за користування кредитними коштами, визначивши їх у розмірі 1 722,04 грн (3092,04 грн – 1370 грн).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, що викладений представником відповідача у відзиві на позовну заяву є частково обгрунтованими (без урахування необхідності зарахування розміру комісії за надання кредиту у рахунок сплати відсотків за користування кредитними коштами), а відповідно і таким, що підлягає частковому врахуванню.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.3 прохальної частини позовної заяви №011713790 про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції кредитового переказу коштів №166824 від 14.07.2026 (а.с.5) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8). Інших доказів, понесених позивачем судових витрат, матеріали цивільної справи №711/7709/26 не містять.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 19 417,04 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково, в розмірі 6 717,04 грн, що складає 34,59% від ціни позову (6717,04 грн / 19 417,04 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 920,92 грн, тобто 34,59% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,3459).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 6717,04 грн, з яких: 4995 грн – заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), та 1722,04 грн - заборгованість за відсотками. Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 920,92 грн - судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 628, 634, 638, 1046, 1049, 1050, 1077, 1082 ЦК України, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 244, 264, 265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит №101179185 від 5 грудня 2025 року в розмірі 6717 (шість тисяч сімсот сімнадцять) гривень 04 (чотири) копійки, з яких: 4995 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень - заборгованість за основною сумою кредиту, та 1722 (одна тисяча сімсот двадцять дві) гривні 04 (чотири) копійки – сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 920 (дев`ятсот двадцять) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 5 листопада 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua