Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №694/1694/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Суд: Звенигородський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №694/1694/26

Суддя: Смовж О. Ю.

Справа № 694/1694/26

Провадження № 3/694/422/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.10.2026 року м. Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж Ольга Юліанівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 27 травня 2026 року серії ЕПР1 № 677185, 27.05.2026 о 19.22 год в м.Звенигородка по вул.Героїв Небесної Сотні, 87, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Alcotest Drager, під відеозапис, результат якого склав 0,86 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.9а ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, дійсності не відповідають. Так, 05.05.2026 він перебував у власному транспортному засобі Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 по вул.Героїв Небесної Сотні, 87в м. Звенигородка, на парковці, при цьому він супроводжував дружину в її справах, яка кермувала автомобілем. По приїзду до місця, автомобіль припаркувала на стоянці Звенигородського РЕСу, та пішла у справах, а ОСОБА_1 залишився в автомобілі чекати її. В цей час до автомобіля підійшли його знайомі, він пересів на водійське місце, щоб знайомі теж сіли в автомобіль, транспортний засіб залишався нерухомим. Через 5-10 хвилин під`їхав поліцейський автомобіль, працівники поліції, підійшовши до транспортного засобу, повідомили, що вони його зупинили, у нього відсутній номерний знак та немає страхового полісу, оформили відповідну постанову за зазначені правопорушення, і не пропонуючи, зазначили, що «зараз треба пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на приладі Драгер», однак не повідомили, чому він має це робити, адже він просто сидів у авто і явних ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння у нього не було. Усвідомлюючи, що якщо він відмовиться від проходження освідування буде складено протокол за відмову, він повідомив, що вчора випив бокал пива і вже пройшло 24 години, а зранку забризкав горло лікарським засобом Орасепт, так як хворіє. Результат показав 0,86 проміле. Окрім того, йому не було роз`яснено право на юридичну допомогу, інші права за ст.. 268 КУпАП, не запропоновано проїхати в лікарню для здачі аналізів на виявлення алкоголю в крові.

Просив провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження по даній справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, обов`язковими та одночасними ознаками об`єктивної сторони цього правопорушення є факт керування транспортним засобом і факт перебування особи, яка це керування здійснює, у стані сп`яніння.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Установлений порядок проходження такого огляду передбачено вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року № 1452/735; пунктами 2-4 Інструкції передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану: порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або, навпаки, підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

В судовому засіданні оглянуто відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, з яких вбачається, що записи починаються з руху поліцейського автомобіля, який зупиняється біля припаркованого та стоянці (стоїть в кармані, передньою частиною до тупіку, з якого немає виїзду), поліцейський, підійшовши до автомобіля Фольксваген Джетта, на водійському місці якого сидить ОСОБА_1 , зазначає, що він зупинив автомобіль останнього, що не підтверджується записом. Далі, поліцейський зазначає, що автомобіль не має номерного знаку спереду, а також на відсутності страхового полісу, після чого оформлює постанову на місці, не оголошуючи ОСОБА_1 його прав та обов`язків, відповідно до статті 268 КУпАП, не роз`яснюючи йому право на правову допомогу, а потім зазначає, що зараз треба пройти освідування на прилад Драгер, при цьому не оголошуючи, які саме зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння вбачає у ОСОБА_1 .

Згідно абз. 4 п. 2 Розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 07.11.2015 № 1395, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Матеріали справи такої відмітки, підтвердженої належними доказами, не містять.

Також, в порушення п. 5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, поліцейськими перед проведенням огляду на стан сп`яніння не надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а також не роз`яснено ОСОБА_1 право на ознайомлення з цими документами.

Відтак, відеозаписами з нагрудних камер поліцейських не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 год 27.05.2026 в м.Звенигородка, вул. Героїв Небесної Сотні, 87, як зазначено в протоколі. При цьому саме факт керування є обов`язковим елементом об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

За диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за існування одночасно двох обставин: керування особою транспортним засобом та перебування такої особи в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме у момент та за обставин, вказаних у протоколі, не підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами: оглянутим диском з відеозаписом подій та показаннями ОСОБА_1 , дані факти спростовують викладені у протоколі відомості про керування транспортним засобом та узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень заперечив з підстав, що правил дорожнього руху не порушив, не керував в стані алкогольного сп`яніння автомобілем.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатися.

За наведених обставин, суд не вбачає підтвердженими обставини керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а окрім того встановив порушення процедури оформлення та проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення з боку наряду поліцейських, які не оголосили правопорушнику положення статті 268 КУпАП, не назвали та не зафіксували зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, показаннями свідків, допитаних судом, а також іншими документами. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними і допустимими доказами, не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а показання ОСОБА_1 та дослідженням відеозапису не дозволяють суду вважати доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп`яніння за обставин, викладених у протоколі.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а отже правовідносини, які охоплюються сферою дії Конвенції, мають врегульовуватися з урахуванням не лише національного законодавства, але й Конвенції та практики ЄСПЛ.

Враховуючи практику ЄСПЛ, яка висловлена у рішеннях «Надточій проти України», «Остюрн проти ФРН», «Енгель та інші проти Нідерландів», «Равнсборг проти Швеції», «Путц проти Австрії», гарантії прав людини, передбачені Конвенцією, щодо кримінального провадження, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно-кримінально правовим та національним правом: колом адресатів та правовими наслідками для адресатів. Тобто гарантії, передбачені ст. 4 Протоколу № 7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється Державою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю достатніх та належно досліджених доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень (правовий висновок Конституційного Суду України, викладений у рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року).

При оцінці доказів у провадженні у справах про адміністративні правопорушення уповноважені особи повинні з`ясувати, чи припустиме використання отриманих відомостей як доказів у цій справі, чи стосуються отримані фактичні дані до конкретної справи, чи вірогідний цей доказ і як він взаємопов`язаний з іншими доказами у справі, чи є достатньою вся сукупність отриманих фактичних даних для того, щоб прийняти законне, об`єктивне й обґрунтоване рішення з адміністративної справи.

Виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимими доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, а саме - недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп`яніння за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, а також істотні порушення порядку оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 38, 130, 247, 251, 252, 256, 268, 283, 284 КУпАП України, суд

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області.

Суддя Ольга Юліанівна Смовж

Оригінал: reyestr.court.gov.ua