Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №920/1655/25
Суддя: Горбасенко П.В.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" листопада 2026 р. Справа № 920/1655/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Горбасенка П.В.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.08.2026 (повний текст складено та підписано 19.08.2026) у справі № 920/1655/25 (суддя Резніченко О.Ю.)
за заявою представника позивача - Фермерського господарства «Віконт» про ухвалення додаткового рішення
за позовом Фермерського господарства «Віконт»
до Держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
про стягнення 5 225 290, 60 грн
УСТАНОВИВ:
Фермерське господарство «Віконт» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області із позовною заявою до Держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач) про стягнення 5 225 290, 60 грн на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Господарський суд Сумської області ухвалою від 10.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 920/1655/25, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання та встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
Господарський суд Сумської області рішенням від 15.04.2026 у справі № 920/1655/25 задовольнив позовні вимоги повністю, стягнув з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Віконт» 5 225 290, 60 грн на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди.
17.04.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Сумської області позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь Фермерського господарства «Віконт» 9 720, 00 грн витрат на підготовку експертного висновку та 41 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи означену заяву, позивач посилався на те, що:
- рішенням Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 задоволено позов Фермерського господарства «Віконт» та стягнуто з відповідача 5 225 290, 60 грн на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, водночас питання розподілу понесених позивачем витрат на підготовку експертного висновку та професійну правничу допомогу залишилося невирішеним;
- під час розгляду справи Фермерським господарством «Віконт» понесено витрати в розмірі 9 720, 00 грн на підготовку Сумською регіональною торгово-промисловою палатою експертного висновку № ЦД-78 від 31.07.2025, що підтверджується актом надання послуг № ЦД78 від 31.07.2025 та платіжною інструкцією № 1.240982853.1 від 31.07.2025;
- між Фермерським господарством «Віконт» та адвокатом Меньком Дмитром Дмитровичем укладено договір про надання правничої допомоги № 10.1/2025 від 27.10.2025, умовами якого погоджено вартість послуг адвоката в розмірі 2 000, 00 грн за годину надання правничої допомоги;
- на підтвердження обсягу наданої правничої допомоги складено акти приймання-передачі наданих послуг № 1 від 04.12.2025 та № 2 від 16.04.2026, відповідно до яких загальна вартість виконаних адвокатом робіт становить 41 000, 00 грн, з яких 30 000, 00 грн сплачено позивачем як авансовий платіж, а 11 000, 00 грн підлягають оплаті;
- оскільки відповідачем у справі є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, саме на нього відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України мають бути покладені понесені позивачем судові витрати, а не на Державний бюджет України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові № 912/1377/23 від 27.11.2024;
- заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям реальності, розумності, обґрунтованості та співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і значенням справи для позивача, у зв`язку з чим такі витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
21.04.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Сумської області відповідач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких просив відмовити у задоволенні заяви Фермерського господарства «Віконт» про стягнення судових витрат, проте, у разі часткового задоволення такої заяви, - зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 41 000, 00 грн є завищеною та неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і витраченим на їх виконання часом. Головне управління Держгеокадастру у Сумській області зауважило, що означена справа не належить до категорії складних, представником позивача було подано лише дві заяви по суті справи, а участь у судових засіданнях здійснювалася в режимі відеоконференції, що не потребувало додаткових витрат часу та коштів на прибуття до суду. При цьому, на переконання відповідача, позивачем не надано достатніх доказів того, що розгляд справи вимагав значного обсягу юридичної та технічної роботи, тоді як зазначений в актах приймання-передачі наданих послуг час є завищеним і не відповідає фактично виконаній роботі.
Крім того відповідач заперечив проти стягнення 9 720, 00 грн витрат на підготовку експертного висновку, покликаючись на те, що такий висновок складено з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим він є неналежним доказом у справі, а витрати на його підготовку є надмірними та належним чином не обґрунтованими.
Господарський суд Сумської області додатковим рішенням від 19.08.2026 у справі № 920/1655/25 частково задовольнив заяву Фермерського господарства «Віконт» про ухвалення додаткового рішення та стягнув з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь позивача 9 720, 00 грн витрат на підготовку експертного висновку і 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції своє додаткове рішення мотивував тим, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 10.1/2025 від 27.10.2025, ордер серії ВМ № 1075429 від 05.11.2025, акти приймання-передачі наданих послуг № 1 від 04.12.2025 та № 2 від 16.04.2026, а також платіжну інструкцію від 03.12.2025 на суму 30 000, 00 грн.
Дослідивши надані докази, місцевий господарський суд зауважив, що такі види робіт адвоката, як з`ясування обставин справи, надання консультацій, ознайомлення з документами, їх аналіз та підготовка позовної заяви, фактично є складовими роботи зі складання та подання позовної заяви, а тому заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в цій частині є обґрунтованим лише щодо складання та подання позовної заяви.
Врахувавши заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат, складність спірних правовідносин, обсяг та обґрунтованість підготовлених адвокатом процесуальних документів, їх значення для вирішення спору, а також критерії реальності, розумності та пропорційності судових витрат, Господарський суд Сумської області дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 41 000, 00 грн до 20 000, 00 грн.
Щодо витрат на підготовку експертного висновку суд першої інстанції встановив, що на замовлення Фермерського господарства «Віконт» Сумською регіональною торгово-промисловою палатою підготовлено експертний висновок № ЦД-78 від 31.07.2025, витрати на виготовлення якого підтверджуються актом надання послуг № ЦД78 від 31.07.2025 та платіжною інструкцією № 1.240982853.1 від 31.07.2025 на суму 9 720, 00 грн.
Оскільки зазначений експертний висновок був досліджений та врахований місцевим господарським судом як доказ під час вирішення спору по суті, Господарський суд Сумської області дійшов висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на його підготовку та наявність підстав для їх відшкодування в повному обсязі.
Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить змінити додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.08.2026 у справі № 920/1655/25, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в редакції, відповідно до якої стягнути з відповідача на користь Фермерського господарства «Віконт» 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у стягненні 9 720, 00 грн витрат на підготовку експертного висновку відмовити. У разі відмови в задоволенні вимоги щодо витрат на підготовку експертного висновку скаржник просить зменшити їх розмір до 9 200, 00 грн.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги Головне управління Держгеокадастру у Сумській області посилається на те, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про часткову необґрунтованість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, без належного мотивування визначив до стягнення 20 000, 00 грн, не навівши конкретного розрахунку цієї суми та не зазначивши, які саме послуги адвоката і в якому обсязі підлягають компенсації.
Зокрема, скаржник зауважує, що місцевий господарський суд визнав такі види робіт адвоката, як з`ясування обставин справи, надання консультацій, ознайомлення з документами та їх аналіз, складовими єдиної роботи зі складання та подання позовної заяви. Водночас, на переконання апелянта, навіть за умови виключення відповідних послуг із розрахунку загальна вартість решти робіт за погодженою сторонами ставкою 2 000, 00 грн за годину становила б близько 35 166, 67 грн, тоді як присуджена судом сума 20 000, 00 грн арифметично відповідає лише 10 годинам роботи адвоката. Отже, визначений місцевим господарським судом розмір компенсації, на думку скаржника, не узгоджується з наведеними ним мотивами та не відповідає вимогам щодо обґрунтованості судового рішення.
Крім того відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам про невисоку складність справи, незначну кількість підготовлених представником позивача процесуальних документів та участь адвоката в судових засіданнях у режимі відеоконференції, що виключало необхідність витрачання додаткового часу та коштів на прибуття до суду. З огляду на наведене скаржник вважає, що розумним, необхідним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, є 10 000, 00 грн.
Стосовно ж стягнення витрат на підготовку експертного висновку Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вказує на наявність розбіжностей між сумою, зазначеною в акті надання послуг № ЦД78 від 31.07.2025, яка становить 9 200, 00 грн, та сумою, підтвердженою платіжною інструкцією № 1.240982853.1 від 31.07.2025, - 9 720, 00 грн. При цьому, як стверджує апелянт, суд першої інстанції не дослідив та не обґрунтував різницю в розмірі 520, 00 грн, а також не встановив, на підставі яких документів сформовано суму витрат, присуджену до стягнення.
Також скаржник наголошує, що місцевий господарський суд залишив без належної оцінки його заперечення щодо невідповідності експертного висновку вимогам законодавства, зокрема через відсутність відомостей про кваліфікацію особи, яка проводила дослідження, її обізнаність щодо кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку та опису застосованої методології. На переконання відповідача, саме по собі врахування судом відповідного висновку як доказу під час вирішення спору по суті не звільняє його від обов`язку окремо перевірити необхідність, розумність та документальну підтвердженість витрат на його підготовку.
Відтак Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки не навів належних мотивів визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не надав повної оцінки доказам і запереченням відповідача щодо витрат на підготовку експертного висновку.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Сибіги О.М., Тищенко О.В.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.08.2026 у справі № 920/1655/25, постановив здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, витребував з Господарського суду Сумської області матеріали цієї справи та встановив Фермерському господарству «Віконт» строк для подання до суду у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу.
08.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/1655/25.
Поряд з тим апеляційний господарський суд враховує, що учасник справи - Фермерське господарство «Віконт» було належним чином повідомлене про відкриття апеляційного провадження та встановлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, однак своїм правом на подання відзиву не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу до суду не подало.
Згідно із частиною 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Водночас неподання відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення за наявними у справі матеріалами.
У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сибіги О.М. 28.10.2026, його перебуванням у відпустці з 29.10.2026 по 30.10.2026, а також перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці 02.11.2026 апеляційний розгляд справи завершено після усунення зазначених обставин, у розумний строк.
Переглядаючи в апеляційному порядку додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.08.2026 у справі № 920/1655/25, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приписами частини 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно із частиною 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Положеннями частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Враховуючи наведене та межі доводів апеляційної скарги, предметом перевірки апеляційного господарського суду у цій справі є правомірність часткового задоволення заяви Фермерського господарства «Віконт» про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 9 720, 00 грн витрат на підготовку експертного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Водночас приписами пункту 4 частини 3 зазначеної статті до таких витрат віднесено витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Отже, процесуальним законом передбачено можливість відшкодування не лише витрат, безпосередньо пов`язаних із проведенням судової експертизи, а й інших необхідних витрат, понесених учасником справи у зв`язку з підготовкою до судового розгляду. При цьому віднесення певних витрат до відповідної категорії судових витрат має здійснюватися з урахуванням характеру виконаних робіт, їх призначення та безпосереднього зв`язку з розглядом конкретної справи.
В розрізі викладеного судова колегія враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, відповідно до якого можливість відшкодування витрат на проведення експертизи не обмежується випадками її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Водночас такий висновок сформульовано щодо витрат на проведення судової експертизи, результатом якої є висновок експерта, що відповідає встановленим процесуальним законом вимогам.
Разом із тим положеннями частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено декілька самостійних категорій витрат, пов`язаних із розглядом справи, розмежування яких здійснюється залежно від характеру відповідних дій та послуг.
У зв`язку із цим недотримання документом вимог, установлених процесуальним законом до висновку судового експерта, саме собою не виключає можливості відшкодування витрат на його підготовку за іншою передбаченою законом підставою, якщо фактично надані послуги за своєю правовою природою не є проведенням судової експертизи, а становлять самостійні дії, необхідні для підготовки до розгляду справи.
Поряд з тим така правова кваліфікація не може ґрунтуватися виключно на відсутності у відповідному документі окремих реквізитів висновку експерта, позаяк це призвело б до нівелювання спеціальних процесуальних вимог до проведення судової експертизи.
Як випливає з матеріалів справи, Фермерським господарством «Віконт» було замовлено у Сумської торгово-промислової палати підготовку експертного висновку № ЦД-78 від 31.07.2025, предметом якого було дослідження ринкових цін на сільськогосподарську продукцію та визначення відповідних економічних показників, необхідних для обґрунтування заявлених позовних вимог про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди.
Зі змісту зазначеного документа вбачається, що проведене торгово-промисловою палатою дослідження було спрямоване на визначення середніх ринкових цін на відповідні види сільськогосподарської продукції та розрахункових показників можливого доходу від її реалізації.
Таким чином за своїм змістом та призначенням зазначене дослідження було спрямоване на отримання економічної інформації, необхідної позивачу для формування та обґрунтування заявлених позовних вимог.
При цьому сама назва документа як експертного висновку не є визначальною для встановлення правової природи витрат на його підготовку. Для вирішення питання про їх розподіл необхідно враховувати зміст фактично наданої послуги та її призначення у зв`язку з підготовкою до судового розгляду.
Ураховуючи предмет і зміст виконаних Сумською торгово-промисловою палатою робіт, їх спрямованість на дослідження ринкових показників для підготовки позовних вимог, а також підтверджений матеріалами справи зв`язок зазначених робіт із предметом спору, суд апеляційної інстанції розцінює відповідні витрати як витрати на отримання інформаційно-аналітичних послуг, необхідних для підготовки до розгляду справи, у розумінні пункту 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження понесення відповідних витрат позивачем надано рахунок на оплату № 759 від 18.07.2025, акт надання послуг № ЦД78 від 31.07.2025 та платіжну інструкцію № 1.240982853.1 від 31.07.2025.
Зі змісту зазначених документів випливає, що загальна вартість наданих Сумською торгово-промисловою палатою послуг становила 9 720, 00 грн, у тому числі 1 620, 00 грн податку на додану вартість. Сплату позивачем зазначеної суми підтверджено відповідною платіжною інструкцією.
Беручи до уваги означене, наведене в мотивувальній частині оскаржуваного додаткового рішення посилання на вартість послуг у розмірі 9 200, 00 грн не відповідає змісту поданих первинних документів, однак не спростовує встановленого документами факту понесення позивачем витрат саме в розмірі 9 720, 00 грн.
Колегія суддів також враховує, що висновок № ЦД-78 від 31.07.2025 було підготовлено до звернення позивача до господарського суду та долучено до матеріалів справи для обґрунтування заявлених вимог. Як установлено місцевим господарським судом, зазначений документ досліджувався та враховувався під час вирішення спору по суті.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом перегляду в цьому апеляційному провадженні є додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, а не рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026, ухвалене за результатами розгляду позовних вимог.
Відтак оцінка правильності визначення розміру упущеної вигоди та, як наслідок, доказової сили відповідного документа для вирішення основного спору виходить за межі предмета цього апеляційного перегляду.
Разом із тим установлення факту використання зазначеного документа під час розгляду справи має значення для вирішення питання про наявність безпосереднього зв`язку витрат на його підготовку з розглядом справи та їх необхідність.
За таких обставин судова колегія висновує, що витрати позивача на підготовку зазначеного дослідження безпосередньо пов`язані з підготовкою до розгляду справи та можуть бути віднесені до судових витрат, передбачених пунктом 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує їх зв`язок із розглядом справи, а також обґрунтованість і пропорційність розміру таких витрат до предмета спору.
Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, апеляційний господарський суд бере до уваги, що проведене дослідження безпосередньо стосувалося визначення економічних показників, необхідних для обґрунтування вимог про стягнення упущеної вигоди, витрати на його підготовку підтверджені належними платіжними документами, а їх розмір у сумі 9 720, 00 грн є співмірним із характером виконаних робіт та предметом спору, ціна позову в якому становила 5 225 290, 60 грн.
При цьому сам факт підготовки відповідного дослідження до звернення з позовом не спростовує його зв`язку з розглядом справи, оскільки необхідність отримання відповідної інформації була зумовлена потребою в обґрунтуванні позовних вимог та формуванні доказової бази для їх судового розгляду.
Отже, з урахуванням установлених обставин справи, характеру виконаних робіт, їх безпосереднього зв`язку з підготовкою до розгляду спору та документального підтвердження понесених витрат колегія суддів висновує про наявність правових підстав для відшкодування Фермерському господарству «Віконт» витрат на підготовку висновку Сумської торгово-промислової палати № ЦД-78 від 31.07.2025 у розмірі 9 720, 00 грн.
Таким чином доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для компенсації зазначених витрат, а також щодо необхідності зменшення їх розміру до 9 200, 00 грн не спростовують правильності висновку місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 9 720, 00 грн судових витрат, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваного додаткового рішення в цій частині відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн апеляційний господарський суд зазначає таке.
Однією з основних засад господарського судочинства відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом, крім випадків, установлених законом.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду та збір доказів, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на надання відповідних послуг, їх обсягом, а також ціною позову та значенням справи для сторони.
Відповідно до частин 5, 6 зазначеної статті у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.
Водночас положеннями частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено критерії, які суд враховує під час вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, поведінку учасників процесу та їхні дії щодо врегулювання спору.
Тож, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має встановити не лише факт надання адвокатом відповідних послуг та їх вартість, а й оцінити необхідність, обґрунтованість і розумність покладення таких витрат на іншу сторону спору.
При цьому договірні зобов`язання між адвокатом та його клієнтом щодо розміру гонорару не є безумовно обов`язковими для суду під час вирішення питання про компенсацію відповідних витрат за рахунок іншої сторони.
Аналогічний підхід до оцінки реальності, необхідності та розумності витрат на професійну правничу допомогу відображено, зокрема, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.
Поряд із тим, як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті.
Як випливає з матеріалів означеної справи, між Фермерським господарством «Віконт» та адвокатом Меньком Дмитром Дмитровичем (далі - Менько Д.Д.) укладено договір про надання правничої допомоги № 10.1/2025 від 27.10.2025, предметом якого є надання правничої допомоги у справі за позовом господарства до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
За умовами пункту 5 зазначеного договору сторони погодили погодинну форму оплати послуг адвоката з розрахунку 2 000, 00 грн за одну годину надання правничої допомоги.
При цьому договором передбачено внесення замовником авансового платежу в розмірі 30 000, 00 грн із розрахунку попередньо визначених 15 годин роботи адвоката, тоді як остаточний розмір гонорару встановлюється відповідно до фактично витраченого часу на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.
На підтвердження обсягу та вартості наданої правничої допомоги позивачем подано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 04.12.2025 та акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 16.04.2026.
Відповідно до акта № 1 від 04.12.2025 адвокатом надано послуги загальною тривалістю 14 годин на суму 28 000, 00 грн, які включали з`ясування обставин справи та консультування замовника, ознайомлення з документами й аналіз законодавства та судової практики, підготовку позовної заяви, її обговорення із замовником, внесення відповідних змін і доповнень, а також підписання та подання позову з додатками до господарського суду засобами підсистеми «Електронний суд».
Зокрема, на з`ясування обставин справи та консультування замовника зазначено 1 годину, на дослідження документів, законодавства й судової практики та визначення правової позиції - 2 години, на підготовку й доопрацювання позовної заяви - 10 годин, а на копіювання документів, підписання та подання позову - 1 годину.
Згідно з актом № 2 від 16.04.2026 вартість наданих адвокатом послуг становить 13 000, 00 грн. До їх складу включено участь у підготовчих судових засіданнях 12.01.2026, 26.01.2026 та 18.03.2026, участь у судовому засіданні 15.04.2026, ознайомлення з відзивом на позов і доданими до нього документами, аналіз додаткових пояснень відповідача, а також підготовку відповідних письмових пояснень позивача.
Таким чином загальна вартість правничої допомоги, визначена сторонами договору та відображена у зазначених актах, становить 41 000, 00 грн.
Факт часткової оплати цих послуг підтверджується платіжною інструкцією № 1.430764855.1 від 03.12.2025 на суму 30 000, 00 грн.
Поряд з тим відсутність доказів фактичної сплати решти гонорару в розмірі 11 000, 00 грн сама собою не виключає можливості його врахування під час розподілу судових витрат, оскільки відповідні зобов`язання замовника щодо оплати наданих послуг підтверджуються умовами договору та підписаними актами.
Отже, подані позивачем документи підтверджують наявність договірних відносин щодо надання професійної правничої допомоги, погоджений сторонами порядок визначення гонорару, зміст наданих послуг та їх загальну вартість.
Водночас колегія суддів наголошує, що документальне підтвердження витрат у розмірі 41 000, 00 грн не означає безумовного покладення всієї зазначеної суми на відповідача, позаяк вирішення питання про їх компенсацію потребує оцінки відповідності таких витрат критеріям, визначеним статтями 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України.
Із матеріалів цієї справи випливає, що відповідач заперечував проти відшкодування заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на її завищений розмір, неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних робіт і часом, витраченим адвокатом, та просив у разі задоволення заяви позивача зменшити розмір відповідних витрат до 10 000, 00 грн.
Аналогічні доводи наведено й в апеляційній скарзі, у якій відповідач, зокрема, звертає увагу на обмежену кількість підготовлених представником позивача процесуальних документів, тривалість судових засідань та необґрунтованість заявленого адвокатом часу на виконання окремих робіт.
Оцінюючи наведені заперечення, апеляційний господарський суд бере до уваги те, що складність справи не може визначатися виключно кількістю підготовлених процесуальних документів або тривалістю судових засідань.
Предметом спору у справі № 920/1655/25 було стягнення 5 225 290, 60 грн збитків у формі упущеної вигоди, завданих, за твердженням позивача, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Розгляд такого спору вимагав установлення фактичних обставин виникнення шкоди, визначення правових підстав відповідальності держави, дослідження обставин, пов`язаних із заявленими збитками, а також підготовки правової позиції щодо обґрунтованості позовних вимог.
З огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування колегія суддів не вбачає підстав погодитися з доводами апелянта про те, що надання правничої допомоги в цій справі обмежувалося виконанням незначного обсягу нескладних процесуальних дій.
Разом із тим суд апеляційної інстанції враховує, що зазначені в акті № 1 від 04.12.2025 послуги зі з`ясування обставин справи, консультування замовника, ознайомлення з документами, аналізу законодавства та судової практики, визначення правової позиції і підготовки позовної заяви за своїм змістом є взаємопов`язаними етапами формування та викладення правової позиції позивача.
Відповідні дії, хоча й можуть бути самостійними складовими правничої допомоги у відносинах між адвокатом та клієнтом, під час вирішення питання про компенсацію витрат за рахунок іншої сторони підлягають оцінці з урахуванням їх фактичного змісту, взаємозв`язку та необхідності.
У цьому контексті колегія суддів враховує підхід, відображений у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 824/152/21, на який також послався місцевий господарський суд, щодо необхідності оцінки окремих підготовчих дій адвоката як складових комплексної роботи з підготовки відповідного процесуального документа.
Тож, зазначення в акті окремого часу на консультації, аналіз документів і нормативно-правових актів та визначення правової позиції не виключає можливості врахування того, що такі дії за своїм призначенням безпосередньо пов`язані з підготовкою позовної заяви.
При цьому суд апеляційної інстанції не заперечує факту виконання відповідних робіт, однак погоджується з необхідністю оцінки їх обсягу та вартості з позиції розумної необхідності компенсації за рахунок відповідача.
Щодо зазначених в акті № 1 витрат часу на підписання та подання позовної заяви засобами підсистеми «Електронний суд», судова колегія враховує, що такі дії є необхідними для звернення до суду, проте їх виконання не потребує такого самого обсягу правового аналізу, як формування правової позиції та підготовка позовної заяви.
Відтак відповідні обставини також можуть бути враховані під час визначення розумного розміру витрат, які підлягають компенсації.
Разом із тим акт № 2 від 16.04.2026 підтверджує, що надання адвокатом правничої допомоги не обмежувалося лише підготовкою та поданням позовної заяви, а здійснювалося протягом розгляду справи судом першої інстанції.
Зокрема, представник позивача брав участь у судових засіданнях, ознайомлювався з процесуальними документами відповідача, аналізував його заперечення та готував додаткові письмові пояснення.
Поряд з тим участь адвоката в судовому засіданні не може оцінюватися виключно за його фактичною тривалістю, оскільки представництво інтересів сторони передбачає також підготовку до відповідної процесуальної дії та забезпечення належного захисту її прав та інтересів.
Водночас сама собою участь у судових засіданнях, зокрема в режимі відеоконференції, не свідчить ані про завищення заявлених витрат, ані про їх безумовну обґрунтованість. Визначальними залишаються характер виконаних адвокатом дій, їх необхідність і співмірність відповідних витрат.
Колегія суддів також бере до уваги, що зазначена в акті № 2 тривалість участі адвоката у трьох підготовчих судових засіданнях становить загалом 1 годину 5 хвилин, а в судовому засіданні 15.04.2026 - 1 годину 30 хвилин.
Відповідно до цього акта на ознайомлення з відзивом та доданими документами визначено 1 годину, а на аналіз додаткових пояснень відповідача та підготовку письмових пояснень позивача - 3 години.
Беручи до уваги наведене, зазначені в акті роботи охоплюють як безпосереднє представництво інтересів позивача в судових засіданнях, так і підготовку письмової правової позиції з урахуванням заперечень іншої сторони.
При цьому наведена в акті № 2 деталізація часу становить 6 годин 35 хвилин, тоді як вартість послуг визначено виходячи з 6,5 години роботи адвоката за погодженою сторонами ставкою 2 000, 00 грн за годину. Отже, зазначена особливість обчислення часу не свідчить про завищення вартості наданих послуг.
Поряд з тим апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що визначений сторонами договору загальний розмір гонорару в сумі 41 000, 00 грн не повною мірою відповідає критерію розумної необхідності його компенсації за рахунок відповідача.
Зокрема, враховуючи взаємопов`язаність окремих підготовчих робіт, відображених в акті № 1 від 04.12.2025, обсяг фактично підготовлених процесуальних документів, характер представництва інтересів позивача та тривалість судового розгляду, місцевий господарський суд обґрунтовано не поклав на відповідача всю заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас зменшення суми компенсації з 41 000, 00 грн до 20 000, 00 грн свідчить про врахування судом першої інстанції необхідності забезпечення балансу інтересів сторін та недопущення покладення на відповідача надмірних витрат, визначених виключно домовленістю між адвокатом і його клієнтом.
Разом із тим судова колегія зазначає, що наведені апелянтом обставини не дають достатніх підстав для висновку про необхідність подальшого зменшення присуджених витрат до 10 000, 00 грн, адже відповідач не спростував факту надання адвокатом послуг із підготовки позову, участі в судових засіданнях, дослідження поданих ним процесуальних документів та підготовки додаткових пояснень, а також не навів переконливого обґрунтування того, чому компенсація саме в розмірі 10 000, 00 грн відповідала б фактичному обсягу необхідної правничої допомоги у цій справі.
Саме по собі посилання на кількість процесуальних документів, тривалість судових засідань та можливість виконання окремих робіт за менший час не свідчить про неспівмірність уже зменшеної місцевим господарським судом суми витрат, якщо такі доводи не підтверджують надмірності їх компенсації з урахуванням усіх обставин конкретної справи.
Вирішуючи питання про співмірність витрат, апеляційний господарський суд також враховує ціну позову, яка становила 5 225 290, 60 грн, характер спірних правовідносин, обсяг виконаних адвокатом робіт та значення результату вирішення справи для позивача.
Поряд з тим колегія суддів виходить із того, що значна ціна позову сама собою не є достатньою підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в будь-якому заявленому розмірі, проте підлягає врахуванню в сукупності з іншими критеріями, визначеними процесуальним законом.
З огляду на встановлені обставини справи, документально підтверджений обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, характер та складність виконаних робіт, їх безпосередній зв`язок із розглядом спору, а також часткове врахування місцевим господарським судом заперечень відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат, судова колегія вважає, що визначена до відшкодування сума в розмірі 20 000, 00 грн відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та пропорційності.
При цьому зазначена сума становить менше половини загального розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, та враховує необхідність компенсації фактично наданих послуг без покладення на відповідача всієї суми погодженого сторонами договору гонорару.
Беручи до уваги все зазначене вище, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн та необхідності їх зменшення до 10 000, 00 грн не спростовують висновків місцевого господарського суду та не свідчать про наявність підстав для зміни оскаржуваного додаткового рішення в цій частині.
Ураховуючи викладене, колегія суддів висновує, що місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, правильно застосував положення статей 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтовано визначив суму витрат, яка підлягає компенсації позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 20 000, 00 грн.
З огляду на викладене, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та надавши їм оцінку в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені скаржником обставини не спростовують правильності вирішення місцевим господарським судом питання про розподіл судових витрат, позаяк:
- витрати Фермерського господарства «Віконт» на підготовку висновку Сумської торгово-промислової палати № ЦД-78 від 31.07.2025 у розмірі 9 720, 00 грн підтверджені належними документами, безпосередньо пов`язані з підготовкою до розгляду справи та відповідають критеріям необхідності, обґрунтованості й пропорційності;
- визначена судом першої інстанції до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн відповідає встановленому обсягу наданих адвокатом послуг, характеру спірних правовідносин, складності справи та критеріям співмірності й розумності, передбаченим статтями 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з тим доводи апелянта щодо необхідності зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 10 000, 00 грн та відмови у відшкодуванні витрат на підготовку висновку торгово-промислової палати або зменшення їх розміру до 9 200, 00 грн не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Наведені в апеляційній скарзі заперечення були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, однак не свідчать про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які б зумовлювали необхідність скасування або зміни оскаржуваного додаткового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому саме по собі наведення судом апеляційної інстанції додаткового правового обґрунтування висновків щодо розподілу судових витрат не зумовлює необхідності зміни оскаржуваного судового рішення, якщо встановлені обставини справи та результат вирішення відповідного процесуального питання є правильними.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду Сумської області від 19.08.2026 у справі № 920/1655/25.
Керуючись ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.08.2026 у справі № 920/1655/25.
2. Залишити без змін додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 19.08.2026 у справі № 920/1655/25.
3. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 04.11.2026.
Головуючий суддя П.В. Горбасенко
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua