Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №911/847/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. Справа№ 911/847/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Колесника Р.М.

Демидової А.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026

у справі № 911/847/26 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп"

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 198 774,53 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" про стягнення 198 774, 53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період з лютого 2021 року до жовтня 2021 року утворилась заборгованість, яка становить 117 920, 92 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 64 028, 22 грн та три проценти річних у розмірі 16 825, 39 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2026 позовну заяву передано за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі № 911/847/26 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 117 920,92 грн боргу, збитків внаслідок інфляції за час прострочення - 64 028,22 грн, три проценти річних з простроченої суми - 16 825,39 грн, витрат по оплаті судового збору - 3 328,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі № 911/847/26 скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що у разі виникнення судового спору зі споживачем, постачальник належними, допустимими та достатніми доказами має довести факт надання таких послуг, їх обсяг, вартість, наявність відповідного договору, а також настання у споживача строку виконання грошового зобов`язання з оплати таких послуг. Відповідач вважає, що наданий позивачем розрахунок основного боргу за теплову енергію за період з 02.2021 по 01.2026 не може вважатись обґрунтованим, оскільки як вбачається з розрахунку майже вся сума боргу нарахована за березень 2021 (103 164, 04 грн), що не відповідає дійсності. Також скаржник вважає, що застосування тарифу, встановленого розпорядженням КМДА від 29.12.2020 № 2077, до правовідносин щодо споживання теплової енергії у 2018-2020 свідчить про неправомірне надання зазначеному розпорядженню зворотної дії у часі. Крім того відповідач вважає, що розрахунок вартості теплової енергії спожитої в 2018-2019 за тарифами, затвердженими 29.12.2020 з урахуванням коефіцієнтів, встановлених постановою № 1209 від 10.11.2021 є безпідставним та необґрунтованим. Й наостанок скаржник вважає, що враховуючи, що між сторонами не укладено договору про споживання теплової енергії та позивачем не доводилось до відповідача в будь-якій формі про нараховані суми, в тому числі не направлялась вимога про оплату вартості спожитої теплової енергії, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних не підлягають задоволенню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі № 911/847/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Хрипуна О.О., суддів Колесника Р.М., Сітайло Л.Г.

У зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Колесник Р.М., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2026 прийнято справу № 911/847/26 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Колесник Р.М., Демидова А.М., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі № 911/847/26, вирішено справу № 911/847/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції справа № 911/847/26 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил статей 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відповідно до статуту КП "Київтеплоенерго", позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії.

ТОВ "ХВА Груп" є власником нежилих приміщень з № 1 по № 6 (гр.прим. №76), з № 1 по № 17, дві вітрини (групи приміщень № 77) в літ. А, загальною площею 367, 9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щусєва, 2/19, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.01.2021 №240776893.

10.02.2021 КП "Київтеплоенерго" листом направило ТОВ "ХВА Груп" проєкт договору на постачання теплової енергії від 03.02.2021 №8262045-0201 з додатками до нього. (т.1, а.с. 44)

Позивач вказав, що про пересилання та вручення поштового відправлення № 0103271152926 свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення. (т. 1, а.с. 45

У той же час, матеріали справи не містять доказів підписання відповідачем зазначеного договору.

В свою чергу, відповідно до пункту 1.1 договору, його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплової установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору Теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах, згідно з додатком №1 до цього договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2022. Сторони дійшли згоди, що у відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.05.2018 (пункт 8.1 договору).

Також до зазначеного договору позивачем додані додатки до договору:

- додаток №1 - обсяги постачання теплової енергії абоненту;

- додаток №2 - Температурний графік роботи теплових мереж КП "Київтеплоенерго";

- додаток №3 - Тарифи на теплову енергію;

- додаток №4 - Порядок розрахунків за теплову енергію;

- додаток №7 - Умови припинення постачання теплової енергії;

- додаток №8 - Довідка по об`єкту ТОВ "ХВА Груп", опалення по якому здійснюється від теплових мереж станом на 01.05.2018;

- додаток №9 - Довідка про теплові навантаження по об`єкту теплопостачання ТОВ "ХВА Груп" станом на 01.05.2018.

Відповідно до розрахунку основного боргу за теплову енергію відповідач має заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 117 920, 92 грн, які нараховані за період лютого 2021 року по жовтень 2021 року.

Позивач зазначає, що отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: корінцями нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання; Актами надання послуг з постачання теплової енергії, Актами виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування постачання теплової енергії, Актами виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування постачання гарячої води, актами про готовність вузла комерційного обліку Споживача, актами перевірки стану вузла комерційного обліку споживача до роботи.

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідачем не сплачено вартість використаної теплової енергії, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з лютого 2021 року до жовтня 2021 року в розмірі 117 920, 92 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 64 028, 22 грн та три проценти річних у розмірі 16 825, 39 грн.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 4 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, що діяла станом на момент направлення відповідачу проєкту договору) договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.

Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.

За приписами частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, що діяла станом на момент направлення відповідачу проєкту договору) відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 та в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, від 04.09.2022 у справі №201/1807/21, від 07.11.2023 у справі №643/17352/20, від 22.12.2023 у справі №607/2611/22, від 25.03.2024 у справі №462/1232/23.

В свою чергу, відповідач, який є власником зазначених вище нежитлових приміщень, після направлення йому проєкту договору на постачання теплової енергії не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача щодо відсутності укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії.

За приписами статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16).

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов`язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту умов вказаних договорів є факт отримання послуг споживачем.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач з 2014 року є власником нежилих приміщень з № 1 по № 6 (гр.прим. №76), з № 1 по № 17, дві вітрини (групи приміщень № 77) в літ. А, загальною площею 367, 9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щусєва, 2/19, а тому останній має належним чином виконувати свій обов`язок щодо оплати послуг за постачання теплової енергії за вищезазначеною адресою.

Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів ненадання позивачем або надання неналежної якості послуги з постачання теплової енергії,

З огляду на правовідносини, які склалися між сторонами, на відповідача, як боржника у зобов`язанні покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а позивач, як кредитор у зобов`язанні має право вимагати сплату грошей за надані послуги.

Місцевий господарський суд встановив, що за наявними у матеріалах справи довідками про нарахування за теплову енергію за період лютого-квітня 2021 р., жовтня 2021, обліковими картками за грудень-квітень 2021 р., лютий-березень 2021 р., актами приймання-передавання товарної продукції №№ 12/2021-8262045-0201 від 31 грудня 2021 р., 10/2021-8262045-0201 від 31 жовтня 2021 р., 4/2021-8262045-0201 від 30 квітня 2021 р., 3/2021-8262045-0201 від 31 березня 2021 р., 2/2021-8262045-0201 від 28 лютого 2021 р., рахунками-фактурами корінцями нарядів №№ 1352. 1486 від 5 квітня 2020 р., 749 від 17 жовтня 2020 р., 2354 від 12 квітня 2021 р., 1140 від 22 жовтня 2021 р., актами прийняття теплового вузла № 2-11/316 від 1 лютого 2016 р., 7066002 від 3 червня 2019 р., 7126008 від 1 грудня 2020 р., 04103 підтверджується той факт, що за період лютого-жовтня 2021 року відповідач отримав від позивача теплову енергію з урахуванням коригування вартістю 117 920, 92 грн.

Таким чином, з урахуванням наданого розрахунку, дати набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що з нього підлягає стягненню заборгованість за надані послуги.

Доводи відповідача про те, що позовні вимоги ґрунтуються на корінцях-нарядах та розрахунках, які є неналежними доказами, а розрахунки не підтверджені жодними первинними розрахунковими документами, суд першої інстанції правомірно відхилив і зазначив, що заперечуючи проти розрахунку позивача, відповідач свого контррозрахунку суду не надав.

Колегія суддів зазначає, що відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоб суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.

Слід також зазначити, що відповідачем не надано жодних контррозрахунків і до суду апеляційної інстанції.

Доказів невідповідності здійснених позивачем розрахунків пропорційно опалювальній площі відповідача у приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Щусєва, 2/19, згідно відповідних засобів обліку теплової енергії до матеріалів справи також не надано.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення суми заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 117 920, 92 грн, підлягають задоволенню.

Доводи скаржника стосовно безпідставного застосування позивачем розпорядження КМДА № 2077 від 29.12.2020 колегія суддів відхиляє, оскільки позов у даній справі заявлено за період з лютого 2021 по жовтень 2021, тобто вже після прийняття відповідного розпорядження.

Також колегія суддів зазначає, що застосування коригуючого коефіцієнта з урахуванням щомісячної середньозваженої фактичної ціни природного газу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021 не змінює умов договору, а лише виконує його положення та вимоги чинного законодавства.

Крім того, оскільки відповідач припустився прострочення по сплаті платежів за теплову енергію, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 16 825, 39 грн трьох процентів річних та 64 028, 22 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.02.2021 до 31.12.2025.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Перевіривши розрахунки вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 16 825, 39 грн та інфляційні втрати у розмірі 64 028, 22 грн.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №911/847/26, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі № 911/847/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі № 911/847/26 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 911/847/26.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Р.М. Колесник

А.М. Демидова