Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №568/1867/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа № 568/1867/26

Провадження № 3/568/876/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Кондратюк В. В.

за участі законного представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону №3 з обслуговування Дубенського району УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності раніше притягався,

У С Т А Н О В И В:

04.10.2026.2026, близько 20 год. 09 хв. на АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_3 вчинив насильство в сім`ї, тобто умисно вчинив дії фізичного та психологічного характеру, а саме: бив, ображав, обзивав нецензурними словами свою дружину ОСОБА_2 внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано згідно протоколу за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту – КУпАП).

В судове засідання ОСОБА_3 двічі не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань чи заяв не подавав.

В судовому засіданні законний представник неповнолітньог потерпілого - його мама, ОСОБА_2 просила суворо не карати її чоловіка та пояснила, що відносно дітей насильства не було, конфлікт відбувався між нею та чоловіком.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, приходжу до наступного висновку.

У відповідності до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно імперативних приписів ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суддя констатує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки в протилежному випадку неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно ч. 4 ст. 269 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Зі змісту протоколу та викладеному у ньому суті правопорушення слідує, що ОСОБА_3 не ставиться у провину завдання шкоди психічному здоров`ю дитини ОСОБА_4 , а вказано, що він вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 у присутності малолітньї ОСОБА_4 , та стосовно нього складено протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів вчинення діяння передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП саме стосовно малолітнього ОСОБА_4 , а не у його присутності.

Суддя зазначає, що якщо правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинено не безпосередньо стосовно дитини, а тільки у її присутності, то вказана дитина визнається потерпілою в силу вимог ч. 4 ст. 269 КУпАП, і у працівників поліції відсутні підстави складати окремий протокол за ч. 2 чи ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, так як жодних прямих дій по відношенню до дитини вчинено не було.

Тобто в даному випадку з урахуванням вимог ст. 269 КУпАП дитину – ОСОБА_4 , має бути визнано потерпілим у разі встановлення факту вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства стосовно дружини, ОСОБА_2 , під час притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки суддя дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, так як домашнє насильство, визначене ч. 1 ст. 173-2 КУПАП, відносно дитини не вчинялося - провадження по справі про адміністративне правопорушення слід закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , за ч. 2 ст.173-2 КУпАП (протокол серії ВАВ № 962012 від 04.10.2026) - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області.

Суддя Володимир КОНДРАТЮК