Суд: Острозький районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №567/1514/26
Суддя: Назарук В.А.
Справа №567/1514/26
Провадження №2/567/1071/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 рокум. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
встановив:
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів звернулась ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що з 30.05.2010 по 14.09.2024 перебувала з відповідачем у шлюбі, в якому в них народилися син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу проживають разом з нею та перебувають на її утриманні.
Зазначила, що відповідач є працездатною особою, інших утриманців не має, однак матеріальну допомогу на утримання дітей не надає.
Одночасно зазначила, що відповідач ухиляється від участі в утриманні дітей, хоча має всі можливості брати достатню, належну та регулярну участь в їх матеріальному забезпеченні, у зв`язку з чим ставить дітей в скрутне матеріальне становище.
Посилаючись на те, що відповідач, будучи працездатною, свідомо ухиляється від належного утримання дітей, просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалою суду від 10.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідно до ст.274-279 ЦПК України, та роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Заяви з запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Позивачка та відповідач в судове засідання не з`явились. Позивачка в поданій до суду заяві просить розглянути справу в її відсутності, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області у справі №567/1013/24 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу встановлено, що сторони у справі перебували в шлюбі з 30.05.2010 та шлюб було розірвано за рішенням суду від 14.08.2024.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01.07.2011, встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28.08.2012, встановлено, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 і її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
В судовому засіданні встановлено, що на даний час позивачка та відповідач разом не проживають, їх діти проживають з позивачкою та знаходяться на її утриманні.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.180 СК України, обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.
У відповідності до ст.181 СК України, у разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з яким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з вимогами ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5, 6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
При розгляді справи суд виходить і з того, що відповідач доказів того, що він не має можливості утримувати дітей суду не надав, як і не надав доказів своєї участі в утриманні дітей.
Водночас, в судовому засіданні встановлено, що позивачка 20.03.2025 уклала шлюб (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ), на даний час проживає у ФРН, де разом з дітьми за плату орендує житло та ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_7 (актовий запис G 239/2026).
Водночас, з наданих доказів вбачається, що позивачка несе витрати по утриманню дітей.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум і встановлюється законом про бюджет кожного року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років на даний час становить 3512 гривень.
Отже, мінімальний розмір аліментів на двох дітей віком від 6 до 18 років, якими є діти сторін у справі, має становити не менше ніж 3512 грн.
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дітям рівень життя, необхідний і достатній для їхнього нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дітей, встановленого прожиткового мінімуму на дітей, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що будучи батьком неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відповідач своїх дітей належним чином не утримує, хоча зобов`язаний це робити. При цьому суд виходить з того, що відповідач доказів про те, що він належним чином займається утриманням своїх дітей не надав.
Таким чином, загальний розмір утримання дітей від відповідача є меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Оскільки відповідач, будучи батьком дітей, на даний час своїх дітей належним чином не утримує, хоча зобов`язаний це робити, то з нього на користь позивачки необхідно стягнути аліменти.
В той же час, при вирішенні позову суд виходить з того, що відповідач не заперечив наявності у нього можливості утримувати дітей.
Окрім того, судом береться до уваги стан здоров`я та матеріальне становище дітей та сторін, а також відсутність у відповідача інших утриманців, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що на утриманні відповідача перебувають інші особи та відповідачем таких доказів не надано.
Вирішуючи питання про розмір аліментів на утримання дітей, суд також бере до уваги, що платник аліментів є працездатним, інших утриманців не має, а отже може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей та вважає, що аліменти необхідно стягувати в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Одночасно, суд бере до уваги, що позов про стягнення аліментів був поданий 03.09.2026, а тому за правилами ст.191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.
На підставі ст.5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
позов задоволити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 03.09.2026 до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп. на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка – ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: м.Кобург ФРН, РНОКПП НОМЕР_4 ),
відповідач – ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua