Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №916/5264/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5264/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання – І.С. Мисько,

за участю представників учасників справи:

від позивача: В.Г. Ганган

від відповідача: С.О. Вірт

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 (суддя Ю.М.Невінгловська, м. Одеса, повне рішення складено 11.05.2026)

у справі №916/5264/24

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Коротка історія справи

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просив скасувати рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі також – Комітет) від 19.09.2024 №65/83-р/к (справа №65/3403/2024) щодо визнання дій Фізичної особи-підприємця Когана Геннадія Михайловича (надалі також – ФОП Коган Г.М.) порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме, неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю «Одеський дворик»/Residence Odesskiy dvorik».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухвалив необґрунтоване рішення внаслідок неналежного з`ясування обставин справи, що ним розглядалась, адже Коган Г.М. виконав рекомендації Комітету щодо усунення неправдивої інформації, розміщеної ним.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025, позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.09.2024 №65/83-р/к (справа №65/3403/2024) щодо визнання дій Фізичної особи-підприємця Когана Геннадія Михайловича порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме, неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю «Одеський дворик»/Residence Odesskiy dvorik». У решті позову відмовлено.

Обґрунтовуючи судові рішення, суди посилались на те, що Комітет, вірно встановивши наявність порушень законодавства, що регламентує захист від недобросовісної конкуренції, не мав достатніх правових передумов для постановлення рішення, адже повинен був закрити розпочате провадження, керуючись положеннями частини третьої статті 46 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Така позиція господарського суду зумовлена тим, що в матеріалах справи існують докази вжиття Коганом Г.М. дій з метою виконання рекомендації Комітету від 10.08.2021 №65/28-рк/к.

Постановою Верховного Суду від 23.10.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі №916/5264/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

При направленні справи на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, з урахуванням суті інкримінованого ФОП Когану Г.М. порушення, судам попередніх інстанцій насамперед належить встановити: факт вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція ФОП Коганом Г.М. та дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки поширена ФОП Коганом Г.М. інформація вводить в оману невизначене коло споживачів, що могло вплинути на їх намір щодо придбання послуг, які надаються ФОП Коганом Г.М. саме в конкурентних відносинах, то в таких діях ФОП Когана Г.М. наявний склад порушення, визначеного статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», при цьому наявність наслідків у формі недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, для кваліфікації такого порушення не є обов`язковою. Комітетом було встановлено факт поширення недостовірної інформації ФОП Коганом Г.М., що є самостійною та достатньою підставою для визнання вчиненим порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», та прийняття рішення про визнання факту недобросовісної конкуренції, у той час як позивачем не було доведено наявності підстав для зміни, скасування або визнання недійсним рішення Комітету внаслідок допущених ним порушень під час прийняття оскаржуваного рішення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не встановив належними доказами суб`єкта поширення інформації на сторонніх ресурсах, неправильно ототожнив факт існування інформації з її поширенням саме ОСОБА_1 , не дослідив межі технічного контролю позивача над вебресурсами та безпідставно визнав правомірним рішення Комітету, яке ґрунтується на припущеннях, а не на повному і належному доказуванні, крім того, суд не пояснив, чому відхиляє доводи позивача про неможливість редагування інформації на сторонніх платформах, перебування ОСОБА_1 за межами України, припинення підприємницької діяльності та відсутність доказів господарської активності на момент ухвалення рішення Комітету, з урахуванням чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував статтю 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», статті 35, 41, 46, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також порушив статті 86 та 236 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач, зокрема, зазначив, що факт розповсюдження інформації, що вводить в оману (об`єктивної сторони), а саме, неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 дворик/Residence Odesskij dvorik» визнавався самим ОСОБА_1 та не оспорювався позивачем. Поряд із цим, у апеляційній скарзі позивач заперечує вчинення ОСОБА_1 порушення, фактично вводячи нову підставу свого позову. Докази, надані відповідачем у своїй сукупності і взаємозв`язку, беззаперечно вказують на те, що джерелом розповсюдження неправдивої інформації є ОСОБА_1 , що, в свою чергу, вірно оцінено судом першої інстанції.

З приводу інших підстав позову та апеляційної скарги відповідач зазначив, що виїзд за кордон і тимчасове проживання в іншій країні не змінює статусу та не припиняє прав і обов`язків фізичної особи - підприємця. ОСОБА_1 свою підприємницьку діяльність припинив лише 27.06.2024, тобто вже після неодноразових зафіксованих фактів триваючого порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі відповідно до актів фіксації від 10.06.2024 та 18.06.2024. Отже, вказані обставини не мали значення для кваліфікації дій ОСОБА_1 за статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», адже таке порушення тривало до припинення підприємницької діяльності цим суб`єктом господарювання.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу зареєстровано судом 03.06.2026 за вх.№2262/26.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Г.М. на рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 у справі №916/5264/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/5264/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

09.06.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 у справі №916/5264/24 залишено без руху.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 у справі №916/5264/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 у справі №916/5264/24. Встановлено відповідачу строк до 15.08.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.08.2026 об 11:00 год.

22.07.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№2262/26/Д2 від 25.06.2026).

24.08.2026 представник ОСОБА_1 – адвокат Ганган В.Г. через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.№2262/26/Д3 від 24.08.2026) про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з відпусткою.

У судовому засіданні 25.08.2026 Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали було відхилено зазначене вище клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неповажність причин неявки у судове засідання представника позивача, оскільки заявлене клопотання не підтверджено жодними доказами.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи у судовому засіданні 25.08.2026 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 29.09.2026 о 10:30 год.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою апеляційного суду від 25.08.2026 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 у справі №916/5264/24 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Цією ж ухвалою суду повідомлено позивача про те, що наступне судове засідання у справі №916/5264/24 відбудеться 29.09.2026 о 10:30 год, а також про місце його проведення.

29.09.2026 представник ОСОБА_1 – адвокат Ганган В.Г. через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.№2262/26/Д4 від 29.09.2026) про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні з огляду на участь у іншій цивільній справі.

29.09.2026 представник ОСОБА_1 – адвокат Ганган В.Г. через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі (вх.№2262/26/Д5 від 29.09.2026).

У судовому засіданні 29.09.2026 протокольною ухвалою суду додаткові пояснення апелянта (вх.№2262/26/Д5 від 29.09.2026) були залишені без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частини друга – четверта статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, відповідно до статей 258 та 263 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи на стадії апеляційного провадження є саме апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що у апеляційному провадженні заявами по суті справи є апеляційна скарга і відзив на апеляційну скаргу, а також беручи до уваги, що додаткові пояснення були подані до Південно-західного апеляційного господарського суду поза межами строку на подання відзивів та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань (до 15.08.2026), апелянт не просив поновити чи продовжити цей строк, а також не просив дозволу подати додаткові письмові пояснення, а Південно-західний апеляційний господарський суд не визнавав необхідним їх одержання від учасників справи та не призначав строк для їх подання, відповідно до частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду. Наведене також логічно вичерпує потребу аналізу цих пояснень відповідача.

У судовому засіданні 29.09.2026 протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 03.11.2026 о 12:00 год.

У судових засіданнях, які за клопотанням позивача проводились в режимі відеоконференції, представники сторін надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

26.10.2018 здійснено державну реєстрацію фізичної особи Когана Геннадія Михайловича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) підприємцем, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис за №25560000000147318 від 26.10.2018.

Також, як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження ФОП Когана Г.М. є наступна адреса: АДРЕСА_1 . Серед видів економічної діяльності зазначено такі: 55.10. Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (основний); 55.90. Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність.

Листом від 18.03.2021 №236/1 Громадська організація «Антикорупційний контроль України» повідомила Комітет про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції з боку ФОП Когана Г.М., який здійснював підприємницьку діяльність з надання послуг тимчасового розміщення (проживання) у засобі тимчасового розміщення «Одеський дворик» за адресою: м, Одеса, вул. Успенська, 19, та розміщував інформацію на сайті www.odesskiy.dvorik.ua, відповідно до якої готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » мав категорію 4 зірки.

Комітетом направлено вимогу від 03.06.2021 №65-02/2131 щодо надання інформації стосовно суб`єкта, який звернувся за послугами просування сайту, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Справа-Україна», яке відповідно до інформації, зазначеної на сайті, надає послуги з просування. У відповіді від 31.05.2021 б/н Товариство з обмеженою відповідальністю «Справа-Україна» проінформувало Комітет, що суб`єктом, який звернувся до нього з просування сайту, є ФОП Коган Г.М.

Комітетом направлено вимогу №65-02/2318 від 14.06.2021 на адресу Приватного підприємства «Фріхост» щодо надання інформації про суб`єкта, якому надано послуги з реєстрації доменного імені www.odesskij-dvorik.uа. Листом від 02.07.2021 №2/07/1 Приватне підприємство «Фріхост» проінформувало, що назване доменне ім`я зареєстровано за Коганом Г.М.

В ході дослідження співробітниками Комітету на веб-сайті з доменним ім`ям www.booking.com зафіксовано інформацію щодо наявності у готелю «Одеський дворик» категорії 4 зірки та відповідний напис, про що складено акт фіксації інформації від 16.07.2021.

В подальшому, у зв`язку з наявністю в діях ФОП Когана Г.М. ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, Адміністративною колегією Комітету на підставі статті 46 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ФОП Когану Г.М. були надані обов`язкові для розгляду рекомендації від 10.08.2021 №65/28-рк/к щодо припинення цих дій шляхом інформування споживачів щодо зірковості засобу тимчасового розміщення «Одеський дворик» у спосіб, що не вводитиме в оману. У зазначених рекомендаціях повідомлено про необхідність у місячний термін з дня їх отримання повідомити Комітет про результати їх розгляду з наданням підтверджуючих документів. Крім того, було зазначено про частину третю статті 46 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якої за умови виконання положень рекомендацій, у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

Листом від 12.08.2021 №65-02/3043 Комітетом направлено ФОП Когану Г.М. копію рекомендацій адміністративної колегії від 10.08.2021 №65/28-рк/к.

Листом від 27.09.2021 №27-09/21 ФОП Коган Г.М. проінформував Комітет про те, що припинив дії, які полягали у поширенні неправдивої інформації, що вводить в оману невизначене коло споживачів щодо зірковості/обладнання за стандартом чотирьох зірок засобу тимчасового розміщення «Одеський дворик», а саме: видалено на веб-сайті з доменним ім`ям www.odesskij-dvorik.uа інформацію/напиc «оборудован по стандарту четыре звезды» (мова оригіналу); створено запит на видалення інформації про зірковість засобу тимчасового розміщення на сайті інтернет-рecypcy Google та направлено лист-звернення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКІНГ КОМ ЮКРЕЙН» з проханням видалити з сайту www.booking.com недостовірну інформацію стосовно засобу тимчасового розміщення «Одеський дворик».

Листом від 15.02.2022 №15-02/22 на вимогу Комітету від 25.01.2022 №65-02/293 ФОП Коган Г.М. зазначив, що відповіді на запит відносно видалення інформації про зірковість засобу тимчасового розміщення «Одеський дворик» на сайті Інтернет-ресурсу Google не надійшло, намагання зв`язатись зі службою підтримки видались нерезультативними.

Крім того, даним листом ФОП Коган Г.М. повідомив, що направлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКІНГ. КОМ ЮКРЕЙН», як офіційного представника компанії «Booking.com», лист-звернення повернувся з причин закінчення терміну зберігання. Спроби зв`язатись з працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКІНГ. КОМ ЮКРЕЙН» за вказаним в ЄДР номером телефону виявились марними.

Відповідно до акту фіксації інформації від 20.02.2024, співробітниками Комітету виявлено, що на сайтах з бронювання засобів тимчасового розміщення (проживання) www.odessa-hotels.com.ua, www.bestodessalhotels.com, www.booking.com значиться інформація щодо наявності « 4 зірок» у готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 19, про що складено акт фіксації інформації від 20.02.2024.

За інформацією Державного агентства розвитку туризму України, у Реєстрі діючих свідоцтв про встановлення категорій готелям відсутня інформація щодо наявності зірковості готеля «Одеський дворик» (лист від 26.01.2024 №157/4.2-24 разом з додатком).

Комітет направляв ФОП Когану Г.М. вимогу про надання інформації від 22.02.2024 №65-02/460 щодо вичерпних вжитих дій для виконання рекомендацій адміністративної колегії від 10.08.2021 №65/28-рк/к та в рамках здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання законодавства про захист від недобросовісної конкуренції на регіональному ринку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) у готелях в Одеській області інформації щодо додатково виявлених місць/ресурсів розміщення інформації про зірковість засобу тимчасового розміщення «Одеський дворик».

У зв`язку з ненаданням ФОП Коганом Г.М. до Комітету інформації та документів, які підтверджували б факт виконання/розгляду рекомендацій від 10.08.2021 №65/28-рк/к у повному обсязі, та наявність нових виявлених обставин щодо місць розміщення інформації про зірковість готелю «Одеський дворик», адміністративною колегією Комітету розпочато розгляд справи про порушення ФОП Коганом Г.М. законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю.

Як вбачається з акту фіксації інформації 10.06.2024 та від 18.06.2024, співробітниками Комітету встановлено, що у червні 2024 року ФОП Коган Г.М. продовжував розміщувати на сайтах з бронювання засобів тимчасового розміщення (проживання) www.odessa-hotels.com.ua, www.bestodessalhotels.com, www.booking.com інформацію щодо наявності « 4 зірок» у готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 19.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ФОП Коган Г.М. припинив свою підприємницьку діяльність 27.06.2024.

Рішенням Комітету №65/83-р/к від 19.09.2024 за результатами розгляду справи №65/34 03/2024 визнано дії Фізичної особи – підприємця Когана Геннадія Михайловича (ідентифікаційний код фізичної особи – підприємця – НОМЕР_1 ) порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме: неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю «Одеський дворик»/Residence Odesskiy dvorik.

При цьому врахувавши, що оскільки станом на дату прийняття цього рішення ФОП Коган Г.М. не здійснює господарську діяльність, а тому у розумінні абзацу 16 статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» він не є суб`єктом господарювання, Комітет не накладав на ФОП Когана Г.М. штраф, передбачений статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Позиція суду апеляційної інстанції

Предметом судового спору є рішення Комітету, яким дії ФОП Когана Г.М. визнано порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме, неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю «Одеський дворик»/Residence Odesskiy dvorik».

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів частини третьої статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Положеннями статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону (частини перша, друга статті 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» відносини, пов`язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», «Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року», міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Аналіз положень статей 1, 3 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» дає підстави для висновку, що недобросовісною конкуренцією прийнято вважати порушення загальноприйнятих правил конкуренції. Тобто будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Приписи статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначають, що інформація - відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп`ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання (стаття 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (стаття 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Отже, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що виходячи з приписів Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» саме органи Антимонопольного комітету України, з метою недопущення досягнення неправомірних переваг у конкуренції між суб`єктами господарювання, здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом виявлення та припинення будь-яких проявів недобросовісної конкуренції.

Згідно із частинами першою, другою 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:

-збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;

-отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи (частина перша статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Приписами частин першої – третьої статті 46 Закону України «Про захист економічної конкуренції» унормовано, що органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа.

Рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов`язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню повідомляється у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами Антимонопольного комітету України не продовжено цей строк.

За умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

Верховний Суд, скасовуючи постановою від 23.10.2025 попередні судові рішення у цій справі, зазначив, що:

-суди не дослідили той факт, що порушення, яке інкриміноване Когану Г.М. (стаття 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), полягає саме в поширенні недостовірної інформації, а не в з`ясуванні обставин усунення такого порушення на момент ухвалення рішення АМК, адже саме правомірність встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони мало бути предметом дослідження судами попередніх інстанцій;

-суди не врахували, що передумовою для закриття справи є встановлення не лише факту виконання рекомендацій, але і відсутність/наявність обставин суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, завдання значних збитків окремим особам чи суспільству та оцінки таких обставин в межах дискреції відповідного органу.

Крім того, Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд, вказав, що з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, з урахуванням суті інкримінованого ФОП Когану Г.М. порушення, судам попередніх інстанцій насамперед належить встановити: факт вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція ФОП Коганом Г.М. та дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/ доведеності/ обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Як зазначалось, Комітетом встановлено, що на веб-сайті www.odesskiy.dvorik.ua, який реєструвався Коганом Г.М. та який є суб`єктом просування цього сайту, в описовій частині цього сайту на сторінці пошукового інтернет-ресурсу Google із вказанням номеру телефону, що належить зазначеній фізичній особі, та на веб-сайті https://www.booking.com, розміщено інформацію про наявність категорії «чотири зірки» готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою здійснення підприємницької діяльності ФОП Когана Г.М.: АДРЕСА_2 , але який фактично є засобом тимчасового розміщення, не має та не може мати такої категорії.

Внаслідок таких дій Комітетом було надано Когану Г.М. рекомендації щодо усунення виявлених порушень, які були взяті ним до виконання.

Відповідно до відповіді Когана Г.М. про результати розгляду рекомендацій від 27.09.2021 за вих. №27-09/21 рекомендації були виконані частково, а саме: була видалена інформація «щодо зірковості/обладнання за стандартом чотирьох зірок засобу тимчасового розміщення «Одеський дворик» та видалений напис «оборудован по стандарту четыре звезды», що підтверджується відсутністю на вказаному веб-сайті такої інформації, яка перебуває у вільному доступі». Така ж інформація міститься у відповіді на вимогу про надання інформації від 15.02.2022 за вих. №15-02/22, підписаної безпосередньо ОСОБА_1 .

В подальшому, у лютому 2024 року, співробітниками Комітету виявлено, що на сайтах з бронювання засобів тимчасового розміщення (проживання) www.odessa-hotels.com.ua, www.bestodessalhotels.com, www.booking.com значиться інформація щодо наявності « 4 зірок» у готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено акт фіксації інформації від 20.02.2024.

Таким чином, як судом першої, так і судом апеляційної інстанції встановлено, що на сайтах з бронювання засобів тимчасового розміщення (проживання) www.odessa-hotels.com.ua, www.bestodessalhotels.com, www.booking.com станом на момент виникнення спірних правовідносин значилась інформація щодо наявності « 4 зірок» у готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та в якому ФОП Коган Г.М. під торговельними марками «Одеський дворик» та «Residence Odesskiy dvorik» здійснював підприємницьку діяльність, а саме: діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний) (КВЕД 55.10); діяльність інших засобів тимчасового розміщування (КВЕД 55.90).

Щодо тверджень позивача стосовно того, що матеріали справи не містять прямих доказів того, що саме ОСОБА_1 розміщував інформацію про « 4 зірки» на сторонніх ресурсах або ініціював її поширення, колегія суддів зазначає, що такі твердження ОСОБА_1 щодо розміщення інформації на сайті www.odesskiy.dvorik.ua спростовуються матеріалами справи, якими підтверджується, що відповідно до листа Приватного підприємства «Фріхост» №2/07/1 від 02.07.2021 доменне ім`я www.odesskij-dvorik.uа зареєстровано за ОСОБА_1 , а також згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Справа-Україна» б/н від 31.05.2021 за послугами просування сайту www.odesskiy.dvorik.ua звертався ФОП Коган Г.М.

Крім того, у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 повідомляв у листі Антимонопольному комітету України про те, що на виконання їх рекомендацій та вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції» було видалено інформацію, зазначену на веб-сайті з доменним ім`ям https:odesskiy-dvorik.uk. Крім того, приблизно в той же час Коганом Г.М. веб-сайт з доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_2 було повністю закрито у зв`язку з відсутністю технічної та фінансової можливості привести його у робочий стан після «хакерских атак». Вся інформація, що була вказана у рекомендації, була видалена з веб сайту з доменним ім`ям https:odesskiydvorik.uk разом з усім сайтом цілком, тобто сайт не працював. Позивач звернув також увагу, що інформацію, зазначену на веб-сайті з доменним ім`ям https://www.bestodessahotels.com, https://www.booking.com не має можливості видалити, так як не є власником вищезазначених веб-сайтів, проте направляв відповідне прохання до власників щодо вказаного питання.

Отже, веб-сайт www.odesskiy.dvorik.ua, на якому було розміщено інформацію про наявність категорії «чотири зірки» готелю «Одеський дворик», реєструвався Коганом Г.М. та він є суб`єктом просування цього сайту.

Стосовно розміщення інформації щодо наявності « 4 зірок» у готелю «Одеський дворик» на інших сайтах (www.odessa-hotels.com.ua, www.bestodessalhotels.com, www.booking.com) колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 13 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №297, відповідальність за надання споживачам достовірної інформації стосовно послуг з тимчасового розміщення (проживання) та їх якості несуть юридичні та фізичні особи, що надають ці послуги, відповідно до закону.

Комітет, констатуючи про розміщення на вказаних сайтах інформації щодо наявності « 4 зірок» у готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » саме ФОП Коганом Г.М., у рішенні від 19.09.2024 №65/83-/р/к виходив з такого:

«(71)Крім того, відповідно до правил співпраці з веб-сайтами, які надають можливість споживачам бронювати варіанти тимчасового розміщення в мережі інтернет, реєстрація, наповнення інформацією про об`єкт розміщення та внесення змін до неї здійснюється особою (суб`єктом господарювання), яка уклала договір/публічну оферту з відповідною системою бронювання.

(72) Так, відповідно до пункту 1Б розділу «Як ми працюємо», розміщеному на офіційному веб-сайті www.booking.com: «Ми спрощуємо для вас порівняння варіантів Бронювання житла у багатьох готелях, у власників готельних об`єктів та інших Постачальників послуг. Коли ви робите Бронювання на нашій Платформі, ви укладаєте договір з Постачальником послуг (якщо не вказано інше). Інформація на нашій Платформі ґрунтується на тому, що нам повідомляють Постачальники послуг.».

(73) Відповідно до пункту 1В розділу «З ким ми працюємо?»: «На нашій Платформі показуватимуться лише ті Постачальники послуг, які мають з нами договірні відносини. Вони також можуть пропонувати Туристичні продукти не на нашій Платформі. Самі ми не є власниками Готельних об`єктів; кожен Постачальник послуг – це окрема компанія, яка домовилася працювати з нами певним чином.».

(74) Так, відповідно до розділу «Правила и условия» (мова оригіналу), розміщеному на офіційному веб-сайті www.bestodessahotels.com: «Ми є посередниками між клієнтами та готелями. Таким чином, наші користувачі можуть шукати та бронювати готелі в Інтернеті. Для опису наших готелів ми використовуємо інформацію, надану готелями. Ми робимо все можливе, щоб надавати лише точну інформацію на цьому веб-сайті. Однак ми не можемо гарантувати правильність усієї інформації та даних.» (Google- переклад з англійської на українську).

(75) Згідно з розділом «О нас» (мова оригіналу), розміщеному на офіційному веб-сайті www.odessa-hotels.com.ua: «Партнерство з Booking.com B.V. Вмістом і послугами онлайн-бронювання розміщення, доступними на цьому веб-сайті, керує та надає Booking.com B.V. Використовуючи нашу платформу, користувачі погоджуються дотримуватися умов, викладених Booking.com B.V. під час бронювання. Подібним чином, будь-які додаткові туристичні продукти або послуги, які пропонує цей постачальник через його веб-сайт, також регулюватимуться відповідними положеннями та умовами.» (Google- переклад з англійської на українську)».

Відтак, у пункті 76 оскаржуваного рішення Комітет зазначив, що викладені обставини умов співпраці осіб (суб`єктів господарювання), які бажають надавати можливість споживачам бронювати варіанти тимчасового розміщення в мережі інтернет за допомогою відповідних систем бронювання, спростовують твердження ФОП Когана Г.М. щодо відсутності будь-якої співпраці з системами бронювання, оскільки інформацію щодо послуг, цін та рівня засобу розміщення надає саме така особа (суб`єкт господарювання).

Колегія суддів зазначає, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі.

Південно-західний апеляційний господарський суд виходить з того, що система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто з`ясування всіх юридично значущих обставин за наданими і наявними у справі доказами з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями, які суд оцінює у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною третьою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як унормовано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів» підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію стандарту доказування, як вірогідність доказів, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені у цій справі обставини стосовно того, що доменне ім`я www.odesskij-dvorik.uа було зареєстровано за Коганом Г.М. та він був суб`єктом просування цього сайту, тобто враховуючи обставину щодо належності ОСОБА_1 сайту www.odesskiy.dvorik.ua, на якому розміщувалася інформація про те, що готель «Одеський дворик» мав категорію 4 зірки (****), а також беручи до уваги правила співпраці з веб-сайтами www.odessa-hotels.com.ua, www.bestodessalhotels.com, www.booking.com, які надають можливість споживачам бронювати варіанти тимчасового розміщення в мережі інтернет з урахуванням інформації щодо послуг, цін та рівня засобу розміщення, яку надає саме суб`єкт господарювання, який бажає надати послуги з тимчасового розміщення (проживання) широкому колу осіб, дають підстави вірогідно стверджувати про те, що саме ФОП Коган Г.М. поширював інформацію про відповідність категорії (зірковості) готелю «Одеський дворик/Residence Odesskij dvorik» на вказаних вище сайтах в мережі інтернет.

Натомість доводи апелянта про те, що він не розміщував або не ініціював розміщення відповідної інформації на сторонніх ресурсах booking.com, odessa-hotels.com.ua та bestodessahotels.com, не підтверджено жодними наявними в матеріалах справи доказами.

Повертаючись до кваліфікації Комітетом дій ФОП Когана Г.М. порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме, неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю «Одеський дворик»/Residence Odesskiy dvorik», колегія суддів зазначає, що положення статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» в основному ґрунтуються на тому, що введенням в оману є певні дії суб`єкта господарювання, які направлені на свідоме вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, зокрема, повідомлення безпосередньо самим суб`єктом або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, неповних, неточних, неправдивих відомостей, які пов`язані із власною господарською діяльністю відповідного суб`єкта господарювання (див. постанову Верховного Суду від 16.04.2026 у справі №910/9006/25).

При цьому, поняття інформації, що вводить в оману, не обмежується повідомленням лише очевидно недостовірних відомостей. Поширення неточної, неповної, відірваної від контексту інформації, так само як і перебільшення, замовчування окремих фактів, може створювати у споживачів невірне уявлення щодо відповідних товарів, робіт чи послуг.

Частиною другою статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

-містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

-містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання;

-приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

-містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

У згаданій постанові від 16.04.2026 у справі №910/9006/25 Верховний Суд також зазначив, що поширення інформації, що вводить в оману, з огляду на положення частини другої статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має оцінюватися в контексті «дій у конкуренції», тобто, на момент поширення окресленої інформації відповідні суб`єкти господарювання мають перебувати у конкурентних відносинах.

Отже, для кваліфікації порушення за статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» необхідно встановити, що поширення інформації, що вводить в оману, відбувалося в конкурентних відносинах, і саме ці дії вплинули або можуть вплинути на наміри певних осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг відповідного суб`єкта господарювання. Перелік відомостей, які можна кваліфікувати, як інформацію, що вводить в оману, наведений у статті, не є вичерпним.

Водночас згідно зі статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 1 розділу 3 Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 169-р від 29.06.98), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами усними та письмовими: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами, електронними доказами, опитуванням споживачів (юридичних та фізичних осіб), проведеним в установленому законодавством порядку і висновками експертів.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, для скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК України є, зокрема: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, під час розгляду даної справи, перевіряючи дії Комітету на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Комітету, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак, доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для скасування/визнання недійсним рішення Комітету.

У свою чергу, суд, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Комітету, не має встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність недобросовісної конкуренції в діях позивача, а зобов`язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення АМК недійсним. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №910/21488/17, від 17.09.2020 у справі №910/1254/19, від 22.12.2022 у справі №910/2730/21, від 06.08.2024 у справі №910/2878/22.

Інформація, що вводить в оману, повинна створювати у споживачів неправильне уявлення щодо відповідних товарів, послуг та впливати на вибір відповідного постачальника товару/ робіт чи надавача відповідної послуги, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 у справі №910/20506/20.

Верховний Суд у вирішенні спорів про визнання недійсним та скасування рішення АМК також неодноразово наголошував на тому що з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Крім того, Суд відзначав про необхідність застосування судами категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка судами доказів має здійснюватися саме через призму кваліфікації правопорушення, здійсненого АМК із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведені вище норми законодавства, суд має обов`язок достеменно перевірити та встановити, чи підтверджують та/або навпаки спростовують (не дають можливості встановити) наявні у матеріалах антимонопольної справи докази обставини, які доводять наявність у діях особи порушень, передбачених статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як, зокрема, недобросовісної конкуренції, не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 11, 13-15 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями таких суб`єктів господарювання (статті 6 і 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 4, 6, 8, 151, 16-18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Колегія суддів зазначає, що така правова позиція є сталою та послідовною і викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/18025/17, від 20.11.2018 у справі №915/1253/17, від 02.06.2020 у справі №915/1889/19, від 18.02.2021 у справі №910/450/20 та від 05.10.2021 у справі №910/15594/18, від 22.12.2022 у справі №910/2730/21, від 06.08.2024 у справі №910/2778/22 та інших.

Отже, поширення неправдивих відомостей суб`єктом господарювання, що вводить в оману невизначене коло осіб, зокрема, внаслідок обраного способу їх викладення, може вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товару цього суб`єкта господарювання. Такі дії тягнуть за собою відповідальність, передбачену Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що з метою недопущення досягнення неправомірних переваг у конкуренції між суб`єктами господарювання, органи АМК здійснюють контроль не за дотриманням стандартів чи технічних умов, а за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в частині виявлення та припинення повідомлення споживачам неточних відомостей, що вводить їх в оману (постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №904/6505/17).

АМК, як орган державної влади із спеціальним статусом, наділений широким колом повноважень у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Саме до виключних повноважень АМК належить збір та аналіз доказів у справі та надання висновків щодо кваліфікації дій суб`єкта господарювання відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (стаття 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та стаття 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Так, як установлено судом апеляційної інстанції, поширення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю «Одеський дворик/Residence Odesskij dvorik» здійснювалось на сайтах www.odesskiy.dvorik.ua, www.odessa-hotels.com.ua, www.bestodessalhotels.com, www.booking.com.

При цьому, за інформацією Державного агентства розвитку туризму України, у Реєстрі діючих свідоцтв про встановлення категорій готелям відсутня інформація щодо наявності зірковості готеля «Одеський дворик», що вбачається із листа від 26.01.2024 №157/4.2-24, додатком до якого є Реєстр свідоцтв про встановлення категорій готелям та іншим об`єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання).

Комітет, оцінюючи наслідки дій ФОП Когана Г.М., в оскаржуваному рішенні виходив з такого:

«(79)ФОП Коган Г.М. розміщував/використовував інформацію « 4-звездочный отель» (мова оригіналу) / позначення « НОМЕР_2 » / «четырехзвездочный отель» (мова оригіналу) на сайтах з бронювання засобів тимчасового розміщення (проживання) www.odessa-hotels.com.ua, www.bestodessahotels.com та ІНФОРМАЦІЯ_3 про наявність « 4 зірок» у готелю «Одеський дворик»/Residence Odesskiy dvorik» (за адресою: м.Одеса, вул. Успенська, 19), таким чином могло привертати увагу споживача, у якого може скластися думка, що об`єкт, призначений для тимчасового розміщення (проживання), відповідає заявленим для даної категорії вимогам щодо будинків, номерів, інфраструктури, рівня комфорту, основних, додаткових і супутніх послуг, кваліфікації персоналу, і що вказана відповідність визначена уповноваженим на це органом.

(80)Втім, зазначена інформація щодо відповідності засобу тимчасового розміщення певній категорії була неправдивою, оскільки ФОП Коган Г.М. не отримував Свідоцтво про встановлення категорії готелю.

(81)Ринок надання послуг з тимчасового розміщення у готелях і подібних засобах тимчасового розміщування у місті Одеса є конкурентним. При цьому, суб`єкти господарювання, які надають послуги з тимчасового розміщення, вказують інформацію про категорію готелю (зірки) на власних веб-сайтах, на загальнопоширених інтернет-ресурсах, яка відповідає фактичному рівню зірковості відповідно до свідоцтв (наприклад, готель «ALICE PLACE», місцезнаходження: вул. Ак. Корольова, 16, м. Одеса, 65114; готель «Зеніт», місцезнаходження: вул. Мала Арнаутська, 71 А, м. Одеса, 65012 та інші).

(82)Споживач, звернувши увагу на інформацію про зірковість/обладнання « 4 зірки», міг віддати перевагу готелю «Одеський дворик»/Residence Odesskiy dvorik», діяльність якого здійснював ФОП Коган Г.М., а конкуренти втратити своїх споживачів через введення останніх в оману саме такою інформацією.

(83)Дії ФОП Когана Г.М., який надавав послуги з тимчасового розміщення у готелі «Одеський дворик»/Residence Odesskiy dvorik» та поширював інформацію про зірковість/обладнання « 4 зірки», не маючи при цьому обґрунтованих підстав та документального підтвердження, можуть свідчити лише про намагання привернути додаткову увагу до своїх послуг серед послуг конкурентів з метою отримання додаткового прибутку, а не про намір проінформувати споживачів щодо фактичного рівня та якості послуг, які надаються таким засобом розміщення».

З огляду на зазначене, Комітет дійшов висновку, що дії ФОП Когана Г.М. у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме, неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю «Одеський дворик»/Residence Odesskiy dvorik», є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», на ринку надання послуг з тимчасового розміщення у готелях і подібних засобах тимчасового розміщування.

Місцевий господарський суд, з огляду на наведені вище законодавчі приписи, встановлені фактичні обставини, з урахуванням виключних повноважень органів АМК щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, враховуючи те, що органи Антимонопольного комітету України здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі, законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, в частині виявлення та припинення поширення інформації, що вводить в оману, дослідивши встановлені Комітетом обставини щодо поширення ФОП Коганом Г.М. інформації, що вводить споживачів в оману, а саме, неправдивих відомостей внаслідок обраного способу викладення інформації про відповідність категорії (зірковості) готелю «Одеський дворик»/Residence Odesskiy dvorik», що могло вплинути на намір невизначеного кола споживачів щодо придбання послуг, які надаються ФОП Коганом Г.М. саме в конкурентних відносинах, - дійшов обґрунтованого висновку про доведеність Комітетом обставин наявності у діях ФОП Когана Г.М. порушень, передбачених статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», та відсутність правових підстав для визнання оспорюваного рішення Комітету недійсним.

Враховано судом першої інстанції і те, що під час розгляду справи позивачем не було доведено наявності підстав для зміни, скасування або визнання недійсним рішення Комітету внаслідок допущених ним порушень під час прийняття оскаржуваного рішення. Так, позивачем не доведено, що Комітет неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставин, які мають значення для справи і які визнані були встановленими, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а також позивачем не доведено, що Комітетом було порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права. Натомість Комітетом було встановлено факт поширення недостовірної інформації ФОП Коганом Г.М., що є самосійною та достатньою підставою для визнання вчиненим порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», та прийняття рішення про визнання факту недобросовісної конкуренції.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що оскільки позивачем не спростовано факту дотримання Комітетом вимог Законів України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та «Про захист економічної конкуренції» і прийняття ним оскаржуваного рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

З приводу інших аргументів апеляційної скарги стосовно перебування ОСОБА_1 за межами України, припинення підприємницької діяльності та відсутності доказів господарської активності на момент ухвалення рішення Комітету, колегія суддів зазначає, що погоджується з доводами відповідача про те, що виїзд ОСОБА_1 за кордон і тимчасове проживання його в іншій країні не змінює статусу та не припиняє прав і обов`язків фізичної особи - підприємця. При цьому підприємницька діяльність Когана Г.М. припинена лише 27.06.2024, тобто вже після неодноразових зафіксованих фактів триваючого порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі відповідно до актів фіксації від 10.06.2024 та 18.06.2024. А тому вказані обставини не мали значення для кваліфікації дій Когана Г.М. за статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», адже таке порушення тривало до припинення підприємницької діяльності цим суб`єктом господарювання.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2026 у справі №916/5264/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 05.11.2026.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран