Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №909/596/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/596/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М.,

Галушко Н.А.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.

представники сторін:

позивача: Парфан Т.Д.,

відповідача: Атаманюк В.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" №347/2026 від 20.07.2026 (вх. суду від 21.07.2026 № 01-05/2400/26)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 (повне рішення складено 01.07.2026, суддя Шкіндер П.А.)

у справі № 909/596/26

за позовом: Фізичної особи-підприємця Копчука Дмитра Дмитровича, м. Косів,

Івано-Франківська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати", м. Косів, Івано-Франківська обл.

про: стягнення 960 022,77 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Фізична особа-підприємець Копчук Дмитро Дмитрович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" про стягнення заборгованості в сумі 960 022,77 грн, з яких основний борг в розмірі 524 361,05 грн, 3% річних в розмірі 70163,82 грн та інфляційні втрати в розмірі 365497,90 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що прийняті на себе зобов`язання за договором підряду виконав належним чином та у встановлені в договорі строки, однак відповідач не сплатив позивачу вартість виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" на користь фізичної особи-підприємця Копчука Дмитра Дмитровича 960 022,77 (дев`ятсот шістдесят тисяч двадцять дві) грн 77 коп. заборгованості та 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн 34 коп. судового збору.

Суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками сторін Акт приймання виконаних будівельних робіт, Акт звірки взаємних розрахунків, згідно з якими підрядником виконані, а замовником прийняті будівельні роботи. Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 70163,82 грн та інфляційних втрат в розмірі 365 497,90 грн за період з 27.11.21 по 12.05.26, то суд першої інстанції зазначив, що такі є обґрунтовані та арифметично правильними.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 у справі № 909/596/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма «Карпати» Дущук Соломією Миколаївною категорично не визнається факт підписання таких документів: Договору підряду № 3 від 21.06.2021 р.; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 р. № 54-1-02-1-1; Акту № 54-1-02-1-1 за жовтень 2021 року; Акту звірки взаємних розрахунків від 01.01.2022 р.

Скаржник стверджує, що зазначені вище документи не підписувалися колишнім директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма «Карпати» Кезь Е.М. Також, на думку апелянта, під час візуального огляду зазначених документів видно, що відтиск печатки ТОВ «Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма «Карпати» також не відповідає оригінальній печатці, яка належить відповідачу.

Крім того, як вказує апелянт, Копчуком Д.Д. не проводилося в інтересах відповідача будівельних робіт за жодними договорами. Виконані роботи не були відображені у бухгалтерському обліку відповідача, не обліковувалася кредиторська заборгованість перед ФОП Копчуком Д.Д., не збільшувалася балансова вартість основних засобів та не списувалися витрати на капітальний ремонт.

Фізична особа-підприємець Копчук Дмитро Дмитрович відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 справу № 909/596/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Манюк П.Т.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 у складі колегії суддів: головуючого - судді Бонк Т.Б., суддів: Бойко С.М. та Манюка П.Т. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 у справі № 909/596/26; витребувано матеріали справи з місцевого господарського суду.

04.08.2026 матеріали справи надійшли до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Манюк П.Т. перебував у відпустці з 03.08.2026 по 21.08.2026, головуючий суддя Бонк Т.Б. та суддя Бойко С.М. перебували у відпустці з 17.08.2026 по 04.09.2026. Для призначення справи до розгляду в судовому засіданні, керівник апарату розпорядився провести повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги у цій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 для розгляду справи № 909/596/26 визначено такий склад суду: Бонк Т.Б. – головуючий суддя, судді Бойко С.М. та Галушко Н.А.

Ухвалою від 14.08.2026 справу № 909/596/26 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Галушко Н.А.; призначено справу № 909/596/26 до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2026.

Подальший процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Зокрема, у судовому засіданні 02.11.2026 апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача такі доводи заперечив, сторони надали суду пояснення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

21 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" (Замовник) та Фізичною особою- підприємцем Копчуком Дмитром Дмитровичем (Підрядник) укладено Договір підряду №3 (далі – Договір). Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Згідно з п.11.1 цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року. Якщо хоча б однією із сторін не виконано будь-яке зобов`язання за цим договором, термін дії цього договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов`язання.

Відповідно до п.1.1. Договору Підрядник зобов`язався у встановлений договором термін за завданням Замовника виконати з використанням власних матеріалів капітальний ремонт приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" в м. Косів Івано-Франківської області, а Замовник зобов`язався прийняти закінчені роботи і оплатити їх.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що вартість виконання робіт за Договором становить 524 361,05 грн.

Порядок розрахунків за Договором Сторони визначили у п.3 Договору: Замовник оплачує виконані Підрядником роботи після закінчення виконання всіх робіт, передбачених Договором на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками Сторін. Оплата виконаних робіт проводиться Замовником протягом 20 банківських днів з моменту підписання обома Сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.6.1.2. Договору термін виконання робіт закінчується 21 червня 2022 року.

Згідно з п.7.1 Договору підрядник передає замовникові виконані роботи по акту здачі-приймання виконаних робіт, в якому вказується вартість виконаних робіт.

Замовник зобов`язаний при прийнятті виконаних робіт оглянути їх результати і в разі виявлення допущених підрядником відступів від умов цього договору або інших недоліків повідомити про це підрядника в день виявлення цих недоліків (п.7.4 Договору).

Підрядник виконав роботи у визначений Договором термін, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт №54-1-02-1 від 29.10.21 (том 1, а.с. 8-10), який підписаний відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

26 листопада 2021 року завершився визначений п.3.1. Договору термін для сплати Замовником за виконану Підрядником роботу, однак Замовник не сплатив Підряднику 524361,05 грн вартості будівельних робіт.

01 січня 2022 року сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" перед фізичною особою-підприємцем Копчуком Дмитром Дмитровичем за виконані згідно Договору становить 524 361,05 грн.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості на вищезазначену суму.

У зв`язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 70163,82 грн та інфляційні втрати в розмірі 365 497,90 грн.

При перегляді рішень місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як встановлено судами, між сторонами укладено договір підряду, відповідно до якого позивач зобов`язався у встановлений договором термін за завданням відповідача виконати з використанням власних матеріалів капітальний ремонт приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" в м. Косів Івано-Франківської області, а відповідач зобов`язався прийняти закінчені роботи і оплатити їх.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Суд наголошує, що у матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками сторін Акт №54- 1-02-1 приймання виконаних будівельних робіт, згідно якого позивачем виконані, а відповідачем прийняті будівельні роботи. Також на підтвердження господарської операції у матеріалах справи наявних підписаний та скріплений печатками сторін Акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2022.

Суд констатує, що двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

У цій справі доводи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції належним чином не дослідив факту підписання директором відповідача – Кезь Е.М. договору підряду та суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем здійснено капітальний ремонт приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" в м. Косів Івано-Франківської області. Скаржник вважає, що такі обставини могли б бути підтверджені виключно висновками будівельно-технічної та почеркознавчої експертизи, однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про проведення експертиз.

Слід зазначити, що ухвалою апеляційного суду, постановленою в судовому засіданні 02.11.2026 без оформлення окремого документа відмовлено у клопотання скаржника про призначення будівельно-технічної експертизи та у призначенні почеркознавчої експертизи.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне наголосити на такому.

Частиною першою ст. 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

З огляду на наведені норми, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Водночас призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, таке вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи, із з`ясуванням правової позиції сторін щодо експерта чи експертної установи та формулювання питань, поставлених на розгляд експерта.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів за невиконання договору підряду.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, за змістом наведених положень процесуального закону призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанови Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 904/67/21, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19).

Суд зазначає, що саме лише заперечення факту підписання договору підряду та факту проведення позивачем ремонтних робіт не є беззаперечною підставою для проведення експертизи. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту втрати печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати", відсутні також докази, які б підтверджували, що директором відповідача чи іншими особами здійснювалось відповідне реагування – звернення до суду, до правоохоронних органів про вчинення підробки документів тощо, та за такими зверненнями було б порушено кримінальне провадження.

У постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20 вказано, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Як повідомив відповідач в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, 08.07.2026, тобто після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного у цій справі рішення, він звертався до правоохоронних органів про вчинення правопорушення позивачем.

Насамперед, колегія суддів звертає увагу, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19).

Водночас як на час ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі, так і на час ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду такого рішення – у матеріалах справи відсутні докази порушення кримінального провадження за заявами відповідача та інші належні, допустимі докази, які б могли підтвердити відсутність волевиявлення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" щодо підписання договору підряду та Акту приймання виконаних будівельних робіт.

До того ж, суд звертає увагу скаржника, що предметом позову у цій справі є стягнення коштів за договором та в межах даного спору не підлягають встановленню обставини здійснення чи нездійснення позивачем підприємницької діяльності на території відповідача.

Згідно з ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Крім цього, пунктом 4.2.2 договору підряду передбачено, що замовник має право здійснювати контроль за ходом і якістю виконаних робіт.

Враховуючи також те, що договором встановлено (пункт 6.1.2) дату закінчення виконання робіт – 21.06.2022, у матеріалах справи відсутні зауваження замовника щодо якості робіт чи факту їх виконання підрядником.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

На підставі викладеного, враховуючи наявність у матеріалах справи підписаного та скріпленого печатками сторін Акту приймання виконаних робіт, Акту звірки взаємних розрахунків та відсутність належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення 524 361,05 грн вартості виконаних позивачем робіт.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається (частина перша статті 525 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо оскаржуваного рішення в частині стягнення 3 % річних в розмірі 70 163,82 грн та інфляційних втрат в розмірі 365 497,90 грн за період з 27.11.21 по 12.05.26, то апеляційний суд, в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши такий розрахунок, погоджується з судом першої інстанції щодо арифметичної та методологічної правильності поданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 524 361,05 грн основного боргу, 70 163,82 грн 3% річних та 365 497,90 грн інфляційних втрат.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 у справі № 909/596/26 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Тому, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча виробничо-комерційна фірма "Карпати" №347/2026 від 20.07.2026 (вх. суду від 21.07.2026 № 01-05/2400/26) – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 у справі № 909/596/26 – залишити без змін.

4. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції – покласти на скаржника.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Н.А. Галушко