Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №907/141/26 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №907/141/26

Суддя: Бойко Світлана Михайлівна

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/141/26

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Прядко О.В.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АВТ-Карпати”, №70 від 04.07.2026

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026, суддя Сисин С.В., м. Ужгород, повний текст рішення складено 18.06.2026

у справі №907/141/26

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “К-Т-С”,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “АВТ-Карпати”,

про стягнення заборгованості за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, пені та 35% річних,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

09.02.2026 товариство з обмеженою відповідальністю «К-Т-С» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ-Карпати» (далі – відповідач) 195 176,23 грн, з яких основний борг – 159 941,00 грн, пеня – 16 524,32 грн, та 35% річних у розмірі 18 710,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №Р-512 від 05.10.2025 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (далі – договір), згідно якого, на підставі наряду-замовлення №2500545 від 05.10.2025 позивачем було проведено комплекс ремонтних робіт та заміну комплектуючих автомобіля відповідача VOLVO (д.н.з. НОМЕР_1 ), що підтверджується підписаним уповноваженою особою відповідача (водієм Рагель М.) актом виконаних робіт №С0000030024 від 12.10.2025 на суму 159 941,00 грн.

За надані згідно договору послуги відповідач оплати не здійснив, незважаючи на направлену йому вимогу про погашення заборгованості від 24.11.2025, що стало підставою для нарахування передбачених п. 7.4 договору пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 16 524,32 грн. та 35% річних в сумі 18 710,91 грн.

З огляду на те, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2026 скасовано судовий наказ від 10.12.2025, у справі № 907/1370/25 в порядку наказного провадження, яким з ТОВ «АВТ-Карпати» на користь ТОВ «К-Т-С» стягнуто 159 941,00 грн. заборгованості за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 195 176,23 грн., з яких: 159 941,00 грн. сума основного боргу, 16 524,32 грн. пені та 18 710,23 грн. 35 % річних, нарахованих відповідно до умов договору в зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості наданих послуг з ремонту та технічного обслуговування транспортного засобу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “АВТ-Карпати” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “К-Т-С” 190 548,89 грн., з яких: 159 941,00 грн. основний борг за договором №Р-512 від 05.10.2025 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, 14 350,87 грн. пеня та 16 257,02 грн. 35% річних, нараховані за невиконання умов договору, а також стягнуто 2 599,28 грн. у повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване наявністю зобов`язальних правовідносин між ТОВ «К-Т-С» та ТОВ «АВТ-КАРПАТИ» за договором № Р-512 від 05.10.2025 з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, який є чинним, недійсним не визнавався та відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що ТОВ «К-Т-С» виконало передбачені договором роботи та передало відповідачу відповідні запасні частини, матеріали та комплектуючі, що підтверджується нарядом-замовленням № 2500545 від 05.10.2025, замовленням покупця № 1248 від 10.10.2025, рахунком на оплату № С0000030024 від 10.10.2025, актом виконаних робіт № С0000030024 від 12.10.2025 та податковою накладною № 252 від 12.10.2025. Зазначені документи містять узгоджені між собою відомості щодо переліку виконаних робіт, використаних запасних частин і їх вартості, яка становить 159 941,00 грн. При цьому акт виконаних робіт підписаний від імені замовника, а в ньому зазначено про отримання транспортного засобу та відсутність претензій до наданих послуг.

Водночас відповідач не заперечив факту передачі належного йому транспортного засобу на ремонт, участі його водія Рагеля М. у прийнятті транспортного засобу та підписанні відповідних документів, а також не надав належних і допустимих доказів на спростування обставин, підтверджених позивачем. З урахуванням принципу змагальності та положень статей 13, 74, 76, 77 ГПК України суд дійшов висновку, що позивач довів факт виконання своїх договірних зобов`язань, тоді як відповідач не довів належного виконання свого обов`язку щодо оплати.

Оскільки відповідач не здійснив оплату вартості виконаних робіт та поставлених запасних частин у встановлений договором строк, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 159 941,00 грн.

Водночас суд не погодився з визначеним позивачем періодом прострочення, оскільки відповідно до умов договору оплата мала бути здійснена протягом 14 календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт, тобто до 26.10.2025, а прострочення настало з 27.10.2025. Враховуючи положення пункту 7.4 договору, суд визнав наявними підстави для нарахування пені та 35 % річних, однак здійснив їх перерахунок з урахуванням встановленого періоду прострочення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині частково задоволено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

06.07.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему “Електронний суд” надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “АВТ-Карпати” №70 від 04.07.2026 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі №907/141/26, в якій останнє просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ні договором № Р-512 від 05.10.2025, ні нарядом № 2500545 не визначено строк виконання позивачем ремонтних робіт, хоча відповідно до умов договору такий строк мав бути погоджений сторонами. Крім того, позивач, на думку скаржника, не довів належного та своєчасного виконання своїх зобов`язань, оскільки транспортний засіб станом на 12.10.2025 залишався технічно несправним, а необхідні ремонтні роботи та заміна запасних частин були проведені без належного погодження з уповноваженим представником відповідача.

Також скаржник посилається на те, що наряд № 2500545, замовлення покупця № 1248 та акт виконаних робіт № С0000030024 не були надіслані відповідачу для підписання керівником або іншою належним чином уповноваженою особою, а матеріали справи не містять доказів надання Рагелю М. відповідних повноважень на передачу транспортного засобу в ремонт, замовлення запасних частин, прийняття виконаних робіт та підписання відповідних документів. У зв`язку з цим апелянт вважає необґрунтованим висновок суду про те, що зазначені документи підписані уповноваженим представником ТОВ «АВТ-Карпати».

Окремо апелянт вказує, що позивач не довів дотримання вимог пункту 3.8 договору щодо попереднього узгодження з уповноваженим представником замовника надання додаткових послуг та замовлення необхідних запасних частин і матеріалів. На думку скаржника, положення пункту 3.4 договору щодо визначення уповноваженим представником особи, яка пред`явила свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, суперечить положенням статей 92, 237– 239, 243– 246 ЦК України, оскільки закон не передбачає можливості визначати представництво юридичної особи лише умовами договору без відповідного акта органу юридичної особи.

З огляду на наведене, апелянт вважає, що позивач не довів своєчасність та належність виконання зобов`язань за договором і, як наслідок, правомірність нарахування основної заборгованості, тоді як нарахування пені та 35 % річних є похідними від основного зобов`язання. У зв`язку з цим скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 190 548,89 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

30.07.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АВТ-Карпати” - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 справу №907/141/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ-Карпати» №70 від 04.07.2026 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі №907/141/26 та постановлено здійснювати розгляд справи №907/141/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі №907/141/26 оскаржується відповідачем в частині задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу відповідача, дійшов висновку про залишення її без задоволення з таких підстав

Предметом позову є вимога ТОВ «К-Т-С» про стягнення з ТОВ «АВТ-Карпати» 195 176,23 грн, з яких 159 941,00 грн основного боргу за надані послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу, 16 524,32 грн пені та 18 710,23 грн 35 % річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судами, 05.10.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «К-Т-С» (у договорі та далі – виконавець) з однієї сторони та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТ-КАРПАТИ» (у договорі та далі – замовник) з другої сторони (іменовані далі – сторони) укладений договір №Р-512 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (далі - договір) (а.с.12-14).

Згідно з п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з сервісного (технічного) обслуговування та/або ремонту транспортних засобів замовника, також здійснювати поставку запасних частин, матеріали/комплектуючі на умовах, визначених дійсним договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, для виконання визначених п. 1.1. договору робіт/послуг виконавець має право використовувати запасні частини, матеріали/комплектуючі, вартість яких не включається до вартості виконаних робіт, а зазначається окремо в акті виконаних робіт. Право власності на використані запасні частини, матеріали/комплектуючі переходить до замовника після підписання сторонами актів виконаних робіт.

Згідно з п. 1.3. договору, відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, цей договір є змішаним договором, який містить в собі елементи різних договорів, а саме: договору про надання послуг та поставки.

Відповідно до п.п. 2.1– 2.4 договору сторонами визначено права та обов`язки, за змістом яких виконавець зобов`язаний належно виконати погоджені роботи, повідомляти замовника про виявлені додаткові несправності та після їх завершення передати транспортний засіб замовнику, а замовник – своєчасно оплатити виконані роботи, прийняти їх результат і транспортний засіб та заявити про виявлені недоліки до підписання акта виконаних робіт. Сторони також мають передбачені договором права щодо погодження, виконання та прийняття робіт.

Згідно з п. 3.2. договору, послуги надаються замовнику на підставі наряду/наряду-замовлення. Наряд підписується представником замовника та є підставою для виставлення рахунків та їх оплати.

Відповідно до п. 3.3. договору, строк надання послуг погоджується сторонами у кожному конкретному випадку, в залежності від об`ємів здійснюваних робіт та їх складності.

Згідно з п. 3.4. договору, уповноваженим представником замовника, який має право здійснювати дії від його імені, в тому числі, але не виключно: передавати транспортний засіб для надання послуг, підписувати від імені замовника наряд, акт виконаних робіт, інші документи передбачені дійсним договором, отримувати транспортний засіб після надання послуг, є: - особа, на ім`я якої видано довіреність від імені замовника; - особа, яка пред`явила виконавцю свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що передається для надання послуг.

Відповідно до п. 3.5. договору, в наряді вказується: власник транспортного засобу, марка транспортного засобу, рік випуску, дата оформлення наряду, види робіт, які потрібно виконати, найменування запасних частин. які необхідні для ремонту, підпис уповноваженої особи замовника, інші відомості, визначені виконавцем. За бажанням однієї із сторін в наряді може бути вказана будь-яка інша інформація.

Згідно з п. 3.6. договору, виконавець на підставі наряду визначає перелік послуг, які мають бути надані замовнику та перелік необхідних запасних частин, допоміжних матеріалів, які необхідні для здійснення обслуговування та повідомляє про це уповноважену особу замовника.

Відповідно до п. 3.7. договору, орієнтовна вартість послуг/робіт, запасних частин та матеріалів попередньо вказується в наряді. Їх остаточна вартість вказується в акті виконаних робіт, який складається виконавцем і підписується представниками обох сторін.

Згідно з п. 3.8. договору, виконавець має право надавати послуги, що безпосередньо не були передбачені погоджені в наряді, але:

- необхідні для безпечного використання транспортного засобу;

- без виконання яких неможливо надати замовлені послуги;

- необхідність виконання яких виявилася після початку надання послуг.

Якщо вартість таких послуг перевищує початково визначену суму більше, ніж на 10%, виконавець зобов`язаний попередньо узгодити з уповноваженим представником замовника надання таких послуг та замовлення необхідних запасних частин та матеріалів.

Згідно з п. 5.1. договору, виконавець передає а замовник забезпечує отримання уповноваженою особою транспортною засобу після закінчення надання послуг протягом 2 робочих днів з моменту отримання відповідного повідомлення виконавця. Транспортний засіб видається уповноваженому представнику замовника, який підписує акт виконаних послуг/робіт.

Відповідно до п. 5.2. договору, уповноважений представник замовника зобов`язаний під час прийняття наданих виконавцем послуг перевірити обсяг та якість їх виконання, оглянути транспортний засіб та негайно заявити про виявлені видимі недоліки у разі їх виявлення. В разі відмови від огляду транспортного засобу або неналежного приймання наданих послуг замовник не має права посилатися на недоліки наданих послуг.

Згідно з п. 5.3. договору, уповноважений представник замовника після отримання акту виконаних послуг/робіт повинен підписати його або письмово викласти зауваження до його змісту. У випадку виявлення замовником недоліків у виконаних роботах, які виникли не з вини замовника, сторонами складається акт з переліком недоліків та строками їх усунення.

Відповідно до п. 5.4. договору, за умови визнання обґрунтованими зауважень замовника, виконавець усуває виявлені замовником недоліки та повторно надає для підписання акт виконаних послуг/робіт.

Згідно з п. 5.5. договору, у випадку, якщо замовник не підписує акт виконаних послуг/робіт або письмово не викладе зауваження до його змісту, такий акт вважається підписаним замовником, а роботи вважаються такими, що виконані належним чином, відповідно зауваження та претензії щодо виконаних робіт у замовника відсутні.

Згідно з п. 6.1. договору, ціна договору дорівнює сумі послуг наданих протягом строку дії дійсного договору та вартості запасних частин, матеріалів/комплектуючих поставлених протягом строку дії дійсного договору.

Відповідно до п. 6.2. договору, вартість послуг запасних частин, матеріалів, комплектуючих складається з цін, що діють на дату складання акту виконаних робіт відповідно до розцінок виконавця.

Згідно з п. 6.3.договору, розрахунок за надані послуги, запасні частини, матеріали комплектуючі здійснюється замовником на умовах 100% попередньої оплати. За додатковим погодженням з виконавцем можлива оплата протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.4. договору, при порушенні строків оплати, визначених цим договором, виконавець має право нарахувати, а замовник зобов`язаний сплатити за першою вимогою пеню за несвоєчасну оплату в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості, наданих послуг, запасних частин. матеріалів/комплектуючих за кожний день прострочення, а також 35 процентів річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 9.1. договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і діятиме протягом одного року, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 9.3. договору, дійсний договір, зміни та доповнення до нього, рахунки, акти та інша інформація в межах дійсного договору, одержані сторонами за допомогою засобів електронного зв`язку (електронна пошта, месенджери тощо) мають юридичну силу до моменту отримання їх оригіналів та породжують права та обов`язки для сторін. При цьому сторона, що надіслала такий документ, відповідає за справжність підписів своїх уповноважених представників і відбитки печаток.

За змістом п.9.4. договору, у випадку якщо виконавцем надіслані замовнику документи не були одержані замовником у зв`язку з відмовою адресата від одержання або завершення терміну зберігання листа, датою отримання замовником документів вважається дата закінчення терміну зберігання або відмови адресата від одержання листа, згідно з поштовим відбитком на конверті про причини повернення листа поштовим відправленням, а в разі його відсутності, датою отримання вважати п`ятий календарний день від дати відправлення листа або дати, що зазначені на описів вкладень.

На виконання договору №Р-512 від 05.10.2025 складено наряд-замовлення №2500545 від 05.10.2025, у якому замовником зазначено ТОВ «АВТ-КАРПАТИ», а водієм та уповноваженою особою замовника – Рагеля М. У документі зазначено, зокрема, транспортний засіб VOLVO НОМЕР_1 , VIN – НОМЕР_2 , пробіг – 1 438 613 км, а також несправність: «Посторонній шум двигуна, не піднімається кабіна». У наряді також зазначено виконані роботи та міститься підпис замовника (уповноваженої особи) про згоду з переліком використаних запасних частин, матеріалів та агрегатів (а.с.15).

У замовленні покупця №1248 від 10.10.2025 зазначено 11 найменувань запасних частин на загальну суму 120 312,68 грн, у тому числі ПДВ – 20 052,11 грн. Документ містить підписи виконавця та замовника (а.с. 16).

У рахунку на оплату №С0000030024 від 10.10.2025 зазначено той самий транспортний засіб та 22 найменування товарів і виконаних робіт на загальну суму 159 941,00 грн, у тому числі ПДВ – 26 656,83 грн (а.с. 17).

Ця ж кількість та перелік товарів і виконаних робіт, їх вартість та сума ПДВ зазначені в акті виконаних робіт №С0000030024 від 12.10.2025. Акт підписаний сторонами. В акті зазначено, що автомобіль забраний водієм Рагелем М. у несправному стані, а також міститься підтвердження замовника про відсутність претензій до наданих послуг та отримання транспортного засобу в повному обсязі.

Зазначені відомості відповідають даним податкової накладної №252 від 12.10.2025, у якій постачальником зазначено ТОВ «К-Т-С», покупцем – ТОВ «АВТ-КАРПАТИ», а загальна сума операції з ПДВ становить 159 941,00 грн, у тому числі ПДВ – 26 656,83 грн.

24.11.2025 ТОВ «К-Т-С» направило ТОВ «АВТ-КАРПАТИ» вимогу про сплату заборгованості у сумі 159 941,00 грн протягом 7 календарних днів, з посиланням на невиконання відповідачем умов договору №Р-512 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 05.10.2025.

Надсилання зазначеної вимоги 28.11.2025 цінним листом із описом вкладення підтверджується поштовою накладною №3302700207339 від 28.11.2025, описом вкладення та даними відстеження поштового відправлення з офіційного сайту АТ «Укрпошта». Згідно з даними відстеження, відправлення повернуто відправнику за закінченням строку зберігання.

Відповідно до опису вкладення разом із вимогою відповідачу направлено копії договору №Р-512 від 05.10.2025, наряду-замовлення №2500545 від 05.10.2025, рахунку на оплату №С0000030024 від 10.10.2025 та акта виконаних робіт №С0000030024 від 12.10.2025.

ТОВ «К-Т-С» також зверталося до Господарського суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення 159 941,00 грн. заборгованості за договором.

Судовим наказом Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2025 у справі №907/1370/25 з ТОВ «АВТ-Карпати» на користь ТОВ «К-Т-С» стягнуто 159 941,00 грн заборгованості.

20.12.2025 відповідач подав заяву про скасування зазначеного судового наказу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2026 судовий наказ від 10.12.2025 у справі №907/1370/25 скасовано.

З огляду на невиконання відповідачем зобов`язання з оплати ТОВ «К-Т-С» звернулося з позовом про стягнення 195 176,23 грн, з яких 159 941,00 грн – основний борг, 16 524,32 грн – пеня та 18 710,23 грн – 35% річних, нараховані за період з 11.10.2025 по 09.02.2026.

Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ «АВТ-Карпати» долучило до відзиву договір-заявку на перевезення №11 від 24.09.2025, заяву №21 від 13.10.2025, міжнародну товарно-транспортну накладну №15, рахунок на оплату №182 від 21.10.2025 та акт приймання-передачі послуг №182 від 21.10.2025.

Відповідно до договору-заявки на перевезення №11 від 24.09.2025, укладеного між ФОП Таран Д.В. та ТОВ «АВТ-Карпати», останнє зобов`язалося перевезти вантаж за маршрутом с. Василівка Житомирської області – Шварценбах, Швейцарія, автомобілем VOLVO НОМЕР_1 / НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 . Строк доставки визначено 9 днів, а за його порушення передбачено штраф у розмірі 300 євро (а.с. 52).

Заявою №21 від 13.10.2025 ТОВ «АВТ-Карпати» повідомило Закарпатську ДФС про заміну водія Рагеля М. та тягача VOLVO НОМЕР_1 на водія Лакатоша В. та автомобіль VOLVO НОМЕР_4 при збереженні причепа НОМЕР_3 (а.с. 50).

На підтвердження виконання перевезення відповідач долучив міжнародну товарно-транспортну накладну №15, рахунок №182 та акт №182 від 21.10.2025 (а.с. 51). В акті, підписаному ТОВ «АВТ-Карпати» та ФОП Таран Д.В., зазначено, що послуги виконані якісно та в повному обсязі, їх вартість становить 102 192,00 грн, а сторони не мають взаємних претензій.

Водночас платіжною інструкцією №15883 від 10.11.2025 ТОВ «АВТ-Карпати» перерахувало ФОП Таран Д.В. 24 331,50 грн із призначенням платежу: «оплата штрафу за несвоєчасну доставку вантажу» за договором-заявкою №11 від 24.09.2025, що свідчить про фактичну сплату передбаченого договором штрафу за порушення строку доставки.

Правове обґрунтування та оцінка суду

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормами ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст.628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У п.1.3. договору зазначено, що відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, даний договір є змішаним договором, який містить в собі елементи різних договорів, а саме: договору про надання послуг та поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний договір у частині передачі запасних частин, матеріалів, комплектуючих, паливно-мастильних матеріалів, експлуатаційних рідин тощо містить елементи договору поставки.

Щодо застосування до спірного договору норм законодавства про надання послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Особливістю договорів про надання послуг є нематеріальний характер об`єкта договору, за яким продається не результат, а дії, які до нього призводять. Основним критерієм розмежування договору про надання послуг від договору про виконання робіт є те, що результат робіт, на відміну від послуг, має матеріальний результат (об`єкт будівництва, предмет ремонту тощо), тоді як корисний ефект від послуги полягає в самому процесі її надання.

У постанові від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21 Верховний Суд зазначив, що відокремлення договорів про надання послуг від договорів про виконання робіт (договорів підряду) можливо здійснити за наступними критеріями: предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою матеріалізований результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі; основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги.

Водночас ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснюють правильну правову кваліфікацію останніх та застосовують для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Такий підхід є сталим та знайшов відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 22.10.2022 у справі № 229/1026/21, від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17.

Враховуючи, що предметом договору № Р-512 від 05.10.2025 у відповідній частині є виконання ТОВ «К-Т-С» ремонту транспортного засобу замовника, результатом якого є відновлення його справності, безпеки та працездатності, а здача-прийняття такої роботи оформляється актом виконаних робіт, колегія суддів, з урахуванням наведених положень законодавства та правових висновків Верховного Суду, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умови договору № Р-512 від 05.10.2025 у частині виконання ремонту транспортних засобів містять елементи договору підряду, передбаченого ст. 837 ЦК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.ст. 13, 74 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності у водія Рагеля М. повноважень на представництво інтересів відповідача, а також щодо недійсності пункту 3.4 договору, з посиланням на ст.ст.215 і 217 ЦК України, колегія суддів зазначає, що вирішення цих доводів має значення для встановлення правових наслідків підписання уповноваженою, на думку позивача, особою документів, які підтверджують прийняття автомобіля в ремонт, погодження відповідних робіт та їх виконання.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19).

Отже, відповідачем не спростовано презумпцію дійсності договору № Р-512 від 05.10.2025 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів чи його частини. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення доводів відповідача щодо нікчемності пункту 3.4 договору.

При цьому відповідно до п. 3.4 договору № Р-512 від 05.10.2025 уповноваженим представником замовника, який має право здійснювати дії від його імені, зокрема передавати транспортний засіб для надання послуг, підписувати наряд, акт виконаних робіт та інші передбачені договором документи, а також отримувати транспортний засіб після надання послуг, є, зокрема, особа, яка пред`явила виконавцю свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що передається для надання послуг.

Отже, сторони договору безпосередньо погодили порядок підтвердження повноважень особи, яка передає транспортний засіб для ремонту та отримує його після виконання робіт. Тому посилання апелянта на відсутність у Рагеля М. окремої довіреності не спростовує його повноважень, визначених умовами договору, та не є самостійною підставою для висновку про відсутність у відповідача обов`язку оплатити прийняті роботи.

За змістом ст. ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, — достроково.

Відповідно до ч.ч. 1–3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За встановлених судами обставин ремонтні роботи виконано, запасні частини та матеріали поставлено, а результат робіт прийнято відповідачем, що підтверджується нарядом-замовленням № 2500545 від 05.10.2025, замовленням покупця № 1248 від 10.10.2025, рахунком на оплату № С0000030024 від 10.10.2025, актом виконаних робіт № С0000030024 від 12.10.2025 та податковою накладною № 252 від 12.10.2025.

При цьому акт виконаних робіт № С0000030024 від 12.10.2025 підписано від імені замовника без зауважень щодо обсягу, вартості чи якості виконаних робіт. Відповідно до п. 5.2 договору уповноважений представник замовника зобов`язаний під час прийняття наданих виконавцем послуг перевірити обсяг та якість їх виконання, оглянути транспортний засіб та негайно заявити про виявлені видимі недоліки у разі їх виявлення. Згідно з п. 5.3 договору уповноважений представник замовника після отримання акта виконаних послуг/робіт повинен підписати його або письмово викласти зауваження до його змісту. У випадку виявлення замовником недоліків у виконаних роботах, які виникли не з вини замовника, сторонами складається акт з переліком недоліків та строками їх усунення.

Однак акта з переліком недоліків під час прийняття автомобіля з ремонту не складалося. Відповідач також не надав доказів заявлення зауважень щодо обсягу або якості виконаних робіт під час прийняття транспортного засобу.

Сам по собі запис в акті виконаних робіт про те, що автомобіль забрано водієм Рагелем М. у несправному стані, не доводить неналежного виконання ремонтних робіт, оскільки відповідач не конкретизував, які саме запасні частини не потребували заміни, а перелік поставлених (замінених) запасних частин, зазначений в акті виконаних робіт, узгоджується з переліком, наведеним у наряді-замовленні та замовленні покупця, підписаних уповноваженою особою відповідача.

Також матеріали справи не містять доказів того, що після отримання автомобіля з ремонту відповідач повторно замінював ті самі запасні частини або повторно усував ті самі несправності. Отже, твердження апелянта про неналежну якість виконаних робіт не спростовують документально підтверджених обставин виконання та прийняття робіт.

Відповідно до п. 3.8 договору, якщо вартість додаткових послуг перевищує початково визначену суму більше ніж на 10 %, виконавець зобов`язаний попередньо узгодити з уповноваженим представником замовника надання таких послуг та замовлення необхідних запасних частин і матеріалів. Проте сам факт відмінності остаточної вартості робіт від попередньо визначеної не спростовує їх виконання та прийняття, а відповідач не надав належних доказів того, що зазначені в акті роботи або запасні частини не були замовлені, виконані чи поставлені.

У цьому контексті колегія суддів враховує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 2–4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 зазначила, що добросовісність — це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності — стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, який передав транспортний засіб для ремонту через свого водія, прийняв результат робіт та підписав акт без зауважень, не спростував виникнення обов`язку оплатити фактично виконані роботи й поставлені запасні частини.

Згідно з п. 6.3 договору № Р-512 розрахунок за надані послуги, запасні частини, матеріали та комплектуючі здійснюється замовником на умовах 100 % попередньої оплати. За додатковим погодженням з виконавцем можлива оплата протягом 14 календарних днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки акт виконаних робіт підписано 12.10.2025, строк для оплати протягом 14 календарних днів закінчувався 26.10.2025. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ТОВ «АВТ-КАРПАТИ» мало провести розрахунок за надані послуги, поставлені запасні частини та комплектуючі матеріали до 26.10.2025.

Щодо обставини, що останній день строку оплати припадає на неділю, 26.10.2025, суд першої інстанції правильно врахував правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 30.09.2025 у справі № 927/1431/23: ч. 5 ст. 254 ЦК України щодо перенесення строку виконання зобов`язання на перший робочий день не застосовується до випадків, коли умовами договору визначено термін (конкретну календарну дату) виконання зобов`язання. У такому разі зобов`язання має бути виконане саме у встановлений договором термін, а його невиконання в цей термін є простроченням, з якого починається нарахування річних та пені, незалежно від того, чи припадає відповідна дата на вихідний, святковий або інший неробочий день.

Згідно із ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не сплатив заборгованість у визначений строк, він є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 27.10.2025.

Колегія суддів також погоджується з відхиленням судом першої інстанції доводів відповідача про те, що строк ремонту автомобіля мав завершитися до 10.10.2025 у зв`язку із зобов`язаннями ТОВ «АВТ-КАРПАТИ» перед ФОП Таран Д.В. за договором-заявкою № 11 від 24.09.2025.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Підпунктом 2.1.4 п. 2.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний надати послуги в строки, визначені в наряді. Однак ні в наряді-замовленні № 2500545 від 05.10.2025, ні в замовленні покупця № 1248 від 10.10.2025 строк ремонту автомобіля не визначено.

З огляду на те, що ремонт завершено 12.10.2025, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про виконання позивачем ремонту у розумний строк відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи і звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 7.4 договору в разі порушення строків оплати, визначених договором, виконавець має право нарахувати, а замовник зобов`язаний сплатити за першою вимогою пеню за несвоєчасну оплату в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих послуг, запасних частин, матеріалів та комплектуючих за кожний день прострочення, а також 35 процентів річних від простроченої суми.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, сторони вправі погодити інший розмір процентів річних, ніж передбачений законом, а з огляду на положення п. 7.4 договору відповідач зобов`язався сплачувати 35 процентів річних від простроченої суми.

Перевіряючи розрахунки позивача, суд першої інстанції встановив неточність у визначенні періоду нарахування заявлених до стягнення сум, у зв`язку з чим здійснив власний перерахунок пені та 35 процентів річних за належний період прострочення. Зокрема, врахувавши, що відповідно до умов договору оплата мала бути здійснена протягом 14 календарних днів після підписання акта виконаних робіт від 12.10.2025, суд дійшов висновку, що прострочення грошового зобов`язання розпочалося 27.10.2025. Перевірка розрахунків за період з 27.10.2025 по 09.02.2026 за допомогою розрахункового інструменту системи «ЛІГА:ЗАКОН» дала підстави суду визначити розмір пені в сумі 14 350,87 грн та 35 процентів річних у сумі 16 257,02 грн.

Колегія суддів погоджується з таким перерахунком, оскільки суд першої інстанції правильно визначив початок і тривалість періоду прострочення, застосував погоджену сторонами договірну ставку та перевірив арифметичну правильність нарахувань з урахуванням установлених обставин справи. Визначені судом суми пені та 35 процентів річних є результатом правильного застосування погоджених сторонами умов договору і відповідних положень законодавства.

Щодо пені суд першої інстанції врахував положення ст. 549 ЦК України, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас суд першої інстанції перевірив не лише правильність нарахування пені та 35 процентів річних, а й наявність підстав для зменшення цих сум з огляду на співмірність відповідальності наслідкам порушення зобов`язання.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зі змісту ч. 3 ст. 551 ЦК України вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є відповідний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалості прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам; поведінки винної особи, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, добровільного усунення порушення та його наслідків. Аналогічний висновок щодо застосування норми права викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 924/243/19.

Суд першої інстанції врахував, що станом на день ухвалення рішення відповідач не сплатив жодних коштів у рахунок погашення основного боргу, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та не подавав клопотання про зменшення пені. При цьому розмір пені — 14 350,87 грн — становить 8,97 % від суми основного боргу 159 941,00 грн. За встановлених обставин суд не встановив виняткових підстав для зменшення пені або 35 процентів річних, зокрема не встановив такої непропорційності відповідальності наслідкам порушення, яка б виправдовувала втручання в погоджені сторонами умови договору. Колегія суддів погоджується з цим висновком, оскільки відповідач не навів належних обґрунтувань і не надав доказів, які б свідчили про явну неспівмірність нарахованих сум або необхідність їх зменшення.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визначив до стягнення 14 350,87 грн пені та 16 257,02 грн 35 процентів річних. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності здійсненого судом перерахунку та не підтверджують наявності підстав для зменшення нарахованих сум.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ТОВ «АВТ-КАРПАТИ» на користь ТОВ «К-Т-С» 190 548,89 грн, з яких 159 941,00 грн — основний борг за договором, 16 257,02 грн — 35 процентів річних та 14 350,87 грн — пеня, нараховані за період з 27.10.2025 по 09.02.2026.

Доводи апеляційної скарги фактично повторюють заперечення відповідача проти позову та не містять належних доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини виконання ТОВ «К-Т-С» ремонтних робіт, поставки запасних частин і матеріалів та прийняття їх результату відповідачем. Посилання апелянта на відсутність у Рагеля М. окремої довіреності не спростовує погодженого сторонами порядку підтвердження повноважень представника замовника, визначеного п. 3.4 договору, а твердження про неналежну якість робіт не підтверджені належними доказами.

Отже, доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне встановлення судом першої інстанції обставин справи чи порушення норм матеріального або процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення в оскаржуваній частині. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі № 907/141/26 в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга ТОВ «АВТ-КАРПАТИ» не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі №907/141/26 підлягає залишенню без змін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АВТ-Карпати” №70 від 04.07.2026 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2026 у справі №907/141/26 – залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Прядко О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua