Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №381/2924/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

Суд: Фастівський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №381/2924/26

Суддя: Осаулова Н. А.

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2535/26

381/2924/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Савенко О.В.,

представник позивача: Махлай О.В.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів у загальному позовному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року ОСОБА_3 (далі – позивач) звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом про зняття арешту з майна.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строку для усунення недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали 29 травня 2026 року ОСОБА_2 подала позовну заяву до ОСОБА_1 (далі – відповідач), третя особа: Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якій просила суд зняти арешт з нерухомого майна - житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження: 1241029, накладений на підставі ухвали б/н від 27.10.1998 року народного суду міста Фастів, зареєстрований реєстратором: Фастівська міська державна нотаріальна контора та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 листопада 1995 року згідно договору дарування житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Новохатньою Т.П., ОСОБА_2 набула у власність 16/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 28 лютого 1998 року на підставі рішення Фастівського міського суду Київської області позивач стала власником 9/25 частин вказаного житлового будинку. 05 березня 2026 року ОСОБА_2 , як власник майна, звернулася до Першої фастівської державної нотаріальної контори Київської області з метою продажу вказаного житлового будинку. Проте, нотаріус повідомила позивача, що на житловий будинок накладено арешт на підставі ухвали б/н від 27.10.1998 року, постановленої Народним судом м. Фастів. На час накладення арешту на майно боржником був брат позивача - ОСОБА_4 , який заборгував кошти громадянину ОСОБА_1 . Позивач сплатила кошти ОСОБА_1 . Оскільки існування арешту порушує права ОСОБА_2 , відносно якого немає відкритих виконавчих проваджень, позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову не заперечував, зазначив, що борг перед ним було погашено.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилася, направила до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника відділу.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А. від 05.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, вивчивши надані письмові докази у сукупності, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.03.2026 року, на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 1241029 на підставі ухвали б/н від 27.10.1998, постановленої Народним судом м. Фастів. Власником будинку значиться ОСОБА_4 . Відповідне обтяження зареєстровано 16.08.2004 року Фастівською міською державною нотаріальною конторою.

У той же час, 04 листопада 1995 року згідно договору дарування житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Новохатньою Т.П., ОСОБА_3 набула у власність 16/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 набув у власність 9/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір зареєстровано в реєстрі за № 1179. 09 квітня 1996 року договір зареєстрований у Фастівському бюро технічної інвентаризації.

Рішенням Фастівського міського суду Київської області 28 листопада 1998 року визнано за ОСОБА_5 право власності на 9/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_4 . 06 січня 1999 року зазначене рішення зареєстровано у Фастівському бюро технічної інвентаризації за № 55.

Із наявної копії судового рішення вбачається, що ОСОБА_4 , брат ОСОБА_2 , позичив кошти, але гроші своєчасно не повернув. Ухвалою суду накладено арешт на майно ОСОБА_4 . Позивач (тобто ОСОБА_2 ) відшкодувала його борг у повному обсязі.

Крім того, як вбачається із листа Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 16.03.2026 року №24898-4, згідно отриманих пошукових даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на день відповіді відкритих виконавчих проваджень де боржником є ОСОБА_3 на виконанні у відділі не перебувають.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

Так, відповідно до ст. 62-1 та ст. 62-2 ЦПК України 1963 року, особа, яка має підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до пред`явлення позову. Запобіжні заходи включають накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В свою чергу, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Як було встановлено судом, арешт на майно було накладено на підставі ухвали б/н від 27.10.1998, постановленої Народним судом м. Фастів. Власником 9/25 частин житлового будинку на той час був ОСОБА_4 . Спірний будинок на даний час належить ОСОБА_2 , а вирішити питання зняття арешту з будинку в іншому порядку, окрім судового, позивач не має можливості.

З урахуванням наведених норм закону, суд вважає вірним обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав, а тому позов слід задовольнити в частині зняття арешту з майна.

Щодо вимоги позовної заяви про виключення відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, то у цій частині позов задоволенню не підлягає, адже саме судове рішення про зняття арешту з майна є підставою для внесення відповідного запису до реєстру.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321ЦК України,ст.ст. 2-5,12-13, 19, 76-92, 95, 141, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»,суд, –

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про зняття арешту з майна, - задовольнити частково.

Зняти арешт з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі ухвали б/н від 27.10.1998 року народного суду міста Фастів, зареєстрований 16.08.2004 року Фастівською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 1241029.

У задоволенні іншої частини вимог позову, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , РОНКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДРПОУ 34446916, адреса: Київська обл., м. Фастів, вул. Тимофія Рудяка, 1.

Суддя: Н.А. Осаулова

Повний текст рішення суду виготовлено 04.11.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua