Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №367/5438/24 — Ірпінський міський суд Київської області

Суд: Ірпінський міський суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №367/5438/24

Суддя: Мерзлий Л. В.

Справа № 367/5438/24

Провадження №2/367/7869/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді – Мерзлого Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Колодезної В.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Ващук М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі – позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1127-6136 від 17.12.2022 у розмірі 81 900,00 грн, з яких 13 950,00 грн – заборгованість за кредитом, 67 950,00 грн – заборгованість за процентами, а також судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 17.12.2022 між позивачем і відповідачем за допомогою веб-сайту позивача в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 18 000,00 грн строком на 300 днів зі сплатою процентів за зниженою ставкою 2,50 % на день та стандартною ставкою 3,00 % на день. Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання, а відповідач порушила умови договору. Станом на 03.04.2024 загальна заборгованість становила 133 850,25 грн, однак у зв`язку із застосуванням програми лояльності позивач просив стягнути 81 900,00 грн.

Рух справи

Ухвалою суду від 10.07.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 02.10.2024 позов задоволено.

Ухвалою суду від 14.07.2026 відповідачу поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заочне рішення від 02.10.2024 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

25.05.2026 відповідач подала клопотання про долучення доказів (копій свідоцтва про шлюб, військового квитка та посвідчення учасника бойових дій чоловіка – ОСОБА_2 ).

14.07.2026 представник позивача подала додаткові пояснення, у яких позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

24.09.2026 представник відповідача – адвокат Ващук М.О. подала відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на його подання.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідач та її представник у судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні. Відповідач заперечувала факт укладення кредитного договору та отримання будь-яких грошових коштів за ним. Представник відповідача зазначила, що позивач не надав належних і допустимих доказів перерахування кредитних коштів саме відповідачу: лист АТ КБ «ПриватБанк» від 11.04.2024 не містить відомостей про належність відповідачу платіжної картки, на яку здійснено переказ, а довідка позивача про перерахування коштів через платіжну систему LiqPay не є первинним документом. Розрахунок заборгованості складено позивачем в односторонньому порядку і він не є доказом отримання кредиту. Крім того, відповідач посилалася на те, що з 25.04.2023 є дружиною військовослужбовця, а тому нарахування процентів після цієї дати є неправомірним.

Фактичні обставини, встановлені судом, та мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, обов`язок позичальника повернути кредит і сплатити проценти виникає лише після фактичного отримання ним кредитних коштів.

За таких обставин саме на позивача покладено обов`язок довести факт надання відповідачу кредитних коштів, їх розмір та наявність заборгованості. Обставина отримання кредиту має доводитися належними і допустимими доказами, якими, зокрема, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», або виписки з рахунку позичальника.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивач надав довідку про перерахування суми кредиту за договором № 1127-6136 від 17.12.2022, складену самим позивачем, та лист АТ КБ «ПриватБанк» від 11.04.2024 щодо переказів, здійснених у межах договору № 4010 від 02.12.2019 про надання послуг у системі LiqPay.

Довідка позивача про перерахування коштів є документом, складеним однією зі сторін спору, і не є первинним документом, який би підтверджував здійснення банківської операції з переказу коштів на рахунок відповідача. Лист АТ КБ «ПриватБанк» містить лише маскований номер платіжної картки та не містить відомостей про те, що ця картка (рахунок) належить саме відповідачу. Договір № 4010 від 02.12.2019, на підставі якого здійснювалися перекази, до матеріалів справи не надано. Інших доказів, які б дозволяли ідентифікувати отримувача коштів як відповідача (зокрема, виписки з рахунку, відповіді банку-емітента картки про належність рахунку), позивач не надав, клопотання про їх витребування не заявляв.

Верховний Суд у постановах від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18 та від 03.08.2022 у справі № 156/268/21 звертав увагу на те, що відомості про переказ коштів на картку, зазначену лише маскованим номером, без доказів її належності позичальнику не підтверджують факту отримання кредиту саме ним.

Розрахунок заборгованості (довідка про укладений договір станом на 03.04.2024) також складений позивачем в односторонньому порядку. За висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 такий розрахунок не є первинним документом і сам по собі не підтверджує факту видачі кредиту та розміру заборгованості. Відомості про платіж відповідача 25.12.2022 у сумі 8 100,00 грн містяться виключно в цьому розрахунку і не підтверджені жодним платіжним документом, а відповідач факт отримання коштів і здійснення платежів за договором заперечує.

Посилання позивача на те, що відповідач раніше 17 разів укладала з ним кредитні договори, які були погашені, не підтверджують факту отримання нею коштів саме за спірним договором.

Таким чином, позивач не довів належними і допустимими доказами факту перерахування відповідачу кредитних коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 1127-6136 від 17.12.2022, а отже, і виникнення у відповідача обов`язку з їх повернення та сплати процентів. Суд не може покласти в основу рішення припущення про отримання відповідачем коштів (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Щодо доводів відповідача про статус дружини військовослужбовця суд зазначає, що пільга, передбачена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», поширена на дружин (чоловіків) військовослужбовців Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, тобто після закінчення строку кредитування (13.10.2023). Проте з огляду на недоведеність самого факту отримання кредиту ці доводи не впливають на результат вирішення спору.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України), суд дійшов висновку, що позовні вимоги не доведені, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати позивача покладаються на нього.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 29.10.2026.

Суддя: Л.В. Мерзлий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua