Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №357/14913/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14913/26

3/357/4529/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Примаченко В.О., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Проценко О.В.,

розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи – інформація відсутня, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 164 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

25.08.2026 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшли адміністративні матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

14.08.2026 старшим інспектором відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП щодо ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 14 серпня 2026 року о 08 год. 50 хв. в Київській області, на автодорозі М-05, 78 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAIMLER CHRYSLER 313 д.н.з. НОМЕР_2 , здійснював регулярні спеціальні перевезення пасажирів Васильків – м. Біла Церква без документів дозвільного характеру, а саме: без одержання документа дозвільного характеру для здійснення підприємницької діяльності, чим порушив ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що згідно із ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 164 КУпАП, не є обов`язковою, та думку захисника Проценко О.В., яка не заперечувала розглядати справу у відсутності ОСОБА_1 , суддя вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Проценко О.В. просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Захисник посилається на те, що до матеріалів справи не дадано доказів того, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання та самостійно, на власний ризик, систематично надає послуги з перевезення пасажирів. Також відсутні докази того, що ОСОБА_1 надає послуги з перевезення пасажирів саме як суб`єкт господарювання, а не водій. Захисник звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні пояснення свідків, а також докази, що підтверджують отримання коштів ОСОБА_1 за надані послуги від пасажирів. З відеозапису не вбачається, що в транспортному засобі перебували пасажири. Крім того, з відеозапису видно, що ОСОБА_1 на запитання працівника поліції повідомив, що їхав з м. Васильків та віз робочих. На думку захисника у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 при викладенні обставин вчинення правопорушення не відображено, що він здійснював саме господарську діяльність без відповідної ліцензії, не встановлено періоду, протягом якого здійснювалась така діяльність. Тобто не встановлено її систематичності, не вказану кому та по якій ціні були надані послуги з перевезення, не вилучені грошові кошти, отримані за надання послуг з перевезення. Наявний у матеріалах справи відеозапис із нагрудної камери поліцейського не може слугувати доказом провадження ОСОБА_1 господарської діяльності із надання послуг з перевезення без відповідної ліцензії. Захисник вважає, що до протоколу не додано належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Суддя, заслухавши думку захисника та дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 210712 від 14.08.2026; витяг з Реєстру виданих та анульованих ліцензій відносно ОСОБА_1 ; відеозапис з нагрудної камери до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ; клопотання захисника (вх. № 72916 від 03.11.2026), дійшов висновку, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, виходячи з таких підстав.

Відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає в разі провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

Абзацом 3 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів, передбачених для регулярних спеціальних пасажирських перевезень, а саме:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII визначено, що ліцензія – це право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно ч. 1 до ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи у період зупинення дії ліцензії повністю або частково, невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, порушення ліцензіатом строку повідомлення про зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, а також за наявності контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", суб`єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до витягу з Реєстру виданих та анульованих ліцензій Державної служби України з безпеки на транспорті відомості про видачу або анулювання ліцензії відносно ОСОБА_1 відсутні.

З відеозапису з нагрудної камери № 470880, доданого до протоколу видно, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб з д.н.з. НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_1 повідомив, що ліцензії та документів на перевезення не має, перевозить працівників.

Водночас, до протоколу не додані докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 провадить господарську діяльність безпосередньо самостійно, систематично, на власний ризик.

Крім того, в матеріалах справи відсутні пояснення свідків та докази, що підтверджують отримання коштів ОСОБА_1 за надані ним послуги від пасажирів.

Таким чином, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт систематичного здійснення ОСОБА_1 діяльності з надання регулярних спеціальних пасажирських перевезень.

При цьому суд, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кобець проти України" 14.02.2008 року зазначив, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Typeччини"(Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

При цьому відповідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, будь які сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, сукупність вказаних обставин не дає можливості судді зробити висновок про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП в діях ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 294 КпАП України, та відповідно до ч. 1 ст. 164 КУпАП суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяВіктор ПРИМАЧЕНКО