Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №290/949/26 — Романівський районний суд Житомирської області

Суд: Романівський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №290/949/26

Суддя: Кірічук М. М.

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/949/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

5 листопада 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2026 року через систему «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш ту гоу» (далі ТОВ «ФК «Кеш ту гоу») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 6 листопада 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра груп» (далі ТОВ «ФК «Авіра груп») та відповідачем було укладено кредитний договір №11104 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

За умовами укладеного договору ТОВ «ФК «Авіра груп» надало відповідачу грошові кошти у сумі 1000 грн, строк кредитування 7 днів, погодили процентну ставку в розмірі 2,5 % в день, або 912,5% річних.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного кредитного договору не виконує, а також на те, що ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» набуло право вимоги по вказаному договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 6250,00 грн; з яких 1000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5250,00 грн – прострочена заборгованість за процентами.

23 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій зазначено, що заборгованість по кредиту виникла на підставі договору який укладений у 2020 році, строк позовної давності становить 3 роки, для стягнення неустойки встановлено строк позовної давності 1 рік. Заміна сторони в зобов`язанні не змінює перебігу строку позовної давності. Позовна заява про стягнення боргу пред`явлена до суду лише у 2026 році, отже строк позовної давності сплив. ОСОБА_1 просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові повністю.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 6 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №11104 (далі Договір), відповідно до умов якого останньому надано кредит в розмірі 1000,00 грн (пункт 1.1. Договору), у безготівковій формі на реквізити банківської карти, вказаної клієнтом (пункт 1.4 Договору), строком на 7 днів, тобто до 12 листопада 2020 року (пункт 1.2 Договору), та погодили фіксовану процентну ставку 2,5 % на добу (пункт 1.3. Договору).

Згідно пункту 5.2. Договору всі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються шляхом підписання сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом НОМЕР_1 .

Згідно інформаційної довідки 683/06 від 29 червня 2026 року, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн», на виконання договору №11104 6 листопада 2020 року були перераховані кошти відповідачу в розмірі 1000,00 грн.

17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» було укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до якого фактор (ТОВ «ФК «Авіра груп») передав у повному обсязі, а ТОВ ФК «Кеш ту гоу» прийняло у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором №11104 від 6 листопада 2020 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників до цього договору.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК україни) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором ( статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається ( приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір ( пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття ( акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви ( форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір ( оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір ( оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення ( відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 1000,00 грн, які були перераховані на його платіжну картку НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою 683/06 від 29 червня 2026 року товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн».

Доказів того, що відповідач повернув тіло кредиту, матеріали справи не містять.

Щодо стягнення заборгованості за процентами в розмірі 5250,00 грн. з ОСОБА_1 на користь позивача, суд зазначає наступне.

За правилами частини 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на ту обставину, що розмір заборгованості за процентами становить 5250,00 грн.

Згідно з частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановлені договором.

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 381/4163/14-ц (провадження № 61-11814св20) зазначено, що:

«право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання»;

Відповідно до виписки з особистого рахунка відповідача проценти за користування кредитом визначені за період з 6 листопада 2020 року по 1 червня 2026 року в розмірі 5250,00 грн. Разом з тим строк кредитування відповідно до договору становив 7 днів, тобто до 12 листопада 2020 року. Доказів того, що позичальник скористувався своїм правом на продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор продовжив строк дії кредиту. Таким чином суд вважає що відсутні підстави для стягнення заборгованості зі сплати процентів нарахованих після у розмірі 5250,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що проценти підлягають нарахуванню за період з 6 листопада 2020 року по 12 листопада 2020 року в розмірі 175,00 грн (додаток №1 до договору) (1000*2,5/100*7).

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за процентами, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Позивачем не надано доказів пролонгації строку кредитування.

Проте, вказана обставина не позбавляє позичальника обов`язку повернути позивачеві фактично отримані ним кредитні кошти та проценти нараховані в межах строку кредитування.

Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача, суд зазначає наступне.

Статтею 256ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.

Законом України від 15 березня 2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії».

Отже, строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 1 9 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.

Таким чином, позовна давність для пред`явлення позовних вимог у цій справі станом на день звернення позивача до суду (31 серпня 2026 року) не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12 березня 2020 року та продовжувався до 30 червня 2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1000, 00 грн та заборгованість за процентами в розмірі 175,00 грн, разом 1175,00 грн.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» понесло витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 15500,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 1 червня 2026 року, актом про отримання правової допомоги від 30 вересня 2026 року, платіжною інструкцією №312400 від 30 вересня 2026 року.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 500,53 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2914,00 грн.

Керуючись статтями 525, 526, 546, 549, 610, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 76, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш ту гоу» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш ту гоу» (адреса місця знаходження: вул. Кирилівська, 82, оф. 7 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42228158) 1175 (одна тисяча сто сімдесят п`ять) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором, 500 (п`ятсот) грн 53 коп судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 2914 (дві тисячі дев`ятсот чотирнадцять) 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Кірічук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua