Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №290/560/25 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/560/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

5 листопада 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М. з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувши заяву представника позивача адвоката Маслякової Тетяни Олександрівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору комунальне підприємство «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Житомирської обласної ради,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року адвокат Янчук М.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зазначив у позовній заяві орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу в розмірі 42000,00 грн.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 8 липня 2026 року позов задоволено частково.

27 липня 2026 року від представника позивача адвоката Маслякової Т.О. до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку та заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. Представником позивача зазначено, що строк подачі заяви пропущено з поважної причини, а саме копія рішення отримана ОСОБА_3 22 липня 2026 року у зв`язку з чим остання не мала можливості своєчасно ознайомитися з повним текстом судового рішення та належним чином оцінити результат розгляду справи, та реалізувати право на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, пропуск процесуального строку зумовлений об`єктивними причинами, які не залежали від волі позивача та її представника. На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви додано копію договору про надання адвокатських послуг №1-М/1/25 від 2 травня 2026 року, копію прибуткового касового ордеру №3 від 2 травня 2025 року, копію ордеру на надання правничої допомоги.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 28 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача адвоката Маслякової Т.О. про поновлення процесуального строку для подання доказів для визначення розміру витрат на правничу допомогу. Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 1 жовтня 2026 року ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 28 липня 2026 року скасовано направлено справу для продовження розгляду.

7 липня 2025 року від представника відповідача надійшло до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу в якому зазначено, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу в розмірі 42000,00 грн є неспівмірною із складністю справи, що розглядається, та заявленим до відшкодування обсягом правової допомоги. Окрім того, відсутні докази того, що ці витрати були реальними.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частина перша статті 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодувати судові витрати у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання позивача до утримання від подання необґрунтованого позову чи скарги на судове рішення, а сторін - до позасудового вирішення спору.

У частинах першій, другій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що представником позивача у позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат та зроблено заяву про відшкодування судових витрат в розмірі 42000,00 грн. Після ухвалення рішення, представник позивача надав суду докази щодо розміру витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи, а саме копію договору про надання адвокатських послуг №1-М/1/25 від 2 травня 2025 року, копію прибуткового ордеру №3 від 2 травня 2025 року на суму 42000,00 грн, копію ордеру.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За таких обставин, суд враховуючи критерій розумності розміру витрат, складність справи, виконану адвокатом роботу, ціну позову та значення справи для сторони, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, приходить до висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтею 270 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя М.М. Кірічук