Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №289/1828/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1828/26

Номер провадження 1-кп/289/223/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участі : секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026060670000153 від 14.07.2026 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Березці Радомишльського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштованого, інвалідності не має, не одруженого, утриманців не має, раніше судимого :

-06.08.2024 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду;

-25.03.2026 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі без конфіскації майна, із застосуванням положень ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Радомишль Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштованого, інвалідності не має, не одруженого, утриманців не має, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

13.07.2026 близько 04:00 години ОСОБА_5 перебував в подвір`ї багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 з своїм знайомим ОСОБА_4 , та вони вирішили поїхати в гості на автомобілі ОСОБА_5 , ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 до свого спільного знайомого ОСОБА_6 , який проживає по АДРЕСА_4 разом з матір`ю ОСОБА_7 .

Прибувши до вказаного домогосподарства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зайшли через незамкнену хвіртку на територію подвір`я, де в подальшому біля входу до будинку побачили на підлозі акумуляторну пилу «Grand» модель «АПЦ-406/HS», ринковою вартістю 5832,00 грн. та акумуляторну батарею марки «LEMBERG» 12V, 100 Ah, 920 A(En), ринковою вартістю 2340,00 грн., які належать ОСОБА_7 , однак ОСОБА_6 та його мати в цей час були відсутні на території домогосподарства.

В цей день час та місці у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , виник спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізовуючи який, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ, який неодноразово продовжувався та діє на всій території України до цього часу, ОСОБА_4 , діючи повторно та керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, пересвідчившись в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони залишилися таємними, шляхом вільного доступу без розриву у часі взяв акумуляторну пилу «Grand» модель «АПЦ-406/HS» та передав її ОСОБА_5 .

В свою чергу, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що вступив у злочинну змову направлену на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, взяв до рук вказану акумуляторну пилу.

Після цього, ОСОБА_4 , діючи таємно, повторно в умовах воєнного стану взяв акумуляторну батарею марки «LEMBERG» 12V, 100 Ah, 920 A(En).

В подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 винесли викрадені речі за територію господарства та розпорядились ними на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 8172,00 грн.

В судовому засіданні під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки зазначених вище речей за викладених вище обставин винуватим себе визнав в повному обсязі, повідомив суду, що він разом із ОСОБА_8 в липні 2026 року близько 4 години ранку поїхали на автомобілі ВАЗ, який належить ОСОБА_9 , до ОСОБА_6 , зайшли в двір, постукали в двері будинку - ніхто не відповів, в дворі на землі побачили пилу та акумулятор, які погрузили в автомобіль та поїхали з місця події, в подальшому викрадені речі продали знайомому, за яку суму - не пам`ятає, гроші розділили між собою. Зазначив, що шкодує про вчинене та щиро розкаюється.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою провину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав та надав суду аналогічні покази, додавши окрім того, що акумулятор та пилку продали знайомому ОСОБА_10 , за пилку він заплатив 1000,00 грн., розрахувався відразу, а за акумулятор мав віддати 500,00 грн. пізніше. Повідомив про своє розкаяння, обіцяв більше не вчиняти протиправних дій.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового розгляду була повідомлена належним чином, 21.09.2026 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, при постановленні вироку покладається на розсуд суду (а.с.33).

Переконавшись у тому, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожен окремо повністю визнає свою вину в скоєнні інкримінованого їм кримінального правопорушення, обвинувачені та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст обвинувачення, фактичні обставини справи, які ніхто не оспорює, погоджуються з кваліфікацією вчиненого діяння, а прокурор, не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз`яснивши цим особам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів винуватості обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів, які характеризують їх особу, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи щодо спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

У відповідності до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно осіб, яким висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Під час досудового розслідування, а також в суді як ОСОБА_4 так і ОСОБА_5 винними себе у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення визнавали стабільно, надали покази щодо обставин вчинення крадіжки, чим активно сприяли розкриттю злочину, щиро розкаялися, що на підставі ст. 66 КК України визнається пом`якшуючими покарання обставинами.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При призначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання суд враховує, що вчинене ними діяння кваліфікується як тяжкий злочин та являється суспільно небезпечним, оскільки посягає на гарантоване Конституцією України право власності.

Судом досліджувалися дані про осіб обвинуваченого ОСОБА_4 , який був раніше судимий за скоєння умисних корисливих злочинів, вчинив злочин в період іспитового строку; не працював отже не має постійного джерела доходу, що і призводить до скоєння корисливих злочинів; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; не одружений, на утриманні нікого не має; інвалідності не має; за місцем реєстрації характеризується посередньо. Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки для суспільства визначено – середній, виправлення особи не можливо без ізоляції від суспільства та застосування покарання у виді позбавлення волі наразі видається неможливим.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 25.03.2026 був засуджений за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до 2 років позбавлення волі без конфіскації майна та звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік, однак ніяких висновків для себе не зробив і під час іспитового строку вчинив новий злочин.

Водночас, беручи при цьому до уваги наведені в даному вироку на користь ОСОБА_4 позитивні дані : молодий вік, критичне ставлення до скоєного та готовність нести за це відповідальність, а також позицію прокурора, яка в дебатах просить застосувати покарання у мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України, суд вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі санкції ч. 4 ст. 185 КК України, вважаючи такий вид покарання необхідним і достатнім для ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами та відповідатиме ступеню тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Судом також враховуються роз`яснення, що містяться в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з подальшими змінами та доповненнями), згідно яких, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, відповідно до якої, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що злочин обвинуваченим ОСОБА_4 вчинено в період іспитового строку за вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 25.03.2026, суд призначає покарання за сукупністю вироків у відповідності до ст. 71 КК України, а беручи до уваги наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При дослідженні даних про особу ОСОБА_5 судом встановлено, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; офіційно не працевлаштований, проживає за рахунок тимчасових підробітків; інвалідності не має; на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; не одружений, утриманців не має; за місцем реєстрації характеризується посередньо. Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного правопорушення, як і ризик небезпеки для суспільства визначено – середній, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання суд виходить із загальних принципів призначення покарання, суд бере до уваги позицію прокурора, який в дебатах просить застосувати покарання у мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України, враховує відсутність матеріальних претензій потерпілої особи, а також наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, та вважає можливим застосування до ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002, в якому Суд зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Враховуючи молодий вік обвинуваченого ОСОБА_5 , його критичне ставлення до скоєного, який як під час допиту, дебатів та останнього слова зазначав, що шкодує про вчинене, обіцяє в подальшому не скоювати протиправних дій, тому підстав очікувати продовження ним вчинення кримінальних правопорушень суд не встановив та вбачає можливість його виправлення без відбування покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з покладанням обов`язків, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових злочинів, застосування більшого розміру покарання або ізоляції від суспільства, за конкретних обставин справи і поведінки обвинуваченого в даному випадку є явно не справедливим і достатніх підстав для цього суд не вбачає. На переконання суду це відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілого.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави підлягають стягненню передбачені ст. 118 КПК України і документально підтверджені процесуальні витрати на проведення судових експертиз у розмірі 4813,60 грн.

Цивільний позов не заявлявся. Арешт на майно не накладався.

Заходи забезпечення кримінального провадження у справі до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не застосовувались і підстав для їх обрання не вбачається, водночас прокурором в судовому засіданні не доведено наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 369-378 КПК України, ч. 4 ст. 185 КК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбутий строк покарання, призначений за вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 25.03.2026 та остаточно визначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до вимог ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 4813,60 грн. (чотири тисячі вісімсот тринадцять грн. 60 коп.).

Речові докази по справі :

-Акумуляторна пила «Grand» модель «АПЦ-406/HS» та акумуляторна батарея марки «LEMBERG» 12V, 100 Ah, 920 A(En), які поміщені до камери схову ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області – повернути власнику за належністю;

-Інструкція з експлуатації акумуляторної пили «Grand» модель «АПЦ-406/HS», що зберігається в матеріалах кримінального провадження №12026060670000153 – повернути власнику за належністю.

Вирок може бути оскаржений з передбачених ст. 349 КПК України підстав до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_11