Суд: Житомирський районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №278/5075/26
Суддя: Мокрецький В. І.
Справа № 278/5075/26
Номер провадження 3/278/1963/26
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2026 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Мокрецький В.І., розглянувши матеріали, які надійшли відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скоморохи, Житомирського району громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд перевіряє, окрім іншого, правильність складання протоколу та інших матеріалів справи (ст. 278 КУпАП).
Судом встановлено, що даний протокол підлягає поверненню на доопрацювання з огляду на таке.
Відповідно до протоколу, ОСОБА_1 28 вересня 2026 року близько 18 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї тещі ОСОБА_2 , а саме ображав її брутальною лайкою, погрожував фізичною розправою та принижував честь і гідність.
Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма, домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.
Однак, у фабулі адміністративного правопорушення, що ставиться у провину ОСОБА_1 , не вказані чи настали наслідки у виді спричинення шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .
Разом з тим, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Своєю чергою, у справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Вказані порушення позбавляють суд винести законне рішення у справі.
Водночас суд звертає увагу, що згідно з п. 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС №1376 від 06.11.2015, не допускається унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Суд у справах про адміністративні правопорушення здійснює провадження на основі суворого додержання законності.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що дані матеріали необхідно повернути до відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області для усунення недоліків, викладених в описовій частині постанови.
Керуючись ст.ст. 256, 283 КУпАП, суд,
постановив :
Повернути адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення до відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області для доопрацювання.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua