Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №161/23136/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про видачу і продовження обмежувального припису

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №161/23136/26

Суддя: Гринь О. М.

Справа № 161/23136/26

Провадження № 2-о/161/682/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Гриня О.М.

за участю секретаря судового засідання Шолом С.І.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку заяву заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису.

Вказану заяву обґрунтовує тим, що її син ОСОБА_3 , який проживає окремо вчиняє відносно неї систематичне домашнє насильство. За період з січня 2026 року по даний час ОСОБА_3 вчиняє дії, які загрожують її життю та здоров`ю, ображає нецензурною лексикою, залякує та принижує, завдав тілесних ушкоджень, що підтверджується постановами Луцького міськрайонного суду Волинської області та складеними відносно ОСОБА_3 протоколами. Крім того, за ознаками вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.126 КК України Луцьким РУП ГУНП у Волинській області розпочато досудове розслідування, де ОСОБА_1 є потерпілою.

Зазначає, що вона постійно боїться за своє життя у зв`язку з чим змушена звертатися до суду.

Посилаючись на викладене, просить суд видати обмежувальний припис відносно кривдника ОСОБА_3 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити перебувати в місці проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити ОСОБА_3 наближатися до ОСОБА_1 на відстань ближче 300 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, заборонити ОСОБА_1 особисто та через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місцях, які невідомі кривднику та переслідувати її. Обмежувальний припис видати строком на 6 місяці.

Ухвалою судді від 02.11.2026 прийнято до розгляду заяву та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

В судовому засіданні заявник та її представник подану заяву підтримали та просили задовольнити з наведених у ній підстав.

Заінтересована особа ОСОБА_3 просив суд відмовити у видачі обмежувального припису.

Заслухавши пояснення заявника, її представника, заінтересовану особу, дослідивши матеріали справи та надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

В судовому засідання встановлено, що заявник ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

За змістом частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Оцінюючи відносини між матір`ю та сином, наявність ризиків застосування насильства щодо малолітньої дитини, суд виходить з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.10.2026, яка залишена без змін постановою Волинського апеляційного суду від 26.10.2026 залишена без змін, ОСОБА_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Із вказаних рішень вбачається, що ОСОБА_3 13.07.2026 близько 10 год. 30 хв. за місцем свого проживання вчинив вчинив домашнє насильство психологічного і фізичного характеру щодо своєї матері ОСОБА_1 , а саме словесно ображав її, нецензурно виражався на її адресу, штовхав, що могло призвести до шкоди психологічного її здоров`я.

Постановою Волинського апеляційного суду від 14.09.2026 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме за те, що він 20.06.2026 близько 17 год. 47 хв. в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 , тобто умисні дії психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи, нецензурно виражався в її сторону, штовхав руками в область плечей та спини, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю.

Постановою дізнавача СД ВП № 3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 14.07.2026 ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12026035610000151.

Із змісту вказаної постанови вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 13.07.2026 близько 17 год. 40 хв. ОСОБА_3 діючи умисно, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого словесного конфлікту, умисно наніс удар руками рук в ділянку грудної клітки, яка є його матір`ю (в розумінні п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству), чим спричинив їй фізичний біль.

З наведеного, судом встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово вчиняв домашнє насильство відносно матері ОСОБА_1 , за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Внаслідок одного з епізодів вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 було завдано тілесних ушкоджень та за цим фактом розпочато досудове розслідування.

Крім цього, з відповіді Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 26.10.2026 № 142275-2026 вбачається, що працівниками поліції офрмлялися термінові заборонні приписи в яких зафіксований факт вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , сином ОСОБА_3 , а саме: терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії № АА647337 від 20.06.2026, серії №АА647338 від 20.06.2026 та серії №АА645806 від 13.07.2026.

Врахувавши неприязні стосунки, які склалися між заявником та її сином ОСОБА_3 , оцінивши ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, суд дійшов висновку про необхідність застосування обмежувального припису.

Аналізуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд визначає пріоритетним право заявника на недопущення повторних випадків домашнього насильства, та, оцінивши існуючі ризики, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно заінтересованої особи ОСОБА_3 , шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, зокрема, встановлених п. 1, 4, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме:

-заборонити перебувати в місці проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ,

-заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб,

-заборонити ОСОБА_1 особисто та через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місцях, які невідомі кривднику та переслідувати її.

Проте, суд враховую, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.03.2026, яке набрало законної сили 01.05.2026, в порядку поділу майна подружжя виділено в натурі ОСОБА_1 частину житлового будинку із надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення у житловому будинку (літ.А-1) та прибудові ( літ.а), прибудові ( літ.а2)., а саме коридор (1-1) площею 7,0 кв.м., кухня (1-2) площею 5.5 кв.м., санвузол (1-3) площею 3,6 кв.м., коридор (1-4) площею 6,7 кв.м., кімната (1-5) площею 9,9 кв.м., кімната (1-6) площею 17,1 кв.м., всього виділити 49,8 кв.м.; Сарай (літ. Й), Сарай (літ. Г-1), частину будівлі сарай-літня кухня (літ.Б-1), а саме: частина будівлі, в якій розміщено два сараї. В порядку поділу майна подружжя, виділено в натурі ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку із надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщення в житловому будинку (літ.А-1): Кімната (1-7) площею 17,3 кв.м., Кімната (1-8) площею 17,5 кв.м., всього по житловому будинку: 34,8 кв.м.; частину будівлі сарай-літня кухня (літ.Б-1), а саме: частину будівлі, в якій розміщено літню кухню, Вбиральню (літ. В); приямок (літ. 3); сарай (літ. Ж-1); сарай (літ. Д-1); погріб з шийкою (літ. И); гараж (літ. Е-1); приямок (літ. Є). Також виділено в натурі ОСОБА_1 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:0440, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ділянку площею 1234 кв.м. та виділено ОСОБА_4 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:0440, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ділянку площею 1234 кв.м.

З урахуванням наведеного, заборона перебування ОСОБА_3 в місці проживання постраждалої особи ОСОБА_1 стосується лише тієї частини житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , які виділені в натурі ОСОБА_1 згідно вказаного вище рішення.

Щодо заборони наближення до постраждалої ОСОБА_1 на відстань ближче 300 метрів до місця її проживання, суд зазначає, що така вимога буде суперечити можливості перебування ОСОБА_3 у іншій частині домоволодіння та земельної ділянки, які виділені в натурі ОСОБА_4 , а отже в цій частині слід відмовити.

Оскільки в судовому порядку до ОСОБА_3 обмежувальний припис застосовується не вперше, суд дійшов висновку про визначення строку обмежувального припису строком на 4 місяць.

При цьому, суд наголошує, що визначені заходи є тимчасовими і спрямовані на відновлення стійкого психологічного стану дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 43, 44, 258-260, 353-354, 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 .

Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-перебувати в місці проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 в частині житлового будинку та земельної ділянки, які виділені в натурі ОСОБА_1 згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2026 року.

-вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

-через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місцях, які невідомі кривднику та переслідувати її.

Встановити строк обмежувального припису – 04 (чотири) місяці.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Луцької міської ради.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заявник: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).

Вступна та резолютивна частини рішення були проголошенні 04 листопада 2026 року.

Повне рішення складено та підписано 05 листопада 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь

Оригінал: reyestr.court.gov.ua