Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №154/3827/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3827/26

2/154/2065/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 листопада 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 072 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов обґрунтовано тим, що 03 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (далі - ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 101535, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000 грн шляхом перерахування коштів на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем під час оформлення кредиту.

Відповідач належним чином не виконав зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 101535 від 03 лютого 2024 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути з нього заборгованість у загальному розмірі 19 072 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 6072 грн - заборгованість за процентами, 1000 грн - заборгованість за комісіями, 8000 грн - заборгованість за пенею.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2662,40 грн судового збору та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «ОЩАДБАНК» відомості щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 і руху коштів за відповідним картковим рахунком.

13 жовтня 2026 року на виконання зазначеної ухвали до суду надійшла відповідь АТ «ОЩАДБАНК» із відомостями щодо відкритого на ім`я відповідача банківського рахунку та руху грошових коштів за ним.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подав, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

За таких обставин, з урахуванням належного повідомлення відповідача про судовий розгляд, його повторної неявки без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного вирішення спору, суд відповідно до статей 223, 280 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

03 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 101535.

Індивідуальна частина договору містить персональні дані позичальника, зокрема РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , адресу проживання, номер мобільного телефону НОМЕР_4 , адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер платіжної картки НОМЕР_1 .

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 4000 грн строком на 90 днів, до 02 травня 2024 року, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 2,2 % на добу, що становить 803 % річних. Договором не передбачено права позичальника ініціювати продовження строку кредитування.

Згідно з пунктом 1.4 договору позичальник зобов`язався сплатити комісію в розмірі 25 % суми кредиту за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, зокрема обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних із кредитуванням, а також юридичне оформлення. Загальний розмір комісії становить 1000 грн. Окремої вартості кожної із зазначених послуг договір не визначає.

Пунктом 3.5 договору визначено денну процентну ставку в розмірі 2,48 %, розраховану з урахуванням процентів за користування кредитом та передбаченої пунктом 1.4 комісії.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з графіком розрахунків, а проценти нараховуються на залишок заборгованості за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня перерахування кредитних коштів на банківський рахунок позичальника.

Згідно з додатком № 1 до договору від 03 лютого 2024 року загальна сума платежів за кредитом становить 12 920 грн, з яких 4000 грн - основна сума кредиту, 7920 грн - проценти за користування кредитом протягом 90 днів та 1000 грн - комісія. Графіком передбачено проміжні платежі, починаючи з 16 лютого 2024 року, та остаточне повернення кредиту 02 травня 2024 року.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що в разі порушення строків повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, із загальним обмеженням неустойки подвійним розміром отриманого кредиту.

Відповідно до пунктів 7.1-7.11 договору його укладення здійснюється через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця шляхом реєстрації позичальника, ідентифікації, погодження індивідуальних умов кредитування та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Індивідуальна частина договору та додаток № 1 містять електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором KL8711.

Згідно з довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 03 лютого 2024 року пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, а для підписання договору № 101535 на номер телефону НОМЕР_4 о 13 год 38 хв 06 с було надіслано одноразовий ідентифікатор KL8711. У довідці також зазначено платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів 03 лютого 2024 року о 13 год 38 хв за платіжною інструкцією №A554207B22594CLY101535T1132656 здійснено успішний переказ 4000 грн від ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «ОЩАДБАНК», із призначенням платежу «Выдача кредита #101535». Номер транзакції - 40696-02864-94564, код авторизації - 158621, код RRN - 403413436776. Документ підписано кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «ПрофітГід».

На виконання ухвали суду від 15 вересня 2026 року АТ «ОЩАДБАНК» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відкрито рахунок № НОМЕР_5 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_6 .

До відповіді банку додано виписку за рахунком за період із 03 лютого 2024 року до 25 вересня 2026 року. У виписці відображено зарахування 4000 грн за операцією № НОМЕР_7 з датою виконання 05 лютого 2024 року о 05 год 04 хв 14 с. Відомості про належність рахунку та платіжної картки відповідачу узгоджуються з реквізитами кредитного договору й підтвердженням платіжного провайдера.

Із наданого первісним кредитором деталізованого розрахунку заборгованості за договором № 101535 вбачається, що заборгованість за основною сумою кредиту становить 4000 грн, за процентами - 6072 грн, за комісією - 1000 грн, за пенею - 8000 грн. Загальна сума заборгованості визначена в розмірі 19 072 грн. Розрахунок не містить відомостей про внесення відповідачем платежів у погашення зазначеної заборгованості.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до пунктів 2.1 та 4.1 якого первісний кредитор зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі прав вимог, а перехід таких прав здійснюється з моменту підписання сторонами відповідного реєстру.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру прав вимог від 23 грудня 2024 року первісний кредитор передав, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло реєстр прав вимог щодо 9280 боржників із загальною сумою заборгованості 150 833 044,75 грн.

Відповідно до витягу з додатка № 1 до договору факторингу № 23122024 до складу переданих прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 101535 від 03 лютого 2024 року в загальному розмірі 19 072 грн, з яких 4000 грн - основний борг, 6072 грн - проценти, 1000 грн - комісія та 8000 грн - пеня.

На підтвердження виконання грошових зобов`язань за договором факторингу надано платіжні інструкції № 11146 від 15 січня 2025 року та № 11417 від 13 лютого 2025 року, відповідно до яких ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перерахувало первісному кредитору два платежі по 507 226,55 грн кожен із призначенням платежу за договором факторингу №23122024 від 23 грудня 2024 року.

Зазначені документи становлять письмові докази, подані позивачем на підтвердження заявлених вимог.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відсутність відзиву та заперечень відповідача не звільняє позивача від обов`язку довести підстави й розмір заявлених вимог. Суд вирішує спір за результатами оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Щодо укладення кредитного договору та фактичного надання кредитних коштів.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо його підписано стороною або сторонами.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин третьої, шостої та восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а акцепт може здійснюватися шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення відповідного формуляра або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо їх зміст чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором у передбаченому законом порядку.

У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що підписання електронного кредитного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, отриманого позичальником через погоджені засоби електронного зв`язку, відповідає вимогам законодавства щодо укладення електронного правочину.

У цій справі індивідуальна частина кредитного договору містить визначені сторонами істотні умови кредитування, персональні дані позичальника, реквізити платіжної картки та електронний підпис одноразовим ідентифікатором KL8711.

Довідкою первісного кредитора про ідентифікацію клієнта підтверджено використання цього ідентифікатора під час оформлення кредиту 03 лютого 2024 року. Відомості про номер телефону, платіжну картку та одноразовий ідентифікатор узгоджуються з реквізитами кредитного договору.

Отже, надані докази в їх сукупності підтверджують волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору № 101535 від 03 лютого 2024 року та погодження його індивідуальних умов.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується документом ТОВ «ПрофітГід» про успішне здійснення 03 лютого 2024 року переказу 4000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 із зазначенням кредитного договору № 101535 у призначенні платежу, а також номера транзакції, коду авторизації та RRN.

Належність зазначеної платіжної картки відповідачу підтверджена безпосередньо банком-емітентом - АТ «ОЩАДБАНК».

Крім того, банківська виписка містить відомості про зарахування на рахунок відповідача 4000 грн за операцією № НОМЕР_7 . Банком відображено дату виконання цієї операції 05 лютого 2024 року, тоді як платіжним провайдером підтверджено здійснення переказу 03 лютого 2024 року.

Зазначена відмінність у датах відображення платіжної операції не спростовує факту надання кредитних коштів, оскільки обидва документи підтверджують переказ і зарахування 4000 грн на платіжний засіб, належний відповідачу.

Оцінивши зазначені докази у сукупності, суд установив, що первісний кредитор виконав зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4000 грн.

Щодо виникнення та виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1.2 договору кінцевим строком повернення кредиту визначено 02 травня 2024 року. Цей строк закінчився, тому обов`язок відповідача повернути всю непогашену суму кредиту настав незалежно від пред`явлення кредитодавцем окремої вимоги про дострокове повернення коштів.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що сума основного боргу становить 4000 грн, а платежів у його погашення не обліковано. Доказів повернення відповідачем кредитних коштів матеріали справи не містять.

Таким чином, вимога про стягнення 4000 грн основної суми кредиту є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, запровадженим Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, встановлено спеціальний перехідний період тривалістю 240 днів з дня набрання зазначеним Законом чинності, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 % у перші 120 днів та 1,5 % у наступні 120 днів.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року. Відповідно перший 120-денний період тривав до 21 квітня 2024 року включно, а наступний - з 22 квітня до 19 серпня 2024 року включно.

Кредитний договір № 101535 укладено 03 лютого 2024 року, а встановлений ним строк кредитування закінчився 02 травня 2024 року. Отже, строк кредитування охоплював обидва зазначені перехідні періоди.

Пунктом 1.3 договору передбачено фіксовану процентну ставку 2,2 % на добу. З урахуванням передбаченої пунктом 1.4 договору комісії 1000 грн денна процентна ставка, розрахована за частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 2,48 %, що зазначено в пункті 3.5 договору.

На момент укладення договору визначена сторонами денна процентна ставка не перевищувала встановленого законом максимального розміру 2,5 %.

Разом із тим з 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %. Тому правомірність погодженої ставки та її застосування до конкретних нарахувань підлягає оцінці з урахуванням календарних періодів, за які позивач заявляє проценти до стягнення.

За умовами додатка № 1 до договору загальний розмір процентів за повний 90-денний строк кредитування становив 7920 грн, що відповідає нарахуванню 88 грн за кожен день користування кредитом.

Однак позивач заявив до стягнення не всю передбачену графіком суму процентів, а 6072 грн.

Контрольний розрахунок за погодженою ставкою становить: 4000 грн ? 2,2 % ? 69 днів = 6072 грн.

Така кількість днів відповідає періоду з 03 лютого до 11 квітня 2024 року включно, який повністю припадає на перший перехідний період дії Закону № 3498-IX із максимально допустимою денною процентною ставкою 2,5 %.

Заявлена до стягнення сума 6072 грн не перевищує розміру процентів, які могли бути нараховані за погодженою ставкою в межах зазначеного періоду. Процентів за користування кредитом після закінчення встановленого договором 90-денного строку позивач не заявляє.

При цьому з документа ТОВ «ПрофітГід» вбачається, що успішний переказ кредитних коштів здійснено 03 лютого 2024 року, тоді як у виписці АТ «ОЩАДБАНК» дата виконання відповідної операції відображена 05 лютого 2024 року.

Навіть за обчислення строку користування кредитом із 05 лютого 2024 року до закінчення першого перехідного періоду 21 квітня 2024 року включно тривалість користування кредитними коштами становить 77 календарних днів, що перевищує 69 днів, за які пред`явлено проценти.

Отже, зазначена відмінність дат банківської операції не впливає на обґрунтованість заявленої суми процентів, оскільки в межах установленого строку кредитування та періоду дії максимальної денної ставки 2,5 % кількість днів фактичного користування кредитом була достатньою для нарахування 6072 грн за погодженою ставкою 2,2 %.

Враховуючи межі заявлених позовних вимог, умови договору та підтверджений розмір неповернутого кредиту, суд встановив, що вимога про стягнення 6072 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти за користування кредитом, комісії кредитодавця та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, необхідні для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець після укладення договору на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору безоплатно повідомляє інформацію про поточний розмір заборгованості, повернуту суму кредиту, платежі, строки та умови їх сплати, а також іншу передбачену законодавством інформацію.

Відповідно до частини другої статті 11 цього Закону кредитодавець має право встановлювати плату за надання інформації про стан кредитної заборгованості в разі звернення споживача з відповідною вимогою частіше одного разу на місяць.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що законодавство допускає встановлення комісії за обслуговування кредиту, однак умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною. Визначальним для правової оцінки такої умови є не найменування комісії, а зміст послуг, за які передбачено її сплату.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 сформулювала висновок про нікчемність умов договору щодо комісії за обслуговування кредиту, коли кредитодавець не визначив і не довів наявності та переліку додаткових і супутніх послуг, за які встановлено відповідний платіж.

У цій справі пунктом 1.4 кредитного договору встановлено єдину комісію в розмірі 25 % суми кредиту, що становить 1000 грн, одночасно за надання, обслуговування і повернення кредиту, обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних із кредитуванням, а також юридичне оформлення.

Таким чином, до складу єдиного комісійного платежу кредитодавець включив, зокрема, інформаційні послуги, право на безоплатне отримання яких у визначеному законом обсязі гарантоване споживачу частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому договір не розмежовує інформацію, яка надається споживачу безоплатно, та інформаційні послуги, за які закон допускає встановлення окремої плати. Не визначено також вартості кожної із зазначених у пункті 1.4 послуг.

Комісія встановлена як єдиний неподільний платіж у розмірі 1000 грн незалежно від кількості, виду та фактичного обсягу наданих послуг.

Доказів надання відповідачу конкретних додаткових платних послуг, їх погодження та окремої вартості позивач не подав.

За таких обставин умова пункту 1.4 договору в частині встановлення плати за інформаційне обслуговування, яке відповідно до закону повинно здійснюватися безоплатно, є нікчемною.

Оскільки кредитодавець об`єднав зазначену плату з іншими послугами в єдиний комісійний платіж без визначення вартості кожної з них, виокремити правомірну частину комісії на підставі погоджених умов договору та наданих доказів неможливо.

Самостійне визначення судом вартості окремих послуг за відсутності відповідної домовленості сторін та доказів їх фактичного надання означало б зміну змісту договірного зобов`язання й виходило б за межі повноважень суду під час вирішення спору.

Отже, позивач не довів наявності у відповідача обов`язку сплатити заявлену комісію в розмірі 1000 грн на підставі правомірної та визначеної за змістом умови договору.

Вимога про стягнення 1000 грн комісії задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма має імперативний характер та підлягає застосуванню незалежно від погоджених сторонами умов кредитного договору щодо відповідальності за його порушення.

За наданим розрахунком первісний кредитор нарахував відповідачу пеню за прострочення грошових зобов`язань, що виникло у 2024 році, тобто в період дії воєнного стану. Загальна сума пені обмежена 8000 грн відповідно до пункту 5.3 договору.

Оскільки всі нарахування здійснені за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період, на який поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільнений від обов`язку сплачувати таку пеню, а нарахована сума підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для стягнення 8000 грн пені відсутні. У задоволенні позову в цій частині слід відмовити повністю.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Матеріалами справи встановлено, що 23 грудня 2024 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги за договором факторингу № 23122024.

Пунктом 4.1 цього договору визначено, що перехід права вимоги від первісного кредитора до фактора відбувається з моменту підписання відповідного реєстру прав вимог.

Акт приймання-передачі реєстру від 23 грудня 2024 року підтверджує передачу прав вимоги, а витяг із додатка № 1 безпосередньо ідентифікує відповідача, номер і дату кредитного договору, а також складові переданої заборгованості.

Надані платіжні інструкції підтверджують здійснення фактором платежів за договором факторингу. При цьому умовами пункту 4.1 договору момент переходу прав вимоги пов`язаний із підписанням реєстру, а не з повним завершенням розрахунків між сторонами факторингу.

Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101535 від 03 лютого 2024 року.

Водночас відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває права в тому обсязі, в якому вони належали первісному кредитору на момент відступлення. Передача права вимоги за договором факторингу не створює для боржника нових обов`язків і не змінює правової природи окремих складових заборгованості.

Тому включення до реєстру прав вимог сум комісії та пені не усуває встановлених законом підстав для відмови в їх стягненні.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Дослідивши надані докази в їх сукупності, суд установив, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини на підставі електронного договору № 101535 від 03 лютого 2024 року, первісний кредитор надав відповідачу 4000 грн, а строк повернення кредиту закінчився 02 травня 2024 року.

Відповідач не виконав зобов`язань із повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за погоджений строк кредитування.

Право вимоги за цим договором належним чином перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року.

Заявлена до стягнення заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 4000 грн та процентами за користування кредитом у розмірі 6072 грн підтверджена належними доказами, відповідає умовам договору та застосовним положенням законодавства.

Водночас вимога про стягнення 1000 грн комісії є необґрунтованою, оскільки встановлений договором єдиний неподільний платіж охоплює послуги, які відповідно до закону повинні надаватися споживачу безоплатно, а правомірну частину комісії за погодженими умовами та наданими доказами визначити неможливо.

Вимога про стягнення 8000 грн пені суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який звільняє позичальника від обов`язку сплачувати пеню за прострочення кредитного зобов`язання в період воєнного стану.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. Із відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 101535 від 03 лютого 2024 року в загальному розмірі 10 072 грн, з яких 4000 грн - основна сума кредиту та 6072 грн - проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 1000 грн комісії та 8000 грн пені слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінки учасників справи та інших передбачених законом обставин.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн позивач надав договір № 42649746/01 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою - підприємцем Горобей Русланою Геннадіївною , додаткову угоду № 101535 від 29 червня 2026 року, детальний опис виконаних робіт від 29 червня 2026 року та документи, що підтверджують право Горобей Р.Г. на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до додаткової угоди № 101535 виконавець зобов`язався надати правничу допомогу щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 , а клієнт - оплатити послуги в порядку та строки, визначені договором і додатковою угодою.

Згідно з детальним описом виконаних робіт загальна вартість правничої допомоги становить 6000 грн, з яких: 250 грн - усна консультація щодо обставин справи, 750 грн - письмова консультація щодо спірних правовідносин, 1500 грн - правовий аналіз обставин справи та надання рекомендацій щодо захисту інтересів клієнта, 3000 грн - складання позовної заяви, зокрема визначення суми судових витрат та інших платежів, пов`язаних із розглядом справи, і 500 грн - формування додатків до позовної заяви.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв реальності таких витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду розмежувала зменшення розміру витрат на правничу допомогу за правилами статті 137 ЦПК України та вирішення питання про їх розподіл відповідно до статті 141 ЦПК України. Суд вправі оцінювати обґрунтованість і пропорційність заявлених витрат під час їх розподілу, не змінюючи при цьому договірних зобов`язань між адвокатом і клієнтом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 лютого 2015 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, пункт 268) наголосив, що відшкодуванню підлягають лише витрати, фактичність, неминучість та обґрунтованість розміру яких доведено.

У рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00, пункт 154) Європейський суд з прав людини також виходив із необхідності відшкодування лише обґрунтованих витрат у розумному розмірі.

Оцінюючи заявлені позивачем витрати, суд враховує, що справа стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, не має значної фактичної та правової складності, а обсяг підтвердженої правничої роботи обмежується переважно опрацюванням кредитних документів та підготовкою однієї позовної заяви з додатками.

Зміст позовної заяви значною мірою складається зі стандартних положень законодавства щодо укладення електронних кредитних договорів, виконання грошових зобов`язань і відступлення права вимоги. Значного за обсягом індивідуального правового аналізу заявлених складових заборгованості позовна заява не містить.

Зокрема, вимогу про стягнення 8000 грн пені заявлено без урахування прямої законодавчої заборони її стягнення в період воєнного стану, а вимогу про стягнення 1000 грн комісії - без належної правової оцінки змісту відповідної договірної умови та законодавчих гарантій безоплатного інформаційного обслуговування споживача.

Наведені обставини мають значення для оцінки фактичної складності правової роботи та необхідного обсягу послуг, компенсацію вартості яких позивач просить покласти на відповідача.

Крім того, зазначені в детальному описі усна та письмова консультації, правовий аналіз спірних правовідносин і підготовка позовної заяви є взаємопов`язаними етапами формування однієї правової позиції. Надані документи не розкривають самостійного змісту кожної консультації, а окремого документа, складеного за результатами письмової консультації, матеріали справи не містять.

Вартість правового аналізу визначена окремо в розмірі 1500 грн, хоча з`ясування фактичних обставин, аналіз кредитного договору, перевірка законодавства та визначення правових підстав позову становлять необхідні складові підготовки позовної заяви, за яку додатково заявлено 3000 грн.

Формування додатків до позову за своєю суттю також є складовою підготовки та оформлення процесуального документа. Детальний опис не містить відомостей про виконання у зв`язку з цим окремої правової роботи, яка б обґрунтовувала самостійну компенсацію відповідних витрат у повному заявленому розмірі.

Суд також враховує, що пунктами 4.4-4.5 договору про надання правової допомоги передбачено оформлення результатів наданих послуг актом, який підписується сторонами. Водночас двостороннього акта надання послуг матеріали справи не містять, а детальний опис робіт від 29 червня 2026 року підписаний лише виконавицею.

Зазначений недолік не спростовує самого факту підготовки позовної заяви та надання пов`язаної з нею правничої допомоги, однак обмежує доказове значення детального опису в частині підтвердження всього заявленого обсягу послуг.

Доказів участі виконавиці в судових засіданнях, підготовки додаткових процесуальних документів або виконання інших робіт, які б свідчили про необхідність значного обсягу правничої допомоги понад підготовку позову, матеріали справи не містять.

Таке розмежування взаємопов`язаних робіт у детальному описі та встановлення окремої вартості кожної з них саме по собі не доводить необхідності покладення на відповідача всіх заявлених витрат.

За наведених обставин заявлена сума 6000 грн не відповідає повною мірою критеріям необхідності, обґрунтованості та пропорційності витрат предмету спору, передбаченим частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Врахувавши характер спору, ціну позову, обсяг підтверджених робіт, їх взаємопов`язаність, складність підготовленого процесуального документа та значення справи для сторін, суд визначає обґрунтований і розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути покладені на іншу сторону, в сумі 4000 грн.

У відшкодуванні решти 2000 грн суд відмовляє, оскільки заявлений обсяг консультаційної, аналітичної та технічної роботи, яка частково дублює підготовку позову, не підтверджує необхідності покладення відповідних витрат на відповідача в повному розмірі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги на загальну суму 19 072 грн, з яких суд задовольняє 10072 грн, що становить 52,8104 % ціни позову.

Відтак із визначеної судом обґрунтованої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн на відповідача належить покласти пропорційно задоволеним позовним вимогам 2112,42 грн.

Крім того, згідно з платіжною інструкцією № 101535 від 28 липня 2026 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1406,02 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», становить 3518,44 грн, з яких 1406,02 грн - судовий збір та 2112,42 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279-282, 284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 101535 від 03 лютого 2024 року в загальному розмірі 10 072 (десять тисяч сімдесят дві) гривні 00 копійок, з яких:

?4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;

?6072 (шість тисяч сімдесят дві) гривні 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 1000 грн комісії та 8000 грн пені відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати в загальному розмірі 3518 (три тисячі п`ятсот вісімнадцять) гривень 44 копійки, з яких:

?1406 (одна тисяча чотириста шість) гривень 02 копійки - витрати зі сплати судового збору;

?2112 (дві тисячі сто дванадцять) гривень 42 копійки - витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер