Суд: Володимирський міський суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №342/293/26
Суддя: Вітер І. Р.
342/293/26
2/154/1228/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача — адвоката Паньківа В.Д.,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки — адвоката Смоляр Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — Орган опіки та піклування Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
16 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Городенківського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
І. Обґрунтування позовних вимог
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2022 році відповідачка залишила сім`ю та виїхала до Республіки Польща, де створила нову сім`ю, а їхня спільна донька залишилася проживати з позивачем. Відтоді, за твердженням ОСОБА_1 , він самостійно здійснює виховання, догляд та матеріальне забезпечення дитини, тоді як мати фактично припинила виконання своїх батьківських обов`язків.
Позивач зазначив, що рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2023 року встановлено його батьківство щодо ОСОБА_4 та визначено місце проживання доньки разом із ним. Дитина постійно проживає з батьком, навчається за місцем його проживання, перебуває під його доглядом, а всі питання щодо навчання, лікування, виховання та матеріального забезпечення вирішуються ним особисто.
Необхідність встановлення заявленого факту позивач пов`язував із реалізацією передбаченого законодавством права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Просив установити факт самостійного виховання та утримання ним малолітньої доньки.
ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року справу передано за підсудністю до Володимирського міського суду Волинської області, куди вона надійшла 28 квітня 2026 року.
Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та залучено до участі у справі Орган опіки та піклування Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
01 червня 2026 року від служби у справах дітей Городенківської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі її представника, у якій також викладено відомості щодо проживання та виховання дитини.
06 липня 2026 року від представника відповідачки — адвоката Смоляр Є.І. надійшов відзив на позов, а 10 липня 2026 року представник позивача — адвокат Паньків В.Д. подав відповідь на відзив.
13 серпня 2026 року відповідачка подала додаткові докази на підтвердження своєї участі у спілкуванні та матеріальному забезпеченні доньки, зокрема роздруківки електронного листування, відомості про телефонні й відеоконтакти, поштові квитанції та товарні чеки.
Ухвалою суду від 13 серпня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті, задоволено клопотання сторін про виклик і допит заявлених ними свідків.
29 жовтня 2026 року суд завершив судовий розгляд і відклав ухвалення та проголошення рішення до 05 листопада 2026 року.
ІІІ. Позиції сторін за заявами по суті справи
У відзиві на позов представник відповідачки — адвокат Смоляр Є.І. заперечила проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що проживання дитини з батьком не є підтвердженням повного самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків. Виїзд ОСОБА_2 до Польщі був зумовлений погіршенням стосунків із позивачем, скрутним матеріальним становищем та необхідністю працевлаштування. Погодившись на проживання доньки з батьком, відповідачка не відмовлялася від участі у її вихованні, підтримувала спілкування з ОСОБА_4 , цікавилася її життям, надсилала речі, подарунки та кошти, особисто відвідувала дитину.
Відповідачка стверджувала, що позивач та його родичі почали перешкоджати її спілкуванню з донькою, у зв`язку із чим вона звернулася до служби у справах дітей із заявою про визначення порядку участі у вихованні. На підтвердження заперечень подала документи про працевлаштування у Польщі, поштові квитанції, товарні чеки, електронне листування, фотографії та матеріали звернення до служби у справах дітей. Також пов`язувала подання позову з наміром ОСОБА_1 отримати відстрочку від мобілізації. Просила відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив представник позивача — адвокат Паньків В.Д. зазначив, що після виїзду до Польщі відповідачка створила нову сім`ю та фактично залишила виховання доньки батькові. Посилався на рішення суду від 22 листопада 2023 року, довідки закладів освіти й охорони здоров`я та акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, які, на його переконання, підтверджують самостійне виховання й утримання ОСОБА_4 позивачем. Стверджував, що відповідачка не брала участі у вирішенні питань навчання, лікування та повсякденного розвитку дитини.
Представник позивача визнав надсилання відповідачкою окремих посилок і передавання коштів, зокрема 100 польських злотих, 800 та 900 гривень, 1000 злотих у 2025 році та 50 євро у 2026 році. Водночас зазначив, що допомога мала епізодичний характер і не забезпечувала повсякденних потреб дитини. Заперечив створення позивачем перешкод у спілкуванні матері з донькою, а звернення відповідачки до служби у справах дітей вважав формальним. Наголосив, що позивач не ставить питання про позбавлення матері батьківських прав, а просить установити фактичні обставини самостійного виховання й утримання ним доньки.
IV. Позиції сторін у судовому засіданні
Позивач ОСОБА_1 позов підтримав. Підтвердив, що після виїзду відповідачки до Польщі донька залишилася з ним, а між сторонами існувала домовленість про її самостійне утримання батьком без матеріальної допомоги матері. Пояснив, що забезпечує ОСОБА_4 необхідним для проживання, навчання та розвитку, а отримані від відповідачки посилки, подарунки й окремі суми коштів не мали істотного значення для повсякденного забезпечення дитини.
Позивач зазначив, що офіційно не працевлаштований, однак отримує доходи від виконання оплачуваних сільськогосподарських робіт, яких достатньо для утримання доньки. Підтвердив, що основною метою звернення до суду є отримання відстрочки від мобілізації для можливості офіційного працевлаштування та подальшого забезпечення дитини. Наголосив, що не має наміру ухилятися від військової служби. Звертатися з вимогами про позбавлення відповідачки батьківських прав або стягнення аліментів не бажає.
Заперечив створення перешкод у спілкуванні матері з донькою, пояснивши відсутність телефонного зв`язку технічною несправністю телефона дитини. Стверджував, що відповідачка у 2022–2024 роках до Єлизавети не приїжджала, а активніше цікавитися нею почала лише після подання позову. Просив позов задовольнити. Представник позивача — адвокат Паньків В.Д. підтримав заявлені вимоги.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала. Пояснила, що погодилася на проживання доньки з батьком через відсутність на той час належного житла, стабільного заробітку та необхідних документів дитини. Водночас не відмовлялася від виконання материнських обов`язків, підтримувала спілкування з ОСОБА_4 , надсилала посилки, подарунки й кошти відповідно до своїх матеріальних можливостей. Зокрема, стверджувала про передачу 5000 польських злотих у 2022 році та близько 1000 злотих у 2025 році.
Відповідачка підтвердила особисті приїзди до доньки, зокрема на шкільні заходи, та наполягала, що подальше обмеження спілкування було спричинене перешкодами з боку позивача і його родичів. Зазначила, що нині має сім`ю, житло, стабільну роботу й достатнє матеріальне забезпечення, бажає надалі брати участь у вихованні ОСОБА_4 та має намір звернутися до суду щодо зміни місця проживання доньки. Заперечувала наявність підстав для встановлення факту її самоусунення від виховання дитини. Представник відповідачки — адвокат Смоляр Є.І. підтримала заперечення проти позову.
V. Фактичні обставини, установлені судом, та зміст досліджених доказів
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 листопада 2023 року у справі № 342/528/23 задоволено позов ОСОБА_1 про визнання батьківства та визначення місця проживання малолітньої дитини. Зазначеним рішенням ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_4 , а місце проживання дитини визначено разом із ним.
У мотивувальній частині рішення встановлено, що ОСОБА_4 тривалий час проживає з батьком, який забезпечує належні умови її проживання, навчання, виховання та розвитку. Під час розгляду справи мати погодилася з визначенням місця проживання доньки з батьком, водночас висловила бажання підтримувати особисте спілкування з дитиною, брати участь у її житті, розвитку, вихованні та матеріальному забезпеченні.
Відповідно до витягів із реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та його донька зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою Чернятинського ліцею Городенківської міської ради № 06/01-23 від 12 січня 2026 року ОСОБА_4 навчається у Слобідській філії цього закладу освіти. На час видачі довідки навчалася у третьому класі. Зв`язок із закладом освіти підтримував батько, який займався питаннями навчання та виховання доньки. Мати з учителями не спілкувалася, батьківських зборів і шкільних свят не відвідувала.
Відповідно до довідки КП «Городенківський некомерційний центр первинної медичної допомоги» Городенківської міської ради № 10/01-09 від 14 січня 2026 року ОСОБА_4 перебуває під спостереженням педіатра, а на медичні огляди та профілактичні щеплення її супроводжує батько.
Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї № 18-4 від 12 січня 2026 року зафіксовано спільне проживання ОСОБА_1 та його доньки за зазначеною адресою, наявність належних санітарно-побутових умов для проживання та розвитку дитини. В акті також зазначено, що вихованням і забезпеченням потреб ОСОБА_4 займається батько.
Із письмової позиції служби у справах дітей Городенківської міської ради від 01 червня 2026 року встановлено, що сім`я ОСОБА_1 перебуває в полі зору служби з червня 2023 року. Дитина проживає з батьком та перебуває на його повсякденному забезпеченні. Водночас служба повідомила про приїзд матері до м. Городенки у 2024 році, зокрема у зв`язку з оформленням документів дитини.
Під час судового розгляду судом допитано свідків, заявлених сторонами.
Свідок ОСОБА_5 , завідувачка Слобідської філії Чернятинського ліцею, пояснила, що ОСОБА_4 навчається у четвертому класі. Із першого класу дитина проживає без матері, а питання навчання та виховання вирішує батько. Зі слів дитини свідку відомо, що мати залишила сім`ю.
Свідок ОСОБА_6 , сусідка позивача, пояснила, що повсякденним доглядом за ОСОБА_4 займаються батько, дідусь та бабуся. Відповідачку бачила у 2022 році. Водночас повідомила, що з розповідей членів сім`ї їй відомо про надсилання матір`ю окремих посилок із солодощами, зокрема цукерками та печивом.
Свідок ОСОБА_7 , сусідка, пояснила, що ОСОБА_4 постійно проживає з батьком, який опікується нею. Декілька разів бачила поблизу будинку автомобіль із польськими реєстраційними номерами та припускала, що приїжджала мати дитини. Зі слів позивача їй відомо, що ОСОБА_4 декілька разів отримувала від матері речі.
Свідок ОСОБА_8 , сусідка та продавець місцевого магазину, пояснила, що регулярно бачить ОСОБА_4 разом із батьком. Також підтвердила, що відповідачка приїжджала до доньки на останній дзвоник та 1 вересня 2026 року.
Свідок ОСОБА_9 , чоловік відповідачки, пояснив, що ОСОБА_10 систематично надсилала доньці посилки з одягом, солодощами, шкільним приладдям, передавала грошові кошти, підтримувала спілкування телефоном та особисто відвідувала дитину. За його словами, у посилках і під час зустрічей передавалися кошти, зокрема по 100–200 польських злотих; також стверджував про передачу 5000 злотих.
Свідок повідомив, що востаннє мати відвідувала доньку 1 вересня 2026 року. За його словами, позивач перешкоджає спілкуванню матері з дитиною, телефонні дзвінки залишаються без відповіді, а близько двадцяти спроб установити зв`язок були безрезультатними. Підтвердив звернення відповідачки до служби у справах дітей. Зазначив, що ОСОБА_10 працює у Польщі, має належне матеріальне забезпечення та бажає брати активну участь у вихованні ОСОБА_4 . Висловив припущення, що перешкоди у спілкуванні пов`язані з наміром позивача отримати відстрочку від мобілізації.
Свідок ОСОБА_11 , повнолітня донька відповідачки, пояснила, що раніше протягом певного часу проживала разом із матір`ю та ОСОБА_1 . Повідомила про конфлікти під час їхнього спільного проживання, через які переїхала до свого батька. Підтвердила, що відповідачка надсилала Єлизаветі посилки, у тому числі через неї особисто, намагалася підтримувати телефонне й особисте спілкування. Стверджувала, що позивач та його батьки перешкоджали зустрічам, не дозволяли матері забирати ОСОБА_4 на прогулянки, а телефонні дзвінки залишалися без відповіді.
Судом досліджено документи, подані відповідачкою на підтвердження її участі у матеріальному забезпеченні доньки, зокрема поштові документи щодо відправлень, одержаних за місцем проживання дитини 29 квітня 2024 року, 16 квітня, 20 червня та 27 вересня 2025 року, 02 та 28 березня 2026 року. Серед зазначених вкладень — побутові речі, продукти харчування та інші предмети.
Також досліджено товарний чек № КП-211092 від 14 грудня 2023 року на придбання мобільного телефона Xiaomi Redmi A2 та супутніх товарів і послуг загальною вартістю 3378 грн, товарний чек магазину «Злата» щодо придбання ланцюжка вартістю 3672 грн, а також чек магазину W.KRUK на придбання сережок вартістю 375,20 польських злотих. Факт передавання відповідних речей дитині сторонами не оспорювався.
Судом досліджено долучені до відзиву та додаткових матеріалів роздруківки електронного листування в месенджері Viber за 2022–2026 роки, з яких убачається, що відповідачка надсилала доньці повідомлення, цікавилася її здоров`ям, навчанням, повсякденними справами, вітала зі святами, повідомляла про відправлення посилок та подарунків, здійснювала спроби телефонного й відеозв`язку. Листування містить також відповіді співрозмовника, позначеного як ОСОБА_4 , повідомлення щодо отримання речей, подарунків та окремих побутових питань. Належність відповідних облікових записів учасникам листування сторонами не оспорювалася.
Крім цього, судом досліджено заяву ОСОБА_2 від 29 травня 2026 року до служби у справах дітей Городенківської міської ради, у якій відповідачка просила визначити порядок її участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_4 , повідомляла про труднощі особистих зустрічей і телефонного зв`язку, висловлювала бажання проводити час із донькою під час канікул, брати участь у її навчанні, розвитку та матеріальному забезпеченні. Зокрема, відповідачка повідомила про свій приїзд 28 травня 2026 року на шкільне свято та виникнення конфлікту з позивачем і його родичами.
Листом служби у справах дітей від 12 червня 2026 року № 307/01-21 відповідачці роз`яснено порядок вирішення питання участі у вихованні доньки та необхідність подання додаткових документів для розгляду її звернення.
До матеріалів справи відповідачкою також долучено фотографії, які відображають її перебування разом із донькою та теперішнім чоловіком, участь у шкільному заході, а також зображення тілесного ушкодження, походження якого відповідачка пов`язує з конфліктом із позивачем.
Досліджено також документи щодо трудової діяльності відповідачки у Республіці Польща та характеристику з місця роботи.
Матеріали позивача містять документи щодо звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення відстрочки від призову під час мобілізації, а також повідомлення про відмову в її наданні.
VI. Норми права, які застосовує суд
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка проживає окремо від одного чи обох батьків, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить її найкращим інтересам.
Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до забезпечення визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.
Відповідно до частини першої статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Згідно з частиною четвертою статті 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю сторін.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечувати здобуття нею повної загальної середньої освіти, готувати до самостійного життя та поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім передбачених законом випадків. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин першої та другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Зазначені положення сімейного законодавства встановлюють особистий, невідчужуваний характер батьківських обов`язків, які зберігаються за матір`ю та батьком незалежно від місця їх проживання, припинення спільного сімейного життя або досягнутих між ними домовленостей.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації передбачено, зокрема, для військовозобов`язаних жінок та чоловіків, які мають дитину віком до 18 років, якщо другий із батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України.
Отже, законодавець пов`язує відповідну підставу відстрочки не з фактом окремого проживання батьків чи визначенням місця проживання дитини з одним із них, а із самостійним здійсненням виховання та утримання дитини, що має бути встановлено судом.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в установленому цим Кодексом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для її вирішення.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та відповідати завданню цивільного судочинства.
VII. Правові висновки Верховного Суду та практика Європейського суду з прав людини
У постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого доведення факту одноосібного виховання дитини одним із батьків пов`язане з установленням обставин невиконання другим із батьків своїх обов`язків щодо дитини, стосується обсягу сімейних прав та обов`язків і безпосередньо впливає на права й інтереси дитини та другого з батьків.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що факт одноосібного виховання дитини не може встановлюватися у безспірному порядку або виключно за домовленістю батьків. Такий факт може бути встановлений судом як одна з обставин, що становлять предмет доказування у спорі між батьками щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.
У постанові від 16 березня 2026 року у справі № 487/11354/24 (провадження № 61-13118св25) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду застосував зазначений висновок Великої Палати до спору про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, який посилався на її тривале проживання разом із ним та перебування матері за кордоном.
Касаційний цивільний суд зазначив, що окреме проживання матері від дитини, навіть за умови здійснення батьком основного обсягу повсякденного догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту самостійного виховання. Для такого висновку необхідно встановити обставини, які свідчать про невиконання другим із батьків його батьківських обов`язків, з урахуванням правового становища цього з батьків та фактичного характеру сімейних відносин.
У зазначеній справі Верховний Суд залишив без змін судові рішення про відмову в позові, оскільки встановлені обставини не підтверджували самоусунення матері від виховання дитини, зокрема з огляду на підтримання між ними спілкування та відсутність доказів обставин, які виключали б здійснення нею батьківських прав і обов`язків.
Наведені правові висновки підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предметом цього позову також є встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, з яким вона постійно проживає, за умови окремого проживання матері за кордоном.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною обставину, про яку стверджує сторона. Висновок про існування певної обставини має відповідати стандарту більшої переконливості доказів, за якого її існування з урахуванням поданих доказів є вірогіднішим, ніж відсутність.
Застосування такого стандарту вимагає оцінки доказів кожної сторони у взаємному зв`язку та встановлення того, яка з протилежних версій фактичних обставин отримала більш переконливе підтвердження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) наголосив, що при визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати збереження її сімейних зв`язків, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або явно неблагополучною, а також необхідність забезпечення розвитку дитини у безпечному, спокійному та стабільному середовищі.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13, §§ 75–77) Європейський суд з прав людини підтвердив, що найкращі інтереси дитини мають першочергове значення у спорах щодо сімейних відносин, а їх визначення потребує належної оцінки конкретних обставин та інтересів дитини, без застосування формальних переваг одного з батьків.
Наведені підходи визначають необхідність вирішення цього спору на підставі дійсного змісту сімейних правовідносин, з урахуванням рівності батьківських прав та обов`язків, характеру участі кожного з батьків у житті дитини та забезпечення її найкращих інтересів.
VIII. Оцінка суду та мотиви відмови в задоволенні позову
Дослідивши докази у їх сукупності, суд установив, що ОСОБА_1 здійснює основний обсяг повсякденного виховання, догляду та матеріального забезпечення малолітньої доньки ОСОБА_4 .
Дитина тривалий час проживає з батьком, який забезпечує належні житлово-побутові умови, організовує навчання, медичне обслуговування та задоволення її повсякденних потреб.
Зазначені обставини підтверджуються рішенням суду від 22 листопада 2023 року, довідками закладів освіти й охорони здоров`я, актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, письмовими відомостями служби у справах дітей та показаннями свідків.
Відповідачка фактично не заперечує визначальної ролі батька у повсякденному житті доньки.
Отже, належне виконання позивачем обов`язків щодо догляду, виховання та забезпечення потреб ОСОБА_4 є доведеним.
Водночас здійснення одним із батьків основного обсягу повсякденного виховання та утримання дитини не є тотожним її самостійному вихованню й утриманню за відсутності участі другого з батьків.
Визначення місця проживання дитини з батьком встановлює порядок її проживання, але не припиняє прав та обов`язків матері, не змінює їхнього обсягу та не підтверджує факту її самоусунення від виховання.
Саме тому рішення суду від 22 листопада 2023 року у справі № 342/528/23 має преюдиційне значення щодо встановленого батьківства, визначеного місця проживання дитини та обставин, безпосередньо встановлених тим рішенням, але не підтверджує самостійного виховання ОСОБА_4 позивачем протягом усього наступного періоду.
Більше того, під час розгляду зазначеної справи відповідачка, погодившись із проживанням доньки з батьком, висловила намір продовжувати спілкування з нею, брати участь у її вихованні, розвитку та матеріальному забезпеченні.
Ці обставини мають істотне значення для оцінки доводів позивача про нібито досягнуту між сторонами домовленість щодо повного припинення участі матері в утриманні дитини та самоусунення відповідачки від виховання дочки.
За змістом статей 15, 141, 157, 180 СК України батьківські обов`язки є особистими та невідчужуваними. Домовленість батьків про проживання дитини з одним із них або прийняття ним основного обсягу витрат не є відмовою другого з батьків від виконання своїх обов`язків і не припиняє відповідних прав дитини.
Тому посилання позивача на таку домовленість не підтверджує заявленого юридичного факту.
Крім того, досліджені докази спростовують основне фактичне твердження позивача про повну відсутність участі матері у житті Єлизавети.
З матеріалів електронного листування встановлено, що відповідачка підтримувала спілкування з донькою, цікавилася її здоров`ям, навчанням, повсякденними справами, вітала зі святами, повідомляла про надсилання речей і подарунків, здійснювала телефонні та відеодзвінки.
Належність облікових записів учасникам листування сторонами не заперечувалася. Відповідні матеріали містять не лише односторонні повідомлення матері, а й відповіді дитини, обговорення отриманих речей та інших питань її повсякденного життя.
Поштовими документами підтверджено неодноразове надсилання відповідачкою відправлень за місцем проживання доньки протягом 2024–2026 років.
Факт передавання ОСОБА_4 одягу, продуктів харчування, подарунків, мобільного телефона, прикрас та окремих грошових коштів позивач також не заперечував.
Більше того, у відповіді на відзив представник позивача прямо визнав отримання дитиною матеріальної допомоги від відповідачки, хоча й наполягав на її незначному та епізодичному характері.
Отже, факт матеріальної участі відповідачки у забезпеченні потреб доньки є доведеним.
Відповідно до частини другої статті 181 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні як у грошовій, так і в натуральній формі.
Тому надання матеріальної допомоги шляхом придбання речей, одягу, шкільного приладдя, засобів зв`язку, подарунків та передавання коштів є формою виконання відповідного сімейного обов`язку.
При цьому визначальне значення для вирішення заявленої вимоги має не співвідношення вартості переданих подарунків із загальними витратами на дитину, а встановлений факт участі матері в її матеріальному забезпеченні, який виключає категоричне твердження про повну відсутність такої участі.
Суд установив, що основне повсякденне матеріальне забезпечення Єлизавети здійснює батько. Однак із цього не випливає припинення участі матері в утриманні доньки.
Аналогічного висновку суд доходить щодо виховання дитини.
Виховання не обмежується спільним проживанням, відвідуванням закладу освіти, організацією медичного обслуговування та безпосереднім побутовим доглядом. Воно охоплює також особисте спілкування, підтримання сімейних зв`язків, зацікавленість життям, навчанням, здоров`ям і розвитком дитини.
Здійснення цих обов`язків можливе також тим із батьків, хто проживає окремо від дитини.
Підтримання відповідачкою особистого спілкування з ОСОБА_4 підтверджується електронним листуванням, поясненнями сторін, показаннями свідків та її особистими приїздами до доньки.
Зокрема, свідок ОСОБА_8 , заявлена стороною позивача, підтвердила відвідування матір`ю шкільних заходів у травні та вересні 2026 року.
Крім того, служба у справах дітей повідомила про приїзд відповідачки до м. Городенки у 2024 році у зв`язку з оформленням документів дитини.
Зазначені обставини спростовують твердження позивача про відсутність будь-якої участі матері в житті доньки протягом усього періоду після її виїзду за кордон.
Важливим є також звернення відповідачки 29 травня 2026 року до служби у справах дітей із заявою про визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_4 .
Таке звернення становить конкретну дію, спрямовану на реалізацію батьківських прав та обов`язків, і підтверджує наявність між сторонами спору щодо характеру та способів участі матері у вихованні доньки.
У сукупності з показаннями свідків та відомостями про безуспішні спроби телефонного зв`язку зазначене звернення також підтверджує існування істотних труднощів у спілкуванні матері з дитиною.
За цих обставин обмежений характер спілкування відповідачки з донькою не може безумовно розцінюватися як наслідок її добровільного самоусунення від виконання батьківських обов`язків.
Факти умисного перешкоджання позивачем спілкуванню, про які повідомляла відповідачка, а також мотиви виникнення конфлікту між сторонами належними та достатніми доказами у цій справі не встановлені. Проте для вирішення заявленого позову істотним є те, що сама відповідачка не припинила намагань підтримувати сімейні зв`язки з донькою та брати участь у її вихованні.
Наведені обставини свідчать про фактичну участь матері у житті дитини, а тому виключають можливість визнання доведеним її повного самоусунення від виконання батьківських обов`язків.
Окремої оцінки потребують доводи позивача про самостійне матеріальне утримання доньки.
ОСОБА_1 пояснив, що офіційно не працевлаштований, однак отримує доходи від виконання оплачуваних сільськогосподарських робіт.
Відсутність офіційного працевлаштування сама по собі не свідчить про відсутність доходів та не спростовує належного виконання позивачем обов`язків щодо забезпечення потреб дитини.
Разом із тим на підтвердження конкретних джерел, регулярності та розміру власних доходів, а також обсягу витрат, які позивач здійснює особисто, ним не подано належних документальних доказів.
Акт обстеження матеріально-побутових умов підтверджує наявність належного житлового середовища для дитини, однак не встановлює джерел фінансування всіх її потреб.
Довідки закладів освіти та охорони здоров`я підтверджують здійснення батьком повсякденного догляду, але не містять відомостей, які дозволяли б визначити обсяг матеріальної участі кожного з батьків у забезпеченні дитини.
Крім того, показаннями свідків установлено, що в повсякденному догляді та вихованні ОСОБА_4 позивачеві допомагають дідусь і бабуся.
Така участь інших членів сім`ї є звичайною формою родинної підтримки та не применшує значення виконання батьком своїх обов`язків. Водночас вона підтверджує, що фактичне забезпечення щоденних потреб дитини здійснюється в межах сімейного середовища, у якому позивач отримує допомогу близьких осіб.
Саме по собі залучення бабусі й дідуся до догляду за дитиною не виключає можливості її самостійного виховання одним із батьків, оскільки відповідне поняття насамперед характеризує співвідношення виконання обов`язків матір`ю та батьком.
Проте за наявності доведеної матеріальної участі відповідачки та відсутності достатніх відомостей про весь обсяг особистого фінансування позивачем потреб дитини його твердження про виключне самостійне матеріальне утримання доньки не отримало належного доказового підтвердження.
Таким чином, позивач довів належне забезпечення потреб ОСОБА_4 та здійснення ним основного обсягу її повсякденного утримання, однак не довів відсутності участі відповідачки у виконанні відповідного батьківського обов`язку.
Сукупність досліджених доказів підтверджує існування між сторонами сімейного спору щодо обсягу та способів участі кожного з батьків у вихованні дитини.
Місце проживання ОСОБА_4 з батьком визначено судовим рішенням. Відповідачка погодилася з таким місцем проживання, однак продовжує реалізовувати право на спілкування з донькою та брати участь у її вихованні.
Фактично розбіжності між батьками стосуються регулярності такого спілкування, характеру матеріального забезпечення, причин погіршення особистих контактів та подальшого здійснення батьківських прав.
Законодавство передбачає відповідні способи вирішення таких сімейних спорів, зокрема щодо визначення порядку участі у вихованні дитини, усунення перешкод у спілкуванні, виконання обов`язку щодо її утримання та інших питань здійснення батьківських прав.
Натомість заявлена позивачем вимога спрямована на встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, який має самостійні юридичні наслідки.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, установлення такого факту безпосередньо пов`язане з виконанням або невиконанням другим із батьків його обов`язків та впливає на права й інтереси дитини.
Тому юридичне підтвердження самостійного виховання й утримання дитини вимагає встановлення відповідної сукупності фактичних обставин, а не лише підтвердження місця проживання дитини та належного виконання обов`язків одним із батьків.
Зазначена сукупність обставин у цій справі відсутня.
Позивач також пов`язує необхідність установлення заявленого факту з реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд виходить із того, що передбачене законом право на відстрочку є законною гарантією, реалізація якої не може сама по собі свідчити про недобросовісність особи або неправомірність її звернення до суду.
Водночас юридичне значення судового рішення для оформлення відстрочки не змінює встановлених сімейним законодавством прав та обов`язків батьків і не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, з якими закон пов`язує відповідні правові наслідки.
Можливість використання судового рішення для оформлення відстрочки не є самостійною підставою для встановлення факту одноосібного виховання та утримання дитини за відсутності належного доказового підтвердження.
Саме такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 та від 16 березня 2026 року у справі № 487/11354/24.
Суд бере до уваги, що встановлення заявленого факту впливає не лише на можливість реалізації позивачем певного права, а й на юридичну оцінку участі матері у вихованні та утриманні спільної дитини.
Найкращі інтереси Єлизавети вимагають збереження стабільних умов її проживання, забезпечення належного повсякденного догляду, розвитку та можливості підтримання сімейних зв`язків з обома батьками відповідно до закону.
При цьому встановлені судом обставини підтверджують, що батько забезпечує належні умови проживання й розвитку доньки, а мати продовжує виявляти зацікавленість її життям та здійснювати певну участь у вихованні й матеріальному забезпеченні.
Такі обставини характеризують різний обсяг фактичної участі батьків у житті дитини, але не підтверджують повного припинення відповідачкою виконання батьківських обов`язків.
Вирішення заявленого позову не змінює визначеного судовим рішенням місця проживання ОСОБА_4 та не ставить під сумнів належне виконання ОСОБА_1 обов`язків щодо її виховання.
Належний щоденний догляд батька й участь матері в житті доньки не є взаємовиключними обставинами. Забезпечення інтересів дитини вимагає їх об`єктивної оцінки без надання формальної переваги будь-кому з батьків.
Оцінивши докази відповідно до статей 12, 76–81, 89 ЦПК України, суд установив, що позивач довів постійне проживання малолітньої доньки разом із ним, здійснення основного обсягу повсякденного виховання, догляду та забезпечення її потреб.
Водночас досліджені докази підтверджують участь відповідачки у житті доньки шляхом особистого спілкування, підтримання контактів, передавання речей, подарунків і коштів, а також вчинення дій, спрямованих на подальшу участь у вихованні.
За таких обставин твердження про повне самоусунення відповідачки від виконання батьківських обов`язків не доведене, а сукупність юридично значущих обставин, необхідних для встановлення факту самостійного виховання й утримання дитини позивачем, відсутня.
Належне виконання ОСОБА_1 обов`язків батька підтверджено. Проте воно не є доказом невиконання ОСОБА_2 обов`язків матері.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої доньки є недоведеними та задоволенню не підлягають.
IX. Судові витрати
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.
Керуючись статтями 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 51 Конституції України, статтями 15, 19, 141, 150, 155, 157, 180, 181 СК України, статтями 4, 12, 13, 76–82, 89, 100, 141, 244, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — Орган опіки та піклування Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , — відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем, залишити за ним.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, 78103, Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Городенка, вул. Шевченка, 77.
Суддя Ігор ВІТЕР
Оригінал: reyestr.court.gov.ua