Суд: Софіївський районний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Дезертирство
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №193/1278/26
Суддя: Томинець О. В.
ЄУН 193/1278/26
Провадження 1-кп/193/122/26
В И Р О К
іменем України
03 листопада 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області кримінальне провадження за №62022170020000252 від 09.04.2022 відносно:
ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 на посаді старшого навідника 2 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
за його обвинуваченням у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
В С Т А Н О В И В:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_3 , проходячи військову службу за контрактом, у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді старшого навідника 2 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, без наміру її проходження у майбутньому, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 25 лютого 2022 року самовільно залишив зону проведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 , яка розташовувалась за адресою: АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, а саме в період з 25.02.2022 по 26.10.2024 перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де був виявлений працівниками поліції та доставлений працівниками ВП №9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області до ВСП м. Кривий Ріг.
30.10.2024 прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони військовослужбовцю за контрактом ОСОБА_3 було вручено направлення на медичний огляд військово - лікарською комісією. Однак ОСОБА_3 не бажаючи продовжити проходження військової служби після отримання направлення з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без поважних причин військово - лікарську комісію не пройшов та проводив час на власний розсуд.
12.11.2024 військовослужбовця ОСОБА_3 було знову затримано працівниками поліції Метрополітенівського ГУНП в Харківській області та доставлено до прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, де йому було повторно вручено направлення на медичний огляд військово - лікарською комісією. Але зв`язку з тим, що військовослужбовець за контрактом ОСОБА_3 не мав наміру повертатися до служби після отримання направлення з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин військово - лікарську комісію знову не пройшов та повернувся до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
15.07.2026 співробітниками відділення поліції № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області було виявлено за вищевказаною адресою військовослужбовця за контрактом ОСОБА_3 та до ставлено згаданого відділення поліції, чим припинено вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення).
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, яке визначається як дезертирство, тобто самовільне залишення військової служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Позиція обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим за пред`явленим обвинувачення, щиро розкаявся у вчиненому, не оспорював обставини вчинення злочину, тому не вважав необхідним виклик та допит свідків, дослідження їх показів, котрі надані під час досудового слідства, проте користуючись наданим йому правом згідно ст. 63 Конституції України відмовився від давання будь-яких свідчень у судовому засіданні. Наголосив, що повертатися на військову службу він не бажає, готовий понести будь-яке покарання.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Крім визнання вини обвинуваченого ОСОБА_3 його винуватість у вчиненні вказаного злочину підтверджується такими доказами, а саме:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62022170020000252 від 09.04.2022, де правовою кваліфікацією зазначена ч. 4 ст. 408 КК України (а.к.п. 1);
- повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 23.03.2022. З якого слідує, що 25.02.2022 під час обходу бойових позицій ВЧ НОМЕР_1 в зоні проведення бойових дій поблизу АДРЕСА_2 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_3 (а.м.к.4);
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2020 за № 144 про призначення солдата ОСОБА_3 для проходження військової служби за контрактом на посаду радіотелефоніста - лінійного наглядача відділення управління взводу управління командира 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи радіотелефоніста – лінійного наглядача відділення управління взводу управління командира батареї ВЧ НОМЕР_1 (а.м.к. 12);
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2022 за № 144 про призначення солдата ОСОБА_3 на посаду старшого навідника 2 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 (а.м.к. 13);
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2022 за № 51 про зарахування солдата ОСОБА_3 у розпорядження частини з 07.03.2022 (а.м.к. 15);
- рапортом командира реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 від 25.02.2022 про самовільне залишення бойової позиції 25.02.2022 солдатом ОСОБА_3 , скоєного під час воєнного стану (а.м.к.23);
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2022 за № 254 про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_3 (а.м.к. 24);
- пояснювальними записками солдатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.м.к. 26-29);
- актом службового розслідування стосовно залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 , згідно якого вищевказаний солдат, перебуваючи на посаді старшого навідника 2 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 самовільно залишив 25 лютого 2022 року зону проведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 , яка розташовувалась за адресою: АДРЕСА_2 , з причин звичайного боягузтва і його небажання виконувати обов`язки військової служби в умовах бойової обстановки. Пошуки по території результатів не дали, на телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає (а.с.31-35);
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2022 за № 166 про результати проведення службового розслідування, згідно з яким вирішено у тому числі направити копії матеріалів службового розслідування до ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомити військову прокуратуру та ДБР (а.м.к.39-40).
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2022 за № 125 про виключення з 20.05.2022 старшого солдата ОСОБА_3 із списків особового складу частини у зв`язку з самовільним залишенням останнім військової частини 25.02.2022, призупинення з 25.02.2022 строку військової служби останнього та виключення з усіх видів забезпечення (а.м.к. 16);
- направленнями на медичний огляд військово-лікарською комісією, які отримав ОСОБА_3 30.10.2024 та 12.11.2024 (а.м.к.57,59);
- інформацією з закладів охорони здоров`я системи Збройних Сил України, які містять інформацію про те, що солдат ОСОБА_3 у відповідних закладах з 25.05.2022 по липень 2026 року на обліку не перебував, лікування не проходив (а.м.к. 128, 130, 131,134,135).
Клопотань про витребування та дослідження інших доказів від учасників провадження не надходило.
Досліджені докази відповідають вимогам передбаченим ст. 85-87 КПК України, а тому суд знаходить їх належними та допустимими і такими, що підтверджують існування обставин щодо вчинення даного злочину обвинуваченим ОСОБА_3 , достовірність яких сторона захисту не заперечувала.
Аналіз та оцінка приведених належних та допустимих доказів за кримінальним провадженням в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 .
Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Сукупність досліджених доказів вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 за контрактом, діючи в умовах воєнного стану, 25.02.2022 самовільно залишив бойову позицію у зоні проведення бойових дій поблизу с. Введенка Чугуївського району Харківської області, чим вчинив злочин і підлягає відповідальності за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення військової служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.
Обставиною, яка, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно вимог ст. 12 КК України є тяжким, особу обвинуваченого, який є осудним в розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Враховує суд також його соціальне та матеріальне становище, який має задовільний стан здоров`я, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, постійної роботи після самовільного залишення військової служби не мав, неодружений, неповнолітніх дітей чи непрацездатних повнолітніх осіб на утриманні не має, проживає удвох з матір`ю, за місцем проживання останньої, за місцем несення військової служби характеризувався позитивно, приймає до уваги також наявність однієї пом`якшуючої обставини та відсутність жодних обтяжуючих обставин покарання, тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією ч.4 ст. 408 КК України, за якою він обвинувачується, що є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для призначення покарання обвинуваченому з урахуванням положень ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.
При цьому суд враховує позицію обвинуваченого, який категорично відмовився повернутися на військову службу.
У зв`язку з засудженням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 408 КК України, положення ч. 1 ст. 75 КК України обмежують застосування судом звільнення його від подальшого відбування такого покарання з випробуванням, а тому призначене судом покарання у вигляді позбавлення волі належить відбувати реально.
Мотиви ухвалення інших рішень.
Під час досудового розслідування цього кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_3 за ухвалою слідчого судді від 24.07.2026 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У подальшому, після направлення обвинувального акту до суду, за ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 дію раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому продовжено до 16.11.2026.
З урахуванням суворості призначеного судом реального покарання обвинуваченому ОСОБА_3 та унеможливлення ухилення останнього від його відбуття, суд вважає за необхідне та доцільне, на час набрання вироком законної сили, залишити без змін дію запобіжного заходу стосовно засудженого у вигляді тримання під вартою.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст. 369-371,373-376 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 24.07.2026.
Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, - залишити таким же до набрання вироком законної сили.
Матеріали кримінального провадження за №62022170020000252 від 09.04.2022 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у судовій справі №193/1278/26 (провадження №1-кп/193/122/26).
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження теж можуть отримати в суді копію цього вироку.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua