Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №187/1973/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1973/26

2/0187/1150/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Говорухи В.О., при секретарі судового засідання Неймак М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-

В С Т А Н О В И В:

15.09.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Щербина М.В. до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, в якій заявлені наступні позовні вимоги:

- стягнути з Відповідача ( ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Позивача ( ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період його навчання у Словацькому аграрному університеті в місті Нітра, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до закінчення навчання (травень 2029 року) або до досягнення сином 23 років;

- розмір аліментів визначити у частці від доходу відповідача у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 27 серпня 2013 року рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області. Від шлюбу сторони мають спільну дитину — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З моменту розірвання шлюбу і до досягнення повноліття син постійно проживав разом із позивачкою та перебував на її утриманні. Відповідач виконував свій обов`язок щодо утримання сина до досягнення ним 18 років, сплачуючи аліменти вчасно та в повному обсязі. Заборгованості за попередніми аліментними зобов`язаннями у відповідача немає. 06 червня 2026 року спільній дитині сторін — ОСОБА_3 — виповнилося 18 років. Однак, попри досягнення повноліття, син не має можливості самостійно заробляти кошти та забезпечувати себе, оскільки продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги.

У зв`язку з навчанням за денною формою у закордонному вищому навчальному закладі син змушений проживати у Словаччині. Згідно з договором оренди квартири від 01.08.2026, укладеним із власницею житла Renata Hubinska, ОСОБА_3 винаймає житло у АДРЕСА_1 . Щомісячна орендна плата становить 490 євро, яка сплачується соорендарями навпіл (тобто частка видатків сина становить 245 євро на місяць без урахування комунальних послуг). Крім витрат на житло, дитина потребує коштів на харчування, медичне страхування, купівлю навчальних матеріалів, одягу та побутові потреби. Відповідач, одразу після повноліття сина повністю припинив виходити на будь який зв`язок як із позивачем, так і з самою дитиною. Батько не телефонує сину, не цікавиться його життям, станом здоров`я та облаштуванням побуту на новому місці проживання в іншій країні. Спроби сина та позивача самостійно зателефонувати або написати відповідачу залишаються без відповіді. Батько фактично самоусунувся від будь-якого морального чи батьківського спілкування із сином, демонструючи повну байдужість до його долі.

Також в позовній заяві зазначено, що позивач офіційно не працює, не має достатньої кількості доходів для одноосібного покриття всіх витрат, пов`язаних із проживанням та навчанням сина за кордоном. Відповідач є працездатною особою, не має інвалідності, а тому має фінансову спроможність надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину.

При стягненні аліментів з відповідача просять врахувати, що він є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних членів сім`ї на утриманні немає.

У зв`язку з чим позивачка звернулась до суду з даним позовом.

З урахуванням положень ч.3 ст. 14 ЦПК України справа передана для розгляду головуючому судді Говорусі В.О.

17.09.2026 ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

02.10.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Діти проживають разом з ним та перебувають на його повному матеріальному забезпеченні. Відповідач вказує, що стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 (25%) частки від усіх доходів на користь повнолітньої дитини за наявності двох інших неповнолітніх дітей поставить його молодших дітей у нерівне та матеріально незахищене становище. Після утримання 1/4 частки доходу на повнолітню дитину, на забезпечення двох неповнолітніх дітей та його власні життєві потреби залишається лише 3/4 його доходу. Це призведе до суттєвого зниження рівня життя неповнолітніх дітей, які через свій вік не мають жодних інших джерел існування та повністю залежать від батьків.

Відповідач просить суд: відмовити Позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу. Визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/6 частки від усіх видів його доходу щомісячно.

05.10.2026 від представника позивача адвоката Щербини М.В. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначає, що позивач категорично не погоджується з аргументами Відповідача, викладеними у відзиві, вважає їх необґрунтованими та такими, що спрямовані на штучне заниження розміру матеріальної допомоги старшому сину. Також вказує, що середньомісячний дохід відповідача лише за основним місцем роботи становить понад 150 000 гривень. Такий рівень заробітної плати беззаперечно свідчить про надзвичайно високу фінансову спроможність відповідача. Сплата 1/4 частини від такого доходу жодним чином не може поставити відповідача чи його неповнолітніх дітей у скрутне матеріальне становище або порушити їхні базові життєві потреби, як це намагається подати відповідач у відзиві. Відповідач зазначає, що стягнення 1/4 частки призведе до обмеження прав двох інших його дітей. Проте, маючи дохід понад 150 000 грн. на місяць, залишок у розмірі 3/4 частин заробітку (що становить понад 112 000 грн.) є більш ніж достатнім для повного, всебічного та високоякісного забезпечення двох неповнолітніх дітей та особистих потреб самого відповідача, а тому просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

08.10.2026 від відповідача надійшли заперечення на відзив, в яких відповідач вважає викладені в відповіді на відзив доводи стосовно його матеріального стану необґрунтованими, вирваними з контексту та такими, що маніпулюють показниками його постійного і стабільного щомісячного доходу. Стверджуючи про середньомісячний дохід відповідача більш як 150 тис. грн. на місяць, представник позивача посилається на сукупну суму нарахувань за II квартал 2026 року. Проте вказаний висновок є помилковим та спростовується первинними бухгалтерськими документами — розрахунковими листками про нарахування заробітної плати Відповідача за квітень, травень, червень та вересень 2026 року, які додаються до цієї заяви. Показники доходу квітня та травня 2026 року були зумовлені виключно разовими та тимчасовими виплатами, які не мають системного характеру та не виплачуються щомісячно. Наданий розрахунковий листок за вересень 2026 року відображає актуальний, постійний та стабільний щомісячний дохід на сьогоднішній день, який після утримання податків і зборів (до виплати «на руки») становить 60 414,60 грн. на місяць. Тому відповідач просить суд: відхилити доводи представника Позивача стосовно збереження розміру аліментів у виді 1/4 частки доходу на підставі сукупного доходу за II квартал 2026 року; при ухваленні рішення врахувати факт перебування на моєму утриманні двох неповнолітніх дітей та визначити розмір аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки від усіх видів мого доходу щомісячно до закінчення навчання (травень 2029 року).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом були встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до повторно виданої копії свідоцтва по народження серії НОМЕР_3 від 22.08.2025 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На підставі рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27.08.2013 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Згідно з копією паспорта громадянина України № НОМЕР_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітнім.

Відповідно до Довідки про навчання № 037/6415587 від 09.09.2026 р., виданої Технічним факультетом Словацького аграрного університету в м. Нітрі, ОСОБА_3 є студентом 1-го курсу денної стаціонарної форми навчання за освітнім ступенем «бакалавр» (академічний рік 2026/2027). Нормативний строк навчання становить 3 роки, а очікуваний термін закінчення навчання — травень 2029 року.

Згідно з договором оренди квартири від 01.08.2026, укладеним із власницею житла Renata Hubinska, ОСОБА_3 винаймає житло у АДРЕСА_1 . Щомісячна орендна плата становить 490 євро, яка сплачується соорендарями навпіл (тобто частка видатків сина становить 245 євро на місяць без урахування комунальних послуг).

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 199 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно ч. 3 ст. 199 ЦПК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Як роз`яснено Пленумом Верховного Суду України в п.20 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №346/103/17, суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

Суд враховує, що відповідач є батьком дитини, яка навчається і потребує матеріальної допомоги, а батьки ОСОБА_3 мають рівні обов`язки по утриманню дитини.

Судом встановлено, що відповідач є працездатним та офіційно працевлаштований в ПрАТ «Оріль-Лідер», що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Державної податкової служби України. Сума нарахованого доходу за 2 квартал 2026 року становить 456 243,99 грн.

Крім того, відповідач має на утриманні двох неповнолітніх дітей від іншого шлюбу, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про їх народження.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а згідно з ч. 2 ст.78 цього Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 року, у справі № 756/8056/19).

Відповідно до частини 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, виходячи з обов`язку обох батьків утримувати дітей, суд враховує, що відповідач є працездатним та працевлаштований, при цьому позивач стверджуючи про те, що вона не працевлаштована та відомостей про її доходи, чи про її непрацездатність суду не надала.

Суд враховує, що відповідач хоча і має постійне місце роботи, але розмір його доходу є мінливим, так протягом 2026 року розмір доходу за квітень становив 196 899,87 грн., в той час як дохід за червень – 67 963,61 грн. При цьому, розмір аліментів слід визначити в частці від доходу відповідача, що забезпечить рівномірний розподіл доходу відповідача, не залежно від його розміру, відносно його повнолітнього сина та неповнолітніх дітей, які також перебувають на його утриманні.

При визначенні розміру аліментів суд враховує витрати на навчання та проживання, які повідомлено сторонами.

Таким чином, беручи до уваги позицію сторін та враховуючи встановлені обставини у справі, зокрема, перебування на утриманні відповідача, окрім повнолітнього сина, який продовжує навчання, ще двоє неповнолітніх дітей, його дохід з місця роботи, суд дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог позивача та стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Згідно зі ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, враховуючи, що позивачка звернулась до суду 15.09.2026 то аліменти мають бути присуджені з дня її звернення до суду з позовом, тобто з 15.09.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про судовий збір, суд зауважує на тому, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому судовий збір в розмірі 1331,20 грн. необхідно покласти на відповідача.

На підставі вище викладеного та керуючись статтями 182, 198-200 Сімейного кодексу України, статтями 12,13,81, 141, 259, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, яка продовжує навчання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період його навчання у Словацькому аграрному університеті в місті Нітра, у розмірі 1/6 (одна шоста) частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15.09.2026 року і до закінчення навчання (травень 2029 року) або до досягнення сином 23 років.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.) на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 );

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Суддя В.О.Говоруха