Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №212/7910/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/7910/25

2/212/772/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого-судді Борис О.Н., секретаря судового засідання Попової Ю.О., за участі представника позивача ОСОБА_1 адвоката Жовтої А.С., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Малик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та припинення права на частку у спільному майні подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки транспортного засобу,-

встановив:

У липні 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та припинення права на частку у спільному майні подружжя, яка у подальшому 24 березня 2026 року була уточнена представником позивача.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 10 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачеві строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду. Роз`яснено, що у разі їх не усунення у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 23 липня 2025 року позовну заяву повторно залишено без руху, у зв?язку з неповним виконання вимог ухвали від 10 липня 2025 року. Надано позивачеві строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду. Роз`яснено, що у разі їх не усунення у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 31 липня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 23 липня 2025 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційну суду від 23 вересня Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 31 липня 2025 року скасовано та направлено матеріали за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя до Покровського районного суду міста Кривого Рогу для продовження розгляду.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 03 жовтня 2025 справу передано в провадження судді Борис О.Н.

Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 21 жовтня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та призначена до розгляду у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20 листопада 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 лютого 2023 року зареєстровав шлюб з відповідачем, від якого дітей не мають. В період шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності належить позивачу та відповідачу, автомобіль марки LEXUS, модель RX400Н, 2007 року випуску, чорного кольору, який на праві власності належить відповідачу, автомобіль марки BMW модель: 428I, 2014 року випуску, чорного кольору, який на праві власності належить відповідачу , автомобіль марки ВАЗ модель 21104, 2005 року випуску, який на праві власності належить позивачу. Позивач та відповідач не змогли домовитись про порядок поділу нерухомого майна та автомобілів, тому просить визнати право власності на частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , припинити частку ОСОБА_1 у праві власності на частину автомобіля марки LEXUS, модель RX400Н, 2007 року випуску, чорного кольору, вартість якого становить 473175,40 грн, стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості частки автомобіля марки LEXUS, модель RX400Н, 2007 року випуску, чорного кольору, стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості 1/12 частки автомобіля марки BMW модель: 428I, 2014 року випуску, чорного кольору, а саме 385123, 20 грн, припинити частку відповідача у праві власності на частину автомобіля марки ВАЗ модель 21104, 2005 року випуску, вартість якого становить 77500,00 грн, стягнути з позивача на користь відповідача грошову компенсацію вартості частки автомобіля марки ВАЗ модель 21104, 2005 року випуску, а саме 38750,00 грн.

05 листопада 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 42000 грн. В обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що спірна квартира була набута кожним в особисту приватну власність та не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Щодо транспортних засобів зазначив, що відповідачем під час перебування у шлюбі було особисто придбано та зареєстровано за собою транспортні засоби автомобіль марки LEXUS, модель RX400Н, 2007 року випуску, чорного кольору, який на праві власності належить відповідачу, автомобіль марки BMW модель: 428I, 2014 року випуску, чорного кольору. Вимоги позивача про поділ цих транспортних безпідставні, оскільки були придбані за особисті кошти відповідача, які надійшли у вигляді державної грошової допомоги у зв`язку з загибеллю чоловіка від попереднього шлюбу, що підтверджується банківськими документами. Крім того , перед купівлею автомобіля відповідач отримала позику, яку сплачувала після отримання виплат за загибель батька її дитини.

05 листопада 2025 року від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява, у якій позивач за зустрічним позовом просить стягнути з позивача за первісним позовом на свою користь компенсацію частки транспортного засобу марки ВАЗ модель 21104 , 2005 року випуску, який набутий у період шлюбу, а саме 38750, 00 грн.

Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 08 січня 2026 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки транспортного засобу об`єднано з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 08 січня 2026 року за клопотанням представника позивача за первісним позовом адвоката Рахуба А.І. витребувано з Міністерства внутрішніх справ копії свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів марки LEXUS, модель RX400Н, 2007 року випуску, чорного кольору, який на праві власності належить відповідачу, автомобіль марки BMW модель: 428I, 2014 року випуску, чорного кольору та копії документів, що підтверджують підстав набуття.

26 січня 2026 року від представника відповідача за зустрічним позовом адвоката Рахуби А.І. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення компенсації вартості частки транспортного засобу. В обґрунтування заперечень зазначила, що у період шлюбу ОСОБА_3 не отримувала будь якого доходу, а ОСОБА_1 стабільно отримував дохід та утримував сім`ю.

28 квітня 2026 року закрито підготовче судове засідання та справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача за первісним позовом адвокат Жовта А.С. у судовому засіданні не підтримала позовну вимогу про поділ спірної квартири, в решті заявлені вимоги просила задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві, зустрічні вимоги ОСОБА_3 просила залишити без задоволення.

Представник відповідача за первісним позовом адвокат Малик О.В. просив залишити без задоволенні позовні вимоги за первісним позовом, зустрічні вимоги підтримав у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 лютого 2023 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.(а.с. 6)

29 липня 2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу ( а.с. 198)

23 березня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за договором купівлі продажу придбали квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві спільної часткової власності (а.с.7).

У період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 ОСОБА_1 зареєстрував автомобіль загальний легковий седан НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску, ринковою вартістю 77500 грн, що не оспорюється сторонами.( а.с. 17-23) .

За договором дарування транспортного засобу №1248/2025/5390925 від 04 червня 2025 року ОСОБА_4 подарувала своїй доньці ОСОБА_5 транспортний засіб марки BMW модель: 428I, 2014 року випуску, чорного кольору, VIN НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.08.2025 ( а.с.86-87, 89).

Згідно Сповіщення № 549 від 28.12.2023 року ОСОБА_6 загинув внаслідок ворожого обстрілу в районі Райгородка, Сватівський район, Луганська область, причина смерті – інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла, вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та осколків (а.с. 88, 90, 91,92).

Відповідно до Наказу №96 від 03 квітня 2024 року у зв`язку зі смертю старшого лейтенанта ОСОБА_6 знято з усіх видів забезпечення та доньці ОСОБА_7 , в інтересах якої діяла матів ОСОБА_3 , виплачено щомісячну премію 412 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 65% посадового окладу, надбавку за вислугу років, компенсацію за невикористані дні відпустки, матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань ( а.с. 93).

Згідно паперових роздруківок доньці відповідачки за первісним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 24 січня 2025 по 15.10.2025 виплачено 2 100 000 грн ( а.с. а.с. 94-102, 201-206).

Згідно договору позики ОСОБА_3 24 травня 2024 року взяла у борг у ОСОБА_8 8661 доларів США ( а.с. 103).

Згідно розписки від 24 травня 2025 року ОСОБА_4 дала завдаток за придбання транспортного засобу 5000 тисяч доларів США, повна вартість якого 13200 доларів США ( а.с. 105)

Так, відповідачем ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі було особисто придбано та зареєстровано за собою транспортні засоби: автомобіль: марки LEXUS, модель RX 400І-І, рік випуску 2007, колір чорний, об`єм двигуна 3311 см3, тип кузова універсал, вага 2053 кг, VIN-код НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , станом на 17.10.2024; - автомобіль: марки BMW модель: 4281, рік випуску: 2014, дата: 21.02.2025, колір: чорний, об`єм двигуна: 1997 см3, вага: 1770, VIN-код: НОМЕР_6 , державний реєстраційний НОМЕР_7 .

Суд погоджується з доводами відповідача за первісним позовом , що відповідач ОСОБА_3 придбала зазначені вище транспортні засоби за кошти, отримані як допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_6 , який є батьком її дитини, то такі транспортні засоби є особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.

З матеріалів справи убачається, що кошти на придбання спірних автомобілів надійшли у вигляді державної грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка відповідача, що підтверджується банківськими виписками та квитанціями з АТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 2 100 000,00грн.

Відповідач ОСОБА_3 перед купівлею автомобіля отримала позику, що вбачається з договору позики №387 від 24.05.2024. Дані кошти були отримані ОСОБА_3 для придбання транспортного засобу, а сплата за вказаним договором позики відбулась після того, коли їй надійшли виплати за загибель батька дитини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Водночас позивачем ОСОБА_1 не надано належних, достовірних та допустимих доказів відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України, які б підтверджували його участь у придбанні зазначених вище транспортних засобів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала в її, його користуванні, або отримана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або отримана із земель державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Оскільки законом презюмується виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі, то обов`язок із доведення тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.

Згідно із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 771/2302/18, «статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. До складу майна, що підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2023 у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21). Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.01.2024 у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21).

Враховуючи, що зазначені вище транспортні засоби придбані відповідачем ОСОБА_3 за кошти, отримані як допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_6 , який є батьком її дитини, то такі транспортні засоби є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_5 , а не спільною сумісною власністю подружжя, а тому не підлягають поділу.

При вирішенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 про припинення частки ОСОБА_3 у праві власності на частину автомобіля марки ВАЗ модель 21104, 2005 року випуску та стягнення компенсації та вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації суд виходить з такого.

Судом встановлено, що спірний автомобіль був придбаний у період шлюбу і є спільною сумісною власністю, оскільки у судовому засіданні не спростовано презумпції спільності права власності подружжя на вказане майно.

Зважаючи на викладене, доведеним обсягом спільного сумісного майна подружжя, що підлягає поділу по частці кожному, судом визнається автомобіль марки ВАЗ модель 21104, 2005 року випуску, сірого кольору, об`єм двигуна 1596см3, VIN-код НОМЕР_8 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За змістом статті 70 СК України, статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права Відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання Відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність Відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц).

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)).

Верховний Суд наголошує на тому, що основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися (висновок щодо вирішення питання про поділ майна подружжя в постанові Верховний Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 286/2349/16).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

У доктрині зазвичай виокремлюється компенсаційна функція приватного права, яка спрямована на відновлення порушених цивільних прав і полягає в наданні таких засобів (зазвичай, грошей), завдяки яким це стало б можливим. Так, при пошкодженні майна особи сплачується його вартість або гроші, необхідні для ремонту; при завданні шкоди здоров`ю особи - кошти для лікування, протезування, реабілітації тощо; при поширенні неправдивої інформації про особу - її спростування та грошова компенсація моральної шкоди та ін. «Сompensare» (з лат.)) означає відшкодовувати або урівноважувати. По своїй суті компенсація в приватному праві - це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб`єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквіваленту всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року в справі № 369/3056/21 (провадження № 61-8040св23)).

У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (див. пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

У справі, що розглядається, Суд установив, що спірний автомобіль ВАЗ 21104, 2005 року випуску є спільною сумісною власністю подружжя. Цей висновок зроблено на основі таких обставин справи: спірний автомобіль набутий подружжям за час їхнього перебування у зареєстрованому шлюбі, відсутні доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя.

Оскільки подружжя не змогло дійти згоди щодо порядку поділу цього автомобілю, а фактично ним користується ОСОБА_1 . Суд, керуючись принципом диспозитивності та з урахуванням принципу пропорційності, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Рішення суду про поділ майна полягає у припиненні права спільної сумісної власності на автомобіль та виділення його у власність Відповідача.

Натомість, задля дотримання справедливості та принципу пропорційності, на позивача за первісним позовом покладається обов`язок сплатити відповідачу за перевісним позовом грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно. Розмір цієї компенсації визначено як половина загальної ринкової вартості автомобілю згідно висновку експертизи. Зазначена вартість становить 77500,00 грн, що означає присудження ОСОБА_3 компенсації у розмірі 38750,00 грн. Розмір грошової компенсації, що підлягає стягненню не спростований і не оспорювався.

У такий спосіб Суд забезпечує справедливий баланс інтересів сторін, дозволяючи позивачу зберегти користування майном, яке для нього, ймовірно, має більшу цінність, одночасно компенсуючи відповідачу вартість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, що відповідає висновкам Верховного Суду у пунктах 84, 85 постанови від 22.02.2025 у справі № 629/3710/20 щодо порядку поділу спільного майна подружжя у подібних правовідносинах.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Представник відповідача-позивача у зустрічній позовній заяву просить стягнути з позивача-відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі до 50 000,00 грн, та вказує на підтвердження витрат додає роздруківку про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 04.11.2025 з якої вбачається перерахування на карту ОСОБА_9 від ОСОБА_3 7 300,00 грн 30.10.2025 (призначення платежу юридична допомога). Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,60 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

При вирішенні заяви представника відповідача- позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі до 50 000 грн судом враховується таке.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір-обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представництво відповідача - позивача ОСОБА_3 здійснюється адвокатом Малик О.В., на підтвердження повноважень наданий Ордер та свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності.

Так, представником відповідача-позивача Малик О.В. крім наданої виписки про рух коштів з його банківської картки до суду не надано жодного документу на підтвердження наданих Кваші М.В. послуг, зокрема, до суду не надано: Договір про надання правничої допомоги ОСОБА_3 , перелік обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд повинен ураховувати складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і витрачений адвокатом час на їх надання, а не лише дані, наведені в акті приймання-передачі наданих адвокатом послуг. Про це зазначила колегія суддів Другої судової палати ККС ВС у постанові від 7 вересня 2023 року по справі №202/8301/21.

Враховуючи, що представник відповідача-позивача ОСОБА_9 не надав до суду доказів на підтвердження виконаних робіт з надання правничої допомоги, суд доходить до висновку про відмову у стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, ОСОБА_1 за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 8 588,61 грн, який складав 1 % від ціни позову.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 за подання зустрічного позову сплачений судовий збір у розмірі 1 211,60 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволені частково, судовий збір, який підлягає відшкодуванню розраховується пропорційно до задоволених вимог. З огляду на те, що зустрічний позов задоволено у повному обсязі, судовий збір підлягає відшкодуванню у повному розмірі.

Отже, враховуючи, що вимоги як первісного позову так і зустрічного, в частині їх задоволення, є однорідними, а тому суд доходить висновку, що сторони повинні відшкодувати одна одній суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211,60 грн.

За ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи те, що судові витрати покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, сума судового збору за задоволені вимоги обох сторін є однаковою, тому суд вважає за необхідне застосувати норми ч.10 ст. 141 ЦПК України та звільнити сторони від обов`язку сплачувати одна одній судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 63,70,71,72 СК України, 256,257,260,261,364,365,372 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 79-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та припинення права на частку у спільному майні подружжя задовольнити частково.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки транспортного засобу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частки транспортного засобу – марки ВАЗ модель 21104, рік випуску 2005, колір сірий, об`єм двигуна 1596 см3, VIN-код НОМЕР_8 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме у розмірі 38 750,00 грн (тридцять вісім тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та припинення права на частку у спільному майні подружжя відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 04 листопада 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис