Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №585/3895/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/3895/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Машина І. М.

Номер провадження 33/816/1640/26Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 122-4 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., з участю секретаря судового засідання Кравченко Д.І., розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП,

з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

установив:

Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення в межах санкції ст. 122-4 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік за те, що він 09.09.2026 о 12:20 год в м. Ромни, бульвар Свободи 2, водій ОСОБА_1 , рухаючись заднім ходом на автомобілі ВАЗ 21099, н.з. НОМЕР_1 , не був уважним не переконався в безпечності виконуваного маневру здійснив наїзд на припаркований автомобіль Тесла АА9621YС, в даній пригоді тілесних ушкоджень ніхто не отримав, автомобіль Тесла отримав механічні пошкодження, після чого залишив місце події, чим порушив п.2.10.а. ПДР, за що відповідальність передбачена ст.122-4 КУпАП.

Крім того, 09.09.2026 о 12:20 год в м. Ромни, бул. Свободи, 2 водій ОСОБА_1 , рухаючись заднім ходом на автомобілі ВАЗ 21099, н.з. НОМЕР_1 , не був уважним не переконався в безпечності виконуваного маневру здійснив наїзд на припаркований автомобіль Тесла АА9621YС, в даній пригоді тілесних ушкоджень ніхто не отримав, автомобіль Тесла отримав механічні пошкодження, чим порушив п.10.9 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з недоведеністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що в судовому засіданні він пояснював, що контакту з іншим автомобілем не відчув, а про можливе пошкодження іншого автомобіля дізнався телефоном. Пасажирка автомобіля ОСОБА_1 підтвердила, що під час виїзду не чула скреготу, а про пошкодження повідомили телефоном. Проте суд не встановив, коли саме я усвідомив факт ДТП, та не навів мотивів відхилення цих пояснень.

Також суд не конкретизував, які саме докази (протоколи, рапорт, схема ДТП та відеозапис бодікамери № 673) підтверджують, що ОСОБА_1 відчув контакт, усвідомив ДТП і свідомо залишив її місце.

При цьому апелянт вважає недоведеною суб`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а всі сумніви щодо своєї вини відповідно до ст. 62 Конституції України мають тлумачитися на його користь.

Крім того, на думку ОСОБА_1 суд належним чином не обґрунтував необхідності позбавлення його права керування замість застосування штрафу, тоді як він є пенсіонером, раніше до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувався, його дружина теж пенсіонерка і автомобіль необхідний йому та дружині для поїздок на лікування, оскільки вони проживають приблизно за 8,5 км від лікарні. Потерпілий претензій не має та бажає отримати страхове відшкодування, тілесних ушкоджень ніхто не отримав, а пошкодження автомобіля є незначним.

Заслухавши доповідь судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку судді апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотрималась вимог вищезазначеного закону та дійшла правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП.

З оскаржуваної постанови вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП доведена наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 767321 від 09.09.2026; рапортом працівника поліції, про те, що 09.09.2026 сталася ДТП за участі автомобіля ВАЗ 21099, н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Тесла АА9621YС; схемою місця ДТП від 09.09.2026, підписаною потерпілим ОСОБА_2 , на якій зафіксовано, що автомобіль Тесла н.з. Тесла НОМЕР_2 має деформацію правого заднього крила; відеозаписом події, записаним на нагрудну бодікамеру 673, в якому свідок пояснює, що була безпосереднім очевидцем ДТП та бачила, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , здаючи назад пошкодив припаркований автомобіль, побачив спричинене пошкодження, однак залишив місце пригоди.

Також з оскаржуваної постанови вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведена наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №767308 від 09.09.2026; рапортом працівника поліції, про те, що 09.09.2026 сталася ДТП за участі автомобіля ВАЗ 21099, н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Тесла АА9621YС; схемою місця ДТП від 09.09.2026, підписаною потерпілим ОСОБА_2 , на якій зафіксовано, що автомобіль Тесла н.з. Тесла НОМЕР_2 має деформацію правого заднього крила; відеозаписом події, записаним на нагрудну бодікамеру 673, в якому свідок пояснює, що була безпосереднім очевидцем ДТП та бачила, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , здаючи назад пошкодив припаркований автомобіль, побачив спричинене пошкодження, однак залишив місце пригоди.

Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують факт дорожньо-транспортної пригоди, причетність до неї ОСОБА_1 , порушення ним вимог п. 10.9 ПДР України та подальше залишення місця пригоди.

При цьому доводи апелянта про те, що він не відчув контакту з іншим автомобілем, спростовуються показаннями свідка, яка була безпосереднім очевидцем події та пояснила, що бачила момент наїзду, пошкодження автомобіля Тесла, а також те, що водій побачив спричинені пошкодження, після чого залишив місце ДТП. Отже, ці показання безпосередньо стосуються обставин події та сприйняття її апелянтом.

Посилання апелянта на показання пасажирки не спростовують установлених обставин, оскільки відсутність почутого нею звуку скреготу не свідчить про відсутність контакту між транспортними засобами та не спростовує показань безпосереднього очевидця. Крім того, характер пошкодження автомобіля не має визначального значення для встановлення вини, оскільки факт зіткнення підтверджується сукупністю досліджених доказів.

Таким чином, твердження про недоведеність суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, є безпідставними, оскільки матеріали справи підтверджують, що апелянт усвідомлював факт пошкодження іншого автомобіля та, незважаючи на це, залишив місце ДТП, не виконавши вимог п. 2.10 «а» ПДР України. Підстав вважати, що суд першої інстанції допустив однобічність чи неповноту дослідження обставин справи, апеляційним судом не встановлено.

Не заслуговують на увагу й доводи щодо необґрунтованості обраного адміністративного стягнення.

Так, відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення на підставі ст. 36 КУпАП в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, обравши мінімальний строк позбавлення права керування транспортними засобами — один рік.

При цьому статус пенсіонера, відсутність попередніх притягнень до адміністративної відповідальності, необхідність користування автомобілем для поїздок до лікарні та відсутність претензій з боку потерпілого не є безумовними підставами для застосування менш суворого виду стягнення. Вказані обставини не спростовують факту вчинення правопорушення та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції положень КУпАП.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що постанова судді є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

постановив:

Постанову судді судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2026 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова