Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №504/2594/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/2594/26

Номер провадження 2-а/504/37/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026смт.Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

за участі секретаря – Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще Доброслав, в порядку ст. 286 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проти ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови № 4952 від 15.10.2025 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4952 від 15.10.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1064,96 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Підстава: він, у порушення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку, «не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем та у строк, зазначені у повістці, та про причини неявки не повідомив», у зв`язку з чим перебуває у розшуку органами Національної поліції за зверненням Е3709073 від 26.09.2025.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і до будь-якого іншого ТЦК, він не отримував.

Про існування оскаржуваної постанови він не знав. На початку травня 2026 року йому заблокували банківську картку, після чого він звернувся по правничу допомогу.

З відповіді Доброславського відділу державної виконавчої служби від 04.06.2026 (вих. № 1913-27685) на адвокатський запит він дізнався, що виконавче провадження № 81033314 відкрито на підставі постанови № 4952 від 15.10.2025, а штраф стягується у подвійному розмірі – 34 000 грн.

Позивач наголошує, що в постанові відсутня відмітка про вручення її копії. На думку позивача, відповідач не з`ясував питання його винуватості, вина не доведена, а обов`язок доказування правомірності постанови покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Разом з позовом позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду. Він посилається на те, що постанову ухвалено за його відсутності, її копію йому не вручали, а зі змістом постанови він ознайомився лише 04.06.2026.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, матеріалів справи про адміністративне правопорушення, витребуваних судом, не надав, своєї позиції щодо позову не висловив.

Рух справи.

Позовна заява надійшла до суду 06.06.2026 через підсистему «Електронний суд».

Ухвалою судді від 12.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами ст. 286 КАС України. Цією ж ухвалою з відповідача витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення та встановлено йому п`ятиденний строк для подання відзиву.

В ухвалі від 12.06.2026 в окремих місцях номер оскаржуваної постанови зазначено як «4951». Із позовної заяви та доданої до неї копії постанови суд вбачає, що предметом оскарження є саме постанова № 4952 від 15.10.2025, а зазначення номера «4951» є опискою, яка не впливає на предмет спору.

Ухвалу про відкриття провадження та судову повістку доставлено до електронної скриньки відповідача 15.06.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання 02.11.2026 повідомлений належним чином через підсистему ЄСІТС.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

02.11.2026 представник позивача – адвокат Слободяник Н.С. – подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовні заяви щодо рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути подані протягом десяти днів.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Судом встановлено, що оскаржувану постанову винесено 15.10.2025 за відсутності позивача.

Графа «Копію постанови … отримав(ла)» не заповнена, підпис позивача відсутній.

Відповідач, якому ухвалою від 12.06.2026 запропоновано довести точну дату отримання позивачем оскаржуваної постанови, жодних доказів її вручення чи надсилання позивачу не надав.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1105 вбачається лише те, що постанову надіслано до Доброславського відділу державної виконавчої служби для примусового виконання, а не позивачу.

Про зміст постанови позивач дізнався 04.06.2026 з відповіді органу державної виконавчої служби на адвокатський запит, а вже 06.06.2026 звернувся до суду.

Суд переконаний, що позивач не міг оскаржити постанову, про існування якої не знав, і звернувся до суду невідкладно, щойно дізнався про неї.

Такі причини пропуску строку суд визнає поважними, тому строк звернення до суду підлягає поновленню.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 4952 від 15.10.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Обставини правопорушення в постанові викладено так: громадянин ОСОБА_1 в порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період «не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем та у строк, зазначені у повістці, та про причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим перебуває у розшуку органами НПУ за зверненням Е3709073 від 26.09.2025, що підтверджується зібраними по справі доказами».

Постанова не містить відомостей про те, яка саме повістка виписувалася позивачу: її номера і дати, дати й часу, на які позивача викликали, способу і дати її вручення.

Які саме «зібрані по справі докази» підтверджують ці обставини, у постанові не зазначено.

Постанова не містить і відомостей про те, що позивача повідомляли про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення або що він брав участь у її розгляді.

18.05.2026 головним державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 81033314 з примусового виконання постанови № 4952 від 15.10.2025 про стягнення з позивача штрафу у подвійному розмірі – 34 000 грн.

Матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема повістки, доказів її вручення позивачу, протоколу про адміністративне правопорушення, доказів повідомлення позивача про розгляд справи, відповідач суду не надав, хоча суд їх витребував.

Норми права та їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою. Справа розглядається в присутності цієї особи, а за її відсутності – лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

Згідно з абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені в ній місце та строк.

Порядок оформлення, вручення повісток та підтвердження оповіщення визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи суд може скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінка доводів позивача.

Обов`язковою ознакою правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, є неявка за повісткою, яку особа отримала. Відповідальність настає не за саму лише неявку до ТЦК, а за невиконання обов`язку з`явитися у місце і строк, зазначені в отриманій повістці.

Отже, на думку суду, відповідач мав довести щонайменше дві обставини: що позивачу виписувалася повістка з конкретними місцем і строком явки та що позивача було належним чином оповіщено цією повісткою.

Жодної з цих обставин відповідач не довів.

Повістки, доказів її вручення чи належного оповіщення позивача матеріали справи не містять.

Сама оскаржувана постанова не дає змоги навіть встановити, про яку повістку йдеться.

Твердження позивача про те, що жодних повісток він не отримував, відповідач не спростував.

Посилання в постанові на перебування позивача в розшуку органами Національної поліції за зверненням від 26.09.2025 суд не приймає як доказ вини.

Звернення ТЦК до поліції є наслідком висновку самого відповідача про неявку позивача, а не самостійним доказом того, що позивач отримав повістку і без поважних причин не з`явився.

Формулювання «що підтверджується зібраними по справі доказами» без зазначення, які саме це докази, на переконання суду, є лише припущенням, на якому не може ґрунтуватися притягнення до відповідальності (ст. 62 Конституції України).

Окрім того, суд погоджується з позивачем, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто за його відсутності. Доказів його своєчасного сповіщення про місце і час розгляду справи відповідач не надав.

Тим самим позивача позбавлено гарантованих ст. 268 КУпАП прав давати пояснення, подавати докази та користуватися юридичною допомогою.

Таке порушення порядку притягнення до адміністративної відповідальності саме по собі свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Суд також враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не подав ні відзиву, ні витребуваних судом матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Висновки суду.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 90 КАС України), суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, а саме наявності в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постанову ухвалено без з`ясування обставин, визначених ст. 280 КУпАП, за відсутності доказів вини позивача та з порушенням його права на участь у розгляді справи (ст. 268 КУпАП).

Отже, постанова № 4952 від 15.10.2025 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, від 10.02.2010).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 05.06.2026 № 7736-6208-8558-8794, та просить стягнути його з відповідача.

Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 09.09.2026 № 10-р(ІІ)/2026 визнав положення пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» такими, що відповідають Конституції України, надавши їм конституційно узгоджене тлумачення, згідно з яким вони не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

Конституційний Суд України зазначив, що ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру не може автоматично застосовуватися до позовів про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, а встановлення обов`язку сплачувати судовий збір належить до повноважень законодавця.

Отже, на думку суду, за подання цього позову судовий збір не справляється.

Сплачена позивачем сума не є судовою витратою, яка підлягає відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України, тому підстав для її стягнення з відповідача суд не вбачає.

Водночас позивач не повинен нести тягар платежу, який законом не передбачений.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки за цей позов судовий збір законом не встановлено, вся сплачена позивачем сума є внесеною в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд вважає, що судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Позивач також просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

На підтвердження цих витрат позивач надав: договір про надання правової допомоги/юридичних послуг № 27052609 від 27.05.2026, укладений з ФОП ОСОБА_3 ; договір про співробітництво у сфері надання правової допомоги/юридичних послуг № 01092505-с від 01.09.2025 між ФОП ОСОБА_3 та адвокатом Слободяник Н.С. з додатком від 27.05.2026 щодо доручення позивача; договір про надання правничої допомоги № 2905/26 від 29.05.2026 між позивачем та адвокатом Слободяник Н.С.; ордер серії ВН № 1718379 від 05.06.2026; акт № 27052609 від 05.06.2026 приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з актом від 05.06.2026 позивачу надано послуги: складення адвокатського запиту до органу державної виконавчої служби, складення позовної заяви до суду, представництво.

Вартість послуг становить 15 000 грн.

Відповідно до ч. 1–3 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з ч. 6–7 ст. 134 КАС України суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не подав, їх розміру не заперечив.

Тому суд не вбачає підстав втручатися в розмір цих витрат.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-78, 90, 121, 134, 139, 159, 162, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295 КАС України, ст. ст. 7, 9, 210-1, 247, 251, 268, 280 КУпАП, ст. ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір», суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проти ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови № 4952 від 15.10.2025 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4952 від 15.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1064,96 грн, сплачений згідно з квитанцією від 05.06.2026 № 7736-6208-8558-8794 (одержувач: ГУК в Од.обл./смт Доброслав/22030101, рахунок UA458999980313191206000015684, код ЄДРПОУ 37607526).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Барвенко В. К.