Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №950/2008/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2008/26

Номер провадження 3/950/848/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

з участю секретаря – Гладкової С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України, жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2026 року близько 18 год. 55 хв. ОСОБА_1 у м. Лебедині Сумського району Сумської області, на вул. Тараса Шевченка, поблизу будинку № 39, керував автомобілем Volkswagen Passat у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Чим вчинив правопорушення передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання 05 листопада 2026 року не з`явився. Його захисник адвокат Кубрак Ю.В. також не з`явилася, хоча звернулася до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Однак у визначений для проведення судового засідання час захисник не підключилася до системи відеоконференцзв`язку, у мережі була відсутня, про причини неможливості участі в судовому засіданні суд не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю підключення до відеоконференції не надходило.

Під час провадження у справі захисником ОСОБА_1 адвокатом Кубрак Ю.В. подавалися клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, зупинення провадження на період проходження ОСОБА_1 військової служби, забезпечення участі захисника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, повне дослідження доказів, а також про виклик і допит поліцейського Бондаря О.М., який склав протокол про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування клопотання про закриття провадження захисник посилалася на відсутність належних підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, порушення встановленої законом процедури такого огляду, неналежне роз`яснення водієві його прав, зокрема права на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я, а також на те, що підписання акта огляду не свідчить про усвідомлену згоду особи з отриманим результатом.

Крім того, захисник зазначала, що ОСОБА_1 просив провести повторний огляд, проте працівники поліції не забезпечили належної реалізації цього права. На думку захисника, за таких обставин результат огляду не може бути покладений в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 , а всі сумніви щодо доведеності його вини повинні тлумачитися на його користь.

У судовому засіданні за клопотанням захисника було допитано поліцейського ОСОБА_2 , який повідомив про обставини виявлення правопорушення, проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та складення адміністративних матеріалів.

Також у судовому засіданні безпосередньо досліджено відеозапис із нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спілкування останнього з працівниками поліції, роз`яснення йому процесуальних прав, проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, отримання результату 0,61 проміле, подальше обговорення можливості повторного огляду та оформлення відповідних матеріалів.

На відеозаписі також зафіксовано, що після отримання результату огляду ОСОБА_1 висловив бажання повторно пройти перевірку. У відповідь працівник поліції запропонував йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак ОСОБА_1 від подальшого огляду відмовився.

Крім того, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 пояснив, що приблизно за годину до події випив одну банку алкогольного енергетичного напою «Revo», про що власноруч зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.

Також ОСОБА_1 підписав акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, у якому зазначено результат 0,61 проміле та його згоду з отриманим результатом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані захисником клопотання, оцінивши пояснення допитаного поліцейського, письмові докази та безпосередньо переглянутий відеозапис, суддя приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведена належними, допустимими та достатніми доказами з таких підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювані законом суспільні відносини і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у цьому випадку полягає в керуванні транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Для встановлення складу зазначеного правопорушення необхідно довести факт керування транспортним засобом, перебування водія у стані алкогольного сп`яніння під час такого керування та наявність його вини.

Відповідно до статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають оглядові на стан сп`яніння.

Порядок проведення такого огляду визначається статтею 266 КУпАП, постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Згідно з пунктом 3 розділу І зазначеної Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі результатів огляду водія, проведеного поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів, технічних засобів, що мають функції відеозапису, та іншими документами.

Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 707204 від 30 червня 2026 року, суддя встановив, що в ньому зазначені час, місце, обставини керування ОСОБА_1 автомобілем, виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та результат проведеного огляду.

Зокрема, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, а за результатами огляду з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 встановлено показник 0,61 проміле.

Суддя враховує, що протокол є одним із передбачених законом джерел доказів, однак сам по собі не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

У цьому випадку викладені у протоколі обставини підтверджуються актом огляду, роздруківкою результату тестування та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.

Відповідно до роздруківки результату тестування, отриманої із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, прилад № ARNA-0359, тест № 3769, 30 червня 2026 року о 19 год. 04 хв. у ОСОБА_1 встановлено результат 0,61 проміле.

Зазначена роздруківка містить відомості про особу, щодо якої проведено тестування, дату та час його проведення, ідентифікаційні дані технічного засобу та числовий результат вимірювання.

Отриманий показник перевищує встановлене законодавством порогове значення 0,2 проміле.

Із долученого до матеріалів справи акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведено із застосуванням Drager Alcotest 6820, за результатами якого встановлено показник 0,61 проміле.

У зазначеному акті міститься запис про згоду ОСОБА_1 з результатом огляду та його підпис.

Суддя враховує, що наявність підпису особи в акті огляду сама по собі не виключає можливості перевірки обставин його підписання та добровільності погодження з отриманим результатом.

Саме тому відповідні обставини перевірені шляхом безпосереднього дослідження відеозапису з нагрудної камери поліцейського.

Під час перегляду відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 особисто пройшов огляд із використанням спеціального технічного засобу шляхом видихання повітря в прилад, після чого йому було повідомлено результат 0,61 проміле.

Зазначений результат відповідає відомостям, наведеним у роздруківці Drager Alcotest 6820 та акті огляду.

Відеозапис також підтверджує, що після отримання результату ОСОБА_1 висловив бажання повторно пройти перевірку, а працівник поліції запропонував йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Однак ОСОБА_1 від проходження подальшого огляду в закладі охорони здоров`я відмовився.

Таким чином, зафіксовані на відеозаписі обставини не підтверджують твердження захисника про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я.

Суддя звертає увагу, що пропонування водієві пройти огляд у закладі охорони здоров`я є належним способом забезпечення можливості перевірити результат первинного огляду за наявності сумнівів щодо його достовірності.

При цьому подальша відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду не розцінюється суддею як окреме адміністративне правопорушення, оскільки адміністративне обвинувачення у цій справі стосується саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас зазначена обставина має значення для перевірки доводів захисника про ненадання ОСОБА_1 можливості скористатися передбаченою законом процедурою медичного огляду.

Крім того, під час перегляду відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 повідомив поліцейським про вживання приблизно за годину до події однієї банки алкогольного енергетичного напою «Revo».

Зазначені відомості мають істотне значення для встановлення фактичних обставин справи, оскільки походять безпосередньо від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та стосуються часу й характеру вживання нею алкогольного напою.

Водночас суддя враховує, що саме по собі повідомлення особи про вживання алкоголю не є безумовним доказом її перебування у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Однак у цьому випадку наведені пояснення узгоджуються з результатом огляду 0,61 проміле, зафіксованим спеціальним технічним засобом.

Крім того, ОСОБА_1 власноруч зазначив відповідні пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення, що також підтверджується відеозаписом.

Таким чином, письмові пояснення ОСОБА_1 та його повідомлення під час спілкування з поліцейськими узгоджуються між собою та з іншими доказами в частині обставин вживання алкогольного напою.

Окремо суддя оцінює показання поліцейського Бондаря О.М., допитаного за клопотанням захисника.

ОСОБА_2 повідомив про обставини виявлення правопорушення, проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та складення адміністративних матеріалів.

Водночас суддя враховує, що ОСОБА_2 є працівником поліції, який безпосередньо здійснював документування адміністративного правопорушення та склав протокол про адміністративне правопорушення.

За таких обставин його показання не можуть розглядатися як незалежне від адміністративного обвинувачення підтвердження правильності складених ним самим матеріалів.

Саме по собі службове становище особи не означає автоматичної недопустимості її показань, однак потребує особливо ретельної перевірки їх об`єктивності та оцінки у сукупності з іншими доказами.

Враховуючи безпосередню участь ОСОБА_2 у складенні протоколу, суддя не покладає його показання в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 як самостійний вирішальний доказ.

Натомість обставини вчинення адміністративного правопорушення встановлюються на підставі безпосередньо дослідженого відеозапису, результату огляду із застосуванням спеціального технічного засобу, акта огляду та власних пояснень ОСОБА_1 .

Зазначені докази мають самостійне доказове значення та підтверджують юридично значущі обставини незалежно від змісту показань поліцейського, який склав протокол.

Оцінюючи доводи захисника адвоката Кубрак Ю.В., викладені у клопотанні про закриття провадження у справі, суддя приходить до таких висновків.

Захисник стверджує, що працівники поліції не мали належних підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, оскільки до початку огляду не було встановлено передбачених законодавством ознак такого сп`яніння.

Зазначені доводи суддя відхиляє, оскільки з матеріалів справи та дослідженого відеозапису вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції повідомив про наявність запаху, який викликав підозру щодо можливого вживання алкоголю.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 1452/735 запах алкоголю з порожнини рота є однією з передбачених законом ознак алкогольного сп`яніння.

При цьому законодавство не вимагає обов`язкової одночасної наявності декількох ознак сп`яніння для виникнення підстав запропонувати водієві пройти відповідний огляд.

Суддя враховує, що пояснення ОСОБА_1 про можливе вживання квасу не усували об`єктивної необхідності перевірки його стану за наявності виявленого працівником поліції запаху.

Водночас сам по собі запах алкоголю не є доказом перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, а лише підставою для проведення відповідного огляду.

Факт алкогольного сп`яніння у цій справі підтверджується не припущеннями поліцейського щодо запаху, а результатом проведеного огляду, відомостями акта огляду та іншими дослідженими доказами.

Щодо доводів захисника про неналежне роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав суддя зазначає, що під час безпосереднього дослідження відеозапису встановлено факт роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених законодавством, а також надання йому можливості висловлювати пояснення, ставити запитання щодо процедури огляду та повідомляти про своє ставлення до отриманого результату.

Зокрема, після отримання результату 0,61 проміле ОСОБА_1 висловив бажання повторно пройти перевірку, на що працівник поліції запропонував пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Тобто працівником поліції було запропоновано передбачений законом спосіб перевірки стану особи за наявності незгоди з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу.

ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.

Суддя враховує твердження захисника про те, що поліцейський під час спілкування з ОСОБА_1 повідомив про можливість повторного дослідження з використанням аналогічного технічного засобу.

Однак таке повідомлення саме по собі не свідчить про позбавлення ОСОБА_1 права на медичний огляд, оскільки безпосередньо з відеозапису вбачається, що йому було запропоновано пройти огляд саме у закладі охорони здоров`я.

При цьому матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б підтверджували, що ОСОБА_1 погодився на проведення медичного огляду, однак працівники поліції відмовили йому в такій можливості.

Навпаки, відеозаписом підтверджується його відмова від подальшого огляду після відповідної пропозиції працівника поліції.

Таким чином, доводи захисника про фактичне позбавлення ОСОБА_1 можливості реалізувати право на проходження огляду в закладі охорони здоров`я не знайшли свого підтвердження.

Щодо твердження захисника про те, що підпис ОСОБА_1 в акті огляду не підтверджує його усвідомленої згоди з результатом, суддя зазначає таке.

Відповідно до статті 252 КУпАП жоден доказ не має наперед установленої сили, а тому сам по собі підпис особи в акті огляду не може розглядатися ізольовано від інших обставин справи.

Разом із тим у цьому випадку суддею встановлено, що ОСОБА_1 особисто пройшов огляд, був повідомлений про отриманий результат, мав можливість висловити свої зауваження, просив повторно провести перевірку, отримав пропозицію пройти огляд у закладі охорони здоров`я та відмовився від нього.

Надалі ОСОБА_1 підписав акт огляду, в якому зазначено його згоду з результатом 0,61 проміле.

Отже, підпис ОСОБА_1 оцінюється суддею не як єдиний доказ його згоди, а в сукупності з безпосередньо зафіксованою на відеозаписі послідовністю подій.

При цьому відеозапис не містить відомостей про застосування до ОСОБА_1 примусу під час оформлення акта огляду або про позбавлення його можливості висловити власну позицію щодо результату тестування.

За таких обставин доводи захисника про суто формальний характер погодження ОСОБА_1 з результатом огляду не спростовують достовірності відомостей, викладених у відповідному акті.

Окремо суддя враховує, що ОСОБА_1 під час первинного спілкування з поліцейськими заперечував вживання алкогольних напоїв та посилався на можливе вживання квасу.

Водночас згодом він повідомив, що приблизно за годину до події вжив банку алкогольного енергетичного напою «Revo», про що також власноруч зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наведені пояснення є суперечливими в частині повідомлення про вживання алкоголю.

Оцінюючи їх, суддя надає перевагу тим відомостям, які узгоджуються з іншими об`єктивними доказами, зокрема результатом огляду 0,61 проміле.

При цьому висновок про винуватість ОСОБА_1 не ґрунтується виключно на його повідомленні про вживання алкогольного напою, оскільки відповідні обставини підтверджуються також результатами огляду та відеозаписом.

Доводи захисника щодо недійсності огляду з підстав порушення статті 266 КУпАП також не знайшли належного підтвердження.

Відповідно до частини п`ятої статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Застосування зазначеної норми вимагає встановлення конкретного порушення передбаченої законом процедури огляду.

У цій справі огляд ОСОБА_1 проведено із застосуванням спеціального технічного засобу, результат зафіксовано роздруківкою, складено відповідний акт, а сама процедура проведення огляду відображена на відеозаписі.

Суддею не встановлено таких порушень процедури огляду, які відповідно до статті 266 КУпАП зумовлювали б його недійсність.

З огляду на викладене суддя приходить до висновку, що клопотання захисника адвоката Кубрак Ю.В. про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення задоволенню не підлягає.

Вирішуючи клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням ОСОБА_1 військової служби, суддя виходить із такого.

До матеріалів справи долучено копію військового квитка ОСОБА_1 та копію посвідчення учасника бойових дій, які підтверджують його належність до відповідної категорії осіб.

Суддя враховує, що проходження військової служби в умовах воєнного стану може об`єктивно ускладнювати особисту участь військовослужбовця у судових засіданнях.

Однак Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення на весь період проходження особою військової служби.

Посилання захисника на можливість застосування за аналогією положень інших процесуальних кодексів не може бути прийняте як самостійна підстава для зупинення провадження, оскільки порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та строки притягнення до адміністративної відповідальності визначаються спеціальними нормами КУпАП.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою захисника та реалізовувати інші передбачені законом процесуальні права.

При цьому розгляд справи за частиною першою статті 130 КУпАП не належить до випадків, у яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до частини другої статті 268 КУпАП є обов`язковою.

Суддя враховує, що ОСОБА_1 скористався правом на захист, залучив адвоката, яким від його імені подавалися численні процесуальні заяви та клопотання, зокрема щодо дослідження доказів і виклику поліцейського.

Крім того, для забезпечення права на захист судом було забезпечено можливість участі захисника в судовому засіданні з використанням відеоконференцзв`язку.

Отже, у цій справі проходження ОСОБА_1 військової служби саме по собі не є підставою для зупинення провадження.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Щодо клопотання захисника адвоката Кубрак Ю.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції суддя зазначає таке.

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення може забезпечуватися можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку, встановленому законом.

З метою забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на захист судом було надано можливість захиснику взяти участь у судовому засіданні 05 листопада 2026 року дистанційно, з використанням власних технічних засобів.

Однак адвокат Кубрак Ю.В. у визначений для проведення судового засідання час до системи відеоконференцзв`язку не підключилася, у мережі була відсутня, повідомлень про технічні перешкоди, об`єктивну неможливість підключення або необхідність відкладення розгляду справи до суду не надсилала.

Таким чином, судом було забезпечено можливість реалізації заявленого захисником способу участі у судовому засіданні, однак захисник цією можливістю не скористалася.

Сам факт непідключення захисника до відеоконференції за відсутності повідомлення про причини цього не свідчить про порушення судом права особи на захист.

Враховуючи, що клопотання про дистанційну участь було фактично забезпечено, підстав для повторного його вирішення або відкладення розгляду справи виключно у зв`язку з непідключенням захисника суддя не вбачає.

Крім того, суддя враховує, що клопотання захисника про виклик і допит поліцейського ОСОБА_2 було задоволено, зазначену особу допитано у судовому засіданні, а її пояснення оцінено у сукупності з іншими матеріалами справи.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначений конституційний принцип підлягає врахуванню і під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, які за своєю правовою природою мають каральний характер.

Водночас презумпція невинуватості не виключає можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності за наявності належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують усі обов`язкові ознаки складу правопорушення.

Відповідно до статті 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Оцінюючи досліджені докази, суддя приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відеозаписом із нагрудної камери поліцейського та матеріалами оформлення адміністративного правопорушення.

Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується результатом тестування спеціальним технічним засобом Drager Alcotest 6820, відповідно до якого встановлено показник 0,61 проміле.

Зазначений результат узгоджується з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, який містить підпис ОСОБА_1 та запис про погодження з результатом огляду.

Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомив про вживання приблизно за годину до події алкогольного енергетичного напою «Revo», що також відображено у власноруч написаних ним поясненнях у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, у справі наявні декілька взаємопов`язаних джерел доказів, які узгоджуються між собою та підтверджують обставини інкримінованого правопорушення.

При цьому суддя не покладає висновок про винуватість особи виключно на протокол про адміністративне правопорушення або показання поліцейського, який його склав.

Вирішальне доказове значення мають результати безпосередньо зафіксованого технічним засобом огляду, акт огляду, роздруківка результату тестування та відеозапис, досліджений у судовому засіданні.

Істотних суперечностей між зазначеними доказами, які б ставили під обґрунтований сумнів факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, суддею не встановлено.

Отже, суддя приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Суддя враховує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, має статус учасника бойових дій, раніше протягом року до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП не притягувався.

Водночас керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння становить підвищену небезпеку для життя і здоров`я інших учасників дорожнього руху та потребує належного превентивного впливу.

Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України для визначення розміру штрафних санкцій неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 грн.

Отже, розмір штрафу, передбачений частиною першою статті 130 КУпАП, становить 17000 грн.

Суддя враховує, що зазначена санкція є безальтернативною щодо виду та розміру основного і додаткового адміністративних стягнень для водіїв.

При цьому наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця та учасника бойових дій не виключає застосування адміністративного стягнення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

З огляду на викладене суддя приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Вирішуючи питання про судовий збір, суддя виходить із положень статті 40-1 КУпАП, відповідно до якої судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» військовослужбовці звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних із виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Однак предметом розгляду цієї справи є порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України у зв`язку з керуванням автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, а не виконання ним військового обов`язку чи службових обов`язків.

Сам по собі статус військовослужбовця та учасника бойових дій не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору у справі про адміністративне правопорушення, не пов`язане з реалізацією прав або виконанням обов`язків, на які поширюються встановлені законом пільги.

Отже, підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору у цій справі суддя не встановив.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн, судовий збір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становить 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 7, 9, 23, 33, 40-1, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 271, 280, 283, 284, 285, 294, 307, 308 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника адвоката Кубрак Юлії Володимирівни про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП відмовити.

У задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі на період проходження ОСОБА_1 військової служби відмовити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Штраф сплатити на користь держави за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Сумській області/Сумська область/21081300; код отримувача за ЄДРПОУ - 37970404; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО - 899998; рахунок отримувача (IBAN) - UA628999980313090149000018001; код класифікації доходів бюджету - 21081300; найменування платежу - «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

Призначення платежу: адміністративний штраф за частиною першою статті 130 КУпАП, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , справа № 950/2008/26.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судовий збір сплатити за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача за ЄДРПОУ - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО - 899998; рахунок отримувача (IBAN) - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; найменування платежу - «Судовий збір, стягнутий за рішенням суду на користь держави».

Призначення платежу: судовий збір, стягнутий із ОСОБА_1 на користь держави за постановою Лебединського районного суду Сумської області від 05 листопада 2026 року у справі № 950/2008/26.

Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова підлягає примусовому виконанню. У порядку примусового виконання стягується подвійний розмір штрафу, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг цього строку зупиняється до розгляду скарги.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ