Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №577/4583/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4583/26

Провадження № 2/577/2360/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

при секретарі Скляр О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Конотопа, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Ворона Галина Іванівна про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту непроживання відповідача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що після смерті її батька ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входять житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка та відповідач ОСОБА_3 є рідними сестрою і братом, дітьми померлого, та зареєстровані за вищевказаною адресою. Зазначає, що вона постійно проживала разом із батьком за вказаною адресою, вела з ним спільний побут, здійснювала догляд за ним, а після його смерті організувала поховання та продовжує проживати у спадковому будинку разом зі своєю сім`єю. Натомість відповідач ОСОБА_3 , хоча формально залишається зареєстрованим у будинку батька, фактично близько 15 років там не проживає, виїхав із будинку та почав проживати зі своєю співмешканкою за іншою адресою, а згодом виїхав за межі України.

У зв`язку з необхідністю оформлення спадкових прав позивачка звернулася до приватного нотаріуса Ворони Г. І., яка роз`яснила порядок прийняття спадщини та необхідність підтвердження факту непроживання відповідача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, її брат ОСОБА_3 не проживав постійно разом зі спадкодавцем на день його смерті, не звертався із заявою про прийняття спадщини протягом установленого законом строку, а тому відсутні правові підстави вважати його таким, що прийняв спадщину.

Ухвалою судді від 01.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 30.09.2026 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити. Додатково пояснила, що до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну брат разом зі співмешканкою виїхав за кордон, де, за наявною у неї інформацією, проживає дотепер. Вона з ним спілкується дуже рідко. Після смерті батька позивачка повідомляла брата про відкриття спадщини, однак він зазначив, що не має можливості приїхати в Україну, та повідомив, щоб питаннями оформлення спадщини вона займалася самостійно. Стверджувала, що фактично лише вона постійно проживала разом із батьком, здійснювала догляд за ним, організувала поховання. Відповідач до будинку для постійного проживання не повертався, жодних особистих речей брата в помешканні немає. Не заперечує заочному розгляду справи.

Представник позивачки, адвокат Волкова І.І. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, надавши аналогічні за змістом пояснення.

Судом допитано свідка ОСОБА_5 , яка є рідною сестрою позивачки та відповідача. Остання пояснила, що добре обізнана з обставинами проживання членів родини, оскільки підтримувала родинні стосунки з батьком та сестрою. За її показаннями, більше 10 років тому її брат ОСОБА_3 забрав свої особисті речі з батьківського будинку та переїхав на постійне проживання до своєї співмешканки за іншою адресою. В подальшому до будинку для постійного проживання не повертався. Також їй відомо, що до початку повномасштабного вторгнення, брат разом зі співмешканкою виїхав за межі України. Країна їхнього фактичного проживання свідку невідома, оскільки відповідач постійного зв`язку з нею та позивачкою не підтримує. Також свідок підтвердила, що догляд за батьком за його життя, а також організацію його поховання після смерті здійснювала позивачка ОСОБА_1 , яка разом зі своєю сім`єю продовжує проживати у батьківському будинку. ОСОБА_5 також зазначила, що особисто на спадкове майно після смерті батька не претендує.

Допитана судом свідок ОСОБА_6 , яка є сусідкою позивачки, пояснила, що протягом тривалого часу проживає поруч із родиною ОСОБА_7 , добре знає членів цієї сім`ї та підтримує з ними спілкування. Свідок підтвердила, що ОСОБА_3 багато років тому виїхав із батьківського будинку та почав проживати окремо разом зі своєю співмешканкою за іншою адресою. Протягом тривалого часу вона не спостерігала його постійного проживання у будинку. Водночас свідок підтвердила, що разом із ОСОБА_4 постійно проживала його дочка ОСОБА_1 зі своєю сім`єю, яка продовжує проживати за цією адресою і після смерті батька.

Третя особа, приватний нотаріус Ворона Г. І. у письмових зверненнях до суду просила розглянути справу без її участі, проти задоволення заявлених вимог не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулися на адресу суду із відміткою «адресат відсутній».

В силу вимог пунктів 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, а також правових висновків, викладених у Постановах ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні вищевказаної відмітки, відтак суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи. Правом на подання відзиву на позовну заяву останній не скористався.

У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Суд, заслухавши позивачку, її представника, свідків по справі, дослідивши зібрані по справі докази, що ґрунтуються на повному і об`єктивному розгляді справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Конотопським відділом державної реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 1296 від 29.12.25 (а.с. 9). Після його смерті відкрилася спадщина.

Із довідки-характеристики КП «Конотопське міжміське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що за ОСОБА_4 обліковувався житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Із копії свідоцтва про народження позивачки вбачається, що її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с. 7).

Свідоцтвом про шлюб підтверджується, що 15.06.18 позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 та змінила прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_10 (а.с. 6).

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 також є сином померлого ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи та не спростовується іншими встановленими судом обставинами.

Із витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання позивачки вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 8).

Згідно листа приватного нотаріуса Ворони Г. І. від 27.05.26 , на день відкриття спадщини за вказаною адресою були зареєстровані спадкодавець ОСОБА_4 , його дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 (а.с. 11).

У зв`язку із цим нотаріус роз`яснила, що для вирішення питання прийняття спадщини необхідно встановити обставини фактичного проживання спадкоємців разом зі спадкодавцем на час її відкриття.

Разом із тим судом встановлено, що факт реєстрації відповідача у батьківському будинку не відповідав його фактичному місцю постійного проживання на час смерті спадкодавця.

Так, наданими позивачкою актами від 29.07.26 підтверджуються викладені у позові обставини тривалої відсутності відповідача за адресою його реєстрації та його непроживання разом із батьком. (а.с. 12, 13).

Зазначені письмові докази узгоджуються з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили факт вибуття відповідача з батьківського будинку багато років тому, його проживання за іншою адресою та подальший виїзд за кордон.

Із показань свідків вбачається, що відповідач змінив місце свого постійного проживання задовго до смерті спадкодавця та не повертався до будинку протягом багатьох років.

Крім того, із листа приватного нотаріуса Ворони Г. І. від 16.09.26 та доданої інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 86723909 від 16.09.26 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 2 ст. 1220 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Водночас частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщин».

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, законодавець передбачив різні способи прийняття спадщини залежно від того, чи проживав спадкоємець постійно разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, для спадкоємця, який постійно проживав зі спадкодавцем, діє передбачена ч.3 3 ст. 1268 ЦК України презумпція прийняття спадщини, натомість спадкоємець, який не проживав постійно разом зі спадкодавцем, для прийняття спадщини повинен особисто подати відповідну заяву в установлений законом строк.

Відтак, для правильного вирішення спору є встановлення не формального місця реєстрації відповідача, а факту його постійного проживання або непроживання разом зі спадкодавцем безпосередньо на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місце фактичного проживання особи не обов`язково збігається з адресою її зареєстрованого місця проживання.

Такий підхід відповідає сталій практиці Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 28.04.21 у справі № 204/2707/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.

У постанові від 04.11.24 у справі № 504/3606/14-ц Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду наголосила, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає встановлення факту проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за його адресою, оскільки ці обставини можуть бути відмінними одна від одної.

Подібний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 26.02.25 у справі № 496/476/22, у якій предметом спору були, зокрема, вимоги про встановлення факту непроживання спадкоємців зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання їх такими, що не прийняли спадщину.

Верховний Суд зазначив, що сама лише державна реєстрація місця проживання спадкоємця не є беззаперечним доказом його фактичного постійного проживання зі спадкодавцем, а встановлення таких обставин повинно здійснюватися на підставі належних і допустимих доказів.

Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу, що необхідність установлення відповідного факту для подальшого оформлення спадкових прав має юридичне значення, а відсутність окремої вказівки нотаріуса щодо необхідності його встановлення сама по собі не є підставою для відмови в позові.

В даному випадку, як позивачка так і свідки послідовно підтвердили, що відповідач вибув із батьківського будинку задовго до відкриття спадщини, забрав свої особисті речі, почав проживати зі співмешканкою за іншою адресою, а згодом виїхав за межі України.

Показання свідків узгоджуються між собою щодо істотних обставин справи, а саме тривалого непроживання відповідача у батьківському будинку, відсутності спільного побуту зі спадкодавцем та проживання за іншою адресою.

Письмові акти від 29.07.26 суд оцінює не як самостійне підтвердження всіх викладених обставин, а в сукупності з безпосередньо дослідженими показаннями свідків та іншими доказами у справі.

Крім того, з наявної у справі інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається відсутність зареєстрованої спадкової справи після смерті ОСОБА_4 станом на 16.09.26, тобто після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини.

У матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи надані докази в сукупності, суд доходить висновку, що позивачкою доведено факт непроживання відповідача ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини 26.12.25.

За цих обставин відсутні підстави вважати відповідача таким, що прийняв спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються належними та достатніми доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями 15, 16, 29, 1216, 1220, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд —

Керуючись ст. ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 260, 263-265, 273, 315 ч.2 , 354-355 ЦПК України, -

ухвалив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт непроживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Визнати ОСОБА_3 таким, що не прийняв спадщину після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування осіб:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 , (зареєстрований: АДРЕСА_2 ).

Третя особа: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Ворона Галина Іванівна (41607, м. Конотоп, Сумської області, пр. Червоної Калини,14) .

Повний текст рішення виготовлено 05 листопада 2026 року.

Суддя Логін Є. В.