Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №932/10282/24 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/10282/24

Провадження № 2-а/932/211/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Потоцької С.С., за участю секретаря судового засідання- Карапиш А.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Васильченко В.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 15.08.2024 № 1501 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позов обґрунтований тим, що 14.08.2024 він був зупинений невідомою йому особою у військовій формі, який затримав його та доставив до лікарні. У приміщенні лікарні позивача без надання йому будь-яких документів, повісток чи направлень на медичний огляд військово-лікарською комісією повідомили, що допоки не буде пройдений медичний огляд, його звідти не відпустять. На всі заперечення позивача щодо наявності в нього зобов`язання надати членам ВЛК ТЦК та СП медичної картки амбулаторного хворого за формою № 025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, жодної відповіді не отримано. Після йому надана повістка № НОМЕР_1 , якою запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 21.08.2024. Будь-яких інших документів, повісток, актів позивачу не надавалось, як і будь-яка інша інформація про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомлялась. У жовтні 2024 року після арешту рахунків він дізнався про оскаржувану постанову. Позивач вказує, що при винесенні Постанови № 1501 не було забезпечено об`єктивне з`ясування обставин справи, не встановлено та не доведено події і складу адміністративного правопорушення, справу вирішено з порушеннями чинного законодавства, не з`ясовано та не підтверджено належними та допустимими доказами стверджуваних обставин об`єктивної сторони та вини особи у вчиненні правопорушення. Вважаючи порушеним свої права та інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 29.10.2024 позов залишений без руху, позивачу встановлений строк для усунення недоліків позову.

Позивач усунув недоліки у встановлений судом строк і ухвалою від 08.11.2024 відкрито провадження у справі та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали, які стали підставою винесення постанови відносно позивача.

Ухвалою від 10.12.2024 повторно витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали, які стали підставою винесення постанови відносно позивача.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Ухвала про відкриття провадження та адміністративний позов доставлений відповідачу в його електронний кабінет.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, подали заяви, в яких просили розглядати справу без їх участі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини четвертої ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється .

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 15.08.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 Солонець Є.В. розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та виніс постанову № 1501, у якій зазначив, що ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_4 14.08.2024 відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст.1, п. 2 ч. 1 ст . 37 «Про військовий обов`язок і військову службу». Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, то ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

Постановою № 1501 накладено на позивача штраф у розмірі 25500 грн.

Підставою для прийняття постанови від 15.08.2024 є протокол від 14.08.2024 № 1501, в якому зазначено, що ОСОБА_1 своєчасно не з`явився в установлений термін для уточнення (оновлення) облікових даних, чим порушив абз. 5 ч. 10 ст.1, п.2 ч.1 ст. 37 «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За частиною третьою ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02. 2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною другою статті 210-1 КУпАП.

Працівники ТЦК та СП є державними службовцями і на них поширюється дія Закону «Про державну службу». Стаття 8, ч. 1 Закону України «Про державну службу» визначає основні обов`язки державного службовця, зокрема: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до абз.4 частини 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з частиною 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони

За приписами пункту 74 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.05.2024 № 560, слідує, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.

Додатком 11 Порядку № 560 визначено форму направлення, для встановлення придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби за станом здоров`я, у певному медичному закладі, у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період.

Відповідно до абз. 3 пункту 69 Порядку № 560, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

Отже процедурі проходження на військово-лікарській комісії медичного огляду передує: формування повістки про виклик військовозобов`язаного для проходження відповідного огляду та її вручення особі; видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 до Порядку № 560.

Суд зазначає, що ухвалами від 08.11.2024 та 10.12.2024 від відповідача випробовувалися матеріали, які стали підставою винесення постанови № 1501 відносно позивача.

Стороною відповідача до матеріалів справи долучені протокол від 14.08.2024 № 1501, копія розписки ОСОБА_1 від 14.08.2024, копія пояснень ОСОБА_1 начальнику ВП № 7 ГУНП в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що доказів видачі позивачу повістки про виклик на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду матеріали справи не містять, як і направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, акта відмови від проходження військово-лікарської комісії.

Частина друга ст. 77 КАС України, якими передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже саме відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Розписка, яка міститься у матеріалах справи, свідчить про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 21.08.2024.

Втім оскаржувана постанова винесена 15.08.2024.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано встановленого порядку направлення позивача на медичний огляд, оскільки, в силу вимог абзацу 3 пункту 69 Порядку № 560, його виклик на відповідний огляд мав бути здійснений повісткою із зазначенням часу та дати проходження ВЛК, чого відповідачем зроблено не було, що виключає склад правопорушення у виді відмови від проходження військово-лікарської комісії. Акт відмови від проходження військово-лікарської комісії не складався.

Слід також зазначити, що відповідно до протоколу, який став підставою для прийняття постанови № 1501, позивачу інкримінується правопорушення у виді неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення облікових даних.

Отже, обставини, які були покладені в основу постанови № 1501, суперечать обставинам, які викладені у протоколі № 1501.

Зазначені суперечності фактично змінюють підставу для притягнення до адміністративної відповідальності позивача, що є неприпустимим.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частини перша ст. 90 КАС України).

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС України).

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою ст. 210 КУпАП від 15.08.2024 щодо позивача, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Розподіл судових витрат

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що за подачу цього позову розмір судового збору складає 484, 40 грн, тому необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що був відповідачем у справі суму судового збору у розмірі 484, 40 грн

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) від 15.08.2024 № 1501 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною третьою ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484, 40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 02.11.2026

Учасники справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ;

ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя С.С.Потоцька